Справа № 620/4489/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лобан Д.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
16 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі по тексту - відповідач) в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо виплати разової грошової допомоги до 5 травня, яка передбачена ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як інваліду війни II групи, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Чернігівським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІ групи та має право на пільги, встановлені статтею 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в тому числі і на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Зазначене підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.6).
Як зазначає позивач, 03.09.2020 року він звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році, встановленої статтею 13 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Проте, станом на момент звернення до суду з даним позовом не отримав відповідь відповідача.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 27.02.2020 позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 № 367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для інвалідів війни ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте зазначає, що вказане судове рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з даним позовом, зазначивши в якості відповідача - Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначено, що у 2020 році йому було виплачено грошову допомогу в розмірі 3640,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 19.10.2020 року позивачем подано заяву до суду першої інстанції про заміну первісного відповідача з Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на належного відповідача - Управління соціального захисту населення Новозаводського району (а.с.19).
Також, у клопотанні про заміну первісного відповідача, яке надійшло на адресу суду першої інстанції 28.10.2020 року, Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат також просив суд замінити первісного відповідача з Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на належного відповідача - Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради (а.с.26-27).
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , як отримувач разової грошової допомоги до 05 травня, не перебуває на обліку в Чернігівському обласному центрі по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Зазначене підтверджується довідкою № 04-04/2057 від 21.10.2020 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи (а.с.28).
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги зазначені доводи сторін про неналежність Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, як відповідача у даній справі, та не встановлено належного відповідача, з огляду на наступне.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що разову грошова допомога до 5 травня ОСОБА_1 , за 2020 рік, у розмірі 3640,00 грн., сплачено управлінням соціального захисту населення за місцем проживання останнього, а саме: Управлінням соціального захисту населення Новозаводського району.
Зазначене підтверджується листом Управління соціального захисту населення Новозаводського району №21/744 від 15.10.2020 року, який міститься в матеріалах справи (а.с.21).
Так, у зазначеному листі управлінням підтверджено виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня ОСОБА_1 , за 2020 рік, у розмірі 3640,00 грн.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції не надає оцінки спірним відносинам в частині предмету позову, оскільки судом першої інстанції розглянуто по суті позовні вимоги до неналежного відповідача по справі - Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Так, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення терміну відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 КАС України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Правовими положеннями ч. 3 ст. 48 КАС України регламентовано, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що належним відповідачем, у даній справі, є Управління соціального захисту населення Новозаводського району.
Подібні висновки знайшли своє відображення у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 року у зразковій справі №440/2722/20 (адміністративне провадження №Пз/9901/14/20).
Так, в пунктах 55-61 зазначеної постанови Велика палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:
«Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-XII.
Відповідно до пункту 1, підпунктів 3.1 та 3.2 пункту 3 Положення про Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, затвердженого розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 17 жовтня 2016 року № 460 (http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/460-2016.pdf), Центр є державною установою і підпорядковується Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації. До головних завдань Центру належать, зокрема: забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави; підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових субсидій у готівковій формі на придбання твердого та рідкого пічного палива та скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які постраждали наслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат.
Згідно з підпунктом 4.9 пункту 4 вказаного Положення Центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги (в тому числі у зв'язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
При цьому суд першої інстанції, урахувавши, що Центр визначений відповідальним органом, який зобов'язаний завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати допомоги, правильно відхилив доводи Центру, викладені у відзиві на позов, про те, що виплата щорічної разової грошової допомоги ним проводилась у 2020 році відповідно до Паспорта бюджетної програми, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 17 березня 2020 року № 216, яким визначені чіткі розміри щорічної разової грошової допомоги відповідно до Постанови № 112, тому Центр не є розпорядником бюджетних коштів, а належним органом, який може нести відповідальність у цьому випадку, є Мінсоцполітики. Оскільки у квітні 2020 року разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу Центром та соціальні виплати особам з інвалідністю внаслідок війни на рівні Полтавської області централізовано проводяться Центром, то саме останній є належним відповідачем у справі».
З огляду на вказані вище висновки Великої палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у даній справі разова грошова допомога до 5 травня позивачу у розмірі 3640,00 грн. була виплачена у 2020 році саме Управлінням соціального захисту населення Новозаводського району, що підтверджено останнім в листі № 21/744 від 15.10.2020 року та довідкою № 810/23 від 15.10.2020 року (а.с.21-22), відповідно, усі належні виплати централізовано проводяться Управлінням соціального захисту населення Новозаводського району, а тому останній є належним відповідачем у справі.
Тобто, у даному випадку суд першої інстанції повинен був за правилами ст.48 КАС України змінити первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача, проте вказані дії не були вчинені судом першої інстанції під час розгляду справи.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
Верховним Судом у вказаній справі зазначено, що «суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримав, та, вирішуючи спір за позовом про скасування постанови від 07.05.2016 року № 002298 по справі про адміністративне правопорушення, пред'явленим до головного державного інспектора Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області і не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі та, за очевидної необхідності, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача».
У даному випадку, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з мотивів того, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки ч. 7 ст. 48 вказаного Кодексу визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
У відповідності до ч. 4 ст. 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Згідно ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 зазначив наступне: «… позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду».
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості, в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень, виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем чи залучити співвідповідача.
Так само, в силу приписів ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № №826/12172/18.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат -задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2021 року - скасувати.
Ухвалити новупостанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 16.09.2021 року