Справа № 420/10290/21
17 вересня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відображення в інтегрованій картці позивача суми недоїмки (на дату подання позову 181927,80 грн.), яку буде сформовано на дату набрання судовим рішенням законної сили (визнання її неузгодженою) за податковою вимогою від 06.03.2019 року №Ф-001 в сумі 191963,69 грн., що була скасована згідно судових рішень та зобов'язання відповідача відобразити в інтегрованій картці позивача облікові показники (операції) щодо виключення з картки суми такої недоїмки, стягнення з відповідача коштів за шкоду заподіяну його бездіяльністю у розмірі 6000,00 грн., а також стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 6000,00 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що 17.08.2020 року ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду повернуто апеляційну скаргу відповідача на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2019 року по справі №420/5783/19, яким задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Одеській області, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області від 06.03.2019 року №Ф-001 на суму 191963,69 грн., проте на день звернення з позовом відповідач продовжує обліковувати за позивачем суму недоїмки в розмірі 181927,80 грн., яка складається безпосередньо з суми штучної недоїмки, пені і штрафних санкцій. Враховуючи положення п.4 підрозділу 4 розділу VII Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5 (набрав чинності з 05.04.2021 року), та п.114.2 ПК України, позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник ГУ ДПС в Одеській області надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що предметом оскарження судової справи №420/5783/19 було лише оскарження податкової вимоги від 06.03.2019 року №Ф-001 на суму 191963,69 грн. та на виконання рішення суду контролюючим органом дана вимога була скасована, однак жодних вимог в частині корегування інтегрованої картки платника податків не було заявлено, відтак судом розглядалася справа №420/5783/19 лише в рамках позовних вимог ФОП ОСОБА_1 . Також представник відповідача зазначає, що наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності, а також вказує, що позивачем не доведено заподіяння моральної шкоди належними та допустимими доказами.
Ухвалою суду від 19.07.2021 року у справі відкрито позовне провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 22.06.2021 року позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.09.2021 року замінено відповідача по справі Головне управління ДПС в Одеській області його правонаступником відокремленим підрозділом Головним управлінням ДПС в Одеській (код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Ухвалою суду від 15.09.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи за обов'язковою участю представника контролюючого органу.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - дата державної реєстрації: 28.02.2002 року, дата запису: 28.10.2004 року, номер запису: 25450170000000164.
17.01.2019 року ГУ ДФС в Одеській області складено Акт про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року. На підставі вказаного акта перевірки, 06.03.2019 року ГУ ДФС в Одеській області винесені: податкові повідомлення-рішення форми "Р" №00111304 та №00091304, та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф001, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 191963,69 грн., із них: недоїмка - 153996,12 грн., штрафи - 37967,57 грн.
Однак, до загальної суми заборгованості в оскаржуваній вимозі, крім суми донарахованого єдиного внеску 153996,12 грн. включена штрафна санкція в сумі 37967, 57 грн. відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06.03.2019 року №00011304 ГУ ДФС в Одеській області, що призвело до подвоєння суми застосованої штрафної санкції. Тому Рішенням ДФС України від 24.04.2019 року №19477/6/99-99-11-05- 02-05 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.03.2019 № Ф-001, було скасовано та доручено ГУ ДФС в Одеській області прийняти нову вимогу зі зменшеною сумою боргу(недоїмки).
ГУ ДФС в Одеській області прийнято нову вимогу від 04.07.2019 р. №Ф-288618-52, якою нараховано борг станом на 30.06.2019 р. в сумі 37738,02 грн. Таким чином, враховуючи подальші нарахування та сплати єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу №Ф-288618-52 від 09.10.2019 р. в сумі 191688,32 грн. (159504,48 грн. недоїмка, 32183,84 грн. - штраф).
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З врахуванням наведеної норми КАС України суд зазначає, що вищенаведені обставини встановлені Одеським окружним адміністративним судом в рішенні від 10.03.2019 року по справі №420/5783/19, яке набрало законної сили 17.08.2020 року.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2019 року по справі №420/5783/19, яке набрало законної сили 17.08.2020 року, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДФС в Одеській області задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №№Ф-288618-52 від 09.10.2019 року (а.с.6-9).
Як вбачається з скріншоту Електронного кабінету платника податку, доданого позивачем до позову, за останнім обліковується недоїмка в розмірі 181927,80 грн. станом на 09.02.2021 року (а.с.10-14).
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 (далі - Порядок №422).
Саме Порядком №422 регулювалися спірні правовідносини на час їх виникнення.
З метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5 затверджено «Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (набрав чинності з 05.04.2021 року) (далі - Порядок №5).
Відповідно до п.1 гл.1 розділу ІІ зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами (п.2 розділу І Порядку №422).
Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій (п.1 гл.1 розділу ІІ Порядку №422).
Відповідно до п.4, 5 розділу І Порядку №422, відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в інтегрованій карті платника облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов'язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.
Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.
Підпунктом 4 п.2 гл.4 розділу V Порядку №422 передбачено, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами: 4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.
Так, зокрема, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»). У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано» при частковому скасуванні.
На підставі інформації про результати судового оскарження (рішення суду, прийнятого по суті) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус податкових повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Вручено, судовий розгляд»), та якщо з урахуванням законодавчо встановлених строків вона вважається узгодженою, то в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо донарахування (поновлення у разі попереднього виключення з обліку)/зменшення суми.
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.
Аналогічні положення містяться і в Порядку №5.
Відсутність відповідних коригувань у картці позивача призводить до негативних наслідків для нього, що потребує вжиття ефективних заходів захисту, в тому числі, в судовому порядку.
При цьому суд враховує, що в позовних вимогах позивач зазначає про суму недоїмки за податковою вимогою від 06.03.2019 року №Ф-001 в розмірі 191963,69 грн. та вказана вимога була скасована Рішенням ДФС України від 24.04.2019 року №19477/6/99-99-11-05- 02-05 та ГУ ДФС в Одеській області сформована нова вимога про сплату боргу №Ф-288618-52 від 09.10.2019 р. в сумі 191688,32 грн., що і була в подальшому скасована судом.
Враховуючи те, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2019 року по справі №420/5783/19 визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС в Одеській області №Ф-288618-52 від 09.10.2019 року на суму 191688,32 грн., є всі підстави для вчинення відповідачем дій щодо коригування показників інтегрованої картки платника задля відображення дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Разом з тим, за даними інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 результати розгляду вищезазначеної справи та наслідки скасування оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відображені, недоїмка продовжує обліковуватись.
При цьому, суд враховує, що Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.03.2020 року у справі №826/9288/18, зазначено, що аналіз положень пунктів 1, 2 розділу 2 Порядку №422 свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 року у справі №805/4374/15-а.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника, то, таким чином, матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків.
Таким чином, оскільки судом вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-288618-52 від 09.10.2019 року на суму 191688,32 грн. визнано протиправною та скасовано, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не виключення з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 суми недоїмки за податковою вимогою №Ф-288618-52 від 09.10.2019 року в розмірі 191688,32 грн. та зобов'язання відповідача здійснити коригування даних інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) в розмірі 191688,32 грн.
Щодо позовної вимоги стягнення з відповідача коштів за шкоду заподіяну його бездіяльністю у розмірі 6000,00 грн., суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.114.1 ст.114 ПК України особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.
Згідно з п.114.2 ст.114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.
Особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених п.128.2 ст.128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.
Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду (п.114.4 ст.114 ПК України).
Таким чином, особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених п.128.2 ст.128 ПК України, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб.
Податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону (п.128.1 ст.128 ПК України).
Відповідно до п.128.2 ст.128 ПК України податковими порушеннями, відшкодування шкоди за вчинення яких згідно з п.114.2 ст.114 цього Кодексу допускається внаслідок доведення лише факту його вчинення, є:
- прийняття незаконного рішення, а так само вчинення незаконних діянь (дій або бездіяльності) контролюючим органом та/або його посадовими (службовими) особами, що призвели до безпідставної відмови в набутті, а так само до безпідставної втрати особою статусу платника податку або платника одного з податків, набуття та/або анулювання (втрата) якого відбувається за рішенням контролюючого органу;
- невнесення або несвоєчасне внесення контролюючим органом даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та/або порушення строків початку проведення камеральної перевірки, передбаченої пунктом 200.10 статті 200 цього Кодексу, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 цього Кодексу, - перевірки, зазначеної у такому пункті, якщо за результатами таких протиправних діянь було порушено строки повернення сум бюджетного відшкодування;
- прийняття посадовими (службовими) особами контролюючого органу рішення про використання майна, визначеного пунктом 87.3 статті 87 цього Кодексу, як джерела погашення грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків;
- перешкоджання посадовими (службовими) особами контролюючого органу звільненню майна особи з-під режиму тимчасового затримання;
- незаконне застосування посадовими (службовими) особами контролюючого органу арешту майна або коштів на рахунках;
- безпідставне внесення посадовими (службовими) особами контролюючого органу даних про наявність податкового боргу платника податків або несвоєчасне внесення чи невнесення даних про відсутність податкового боргу платника податків.
Враховуючи, що судом встановлено наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо не виключення з інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 суми недоїмки за податковою вимогою №Ф-288618-52 від 09.10.2019 року в розмірі 191688,32 грн., тобто відповідачем не внесено дані про відсутність податкового боргу платника податків, що є податковим правопорушенням, передбаченим п.128.2 ст.128 ПК України та допускає відшкодування шкоди згідно з п.114.2 ст.114 цього Кодексу у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, суд доходить висновку, що дана позовна вимога підлягає задоволенню.
При цьому ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у сумі 6000,00 гривень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Отже, в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Так, позивач вказує, що бездіяльність ГУ ДПС в Одеській області мала негативний вплив на позивача, зокрема, його було позбавлено можливості поповнювати оборотні кошти засобами банківського кредиту. Також позивач вказує, що вважає співрозмірною моральній шкоді суму 6000,00 грн. (одна мінімальна заробітна плата).
Водночас в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.
Всупереч вимог ст.77, 78 КАС України позивачем не доведено обставин отримання ним моральної шкоди від вчинених відповідачем дій/бездіяльності та обґрунтованості розміру її визначення, через що позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Так, на відповідача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування саме правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, при цьому на кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України (ч.1, 2 ст.77 КАС України).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Позивачем до позовної заяви додано квитанції №12 від 13.01.2021 року та №32 від 17.03.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову на суму 6810,00 грн.
Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2270,00 грн. з ГУ ДПС в Одеській області, сплачені по квитанції №12 від 13.01.2021 року.
Частиною 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено у яких випадках сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених п.1 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених ч.1 цієї статті, - повністю.
Відповідно до п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
За таких обставин та враховуючи, що позивач мав сплатити за подання адміністративного позову по даній справі судовий збір в загальному розмірі 2270,00 грн., суд вважає за необхідне повернути ФОП ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526) у розмірі 3632,00 грн. відповідно до квитанції №32 від 17.03.2021 року та 908,00 грн. відповідно до квитанції №12 від 13.01.2021 року за подання адміністративного позову у справі №420/10290/21.
Керуючись ст.ст.6-11, 9, 73, 77, 90, 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -
Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС в Одеській області щодо не виключення з інтегрованої картки платника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суми недоїмки за податковою вимогою №Ф-288618-52 від 09.10.2019 року в розмірі 191688,32 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області здійснити коригування даних інтегрованої картки платника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шляхом вилучення відомостей про наявність податкового боргу (недоїмки) в розмірі 191688,32 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю контролюючого органу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 6000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 3178,00 грн. сплачені по квитанції №12 від 13.01.2021року.
Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3632,00 грн. відповідно до квитанції №32 від 17.03.2021 року та 908,00 грн. відповідно до квитанції №12 від 13.01.2021 року за подання адміністративного позову у справі №420/10290/21.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Суддя Іванов Е.А.