Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 вересня 2021 р. Справа№200/4057/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мозгової Н.А.
при секретарі Зурабашвілі А.О.
за участю:
позивача не з'явилась
представника відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Світлодарського міського голови Брехунця Анатолія Федоровича про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.04.2021 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), звернулась до суду з позовом до Світлодарського міського голови Брехунця Анатолія Федоровича (місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, м. Світлодарськ, проспект Миру, 5) про визнання протиправною бездіяльність щодо не присвоєння начальнику відділу реєстрації місця проживання Світлодарської міської ради сьомого рангу посадової особи місцевого самоврядування, зобов'язання скасувати розпорядження міського голови від 10.08.2018 року №60 та внести зміни до розпорядження міського голови від 25.05.2016 року за №33, виклавши п.2 у наступній редакції: «Присвоїти ОСОБА_1 сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами шостої категорії посад органів місцевого самоврядування» та присвоїти сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами шостої категорії посад органів місцевого самоврядування.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що під час проходження служби в Дебальцівському міському суді Донецької області на посаді керівника апарату їй 09.04.2012 року на підставі наказу начальника ТУ ДСА №123 присвоєний сьомий ранг четвертої категорії посад державних службовців. Розпорядженням Світлодарського міського голови Брехунця А.Ф. від 25.05.2016 року №33 вона призначена з 01.06.2016 року на посаду начальника відділу реєстрації Світлодарської міської ради як така, що пройшла за конкурсом. Відповідно до п.2 даного розпорядження їй з 01.06.2016 року присвоєно 7 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування. Розпорядженням Світлодарського міського голови Брехунця А.Ф. від 10.08.2018 року №60 внесені зміни до п.2 розпорядження від 25.05.2016 року №33, якими їй присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування. Після отримання відповідей від Національного агентства України з питань державної служби, вона звернулась до відповідача із заявою від 01.02.2021 року та від 04.03.2021 року, у якій просила скасувати розпорядження від 10.08.2018 року №60 та внести зміни до розпорядження міського голови від 25.05.2016 року №33. 01.04.2021 року їй була надана відповідь про відмову у скасуванні розпорядження Світлодарського міського голови від 10.08.2018 року №60 та внесення змін до розпорядження міського голови від 25.05.2016 року №33, оскільки чинним законодавством не передбачено при переході особи з посад державного службовця на посаду в орган місцевого самоврядування присвоєння їй рангу посадової особи органу місцевого самоврядування на рівні присвоєного їй рангу державного службовця. Вважає, що при призначенні її на посаду начальника відділу реєстрації Світлодарської міської ради відповідачем їй мав бути присвоєний 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування, тому вказане і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 28.04.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.
У період з 31.05.2021 року по 18.06.2021 року включно та з 29.06.2021 року по 30.06.2021 року включно суддя Мозговая Н.А. перебувала у щорічній відпустці.
Ухвалою суду від 01.07.2021 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.07.2021 року. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 15.07.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.09.2021 року.
У період з 30.07.2021 року по 03.09.2021 року включно суддя Мозговая Н.А. перебувала у додатковій та щорічній відпустці.
Представник відповідача через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Свою позицію обґрунтував тим, що враховуючи роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 07.03.2018 року №1815/10-18 «Щодо співвідношення рангів державних службовців та рангів посадових осіб органів місцевого самоврядування» розпорядженням Світлодарського міського голови від 10.08.2018 року №60 були внесені зміни до п.2 розпорядження від 25.05.2016 року №33 «Про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу реєстрації місця проживання», яким присвоєно позивачу 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування шостої категорії посад. Вважає, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, оскільки позивач дізналась про порушення свого права 10.08.2018 року.
Позивач через відділ діловодства та документообігу суду надала відповідь на відзив, у якій зазначила про те, що з дій відповідача можна зробити висновок про те, що роз'яснення НАДС застосовуються вибірково - ті, що погіршують, на її думку, становище особи. Додала, що пунктом 3 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року №2493-ІІІ визначено, що з набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України «Про державну службу».
Позивач через відділ діловодства та документообігу суду надала заяву, у якій звернула увагу на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі №712/8985/17 відповідно до якого у разі оскарження нормативно - правового акту строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно правового акту.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
Під час роботи в Дебальцевському міському суді на посаді керівника апарату суду позивачу було присвоєно 7 ранг 4 категорії посад державних службовців, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 .
Розпорядженням міського голови Брехунця А.Ф. від 25.05.2016 року №33 призначено ОСОБА_1 з 01.06.2016 року на посаду начальника відділу реєстрації місця проживання міської ради з посадовим окладом 1723 грн. на місяць згідно штатного розпису, як таку, що пройшла за конкурсом. Присвоєно ОСОБА_1 7 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування на рівні рангу, який вона мала відповідно до Закону України «Про державну службу».
Розпорядженням міського голови Брехунця А.Ф. від 10.08.2018 року №60 приведено у відповідність до законодавства присвоєний ранг посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 , а саме: внесено зміни до п.2 розпорядження міського голови від 25.05.2016 року №33 «Про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу реєстрації місця проживання», виклавши його в новій редакції: «Присвоїти ОСОБА_1 13 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування шостої категорії посад».
01.02.2021 року позивач звернулась до Світлодарського міського голови ОСОБА_2 із заявою, у якій просила скасувати розпорядження від 10.08.2018 року №60 та внести зміни до розпорядження міського голови від 25.05.2016 року №33, виклавши п.2 розпорядження у наступній редакції: «Присвоїти ОСОБА_1 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами шостої категорії посад органів місцевого самоврядування».
05.02.2021 року позивач звернулася із індивідуальним письмовим запитом в Національне агентство України з питань державної служби, в якому просила надати роз'яснення з приводу того, який ранг мав бути їй присвоєний при призначенні на посаду.
04.03.2021 року Національне агентство України з питань державної служби надіслало позивачу відповідь, в якій зазначено, що при призначенні її на посаду начальника відділу реєстрації місця проживання міської ради їй мали присвоїти 7 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування на рівні 7 рангу державного службовця.
01.04.2021 року міський голова Світлодарської міської ради на лист від 01.02.2021 року відмовив у скасуванні розпорядження міського голови від 10.08.2018 року №60, оскільки чинним законодавством не передбачено при переході особи з посад державного службовця на посаду в орган місцевого самоврядування присвоєння їй рангу посадової особи місцевого самоврядування на рівні присвоєного їй рангу державного службовця. Додатково вказав, що відповіді НАДС мають лише роз'яснювальний (інформативний характер) і не встановлюють правових підстав.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон України № 889).
Частиною першою статті 1 Закону України № 889 визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Відповідно до ст.38 Закону №889 прийняття на державну службу, просування по службі державних службовців, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, здійснюються з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються.
Статтею 39 Закону №889 встановлюється дев'ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів (частина 2 ).
У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг (частина 9).
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року№2493-ІІІ (далі - Закон №2493-ІІІ).
Відповідно до ст.15 Закону №2493-ІІІ при прийнятті на службу в органи місцевого самоврядування присвоюються ранги у межах відповідної категорії посад.
Водночас, пунктом третім Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ визначено, що з набранням чинності цим Законом посадовим особам органів місцевого самоврядування присвоюються ранги на рівні тих, які вони мали відповідно до Закону України «Про державну службу».
Таким чином, при призначені особи на посаду в орган місцевого самоврядування, яка має ранг державного службовця, присвоєний відповідно до Закону України «Про державну службу», їй присвоюється ранг посадової особи місцевого самоврядування на рівні рангу державного службовця.
Станом на дату прийняття Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 року № 2493-ІІІ був чинним Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.
В той же час, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, норма пункту третього Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493-ІІІ на час виникнення спірних правовідносин була та є чинною, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин, незалежно від прийняття нового Закону України «Про державну службу» за № 889-VIII.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, з прийняттям Закону України «Про державну службу» № 889-VIII передбачене пунктом третім Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2493-ІІІ право посадової особи органів місцевого самоврядування на збереження рангу на рівні того, який вона мала відповідно до Закону України «Про державну службу» не може бути скасоване або звужене.
Судом встановлено, що під час роботи в Дебальцевському міському суді на посаді керівника апарату суду позивачу було присвоєно 7 ранг 4 категорії посад державних службовців, що підтверджується матеріалами справи.
Розпорядженням міського голови Брехунця А.Ф. від 25.05.2016 року №33 призначено ОСОБА_1 з 01.06.2016 року на посаду начальника відділу реєстрації місця проживання міської ради з посадови окладом 1723 грн. на місяць згідно штатного розпису, як таку, що пройшла за конкурсом. Присвоєно ОСОБА_1 7 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування на рівні рангу, який вона мала відповідно до Закону України «Про державну службу».
Розпорядженням міського голови Брехунця А.Ф. від 10.08.2018 року №60 приведено у відповідність до законодавства присвоєний ранг посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 , а саме: внесено зміни до п.2 розпорядження міського голови від 25.05.2016 року №33 «Про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу реєстрації місця проживання» виклавши його в новій редакції: «Присвоїти ОСОБА_1 13 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування шостої категорії посад».
Враховуючи вищенаведене, відповідачем протиправно було прийнято розпорядження від 10.08.2018 року №60 «Про приведення у відповідність до законодавства присвоєного рангу посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 », яким внесено зміни до п.2 розпорядження міського голови від 25.05.2016 року №33 «Про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу реєстрації місця проживання», виклавши його у редакції «2. Присвоїти ОСОБА_1 13 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування шостої категорії посад».
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям відповідачем протиправного розпорядження, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування розпорядження від 10.08.2018 року №60 «Про приведення у відповідність до законодавства присвоєного рангу посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 ».
Позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача присвоїти позивачу 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами шостої категорії посад органів місцевого самоврядування не підлягають задоволенню, оскільки розпорядженням від 25.05.2016 року №33 присвоєно позивачу 7 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування на рівні рангу, який вона мала відповідно до Закону України «Про державну службу», а розпорядження від 10.08.2018 року №60 визнано судом протиправним та скасовано. Тобто, розпорядження від 25.05.2016 року №33 в частині присвоєння позивачу 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування на рівні рангу, який вона мала відповідно до Закону України «Про державну службу» є чинним з урахуванням висновків суду щодо скасування розпорядження від 10.08.2018 року №60 «Про приведення у відповідність до законодавства присвоєного рангу посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 ».
Щодо пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
01.04.2021 року міський голова Світлодарської міської ради на лист від 01.02.2021 року відмовив позивачу у скасуванні розпорядження міського голови від 10.08.2018 року №60.
ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом 20.04.2021 року, тобто в межах місячного строку, який встановлено у ч.5 ст.122 КАС України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з квитанцією позивачем при звернені до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 908,00 грн. за одну вимогу не майнового характеру, зважаючи на часткове задоволення позову, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сума судового збору у розмірі 454,00 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
Таким чином, питання щодо повернення судового збору у розмірі 908,00 грн. буде вирішено у разі надходження відповідного клопотання позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Світлодарського міського голови Брехунця Анатолія Федоровича (місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, м. Світлодарськ, проспект Миру, 5) про визнання протиправною бездіяльність щодо не присвоєння начальнику відділу реєстрації місця проживання Світлодарської міської ради сьомого рангу посадової особи місцевого самоврядування, зобов'язання скасувати розпорядження міського голови від 10.08.2018 року №60 та внести зміни до розпорядження міського голови від 25.05.2016 року за №33 виклавши п.2 у наступній редакції: «Присвоїти ОСОБА_1 сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами шостої категорії посад органів місцевого самоврядування» та присвоїти сьомий ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами шостої категорії посад органів місцевого самоврядування - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Світлодарської міської ради від 10.08.2018 року №60 «Про приведення у відповідність до законодавства присвоєного рангу посадової особи органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 ».
У задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Світлодарської міської ради (код ЄДРПОУ:04342832, місцезнаходження: Донецька область, Бахмутський район, м. Світлодарськ, пр.-т Миру, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
У судовому засіданні 06.09.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 16.09.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Н.А. Мозговая