17 вересня 2021 року Справа № 160/12448/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду Маштак Ольги Михайлівни
про визнання дій протиправними, -
23.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду Маштак Ольги Михайлівни, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду Маштак О.М. за порушення вимог ст.19 закону України «Про звернення громадян» у вигляді надання неповної відповіді на письмове звернення ОСОБА_1 від 25.02.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням щодо розгляду її клопотання у справі №160/6847/19. Відповідачем було надано відповідь на звернення позивача, при цьому позивач вважає інформацію надану у відповіді є неповною та такою, що не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про звернення громадян», оскільки не вказано причини відсутності дати розгляду клопотання від 21.10.2020 року та приведена неповна інформація та інформація, яка не відповідає дійсності та не має відношення до суті питань. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.
29.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду звільнено позивача від сплати судового збору та відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
12.08.2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що листом Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року за вихідним №160/6874/19/04/356/21 було надано змістовну та повну відповідь на лист ОСОБА_1 від 25.02.2021 року. Також, зазначено, що перше та друге питання у листі позивача не підпадають під сферу дії Закону України «Про звернення громадян», оскільки дані питання регулюються нормами Кодексу адміністративного судочинства України та вирішуються в процесуальному порядку суддею. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду із зверненням поданим на підставі ст.40 Конституції України та ст.ст. 15-20 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якого просила:
«1.Повідомити призначену дату розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.10.2020. у справі за №160/6847/19.
2.Пояснити причину відсутності дати розгляду клопотання ОСОБА_1 від 21.10.2020. у справі за №160/6847/19. в ухвалі ТААС від 06.11.2020.
3. Пояснити причини відсутності надсилання за адресою, вказаною у клопотанні ОСОБА_1 висновку ТААС по розгляду клопотання від 21.10.2020. у справі №160/6847/19.
4. Надати підтвердження доставки висновку ТААС за розглядом клопотання ОСОБА_1 від 21.10.2020. до апарату суду із метою подальшої відправки за місцем реєстрації, вказаному в клопотанні.»
01.03.2021 року Третім апеляційним адміністративним судом надано відповідь на запит ОСОБА_1 оформлену листом №160/6847/19/04/356/21 за підписом керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду Маштак О.М. та відповідно до якої вказано:
«В провадженні Третього апеляційного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа № 160/6847/19 за апеляційною скаргою Управління Державної казначейської служби у Чечелівському районі м.Дніпра на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 р. у справі № 160/6847/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби у Чечелівському районі м.Дніпра про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди.
26 жовтня 2020 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №160/6847/19, яке було зареєстровано (вх.№53015/20) та передано на розгляд судді-доповідачу Чередниченку В.Є.
28 жовтня 2020 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надіслано запит, щодо направлення матеріалів справи № 160/6847/19 до Третього апеляційного адміністративного суду для розгляду клопотання.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2020 року було призначено клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/6847/19 до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року прийнятої у справі №160/6847/19.
Дана ухвала Третього апеляційного адміністративного суду розміщена в ЄДРСР за №93243652.
Крім того, звертаємо Вашу увагу, що у зв'язку із недостатнім фінансування судів та недостатнім забезпеченням поштовими марками, поштова кореспонденція з жовтня 2020 року судом не направляється.
При цьому направляємо на Вашу адресу копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року.».
Позивач вважає інформацію надану у відповіді неповною та такою, що не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про звернення громадян», що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами частин 1, 3, 4 статті 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод, тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Положеннями ст.5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
За приписами ст.15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Положеннями ст.19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Аналізуючи норми Закону України «Про звернення громадян», суд дійшов висновку, що обов'язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду, як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади, включає і доведення змісту відповіді до заявника.
Так, з огляду на зміст вказаного зобов'язання, орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов'язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб.
Розглядаючи спір в межах заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, суд зазначає, що зі змісту відповіді Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 року №160/6847/19/04/356/21 вбачається, що відповідачем надано відповідь по суті поставлених питань наведених у зверненні позивача та яка направлена поштовим зв'язком.
При цьому, позивач зазначає, що не отримала відповіді щодо причин відсутності дати розгляду клопотань у адміністративній справі, а також доставки судом висновку ТААС по розгляду клопотання від 21.10.2020 року у справі №160/6847/19 до апарату суду. Також, позивач заперечує зв'язок із недостатнім фінансуванням судів, у певний період, із належним отриманням процесуальних документів через засоби електронного зв'язку та мережу Інтернет.
Пояснення відповідача на вказані питання, позивач вважає неповними, оскільки у відповіді не наведено відповідні законні підстави.
Суд зазначає, що питання дати розгляду клопотань у адміністративній справі та причини відсутності дати розгляду клопотання у справі належить до компетенції суду, який розглядає справу, а незгода з прийняттям рішення або їх відсутність є підставою для оскарження у порядку передбаченим процесуальним законом до судів вищих інстанцій.
Так, у відповіді відповідача наведена повна інформація, щодо питань, які належать до компетенції апарату суду відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, Положення про автоматизовану систему документообігу суду. При цьому, зазначення пояснень щодо природи виникнення законних підстав наведеної у відповіді інформації законодавством не вимагається.
У даному випадку позивач не погоджується із способом реагування відповідача на його звернення з процесуальними питаннями в межах адміністративної справи, які вирішуються в процесуальному порядку судом, що розглядає справу.
Таким чином, звернення позивача розглянуто з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян» та спірна відповідь містить позицію відповідача по порушеним заявником питанням.
Крім того, у контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) у загальносоціологічному значенні категорія «інтерес» розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
У п.3.4 цього ж Рішення зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
У даному випадку відповідачем надано відповідь по суті порушених питань в межах компетенції та повноважень, своєчасно та без порушень прав позивача. Незгода із певним викладом обставин або невідповідність змісту відповіді уявленням позивача про належність такої відповіді не свідчить про неправомірність дій відповідача та не ґрунтується на вимогах законодавства.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та в межах наданих повноважень була надана відповідь позивачу на її звернення, тобто вчинено дії щодо розгляду звернення громадянина у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів протиправності оскаржуваних дій позивачем суду не надано, а судом в ході розгляду справи їх наявність не встановлена.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до керівника апарату Третього апеляційного адміністративного суду Маштак Ольги Михайлівни (49005, м.Дніпро, вул.Василя Жуковського, 23) про визнання дій протиправними - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв