06 серпня 2021 року Справа № 160/9966/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
22 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку призначеної йому пенсії за віком з урахуванням часу здійснення підприємницької діяльності у період із 07.06.2000 по 31.12.2003;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок з 04.05.2019 та виплату з урахуванням раніше здійснених виплат пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із зарахуванням до страхового стажу часу здійснення підприємницької діяльності у період із 07.06.2000 по 31.12.2003.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що з 04 травня 2019 року йому призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У травні 2021 року під час перевірки правильності розрахунку призначеної пенсії позивачем було виявлено, що при визначенні його страхового стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не враховано період здійснення підприємницької діяльності із 07.06.2000 року по 31.12.2003 року.
13 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком із урахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності із 07.06.2000 року по 31.12.2003 року, до якої долучив документи на підтвердження вказаного стажу.
Однак, Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.06.2021 року №18629-14020/О-01/8-0400/21 у задоволенні вказаної заяви відмовлено із посиланням на необхідність надання довідки з ДПС України із зазначенням системи оподаткування та данних про сплату страхових внесків, що і стало підставою звернення до суду із позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
28 липня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№64090/21, в якому відповідач заперечує проти адміністративного позову у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до Закону України №1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Відповідно до ст.11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).
Відповідно до положень ст.14 Закону №1058 визначено коло осіб, які є страхувальниками відповідно до цього Закону, зокрема, до них належать фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій до 31.12.2017 року період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази данних персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 року №793, що набрала законної сили 05.10.2018 року, внесені зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. З урахуванням внесених змін періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 31.12.2003 року при призначенні пенсії після 05.10.2018 року зараховується до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від сплати страхових внесків.
Представник відповідача зазначив, що позивачу з 04.05.2019 року призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У період з 07.06.2000 року по 17.11.2006 рік ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (свідоцтво серії НОМЕР_2 ), однак за вказаний період позивачем не надано довідки з ДПС України із зазначенням системи оподаткування та данних про сплату страхових внесків, у зв'язку з чим позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за віком з урахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності із 07.06.2000 року по 31.12.2003 року.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 04.05.2019 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи серія В02 №145685 від 07 червня 2000 року, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису 2 224 017 0000 035958, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Припинив здійснення підприємницької діяльності 17.11.2006 року номер запису 2 224 006 000 2035958.
Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії та з розрахованим страховим стажем, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії за віком із урахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності із 07.06.2000 року по 31.12.2003 року, до якої долучив документи на підтвердження вказаного стажу.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.06.2021 року №18629-14020/О-01/8-0400/21 у задоволенні вказаної заяви відмовлено із посиланням на необхідність надання довідки з ДПС України із зазначенням системи оподаткування та данних про сплату страхових внесків.
При цьому, конкретних підстав не зарахування періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 07.06.2000 року по 31.12.2003 року до його загального страхового стажу відповідач у вищевказаному листі взагалі не зазначив.
Незгода позивача з діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів здійснення ним підприємницької діяльності з 07.06.2000 року по 31.12.2003 року та не проведення відповідного перерахунку пенсії зумовила останнього звернутись до суду із позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами ст.11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент).
Відповідно до частин 1,2,4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII .
Частиною 1 статті 62 Закону 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній .
Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2.7 Порядку №22-1 до заяви про перерахунок пенсії у зв'язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв'язку зі зміною кількості членів сім'ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.
Згідно з абз.1 п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) , а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з абз.3 п.п.2 п.2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ, який набрав чинності з 11.10.2017 року, внесено зміни до розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, а саме доповнено пунктом 31.
Так, з 11.10.2017 року відповідно до підпункту 1 пункту 31 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, належним доказом, яким підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, може підтвердити свій стаж з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року може бути довідка про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності або спеціальний торговий патент, або свідоцтво про сплату єдиного податку, або патент про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідка про сплату страхових внесків, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року - документ, що підтверджує сплату ним страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, а саме: довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Водночас, належними доказами, якими підприємець, що здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №145685 від 07.06.2000 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, дата проведення державної реєстрації 07.06.2000 року, номер запису в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців №2 224 017 0000 035958, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.
Згідно з Повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця 17.11.2006 року до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців внесено запис 2 224 006 000 2035958 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
В позовній заяві ОСОБА_1 стверджує, що в періоди з 07.06.2000 по 31.12.2003 року позивач як фізична особа - підприємець здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування (був платником єдиного податку).
Водночас, позивачем надано на підтвердження вказаного періоду: свідоцтво про реєстрацію фізичної особі-підприємця серії В02 №145685 від 07.06.2000 року, лист Лівобережної ДПІ Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області від 20.05.2021 року №26745/6/04-36-53-01-12 та акт Індустріальної районної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.10.2006 року.
Таким чином, суд вважає, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 31.12.2003 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача.
Виходячи з викладеного, рішення відповідача про відмову у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 31.12.2003 року та здійснення відповідного перерахунку пенсії останнього згідно з заявою ОСОБА_1 від 13.05.2021 року, оформлене листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06.06.2021 року №18629-14020/О-01/8-0400/21, є протиправним та підлягає скасуванню.
З метою поновлення вищевказаного порушеного права позивача, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 31.12.2003 року та здійснити відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 13.05.2021 року.
При цьому, вищевказаний перерахунок пенсії позивача має бути проведений саме з 01.05.2021, з огляду на таке.
Частиною 4 статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Зважаючи на те, що заяву про перерахунок пенсії у зв'язку із виникненням права на її підвищення з усіма необхідними документами позивачем подано 13.05.2021 року, тобто до 15 числа цього місяця включно, то, з урахуванням приписів ч.4 ст.45 Закону №1058-IV, відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 має бути здійснений саме з 01.05.2021 року (з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, позаяк відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно).
Наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірного періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 07.06.2000 по 31.12.2003 року, а тому відмова відповідача є протиправною.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 908,00 грн. відповідно до квитанції АТ КБ "Приватбанк" №0.0.21709105591.1 підлягають відшкодуванню на користь останнього пропорційно до розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області коштів у сумі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у проведенні перерахунку пенсії за віком з урахуванням періоду здійснення підприємницької діяльності із 07.06.2000 року по 31.12.2003 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок з 01.05.2021 та виплату пенсії з урахуванням раніше здійснених виплат пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із зарахуванням до страхового стажу часу здійснення підприємницької діяльності у період із 07.06.2000 р. по 31.12.2003 р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник