м. Вінниця
16 вересня 2021 р. Справа № 120/7435/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач).
За змістом позовних вимог позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.05.2021 року про відмову в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи на посадах газоелектрозварника з 12.13.1991 року по 17.02.1997 року в військовому радгоспі “Віницький” ПрикВО с. Петрик Літинського району Вінницької області та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року електрогазозварником в колгоспі ім. Черняхівського с. Вербова Томашпільського району Вінницької області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи: на посадах газоелектрозварника з 12.03.1991 року по 17.02.1997 року у військовому радгоспі “Вінницький” ПрикВО с. Петрик Літинського району Вінницької області та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року електрогазозварником в колгоспі ім. Черняхівського с. Вербова Томашпільського району Вінницької області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивача вказує, що 26.04.2021 року він звернувся до відповідача з метою підтвердження стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, посилаючись на те, що з 12.03.1991 року по 17.02.1997 року працював газоелектрозварником та у період з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року працював електрогазозварником. Дані обставини, як вказує ОСОБА_1 , підтверджуються записами в трудовій книжці та архівними довідками: № 01-19/750 від 30.09.2019 року, № 01-19/432 від 14.06.2019 року, № 01-19/429 від 14.06.2019 року.
Однак рішенням комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області від 27.05.2021 року відмовлено в підтвердженні вищезазначених періодів роботи, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
На переконання позивача таке рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 13.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Окрім того, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Також даною ухвалою витребувано у відповідача всі наявні документи, які стали підставою для винесення рішення від 27.05.2021 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 .
05.08.2021 року ГУ ПФУ у Вінницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивує тим, що документів про проведення та результати атестації робочих місць на підприємствах, на розгляд комісії не надавалось. Згідно з нормами законодавства, яке діяло в період роботи особи на зазначеному виробництві, пільгове пенсійне забезпечення надається газозварникам та електрозварникам, що передбачено розділом ХХХІІ Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад робота у яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 та газозварникам та електрозварникам зайнятим на зоні і ручному зварюванні на флюсі, що містять шкідливі речовинне нижче 3 класу небезпеки, що передбачено розділом ХХХІІ Списку №2 виробництв, цехів, професій, і посад робота у яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162 та підтверджується результатами проведеної на підприємстві атестації робочих місць. Оскільки професія газоелектрозварника, за якою працював позивач, не відповідає чинним на період роботи Спискам, на переконання відповідача, комісія правомірно відмовила в підтвердженні періоду роботи з 01.01.1992 року по 17.02.1998 року, як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Крім того, за період з 22.08.1992 року відсутні дані про проведення та результати атестації робочих днів.
Враховуючи вищезазначене, Головне управління вважає, що доводи, наведені у позовній заяві, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому у відповідача відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу вищезазначених періодів роботи позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 26.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою щодо зарахування періодів його роботи з 12.13.1991 року по 17.02.1997 року та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року до пільгового стажу. При цьому, пенсійному органу надано наступні документи: трудова книжка; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; архівні довідки від 13.02.2007 року № 41, від 14.06.2019 року № 01-19/430,432, від 30.09.2019 року № 01-19/750, від 12.04.2021 року № 16, від 20.04.2021 року № 188, 189; відомості персоніфікованого обліку.
За результатами розгляду вищезазначених документів, комісія при ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняла рішенням від 27.05.2021 року №5, яким вирішила підтвердити ОСОБА_1 період роботи з 12.03.1991 року по 31.12.1991 року, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. У свою чергу, у підтвердженні періоду роботи з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року, як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах відмовлено, оскільки професія газоелектрозварник, за якою працював заявник, не відповідає чинним на період його роботи Спискам. Окрім того, за період з 22.08.1992 року відсутні дані про проведення та результати атестації робочих місць відсутні.
Також комісією відмовлено у підтвердженні періоду роботи з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року, як такого, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки відомості про проведення та результати атестації робочих місць.
Не погоджуючись із рішенням від 27.05.2021 року про результати розгляду заяви, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходив з такого.
Згідно з нормою статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України №1058-IV від 09.07.2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічна за змістом норма статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За приписами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, за змістом позовних вимог позивач просить зарахувати до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, періоди його роботи з 12.13.1991 року по 17.02.1997 року та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року.
Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 простежуються наступні відомості про трудову діяльність останнього:
- 14.03.1991 року прийнятий на роботу газоелектрозварником у військовий радгосп “Вінницький” на підставі наказу від 12.03.1991 року №38;
- 17.02.1997 року звільнений з військового радгоспу “Вінницький” по статті 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 17.02.1997 року №21;
- 25.03.1997 року прийнятий на роботу газозварником в КСП ім. Черняхівського с. Вербова;
- 19.02.2000 року у процесі реорганізації КСП ім. Черняхівського с. Вербова реорганізовано на СТОВ “Черняхівське” с. Вербова ОСОБА_1 переведено на роботу газозварника (наказ №1 від 19.02.2000 року);
- 11.04.2001 року в результаті реформування СТОВ “Черняхівське” с. Вербова створено СТОВ “Вербова” с. Вербова ОСОБА_1 переведено на роботу електрогазозварника (наказ №1 від 11.04.2001 року);
- 27.01.2003 року звільнено з роботи за власним бажанням по статті 38 Кодексу законів про працю України на підставі наказу від 27.01.2003 року №23.
Водночас з рішення відповідача від 27.05.2021 року вбачається, що період роботи з 12.03.1991 року по 31.12.1991 року підтверджено, як такий, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тому спір в цій частині фактично відсутній.
Відтак, спірними залишились періоди з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року.
З приводу доводів ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року у військовому радгоспі “Вінницький” з огляду на те, що професія газоелектрозварник, за якою працював заявник, не відповідає чинним на період його роботи Спискам та те, що за період з 22.08.1992 року відсутні дані про проведення атестації робочих місць, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону № 1788-XII.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. При цьому, для періоду роботи до 21.08.1992 року зараховується весь стаж роботи на відповідних посадах, зазначених у Списках, за умов підтвердження умов праці, а з 21.08.1992 року період роботи на посадах, зазначених у Списках та за наслідками атестації робочих місць.
Так, у спірний період були чинними наступні Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджені:
- постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173;
- постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10 (з 1 січня 1992 року);
- постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 (з 11 березня 1994 року);
- постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 (з 16 січня 2003 року).
При цьому, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем заперечується відповідність посади (професії) яку обіймав позивач - "газоелектрозварник" чинним на періоди його роботи Спискам.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В даному випадку судом встановлено, що в період роботи позивача “газоелектрозварником” з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року, діючими у цей періодами Списками, зокрема:
- розділом XXXII "Загальні професії" Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії "газозварників і їх підручних” та “електрозварників і їх підручних";
- розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії “газозварники”, “електрозварники ручної зварки”;
- розділом XXXIIІ "Загальні професії" Списку №2 затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 до професій які надають право особи на отримання пільгової пенсії відносилися професії: “газозварники”, “електрозварники ручного зварювання”.
Відтак, відповідач у зв'язку із відмінністю у найменуванні професії, а саме “газозварник”, “електрозварник”, “електрозварники ручної зварки” - передбачені Списками №2 у спірний період та найменуванням професії, яку обіймав позивач та яка вказана у трудовій книжці, а саме “газоелектрозварник”, дійшов висновку про невідповідність такої професії Спискам та відсутність підстав для врахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року на такій роботі до пільгового стажу останнього.
У свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 року №17/2-54 професія зварника не завжди визначалася як окрема професія, та є загальною професією, яка об'єднує назви професій пов'язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника, газоелектрозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.
Відтак, суд дійшов висновку, що зарахуванню до пільгового стажу підлягають роботи на посадах, як електрозварника та газозварника, так і електрогазозварника та газоелектрозварника незалежно від видозмін та/або перейменування відділом кадрів посад працівників, що працюють зі зварювальними апаратами за допомогою газу або електрики.
Окрім того, в матеріалах справи наявна архівна довідка: №01-19/750 від 30.09.2019 року, відповідно до змісту якої наказом директора військового радгоспу “Вінницький” ПрикВО с. Петрик по особовому складу від 12.03.1991 року №38 ОСОБА_1 зарахований газоелектрозварником з 12.03.1991 року. Наказом директора військового радгоспу “Вінницький” ПрикВО с. Петрик по особовому складу від 17.02.1997 року № 21 Зброя ОСОБА_2 , звільнений по ст. 38 КЗпП України з 17.02.1997 року.
Архівна довідка від 14.06.2019 року №01-19/429 містить відомості щодо трудового стажу ОСОБА_1 у радгоспі “Вінницький” ПрикВО с. Петрик за період з 1991 року по 1997 рік. У свою чергу, архівна довідка від 14.06.2019 року №01-19/430 містить відомості щодо заробітної плати позивача у період з 1991 по 1997 роки у радгоспі “Вінницький” ПрикВО с. Петрик.
З приводу доводів сторони відповідача про відсутність підстав для зарахування до стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року, у зв'язку з відсутністю відомостей про проведення атестації робочих місць, суд зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442, (далі - Порядок №442) та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі також - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. Водночас особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2020 року у справі № 398/2728/16-а та № 678/65/17.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
З огляду на викладене, відсутність відомостей про атестацію робочого місця позивача не може мати наслідком позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах у зв'язку із незарахуванням до пільгового стажу періоду роботи на підприємстві, відомості про атестацію робочого місця на якому відсутні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року, тому рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.05.2021 року №5 про результати розгляду заяви є протиправним та підлягає скасуванню. У свою чергу, періоди з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року підлягають зарахуванню позивачу до його пільгового стажу за Списком № 2.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст.73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 27.05.2021 року №5 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах період роботи: з 01.01.1992 року по 17.02.1997 року у військовому радгоспі “Вінницький” ПрикВО с. Петрик Літинського району Вінницької області та з 25.03.1997 року по 27.01.2003 року у колгоспі ім. Черняхівського с. Вербова Томашпільського району Вінницької області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень нуль копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду в повному обсязі сформовано: 16.09.2021 року.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна