18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
07 вересня 2021 року м. Черкаси справа № 925/1060/21
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Г.М. Скиби, за участю секретаря судового засідання Л.В.Романенко, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу за позовом Фермерського господарства «Фесенко М.В.» Сумська область, Липоводолинський район, с. Берестівка, вул. Катерини Зеленко, 42
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ», Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин, вул. Заводська, 17
про стягнення 63148,81 грн заборгованості за договором,
без участі представників сторін.
Фермерське господарство «Фесенко М.В.» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ» про стягнення заборгованості за Договором поставки №Д-ТО-21-00113 від 23.10.2020 в розмірі 63148,81 грн, з яких:
- 56820,00 грн основного боргу,
- 3 370,28 грн пені,
- 742,55 грн річних,
- 2215,98 грн інфляційних збитків
та відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи.
Позивач 12.08.2021 звернувся з позовом від 09.08.2021 в господарський суд Черкаської області.
Провадження у справі відкрито 12.08.2021 у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін; проведення судового засідання призначено на 07.09.2021 (а.с. 28-29).
06.09.2021 позивачем до суду подано заяву від 02.09.2021 про відмову від частини позовних вимог, оскільки відповідачем погашено 56829,79 грн основного боргу. Просить стягнути 3 370,28 грн пені, 742,55 грн річних, 2215,98 грн інфляційних втрат, у загальному розмірі 6328,81, грн та судові витрати покласти на відповідача у повному обсязі.
Позивач подав суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви.
Відповідач відзиву не надав, вимоги не заперечив, пропозицій по врегулюванню спору не надіслав.
Ухвала суду від 12.08.2021 про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 18.08.2021, що підтверджено підписом уповноваженої особи про отримання поштового повідомлення.
Інших доказів чи клопотань сторін до суду не надходило.
За результатами розгляду спору судом 07.09.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення у відповідності з приписами ст. 240 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:
29.10.2020 Фермерське господарство «Фесенко М.В.» (Позивач, Покупець, кредитор) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ» (Відповідач, Продавець, Постачальник, боржник) договір поставки №Д-ТО-21000113 (а.с. 5-9).
Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п.2.2. Договору сторони домовились, що товар поставляється партіями. Найменування, асортимент, ціна та кількість товару в кожній партії визначаються сторонами в окремих специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п.2.3. Договору на кожну окрему партію товару сторони складають окрему специфікацію.
Відповідно до підписаної сторонами специфікації №1 від 29.10.2020 Покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати та прийняти його (а.с.10).
Відповідно до п.5.1. Договору, якщо сторони не погодять іншого, Постачальник поставляє товар по цьому договору на умовах EXW - склад Постачальника за адресою: Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин, вул. Заводська, 17 (Правила «Інкотермс 2010») шляхом надання товару в розпорядження Покупця.
Відповідно до.п.7.1 Договору приймання товару по кількості і якості здійснюється Покупцем у момент його передачі Постачальником на склад Постачальника, якщо інше місце поставки не буде погоджено сторонами.
На виконання своїх зобов'язань за договором поставки №№Д-ТО-21000113 Позивач здійснив попередню оплату товару, що підтверджуються платіжними дорученнями:
№198 від 30.10.2020 на суму 84638,20 грн в тому числі ПДВ;
№211 від 12.11.2020 на суму 16087,40грн в тому числі ПДВ ;
№223 від 18.11.2020 на суму 857,71 грн в тому числі ПДВ (а.с. 12-14).
Загальна сума оплаченого товару складає 101577,31 грн.
Відповідно специфікації Постачальник повинен був передати у власність Покупця оплачений товар (насіння соняшнику НК Неома 150К Круїзер в кількості 10 пакунків, та насіння кукурудзи ДКС 4014 в кількості 10 мішків) в повному обсязі до 01.03.2021.
Взяті на себе зобов'язання ТОВ «ЛНЗ» виконав частково, здійснивши поставку насіння кукурудзи ДКС 4014 серія UA-10-02-216/0194-20 в кількості 10 мішків на суму 44753,53 грн, що підтверджується видатковою накладною №3849 від 13.04.2021 (а.с. 11).
15.04.2021 Позивач звернувся до Відповідача засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта», що підтверджується копією накладної 400160099591, описом вкладення та повторно 21.07.2021, що підтверджується копією накладної 4250001627075 та описом вкладення, з вимогою повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.
ТОВ «ЛНЗ» відповіді на вимогу не надав, товар в повному обсязі не поставив.
На момент звернення з позовом Позивач вказав суму, на яку зобов'язання за договором поставки №№Д-ТО-21000113 від 29.10.2020 залишилося невиконаним - у розмірі 56820,00 грн.
На суму заборгованості з урахуванням приписів ст. 625 ЦК України Позивачем нараховано до стягнення з Відповідача 3 370,28 грн пені, 742,55 грн річних, 2215,98 грн інфляційних втрат.
На момент розгляду справи в судовому засіданні 06.09.2021 Позивач зменшив позовні вимоги до 3 370,28 грн пені, 742,55 грн - річних, 2215,98 грн інфляційних втрат за користування грошовими коштами.
Заяву Позивача від 02.09.2021 про відмову від частини позовних вимог прийнято судом до розгляду.
Відповідач вимоги не заперечив. Доказів поставки товару в повному обсязі не надав. Невиконання зобов'язання поставки товару в повному обсязі стало причиною звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення суми попередньої оплати.
Інших доказів, пояснень та документів суду сторонами не подано.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи доводи та пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.
За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правовою природою спірний договір №180119/1 є договором поставки (як різновид купівлі-продажу) і відповідає вимогам ст. 655 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, - є господарським зобов'язанням.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки (купівлі-продажу) № Д-ТО-21-00113 від 29.10.2020 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).
На момент розгляду справи основний борг відповідачем погашено.
Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки сторонами погоджено передоплату товару та доведено прийняття коштів продавцем, суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми інфляційних втрат, % річних за користування грошовими коштами та пені.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.
На підставі вказаних положень Позивачем нараховано відповідачу до стягнення 2215,98 грн інфляційних втрат за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання з березня 2021 по червень 2021 - на суму боргу 56820,00 грн.
Також відповідачу нараховано 742,55 грн - 3% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання з 01.03.2021 по 06.08.2021.
Здійснивши перевірку правильності нарахування, інфляційних втрат і річних нарахувань за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу “Еліт: Ліга Закон”, судом встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки та нарахування.
Відповідно п.9.2. договору в разі порушення постачальником строку виконання зобов'язання по поставці товару на строк понад 10 календарних днів, постачальник зобов'язаний на вимогу покупцю сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення, від вартості товару, строк поставки порушений, за кожен день порушення.
В зв'язку з поставкою товару в неповному обсязі, позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3370,28 грн пені.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “Ліга Закон: ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.” судом встановлено, що нарахування пені здійснено позивачем вірно, не перевищує сум можливого нарахування за спірні періоди, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідач доводи позивача не спростував, свого контррозрахунку вимог не надав, доказів погашення боргу суду не представив.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено та належними доказами підтверджено в діях відповідача порушення умов договору та підстави для застосування нарахованих санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ», суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог Фермерського господарства «Фесенко М.В.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ». Позов підлягає до задоволення. Належить стягнути з Відповідача на користь позивача:
- 3370,28 грн пені,
- 742,55 грн річних,
- 2215,98 грн інфляційних втрат.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення «Агрокомплекс проти України» №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення «Серявін проти України» №4909/04 від 10.02.2010, рішення «Трофімчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обгрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення «Желтяков проти України» №4994/04 від 09.09.2011).
Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку.
Згідно зі ст.ст. 129-130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати належить покласти на відповідача повністю та стягнути на користь позивача 2270,00 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 130, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Прийняти заяву позивача про відмову від частини позовних вимог на суму 56820,00 грн.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛНЗ», Черкаська область, Шполянський район, с. Лебедин, вул. Заводська, 17 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30709487, номер рахунку в банку невідомий
на користь позивача: Фермерське господарство «Фесенко М.В.» Сумська область, Липоводолинський район, с. Берестівка, вул. Катерини Зеленко, 42, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34932120, номер рахунку в банку невідомий
3370,28 грн пені,
742,55 грн річних,
2215,98 грн інфляційних втрат,
2270,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення чи через господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 10.09.2021.
Суддя Г.М.Скиба