05 серпня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/227/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.
Розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль
до відповідача Чортківської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 23, м. Чортків, Тернопільська область
про стягнення заборгованості у розмірі 21 401, 33 грн
За участю учасників судового процесу:
від позивача: Міщенко С.М. - представник,
від відповідача: не з"явився.
Судові процедури.
Судом роз'яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд", відповідно до вимог статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
Суть справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача Управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 21 401,33 грн, з яких: 21089,54 грн борг за використаний природний газ, 249, 43 грн пеня та 62,36 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання згідно договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11/Д-033 від 30.12.2020 щодо несвоєчасного проведення розрахунків за використаний газ.
Відкриття провадження у справі.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 19.04.2021, для розгляду справи №921/227/21 визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 26.04.2021 відкрито провадження у справі №921/227/21 за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 20.05.2021.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи по суті.
У судовому засіданні - 01.06.2021 розпочато розгляд справи по суті.
Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Протокольними ухвалами від 20.05.2021, від 01.06.2021, від 10.06.2021 та від 22.06.2021 судові засідання відкладалися відповідно на 01.06.2021, на 10.06.2021, на 22.06.2021 та на 05.08.2021.
Частиною 1 статті 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
При розгляді справи по суті, суд з'ясував обставини справи, дослідив докази у справі.
У судовому засіданні 05.08.2021, після з'ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 10.06.2021 клопотання ТОВ "Тернопільоблгаз" про заміну сторони (відповідача) у справі №921/227/21, задоволено. Замінено відповідача Управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації на правонаступника - Чортківську районну державну адміністрацію (вул. Шевченка, 23, м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058427).
Аргументи сторін
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено договірні зобов'язання згідно договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11/Д-033 від 30.12.2020 щодо несвоєчасного проведення розрахунків за використаний газ.
В якості правових підстав позову позивач зазначає, зокрема статті Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У судовому засіданні 05.08.2021 представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд позов задоволити.
Заперечення відповідача.
Відповідач - Чортківська районна державна адміністрація своїм правом на подання відзиву на позов не скористалася. Водночас, у поданій заяві №01-17/1026 від 24.06.2021 (вх.№5330) не заперечив щодо розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, а розгляд справи просив здійснювати без його участі.
Фактичні обставини, встановлені судом.
30 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", як Постачальником та Управлінням соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, як Споживачем укладено договір про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11/Д-033, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачу природний газ (ДК 021:2015, код 09120000-6 Газове паливо (09123000-7 природний газ) у необхідних для Споживача об'ємах (обсягах), а Споживач взяв на себе обов'язок прийняти та своєчасно оплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1 Договору).
Передача газу здійснюється на межах балансової вартості належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (п. 1.4. Договору).
Згідно п.3.2, п. 3.3 Договору, ціна природного газу за 1 тис. м. куб визначається відповідно до діючих цін Постачальника, з урахуванням компенсації вартості послуг доступу до потужності, податків та зборів передбачених чинним законодавством України. Ціна природного газу за 1 тис. м. куб. з 01 січня 2021 року становить 8 436 грн 00 коп. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.
У пункті 3.4 спірного правочину сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до п. 3.2 та 3.3 цього Договору, застосовується Сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та проведенні розрахунків.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що загальна сума Договору складається з місячної вартості поставленого газу Споживачеві за даним Договором - 7593,00 грн.
Порядок та строки проведення оплат визначені у розділі IV Договору.
Зокрема, п. п. 4.2.1 п.4.2 Договору встановлено, що оплата вартості використаного природного газу здійснюється Споживачем протягом місяця поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу та розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості використаного природного газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу у п'ятиденний строк з дня отримання такої вимоги.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 11.1 Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк по 31.01.2021, та поширює дію на відносини Сторін, що фактично склалися з 01 січня 2021 року.
Також між сторонами укладено та підписано Додаткові угоди №1 від 31.01.2021 та №2 від 26.02.2021.
На виконання умов Договору № 11/Д-033 від 30.12.2020 позивач за період з січня 2021 року по березень місяць 2021 року поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2,422 тис. куб. м. на загальну суму 21 677,71 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу, зокрема:
газ спожитий у січні місяці 2021 року, обсягом 0,93900 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31 січня 2021 року на суму 7921,40 грн;
газ спожитий у лютому місяці 2021 року, обсягом 0,98700 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 28 лютого 2021 року на суму 9155,41 грн;
газ спожитий у березні місяці 2021 року, обсягом 0,49600 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31 березня 2021 року на суму 4600,90 грн, які підписано обома сторонами договору без заперечень чи будь яких зауважень, а підписи повноважних осіб скріплені печатками юридичних осіб.
Згідно листа №01.1-19/163 від 29.01.2021 Управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації просить переплату в сумі 588,17 грн з Договору № 11/Д-033 від 27.01.2020 зарахувати на рахунок Договору №11/Д-033 від 30.12.2020.
Як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості спожитого природного газу, у зв"язку з чим у відповідача перед позивачем виник борг у розмірі 21 089, 54 грн (на момент звернення з даним позовом до суду), про що свідчить обґрунтований розрахунок ціни позову.
У зв"язку з порушенням строків оплати, відповідно до умов Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 249,43 грн.
Також, згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 62,36 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору про закупівлю та постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11/Д-033 від 30.12.2020, кореспондуючи права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини договору поставки та які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Норми права, які застосував суд.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Як визначено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як визначено статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
В силу вимог статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Стаття 343 Господарського кодексу України зазначає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 625 Цивільного кодексу України зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (частина 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Мотивована оцінка судом .
Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як визначено статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 627 Цивільного кодексу України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором (частина 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу").
Правовідносини сторін виникли на підставі договору про закупівлю та постачання природного газу №11/Д-033 від 30.12.2020, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити Споживачу природний газ (ДК 021:2015, код 09120000-6 Газове паливо (09123000-7 природний газ) у необхідних для Споживача об'ємах (обсягах), а Споживач взяв на себе обов'язок прийняти та своєчасно оплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1 Договору).
Предметом спору у справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Тернопільоблгаз" до Чортківської районної державної адміністрації про стягнення вартості спожитого природного газу, а також пені та 3% річних, нарахованих у зв'язку з невиконанням умов договору в частині проведення розрахунків за спожитий (використаний) природний газ Управлінням соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( стаття 629 Цивільного кодексу України).
Факт виконання умов договору № 11/Д-033 від 30.12.2020 позивачем щодо поставки за період з січня 2021 року по березень місяць 2021 року, а відповідачем прийняття природного газу в обсязі 2,422 тис. куб. м. на загальну суму 21 677,71 грн, підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 січня 2021 року на суму 7921,40 грн; від 28 лютого 2021 року на суму 9155,41 грн та від 31 березня 2021 року на суму 4600,90 грн, які підписані обома сторонами договору без заперечень чи будь яких зауважень, а підписи повноважних осіб скріплені печатками юридичних осіб.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" Споживач зобов'язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Пунктом 5.3 Договору, Споживач зобов'язався своєчасно оплачувати Постачальнику вартість поставленого природного газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Згідно зі статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
У п.п.4.2.1 п.4.2 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Враховуючи умови Договору, строк оплати відповідачем спожитого природного газу є таким, що настав.
Однак Споживачем не оплачено.
Таким чином, матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем у встановлені договором строки вартість спожитого природного газу не сплачена, що є порушенням умов договору, ст.527 ЦК України та ст.193 ГК України.
У зв'язку з реорганізацією Управління соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації внаслідок злиття (приєднання) до Чортківської районної державної адміністрації, спірні договірні зобов'язання, в тому числі щодо оплати природного газу за укладеним правочином №11/Д-033 від 30.12.2020, перейшли до Чортківської РДА.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Споживачем, своїх договірних зобов'язань в частині несвоєчасної оплати за спожитий природний газ.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 21 089,54 грн.
Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі договору про закупівлю (постачання) електричної енергії, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги в частині щодо стягнення заборгованості у розмірі 21089,54 грн, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 249,43 грн, суд зазначає таке.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, суд звертає увагу на те, що розмір пені законодавством обмежений.
Так, згідно з частини 2 статті 343 Господарського кодексу та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник коштів сплачує на користь отримувача таких коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, установленому за угодою сторін (тобто в договорі). При цьому пеня обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в певний період (період прострочення).
Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Сторонами у договорі (пп.6.2.1 п.6.2 Договору) передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати природного газу, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Оскільки відповідачем не оплачено вартість природного газу, спожитого впродовж січня-березня 2021 року на підставі положень ст.ст. 546-551 ЦК України, ст. ст. 217-230 ГК України та умов договору від 30.12.2020, з урахуванням кінцевого терміну проведення розрахунків за спожитий природний газ, позивачем нараховано пеню у розмірі 249,43 грн.
Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
Судом, перевірено розрахунок пені за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" та встановлено, що пеня за період з 11.02.2021 по 12.04.2021 складає 264,15 грн, тобто, є більшою ніж зазначено у позовній заяві 249,43 грн.
Однак, зважаючи на те, що заяв/клопотань про вихід за межі позовних вимог від позивача до суду не надходило, а тому суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 249,43 грн пені обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 62,36 грн, суд встановив таке.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати, у зв'язку з чим позивачем за неналежне виконання умов Договору нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 62,36 грн, відповідно до вимог статті 625 ЦК України.
Судом, перевірено розрахунок 3% річних, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" та вважає вірно обрахованим, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 62,36 грн, такими, що підлягають до задоволення, як правомірно заявлені.
З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.
Враховуючи викладене, суд позовні вимоги визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Висновок суду.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Судові витрати.
Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Щодо судового збору у розмірі 2270,00 грн.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2270,00 грн покладається на відповідача.
Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2270,00 грн покласти на відповідача.
3. Стягнути з Чортківської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 23, м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058427 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39555103, п/р НОМЕР_1 , МФО 338545 в ТВБВ 10019/03 філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" - 21 089,54 грн заборгованості за використаний природний газ.
4. Стягнути з Чортківської районної державної адміністрації, вул. Шевченка, 23, м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058427 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39555103, п/р НОМЕР_2 , МФО 338545 в ТВБВ 10019/03 філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк" - 249,43 грн пені, 62,36 грн - 3% річних та 2270,00 грн судового збору.
5. Видати накази стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
Стягувач/Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39555103.
Боржник/Відповідач: Чортківська районна державна адміністрація, вул. Шевченка, 23, м. Чортків, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058427 .
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Примірник рішення надіслати учасникам справи, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
Позивачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернопільоблгаз", вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль.
Відповідачу: Чортківській районній державній адміністрації, вул. Шевченка, 23, м. Чортків, Тернопільська область.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано "17" вересня 2021 року.
Суддя Я.Я. Боровець