м. Суми
16.09.2021 Справа № 920/1217/20
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/1217/20 за заявою приватного підприємства “Безпека-Гарант Шостка” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, 15, код ЄДРПОУ 35187328) до боржника приватного акціонерного товариства “Шосткинський завод хімічних реактивів” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 05761264) про банкрутство,
за участі представників:
кредитора: ГУ ДПС у Сумській області - Міщенко Д.О.; УВД ФСС України у Сумській області - Челядін С.В.;
ліквідатор: Ховрін Ю.А.
Ухвалою суду від 05.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство ПАТ “Шосткинський завод хімічних реактивів”; введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ховріна Ю.А.
Постановою господарського суду Сумської області від 15.06.2021 боржника визнано банкрутом, введено ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ховріна Ю.А.
15.06.2021 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ПАТ “Шосткинський завод хімічних реактивів”.
27.07.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника з яких: 57938,25 грн. заробітна плата, 57108,45 грн. середній заробіток, 5000,00 грн. моральна шкода.
27.07.2021 до суду надійшла заява № 1046/01-15-10 від 22.07.2021 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 3619216,41 грн. капіталізованих платежів та 4540,00 грн. витрат на оплату судового збору.
Ухвалою суду від 02.08.2021 розгляд заяв призначено в судове засідання на 16.09.2021.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників, суд дійшов висновку про наступне.
Щодо заяви ОСОБА_1 .
27.07.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника з яких: 57938,25 грн. заробітна плата, 57108,45 грн. середній заробіток, 5000,00 грн. моральна шкода.
16.09.2021 ліквідатор подав до суду відзив на заяву кредитора ОСОБА_1 , в якому зазначив, що кредиторські вимоги в сумі 57938,25 грн. включені до реєстру вимог кредиторів, кредиторські вимоги в сумі 57108,45 грн. (середній заробіток) та 5000,00 грн. (моральна шкода) боржником не визнаються, оскільки не були нараховані бухгалтером підприємства та ліквідатор не має змоги перевірити нарахування.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів» з 01.04.1992 до 01.02.2021, що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом № 11/к від 29.01.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади майстра з ремонту цеху № 01 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Вимоги обґрунтовані тим, що з 01.06.2020 та по теперішній час боржник не виплатив заробітну плату та має заборгованість по заробітній платі перед кредитором у розмірі 57938,25 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядником майна Ховріним Ю.А. внесено до реєстру вимог кредиторів боржника вимоги ОСОБА_1 у розмірі 57938,25 грн. заборгованості по заробітній платі у відповідному розділі реєстру.
Зважаючи на викладене, враховуючи внесення розпорядником майна банкрута до реєстру вимог кредиторів боржника відомостей про заборгованість ПрАТ «ШЗХР» перед ОСОБА_1 по заробітній платі в сумі 57938,25 грн., провадження в частині визнання кредиторських вимог в сумі 57938,25 грн. підлягає закриттю.
Щодо визнання вимог середнього заробітку.
Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Затримка розрахунку при звільненні за своєю природою пов'язана з трудовими відносинами та відноситься до структури заробітної плати.
Вказана правова позиція, викладена у рішенні Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі №6-139цс12, який дійшов висновку, що за своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це є компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку, на яку не поширюється дія мораторію, передбачена Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не належить до неустойки і не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.
У постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі №6-76цс14 суд дійшов висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є обставини невиплати належних працівникові сум при звільнені та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Таким чином, чинним законодавством покладено на роботодавця, який перебуває у процедурах банкрутства, обов'язок щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Розрахунок при визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки у розрахунку при звільненні передбачено «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок).
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяця роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно абз.4 п.2 Порядку, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
В інших випадках, згідно із п.4 даного Порядку, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а випадку, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до наданого кредитором розрахунку сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні за період з 02.02.2021 по 22.07.2021 становить 57108,45 грн. (416,85 грн. середньоденна заробітна плата х 137 робочих днів)
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку визнати вимоги кредитора щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2021 по 22.07.2021 у розмірі 57108,45 грн.
Щодо моральної шкоди.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин ( незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Кредитор зазначає, що невиплата заробітної плати відобразилось на її моральному стані. Він не мав можливості розпоряджатись заробленими коштами, повноцінно підтримувати нормальні життєві зв'язки, сплачувати комунальні послуги та був змушений застосовувати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного становища, йому були заподіяні душевні страждання, стрес, відчуття постійної тривоги та неспокою.
Встановлене Конституцією України та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 № 4 (із відповідними змінами) судам роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
Кодекс Законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Зазначена правова позиція висловлена ВСУ в постанові від 25.04.2012 у справі №6-23цс12, постанові Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі № 640/14909/16-ц.
Вирішуючи вказаний спір, суд дійшов висновку, що кредитором доведено факт заподіяння йому неправомірними діями боржника моральної шкоди, що полягало в несвоєчасній виплаті заробітної плати, що як наслідок вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя значний проміжок часу.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, зокрема, ураховано тяжкість вимушених змін у його життєвих відносинах, суд вважає справедливим визнати суму компенсації в розмірі 5000,00 грн. та 4540,00 грн. судового збору.
Щодо вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області.
27.07.2021 до суду надійшла заява № 1046/01-15-10 від 22.07.2021 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 3619216,41 грн. капіталізованих платежів та 4540,00 грн. витрат на оплату судового збору.
16.09.2021 ліквідатор подав до суду відзив на заяву кредитора, в якому зазначив, що вимоги в сумі 3623756,41 грн. включені до реєстру вимог кредиторів.
11.08.2021 представник Управління подав до суду заяву про зменшення розміру вимог, в якій просить суд визнати вимоги кредитора в сумі 3367004,81 грн. капіталізованих платежів та 4540,00 грн. витрат на оплату судового збору.
Вказані вимоги в розмірі 3619216,41 грн. обґрунтовано заявником тим, що останні є капіталізованими платежами щодо потерпілих на ПАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів» - застрахованих осіб, які перебували в трудових відносинах з боржником та отримали травми під час виконання посадових обов'язків. Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у ліквідації страхувальника (підприємства - банкрута), перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.
Згідно з п. 5 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» джерелами формування коштів Фонду є, зокрема капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеного, здійснено капіталізація платежів за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 «Про затвердження Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників».
Відповідно до п. 2 та п. 3 у цьому Порядку термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов'язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Терміни «застрахована особа» та «страхувальники» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.
Згідно із п. 4 Порядку капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у ста. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення.
У відділенні Фонду перебувають на обліку вісім потерпілих на виробництві в ПАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів»: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ..
Нещасні випадки з вказаними потерпілими особами сталися під час роботи на ПАТ «Шосткинській завод хімічних реактивів», що підтверджується актами про нещасні випадки, пов'язані з виробництвом, які долучено до кредиторської заяви.
Вимоги управління у розмірі 3619216,41 грн. є капіталізованими платежами щодо 8 потерпілих на виробництві під час трудової діяльності у боржника, що підтверджено розрахунком кредитора (який перевірено судом), копіями документів про нещасні випадки та втрату працездатності особами.
Таким чином, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області належними та допустимими доказами доведено факт наявності заборгованості у банкрута в сумі 3619216,41 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку задовольнити заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області та визнати вимоги в розмірі 3619216,41 грн., 4540,00 грн. судовий збір.
17.08.2021 до суду надійшла заява № 9809/5/18-28-20-03-14 від 30.07.2021 Головного управління ДПС у Сумській області про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 2493003,40 грн., з яких: 2393971,79 грн. податковий борг, 94491,61 грн. єдиний внесок та 4540,00 грн. судовий збір.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити розгляд заяви в судове засідання.
Керуючись ст.ст. 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до боржника у сумі 120046,70 грн. задовольнити частково.
2 Визнати вимоги ОСОБА_1 до боржника приватного акціонерного товариства “Шосткинський завод хімічних реактивів” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 05761264) в розмірі 57108,45 грн. середнього заробітку, 5000,00 грн. моральної шкоди, 4540,00 грн. судового збору.
3. В частині визнання кредиторських вимог в сумі 57938,25 грн. провадження у справі закрити.
4. Заяву Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області про визнання грошових вимог до боржника в сумі 3619216,41 грн. задовольнити.
5. Визнати вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області до боржника приватного акціонерного товариства “Шосткинський завод хімічних реактивів” (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Індустріальна, 1, код ЄДРПОУ 05761264) в розмірі 3367004,81 грн., 4540,00 грн. судовий збір.
6. Призначити розгляд заяви № 9809/5/18-28-20-03-14 від 30.07.2021 Головного управління ДПС у Сумській області про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 2493003,40 грн. в судове засідання на 28.09.2021, 10:00. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, 1-й поверх, зал судового засідання № 3.
7. Зобов'язати ліквідатора подати відзив (повідомлення) щодо заяви ГУ ДПС у Сумській області з кредиторськими вимогами.
8. Копію ухвали направити ліквідатору, банкруту, кредиторам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: htps://court.gov.ua/sud5021/.
Суддя В.В. Яковенко