"07" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1481/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.,
за участю представників:
від позивача: адвокат Портянко Т.А. - довіреність,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1481/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ 38463127);
до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (65496, Одеська область, Овідідопольський район, смт. Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 27А, код ЄДРПОУ 13916781)
про стягнення 1 215 253,94 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» 999 014,31 грн. заборгованості за отриманий товар, 19 980,29 грн. штрафу, 96 466,16 грн. пені, 22 475,60 грн. 3% річних та 77 317,58 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «УКРАВІТ АГРО» посилається на неналежне виконання Державним підприємством «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» умов укладеного між сторонами договору поставки №У-1224-2020-Од від 31.01.2020р. в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.
Позов також ґрунтується на тому, що позивачем, відповідно до умов договору, було поставлено товар на суму 1 112 902,45 грн., проте відповідачем здійснено лише часткову оплату товару на суму 97597,42 грн. та повернуто частину товару на суму 16290,72 грн. Таким чином, за твердженням позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений за договором товар склала 999 014,31 грн.
Тому, позивач, посилаючись на умови договору, ст. 712 ЦК України та ст. 265, 162 ГК України просить суд стягнути з відповідача вищезазначену заборгованість на загальну суму 1 215 253,94 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2021 року позовна заява вх.№1532/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.06.2021 року прийнято позовну заяву (вх.№1532/21) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/1481/21 за правилами за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "22" червня 2021 р. о 12:00 год.
Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені строки надіслати (надати) до суду: відповідачу - відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), та позивачу відповідь на відзив.
22.06.2021 року судом, з метою надання можливості учасникам справи реалізувати свої процесуальні права, проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 06.07.2021р. о 12:20 год. Відповідач про дату та час підготовчого судового засідання по справі №916/1481/21 був повідомлений відповідною ухвалою суду від 24.06.2021 року в порядку ст. 120 ГПК України.
Ухвалою від 30 червня 2021 року суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (вх.№17238/21 від 29.06.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та постановлено проводити судове засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
06.07.2021 року в судовому засіданні проголошено судом протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду.
Крім того, 06.07.2021 року в судовому засіданні було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 19.08.2021р. об 11:00 год., про що повідомлено відповідача ухвалою суду від 06.07.2021р. відповідно до ст. 120 ГПК України.
Ухвалою від 09 серпня 2021 року суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (вх. №18476/21 від 09.07.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та встановлено проводити судове засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
19.08.2021 року судом постановлено в судовому засіданні протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1481/21 до судового розгляду по суті на 26.08.2021р. о 12:40 год. Також, судом було призначено резервну дату судового засідання по суті на 07.09.2021р. об 11:40 год.
Відповідно до ст. 120 ГПК ДП «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» повідомлено про дату, місце та час судового засідання по суті у справі №916/1481/21 та про резервну дату та час проведення судового засідання по суті відповідною ухвалою суду від 19.08.2021р., яку останній отримав 28.08.2021р., про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № 22433/21 від 02.09.2021р.).
Ухвалою від 25 серпня 2021 року суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (вх. №22081/21 від 19.08.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та встановлено проводити судове засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
26.08.2021 року судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні з розгляду справи № 916/1481/21 відповідно до раніше призначеної резервної дати на 07.09.2021р. об 11:40 год., про що відповідач додатково був повідомлений відповідною ухвалою суду від 30.08.2021р. в порядку ст. 120 ГПК України.
Ухвалою від 30 серпня 2021 року суд задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (вх. №22650/21 від 30.08.2021р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та встановлено проводити судове засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
Представник позивача 07.09.2021р. в судовому засіданні в режимі відеоконференції стисло надав пояснення по суті заявленого позову, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи, але процесуальним правом участі в судовому засіданні 07.09.2021р. не скористався, повноважного представника не направив.
Заяв та клопотань, в тому числі в порядку ст. 207 ГПК України, від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 01.06.2021 було встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, повноважного представника в судові засідання для дачі пояснень по справі не направив, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
07.09.2021 року судом закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення після виходу із нарадчої кімнати.
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
31.01.2020 року між ТОВ «УКРАВІТ АГРО» (Постачальник) та ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВІВ ім. В.Є. Таїрова» (Покупець) укладено договір поставки № У-1224-2020-Од (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. договору позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі передати у власність відповідача (поставити) товар (засоби захисту рослин, добрива з мікроелементами, регулятори росту рослин, насіння сільськогосподарських культур, мінеральні добрива), а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його вартість.
Згідно з п. 1.2. договору найменування товару, його асортимент та кількість, ціна за одиницю, одиниці виміру, терміни поставки та оплати, а також інші умови визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Сторони погоджуються, що базис поставки (місце передачі покупцю) вказується в специфікації, до цього договору, якщо інший базис поставки не вказаний у відповідній накладній на поставку товару по договору. Ціна за одиницю виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками) до цього договору, з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Постачальник має право достроково виконати свої зобов'язання щодо поставки товару.
Підпунктом 1.2.1. передбачено, що в специфікаціях (додатках) до цього договору визначаються умови поставки постачальником товару покупцю, зокрема умови попередньої оплати товару, відстрочки платежу та розрахунку за поставлений товар векселями, авальованими банками. Без підписання відповідної специфікації, поставка товару постачальником покупцю не здійснюється.
Відповідно до п. 1.4. договору факт поставки та передачі товару від постачальника до покупця фіксувався шляхом складання та підписання накладних (або актів приймання- передачі або товаро-транспортних накладних) повноважними представниками сторін. З моменту підписання сторонами накладних до покупця переходить право власності на товар та ризики його випадкового знищення або пошкодження.
Згідно з п. 2.1. договору ціна товару (в т.ч. ціна за одиницю товару) вказувалась сторонами в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у національній валюті України - гривні. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті. Сума договору складає суму всіх специфікацій по договору.
Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок постачальника. Банківські реквізити сторін для здійснення взаєморозрахунків вказані в договорі (розділ 10).
Пунктом 2.5. договору встановлено термін оплати: оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.
Покупець зобов'язується оплатити поставлений постачальником товар шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника ціни товару у термін, вказаний у відповідній специфікації до договору (п. 2.9. договору).
Відповідно до п. 3.1.1. постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві в термін, в місці та на умовах, які вказані в специфікаціях до даного договору.
Згідно з п. 3.2.1. договору покупець зобов'язаний сплатити вартість товару в установлені терміни, в розмірі та у визначеному порядку.
Відповідно до п. 5.1. договору сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання постачальником вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені (п. 5.2 договору поставки № У-1224-2020-Од від 31.01.2020р.).
Пунктом 5.3. договору сторони домовились, що згідно п. 6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.1. договору).
Пунктом 9.9. договору передбачено, що сторони підтверджують, зокрема, що їхні представники мають усі необхідні повноваження на укладення, підписання та виконання умов цього договору, а також вчинення всіх дій, що передбачені ним або зумовлені ним; 2) договір відповідає їх інтересам та реальній домовленості; 3) штрафні санкції, що передбачені цим договором, є прийнятними для обох сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №У-1224-2020-Од від 31.01.2020р., сторони підписали та скріпили печатками специфікації на товар, що поставляється (додатки до договору), а саме:
- додаток №2797-О-2020 від 13.03.2020р. на загальну суму 248491,44 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: 100% від загальної вартості товару, що складає 248491,44 грн., в тому числі ПДВ 20%; сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати цієї специфікації в строк до 12.04.2020р.; термін відвантаження товару до 13.03.2020р.;
- додаток №3748-О-2020 від 23.03.2020р. на загальну суму 10485,12 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: 100% від загальної вартості товару, що складає 10485,12 грн., в тому числі ПДВ 20%; сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати цієї специфікації в строк до 22.04.2020р.; термін відвантаження товару до 23.03.2020р.;
- додаток №5592-О-2020 від 09.04.2020р. на загальну суму 60226,86 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: 100% від загальної вартості товару, що складає 60226,86 грн., в тому числі ПДВ 20%; сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати цієї специфікації в строк до 09.05.2020р.; термін відвантаження товару до 09.04.2020р.;
- додаток №6976-К-2020 від 22.04.2020р. на загальну суму 179903,04 грн; оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 20% від загальної вартості товару, що складає 35980,61 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь-якому разі до моменту поставки товару покупцю; товарний кредит 80% від загальної вартості товару, що складає 143922,43 грн., в тому числі ПДВ 20%, сплачується до 31.10.2020р.; термін відвантаження товару до 27.04.2020р.;
- додаток №8950-К-2020 від 07.05.2020р. на загальну суму 116347,44 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: попередня оплата 20% від загальної вартості товару, що складає 23269,49 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, але в будь-якому разі до моменту поставки товару покупцю; товарний кредит 80% від загальної вартості товару, що складає 93077,95 грн., в тому числі ПДВ 20%, сплачується до 31.10.2020р.; термін відвантаження товару до 12.05.2020р.;
- додаток №11390-О-2020 від 22.05.2020р. на загальну суму 8030,88 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: 100% від загальної вартості товару, що складає 8030,88 грн., в тому числі ПДВ 20%; сума сплачується на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати цієї специфікації, в строк до 21.06.2020р.; термін відвантаження товару до 25.05.2020р.;
- додаток №12763-К-2020 від 01.06.2020р. на загальну суму 94201,92 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: товарний кредит 20% від загальної власності товару, що складає 18840,38 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 11.06.2020р.; товарний кредит 80% від загальної вартості товару, що складає 75361,54 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 31.10.2020р.; термін відвантаження товару до 03.06.2020р.;
- додаток №13416-К-2020 від 04.06.2020р. на загальну суму 79941,90 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: товарний кредит 20% від загальної власності товару, що складає 15988,38 грн., в тому числі ПДВ 20%, сплачується до 14.06.2020р.; товарний кредит 80% від загальної вартості товару, що складає 63953,52 грн., в тому числі ПДВ 20%, сплачується до 31.10.2020р.; термін відвантаження товару до 09.06.2020р.;
- додаток №14801-К-2020 від 15.06.2020р. на загальну суму 8553,60 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: товарний кредит 20% від загальної власності товару, що складає 1710,72 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 25.06.2020р.; товарний кредит 80% від загальної вартості товару, що складає 6842,88 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 31.10.2020р.; термін відвантаження товару до 15.06.2020р.;
- додаток №16791-К-2020 від 26.06.2020р. на загальну суму 130431,60 грн.; оплата товару здійснюється на умовах: товарний кредит 20% від загальної власності товару, що складає 26086,32 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 06.07.2020р.; товарний кредит 80% від загальної вартості товару, що складає 104345,28 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 31.10.2020р.; термін відвантаження товару до 26.06.2020р.;
- додаток №18391-К-2020 від 16.07.2020р. на загальну суму 122133,06 грн; оплата товару здійснюється на умовах: товарний кредит 20% від загальної власності товару, що складає 24426,61 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 26.07.2020р.; товарний кредит 80% від загальної вартості товару, що складає 97706,45 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 31.10.2020р.; термін відвантаження товару до 17.07.2020р.;
- додаток №19559-К-2020 від 05.08.2020р. на загальну суму 54155,59 грн; оплата товару здійснюється на умовах: товарний кредит 20% від загальної власності товару, що складає 10831,12 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 15.08.2020р.; товарний кредит 80% від загальної вартості товару, що складає 43324,47 грн., в тому числі ПДВ 20% сплачується до 31.10.2020р.; термін відвантаження товару до 07.08.2020р.
На виконання умов договору поставки №У-1224-2020-Од від 31.01.2020р., позивач (постачальник) здійснив відповідачу (покупцю) поставку товару, а саме:
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-2196 від 13.03.2020р. на суму 248491,44 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-2797 від 13.03.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-3074 від 23.03.2020р. на суму 10485,12 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-3748 від 23.03.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-5278 від 09.04.2020р. на суму 60226,86 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-5592 від 09.04.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-7698 від 27.04.2020р. на суму 179903,04 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-6976 від 22.04.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-9844 від 12.05.2020р. на суму 116347,44 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-8950 від 07.05.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-12244 від 26.05.2020р. на суму 8030,88 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-11390 від 22.05.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-13339 від 02.06.2020р. на суму 94201,92 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-12763 від 01.06.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-14060 від 05.06.2020р. на суму 33255,60 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-13416 від 04.06.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-14233 від 09.06.2020р. на суму 46686,30 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-13416 від 04.06.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-15309 від 15.06.2020р. на суму 8553,60 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-14801 від 15.06.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-17599 від 30.06.2020р. на суму 130431,60 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-16791 від 26.06.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-19151 від 17.07.2020р. на суму 122133,06 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-18391 від 16.07.2020р.);
- на підставі видаткової накладної №ЦБ-20294 від 07.08.2020р. на суму 54155,59 грн з ПДВ (по специфікації /рахунку № ЦБ-19559 від 05.08.2020р.).
Також, в якості доказів передачі товару позивачем надано копії відповідних товарно-транспортних накладних.
У відповідності до банківської виписки АТ «Креді Агриколь Банк» за період з 01.01.2020р. по 04.03.2021р. ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВІВ ім. В.Є.Таїрова» сплачено ТОВ «Укравіт Агро» заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 83676,71 грн., а саме: 27.04.2020р. - 35980,61 грн. (оплата 20% згідно рахунку № ЦБ-6976 від 22.04.2020р.), 12.05.2020р. - 23269,49 грн. (оплата 20% згідно рахунку № ЦБ-8950 від 07.05.2020р.), 24.07.2020р. - 24426,61 грн. (оплата 20% згідно рахунку № ЦБ-18391 від 16.07.2021р.).
Як вбачається з банківської виписки АТ «Правекс Банк» за період з 01.08.2020р. по 31.08.2020р. ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВІВ ім. В.Є.Таїрова» 06.08.2020р. сплачено ТОВ «Укравіт Агро» заборгованість за поставлений товар в загальній сумі 13920,71 грн. (за інферно, фундазим та тандем згідно рах. № ЦБ-19559 від 05.08.2020р.).
За твердженням позивача, 15.06.2020р. відповідач повернув частину товару, що була поставлена відповідно до специфікації № 2797-О-2020 від 13.03.2020р. на суму 16290,72 грн.
Відповідно до претензії № 149 від 09.03.2021р. ТОВ «Укравіт Агро» звернулося до відповідача, у якій вимагало протягом 3 робочих днів з моменту отримання претензії сплатити на користь позивача 1 239 535,49 грн. Надіслання претензії підтверджується описом вкладення від 09.03.2021р., поштовою накладною та фіскальним чеком від 09.03.2021р. З рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення вбачається отримання позивачем вищезазначеної претензії 16.03.2021р.
Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості та штрафних санкцій.
Під час розгляду справи відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.
4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу п. 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу приписів частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ч.2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між сторонами, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов'язання сторін - постачальник зобов'язується здійснити поставку товару в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти і здійснити оплату за поставлений товар в порядку передбаченому цим договором.
Суд встановив, що в даному випадку відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравіт Агро» та Державним підприємством «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» носять договірний характер, укладений між ними договір поставки № У-1224-2020-Од від 31.01.2020р. з укладеними в подальшому додатками до нього предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.
Відповідно до умов договору поставки та укладених до нього додатків, оплата частини поставленого товару здійснювалась на умовах попередньої оплати та частина на умовах відстрочення оплати.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до договору поставки № У-1224-2020-Од від 31.01.2020р. та додатків до нього поставив відповідачу товар (засоби захисту рослин, мінеральні добрива, регулятори росту рослин), що підтверджується підписаними сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними, а відповідачем без жодних зауважень та заперечень прийнято товар на загальну суму 1112902,45 грн.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару по договору поставки № У-1224-2020-Од від 31.01.2020р., виконав у повному обсязі.
Однак, відповідач виконав зобов'язання з оплати товару не в повному обсязі та із простроченням термінів, визначених у п. 3 додатків до договору поставки.
Отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договорів видаткових накладних.
Відповідач не надав суду заперечень щодо кількості та вартості поставленого товару. Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників поставленого товару відповідачем суду також не надано.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 999014,31 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оскільки, позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки товару, а тому відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов'язання розрахуватись за отриманий товар.
Стосовно нарахування штрафних санкцій по кожному зобов'язанню окремо судом зазначається наступне.
За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Враховуючи положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, зазначені нарахування носять компенсаційний характер і пов'язані із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, право стягнення яких передбачене безпосередньо в Цивільному кодексі України і не передбачається обов'язковості зазначення такого положення в договорі.
Згідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд, провівши за допомогою калькулятора штрафів програмного комплексу "ЛІГА: Закон" перерахунок інфляційних втрат, враховуючи суми та періоди заборгованості відповідача згідно додатків до договору, дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 77 317,58 грн.
Суд, перевіривши за допомогою калькулятора штрафів програмного комплексу "ЛІГА: Закон" розрахунок 3% річних, враховуючи суми та періоди заборгованості відповідача згідно додатків до договору, здійснених відповідачем проплат, дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних в сумі 22 475,60 грн. є правомірним, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача 96 466,16 грн. пені та 19 980,29 грн. штрафу (2% на місяць) за прострочку оплати поставленого товару.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.1. договору поставки №У-1224-2020-Од від 31.01.2020р. сторони погодили, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У відповідності до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 5.2. договору поставки № У-1224-2020-Од від 31.01.2020р., сторони досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Сума простроченого платежу визначається ціною товару (її частиною), яку покупець сплатив із запізненням. Якщо на момент подання постачальнику вимоги або позову до суду щодо сплати покупцем пені, ціна товару (її частина) не сплачена покупцем, сума несплаченої ціни товару (її частини), для розрахунку пені, визначається відповідно до встановлених договором правил на день подання вимоги або позову щодо сплати пені.
У відповідності до п. 5.3. договору поставки № У-1224-2020-Од від 31.01.2020р., сторони домовились, що згідно п.6 ст. 232 ГКУ позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, провівши за допомогою калькулятора штрафів програмного комплексу "ЛІГА: Закон" перерахунок пені, враховуючи суми та періоди заборгованості відповідача згідно додатків до договору, дійшов висновку, що правомірним до стягнення буде пеня в сумі 96 447,30 грн. У задоволенні 18,86 грн. пені суд відмовляє з підстав необґрунтованості.
Також, перевіривши правильність здійснення нарахування 19 980,29 грн. штрафу із розрахунку 2% на місяць від суми несплаченого платежу, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.
Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов'язань за договором поставки №У-1224-2020-Од від 31.01.2020р. та доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отриманий товар, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної та повної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений товар є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача за договором поставки №У-1224-2020-Од від 31.01.2020 року підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає задоволенню в сумі 1215235,08 грн. заборгованості, в т.ч.: 999014,31 грн. - сума основної заборгованості, 96447,30 грн. - пеня, 19980,29 грн. - штраф, 22475,60 грн. - 3% річних та 77317,58 грн. - інфляційні втрати. В решті позову слід відмовити.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).
Згідно ж із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Оскільки, спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір в сумі 18228,53 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова» (65496, Одеська область, Овідідопольський район, смт. Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 27А, код ЄДРПОУ 13916781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ АГРО» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25/1, код ЄДРПОУ 38463127) суму основної заборгованості у розмірі 999 014 (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч чотирнадцять) грн. 31 коп., пеню в розмірі 96 447 (дев'яносто шість тисяч чотириста сорок сім) грн. 30 коп., суму 3% річних в розмірі 22 475 (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 60 коп., інфляційні втрати в розмірі 77 317 (сімдесят сім тисяч триста сімнадцять) грн. 58 коп., штраф в розмірі 19 980 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 29 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 18 228 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 53 коп.
3. В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17 вересня 2021 р.
Суддя О.В. Цісельський