ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2021Справа № 910/7258/21
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Свириденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за заявою заяву №15/3546 від 13.08.2021 року Державного підприємства "Гарантований покупець"
про відстрочку виконання рішення у справі № 910/7258/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз"
(49083, м. Дніпро, пр.-т Слобожанський, буд. 29)
до Державного підприємства "Гарантований Покупець"
(01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд. 27)
Про стягнення грошових коштів
За участю представників сторін згідно протоколу (не з'явились).
05 травня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 28.04.2021 року до Державного підприємства "Гарантований Покупець" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути грошові кошти на суму в розмірі 466 008, 87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором №193/01/20 від 10.02.2020 року, зокрема, відповідач не здійснив повного розрахунку з позивачем за електроенергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/7258/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі №910/7258/21 призначено на 09.06.2021 року.
В підготовчому засіданні 09.06.2021 року оголошено перерву на 07.07.2021 року.
09 червня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
09 червня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
09 червня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
14 червня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05 липня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
07 липня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 07.07.2021 року відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про залучення третіх осіб.
07 липня 2021закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021 року.
16 липня 2021 року через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В судовому засіданні 21.07.2021 року оголошено перерву на 11.08.2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 1.08.2021 року позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" штраф у розмірі 466 008, 87 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн. та 6 990, 13 грн. судового збору.
13 серпня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення у справі №910/7258/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд заяви призначено на 08.09.2021.
Судове засідання 08.09.2021 не відбулось.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/1639/21 від 09.09.2021, у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 , справу №910/7258/21 передано, після проведення повторного автоматизованого розподілу, на розгляд судді Лиськову М.О.
Ухвалою Господарського суду міста від 10.09.2021 призначено розгляд заяви на 15.09.2021.
14.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення проти заяви ДП «Гарантований покупець» про відстрочку виконання рішення, де позивач посилається на те що аргументи відповідача, наведені у заяві не відповідають дійсності та є суперечливими. Зокрема, відповідач вказує, що за період розгляду справи в суді першої інстанції ним виконувалися договірні зобов'язання щодо періодичного здійснення платежів на користь позивача, що вказує на відсутність уникнення сплати заборгованості відповідачем. Натомість, суд не встановив таких обставин, ухвалюючи рішення на користь позивача. ДП «Гарантований покупець» має заборгованість перед позивачем в частині оплати поставленої позивачем у березні 2020 року електричної енергії у розмірі 6 657 269,62 грн. Прострочення виконання обов'язку відповідача з оплати відпущеної електричної енергії у березні 2020 р. розпочалось з 05.05.2020 р. Тобто протягом 1 року та 4-х місяців цей обов'язок відповідачем не виконується. Після пред'явлення до нього позову, відповідач заперечував наявність заборгованості, про що вказується в заяві про відстрочку виконання рішення. Відповідач не навів жодних об'єктивних, непереборних та виняткових обставин, які ускладнювали б виконання рішення суду у справі.
У судове засідання 15.09.2021 представники сторін не з'явились.
Розглянувши заяву, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
При цьому, за змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
У пункті 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відтак, розстрочкою є виконання рішення частками з певним інтервалом у часі.
Відповідно до п.7.2. вказаної Постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що фінансування його діяльності здійснюється лише в межах кошторису, затвердженого регулятором, а ПАТ НЕК "Укренерго" неналежним чином виконуються обов'язки з перерахування коштів відповідачу з метою оплати вартості електричної енергії виробників за "зеленим" тарифом. Тобто купівля електричної енергії Гарантованим покупцем у Позивача здійснюється на виконання покладених на нього спеціальних обов'язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії - купівлі електричної енергії у виробників за «зеленим» тарифом.
При цьому, на думку відповідача, утворення значної заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, пов'язане саме з неналежним виконанням ПАТ НЕК "Укренерго" своїх грошових зобов'язань, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні власних зобов'язань. Оскільки грошові кошти, що акумулюються на рахунках Гарантованого покупця та призначені для здійснення розрахунків з усіма виробниками за «зеленим» тарифом, а не лише із Позивачем, повинні розподілятися між виробниками за «зеленим» тарифом в рівних частинах відповідно до обсягів відпущеної електричної енергії (забезпечувати рівний відсоток оплати товарної продукції відповідного розрахункового періоду кожному такому виробнику) в залежності від коштів, що надходять на рахунок Гарантованого покупця від НЕК «Укренерго».
Так, статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд відзначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що долучені відповідачем до заяви докази не можуть підтверджувати обставини реальності виконання рішення суду у даній справі після закінчення терміну, на який відповідач просить відстрочити його виконання.
Також твердження заявника про наявність боргу зі сторони ПАТ НЕ "Укренерго" не є тими обставинами, з якими приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість надання відстрочки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
Більш того, існування спору у справі Господарського суду міста Києва №910/16664/20 за позовом ДП "Гарантований покупець" до ПАТ НЕК "Укренерго" про стягнення боргу у розмірі 25 724 290 343, 04 грн. не є гарантованим підтвердженням надходження грошових коштів на рахунки ДП "Гарантований покупець" з метою належного виконання рішення суду саме у даній справі по закінченню терміну відстрочки (тобто, протягом року з моменту винесення рішення).
Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
В той же час, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором.
Суд відзначає, що обов'язок держави полягає у захисті прав виробників "зеленої електроенергії", саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів та виконання гарантій держави щодо купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, і було створено Державне підприємство "Гарантований покупець", тому воно зобов'язано добросовісно і своєчасно здійснювати розрахунок з виробниками.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.7 ст.331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про відстрочку виконання рішення у справі № 910/7258/21 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили 15.09.2021 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 17.09.2021.
Суддя М.О.Лиськов