ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.09.2021Справа № 910/16165/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
про стягнення 294 417 500, 59 грн.
Представники:
від позивача: Скокін Л.Л.;
від відповідача: Повар О.М.
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 108 667 136, 88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" умов договору від 01.01.2018 № 6/2-18 "Про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування" в частині оплати наданих позивачем послуг.
Крім того, разом з позовною заявою Державним підприємством обслуговування повітряного руху України подано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2018 відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 03.10.2018 р. про забезпечення позову за позовною заявою Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення 108 667 136, 88 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 (суддя Зеленіна Н.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/16165/18. Розгляд справи № 910/16165/18 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 09.01.2019.
28.12.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач , зокрема зазначає, що додатком № 1 до договору № 6/2-18 встановлено, що розмір плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування визначається залежно від максимально дозволеної злітної маси, проте матеріали справи не містять доказів розрахунку розміру такої плати з використання величини максимально дозволеної злітної маси повітряного судна. Крім того, відповідач зазначає, що надані позивачем акти здачі-приймання послуг не відповідають вимогам первинного документа, а саме не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а також підписів МАУ.
08.01.2019 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/2532/18, що розглядається Господарським судом Київської області.
09.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що жодної претензії від МАУ щодо кількості фактично виконаних польотів у жовтні 2018 не надходило, послуги були надані у чіткій відповідності до умов укладеного договору.
Також, 09.01.2019 позивач подав пояснення на відзив на позовну заяву, в яких позивач зазначає, що для розрахунку вартості послуг з аеронавігаційного обслуговування позивач використовував максимальну злітну масу повітряних суден ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" згідно з додатками № 3 та № 3а до договору від 01.01.2018 № 6/2-18.
У судовому засіданні 09.01.2019 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 06.02.2019.
06.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України заборгованість за надані послуги аеронавігаційного обслуговування у сумі 200 983 261, 11 грн.
06.02.2019 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 06.02.2019 дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність прийняття її до розгляду, у зв'язку з чим розглядає справу виходячи з нової ціни позову - 200 983 261, 11 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 (суддя Зеленіна Н.І.) задоволено клопотання відповідача від 08.01.2019 про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №910/16165/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі господарського суду Київської області №911/2532/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання правочинів недійсними, зобов'язання утриматись від дій та визнання зобов'язання припиненим.
14.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої збільшує позовні вимоги на 93 434 239, 48 грн. за надані послуги з аеронавігаційного обслуговування у грудні 2018 та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла за надання послуг з аеронавігаційного обслуговування у сумі 294 417 500, 59 грн.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/16165/18 скасовано. Справу № 910/16165/18 передано на розгляд Господарського суду міста Києва.
23.05.2019 матеріали справи № 910/16165/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 № 05-23/1217 у зв'язку з відпусткою судді Зеленіної Н.І., проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/16165/18 передано на розгляд судді Щербакова С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 прийнято справу № 910/16165/18 до свого провадження суддею Щербаковим С.О. Підготовче засідання призначено на 25.06.2019.
20.06.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання, в якому просить суд продовжити встановлений ухвалою суду від 27.05.2019 строк для подання сторонами додаткових письмових доказів, клопотань, заяв, пояснень на період часу, достатній для подання сторонами таких додаткових письмових доказів, клопотань, заяв, пояснень після отримання судового рішення Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду заяви МАУ від 18.06.2019 про роз'яснення постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/16165/18. Відкласти підготовче засідання в межах передбаченого ГПК України строку.
24.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшов запит Північного апеляційного господарського суду про надсилання матеріалів справи № 910/16165/18 для направлення до Північного апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про роз'яснення пункту 2 резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/16165/18, якою скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 про зупинення провадження у справі № 910/16165/18.
У судовому засіданні 25.06.2019 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголосив перерву до 08.08.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 зупинено провадження у справі № 910/16165/18 до повернення матеріалів справи № 910/16165/18 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/16165/18 направлено до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 заяву Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" задоволено. Роз'яснено п. 2 резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/16165/18, що ухвала Господарського суду м. Києва від 06.02.2019 р. у справі № 910/16165/18 скасована лише в частині зупинення провадження у цій справі (п. п. 2, 3 ухвали Господарського суду м. Києва від 06.02.2019 р. у справі № 910/16165/18).
08.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про: визнання недійсними пункту 3.2. та додаток 1 до договору № 6/2-18 від 01.01.2018 про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування, що укладений між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"; визнання відсутнім у Державного підприємства обслуговування повітряного руху України права вимагати від Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" оплати послуг за договором № 6/2-18 від 01.01.2018 про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування за вартістю, що перевищує витрати Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на надання таких послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 відкладено вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" у справі № 910/16165/18 до повернення матеріалів справи № 910/16165/18 до Господарського суду міста Києва.
15.08.2019 матеріали справи № 910/16165/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 поновлено провадження у справі № 910/16165/18. Підготовче засідання у справі № 910/16165/18 призначено на 19.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 повернуто зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання недійсними пункту 3.2. та додатку 1 до договору № 6/2-18 від 01.01.2018, визнання відсутнім права вимоги у справі № 910/16165/18.
28.08.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшов запит Північного апеляційного господарського суду про направлення матеріалів справи № 910/16165/18 до Північного апеляційного господарського суду для подальшого скерування до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у справі № 910/16165/18.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 зупинено провадження у справі № 910/16165/18 до повернення матеріалів справи № 910/16165/18 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/16165/18 направлено до Північного апеляційного господарського суду.
05.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якій ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" просить суд: поновити строк на подання зустрічного позову у справі № 910/16165/18; визнати недійсними пункт 3.2. та додаток 1 до договору № 6/2-18 від 01.01.2018 про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування, що укладений між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"; визнати відсутнім у Державного підприємства обслуговування повітряного руху України право вимагати від Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" оплати послуг за договором № 6/2-18 від 01.01.2018 про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування за вартістю, що перевищує витрати Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на надання таких послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 відкладено вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" у справі № 910/16165/18 до повернення матеріалів справи № 910/16165/18 до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.10.2019 задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про відмову від касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у справі № 910/16165/18. Закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 у справі № 910/16165/18.
21.11.2019 матеріали справи № 910/16165/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 поновлено провадження у справі № 910/16165/18. Підготовче засідання у справі № 910/16165/18 призначено на 16.01.2020.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2019 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви - відмовлено. Повернуто зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про визнання недійсними пункту 3.2. та додатку 1 до договору № 6/2-18 від 01.01.2018, визнання відсутнім права вимоги у справі № 910/16165/18.
08.01.2020 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 про повернення зустрічної позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 зупинено провадження у справі № 910/16165/18 до повернення матеріалів справи № 910/16165/18 до Господарського суду міста Києва. Матеріали справи № 910/16165/18 направлено до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 залишено без змін.
19.03.2020 матеріали справи № 910/16165/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 поновлено провадження у справі № 910/16165/18. Підготовче засідання у справі № 910/16165/18 призначено на 30.04.2020.
27.04.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження процесуальних строків, в якому просить продовжити встановлений ухвалою суду від 30.03.2020 строк для подання додаткових письмових пояснень, клопотань, заяв тощо на строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину та відкласти розгляд справи на строк дії карантину.
У судовому засіданні 30.04.2020 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовження процесуальних строків, та відклав розгляд справи на 28.05.2020.
У судовому засіданні 28.05.2020 відповідач подав заяву про залучення третьої особи, в якій просить суд залучити до участі у справі Компанію Goiania Comercio E Servicos Internacionais LDA, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Також, у судовому засіданні 28.05.2020 відповідач подав клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, в якому просить суд здійснювати розгляд даної справи у повністю закритому судовому засіданні.
Крім того, у судовому засіданні 28.05.2020 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/14489/19, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.
У судовому засіданні 28.05.2020, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме 294 417 500, 59 грн, яка складається з: заборгованості за надані послуги у жовтні 2018 року у розмірі 108 667 136, 88 грн., заборгованості за надані послуги у листопаді 2018 року у сумі 92 316 124, 23 грн та заборгованості за надані послуги у грудні 2018 року у розмірі 93 434 239, 48 грн.
Також, у судовому засіданні 28.05.2020, розглянувши подане відповідачем клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначив, що з поданого відповідачем клопотання та доданих до справи доказів не вбачається жодних обставин, які б обґрунтовували необхідність розгляду справи №910/16165/18 у закритому судовому засіданні, а тому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Також, у судовому засіданні 28.05.2020 оголошено перерву до 25.06.2020.
У судовому засіданні 25.06.2020 відповідач надав до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання, в якому просить суд відкласти підготовче засідання з метою отримання висновку економічної експертизи.
У судовому засіданні 25.06.2020, розглянувши подану відповідачем заяву про залучення третьої особи, суд зазначив, що спір у даній справі стосується виключно правовідносин сторін - Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", що виникли за договором № 6/2-18 "Про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування" від 01.01.2018 в частині оплати відповідачем наданих позивачем послуг з аеронавігаційного обслуговування, тобто питання оренди/використання відповідачем повітряного судна іноземної компанії для здійснення повітряних перевезень пасажирів та вантажу не стосується предмету розгляду та, відповідно, не підлягає дослідженню під час розгляду даної справи.
Тож, враховуючи викладене вище, суд не вбачає які нові обов'язки буде покладено на Компанію Goiania Comercio E Servicos Internacionais LDA, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому у зв'язку з ухваленням рішення у даній справі, а тому відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи.
Також, у судовому засіданні 25.06.2020, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, враховуючи що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, що виникла за договором № 6/2-18 "Про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування" від 01.01.2018, у даному випадку судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення справи №640/14489/19, відтак, - суд визнав подане клопотання необґрунтованим та відмовив у його задоволенні.
Крім того, розглянувши у судовому засіданні 25.06.2020 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання висновку експерта, суд відмовив у його задоволенні, оскільки необхідність отримання стороною відповідного доказу в обгрунтування своїх вимог або заперечень не є підставою для відкладення розгляду справи.
Також, у судовому засіданні 25.06.2020 оголошено перерву до 06.08.2020.
05.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про долучення доказів, а саме докази часткової оплати рахунку-фактури № 607 від 31.10.2018 - платіжне доручення № ТАS0034274 від 30.07.2019.
05.08.2020 відповідач подав до суду клопотання про відкладення підготовчого провадження, в якому повторно просить суд відкласти підготовче засідання з метою отримання висновку економічної експертизи.
У судовому засіданні 06.08.2020, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд повторно наголосив, що необхідність отримання стороною відповідного доказу, у даному випадку висновку експерта, не є підставою для відкладення розгляду справи.
В той же час, суд зазначив, що відповідач не обмежений у праві подати висновок експерта до наступного судового засідання, завчасно надіславши його на адресу суду та позивача, відповідно, надавши суду докази направлення його на адресу позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/16165/18 призначено на 24.09.2020.
22.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав письмові пояснення, відповідно до яких просить суд долучити до матеріалів справи висновок експерта з економічного дослідження № 9556 від 19.08.2020, складений на замовлення відповідача.
Також, 22.09.2020 відповідач подав до суду клопотання про призначення експертизи, в якому просить суд призначити у даній справі судово-економічну експертизу, на дослідження експерта поставити питання, наведені у клопотанні.
Крім того, 22.09.2020 відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження, в якому просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/14489/19, що розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва.
У судовому засіданні 24.09.2020 оголошено перерву до 01.10.2020.
У судовому засіданні 01.10.2020, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, враховуючи що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, що виникла за договором № 6/2-18 "Про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування" від 01.01.2018, у даному випадку судом не встановлено неможливості самостійно встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення справи №640/14489/19, відтак, - суд визнав подане клопотання необґрунтованим та відмовив у його задоволенні.
При цьому, суд зазначив, що 28.05.2020 відповідач заявляв аналогічне клопотання про зупинення провадження у даній справі, у задоволенні якого судом було відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про призначення експертизи - задоволено. Призначено у справі № 910/16165/18 судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 910/16165/18 зупинено до закінчення проведення судової експертизи. Матеріали справи № 910/16165/18 надіслані до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 у справі №910/16165/18 скасовано. Матеріали справи №910/16165/18 повернуто до господарського суду першої інстанції для подальшого розгляду.
01.07.2021 матеріали справи № 910/16165/18 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 судове засідання призначено на 12.08.2021.
10.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв'язку з перебуванням представника ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" у відпустці, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні 12.08.2021, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення.
Також у судовому засіданні 12.08.2021 відкладено розгляд справи на 26.08.2021.
26.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про долучення доказів, а саме платіжні доручення на підтвердження часткового погашення відповідачем заборгованості на суму 32 115 681, 00 грн.
26.08.2021 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та відкладення розгляду справи, в якому у зв'язку з необхідністю встановлення дійсного розміру заборгованості МАУ перед Украерорухом, а також з метою мирного врегулювання існуючого між сторонами спору, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.
У судовому засіданні 26.08.2021, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки наведені у клопотанні обставини не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що позивачем були долучені до матеріалів справи докази часткової оплати відповідачем спірних рахунків. Крім того, враховуючи тривалий розгляд даної справи, суд зазначає, що у сторін було достатньо часу для мирного врегулювання даного спору.
Також, у судовому засіданні 26.08.2021 оголошено перерву до 02.09.2021.
28.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" подало заяву про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 заяву Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/16165/18 визнано необґрунтованою. Заяву Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/16165/18 передано для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 (суддя Бондарчук В.В.) визнано відвід судді Щербакова С.О. необґрунтованим. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"" про відвід судді Щербакова С.О. від розгляду справи №910/16165/18 - відмовлено.
31.08.2021 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про визнання відсутнім у Державного підприємства обслуговування повітряного руху України права вимагати оплати Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" рахунків-фактур за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України за жовтень-грудень 2018 року за одиничними ставками плати, встановленими у 2011 році; зобов'язання Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" утриматись від оплати рахунків-фактур Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України за жовтень-грудень 2018 року за одиничними ставками плати, встановленими у 2010 році.
01.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме платіжне доручення № ЕХР-069575 від 26.08.2021 на підтвердження часткової оплати рахунку № 606 від 31.10.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРАВІА" та додані до неї документи повернуто заявнику.
02.09.2021 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що відповідачем було оскаржено в касаційному порядку постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021, якою скасовано ухвалу суду від 01.10.2020 про призначення у даній справі судової експертизи, а також вказує про зайнятість представника ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" в іншому судовому засіданні, у зв'язку з чим просить суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.
У цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи з підстав оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду.
Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду від 01.10.2020 про призначення у даній справі судової експертизи, не є підставою для відкладення розгляду даної справи, відтак, таке клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Таким чином, постанова Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі №910/16165/18 є такою, що набрала законної сили.
При цьому, станом на 02.09.2021 у суду відсутні відомості щодо винесення Верховним Судом ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 у справі № 910/16165/18.
Також, у цьому судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про призначення у даній справі судово-економічної експертизи.
Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з нормами ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
У відповідності до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» вказує, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, та питання її призначення повинне вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Разом з тим, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 за клопотання відповідача було призначено у даній справі судову експертизу, проте постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2021 ухвалу суду від 01.10.2020 у справі №910/16165/18 скасовано.
При цьому, апеляційним судом вказано, що в даній справі предметом спору є невиконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов Договору. Умови Договору відповідачем не оспорюються, тому у суду наявна можливість самостійно встановити всі обставини виконання зобов'язань відповідно до умов Договору.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 182 Господарського процесуального кодексу України вирішення питання про призначення експертизи є завдання підготовчого провадження.
Тобто, чинним законодавством не передбачено подання таких клопотань на стадії розгляду справи по суті, а саме після вступного слова позивача.
В той же час, суд звертає увагу відповідача на те, що раніше подане відповідачем клопотання про призначення у даній справі судової експертизи було вирішено судом в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України з огляду на те, що фактично таке клопотання було заявлено відповідачем ще у підготовчому засіданні.
Таким чином, приймаючи до уваги заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості, враховуючи що клопотання заявлено відповідачем на стадії розгляду справи по суті, а саме після вступного слова позивача, суд не вбачає підстав у призначенні судової експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.
Крім того, у цьому судовому засіданні представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи для ознайомлення з матеріалами справи з метою встановлення того, чи було судом вирішено клопотання позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Представник позивача заперечив проти цього клопотання відповідача.
Заслухавши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Згідно ст. 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Частиною 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін;
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Вказані клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи були заявлені позивачем під час розгляду даної справи іншим складом суду та передані на розгляд судді Щербакова С.О. після долучення до матеріалів справи заяв по суті справи, нових доказів та вирішення судом першої заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Суд зазначає, що в судових засіданнях, в яких приймав участь представник відповідача, жодного разу не було поставлено на обговорення та/або вказано про не вирішення судом клопотань позивача про продовження строку на подання відповіді на відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2019 відповідачем було подано заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву.
Суд також зазначає, що у судовому засіданні 06.08.2020 сторонами було повідомлено суд про відсутність невирішенних судом заяв/клопотань, а також можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, а тому відмовляє у заявленому відповідачем клопотанні.
Крім цього, судом долучено до матеріалів докази, подані відповідачем 01.09.2021, а саме - платіжне доручення № ЕХР-069575 від 26.08.2021 на підтвердження часткової оплати рахунку № 606 від 31.10.2018, оскільки останнє впливає на розмір заборгованості відповідача за договором.
Також, у цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 02.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
01.01.2018 між Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (далі - виконавець) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі - замовник) укладено договір № 6/2-18, відповідно до якого замовник замовляє і зобов'язується оплатити, а виконавець у порядку та на умовах, визначених цим договором, бере зобов'язання надавати замовнику послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (далі - послуги з АНО).
Примітка: аеронавігаційне обслуговування, що надається, включає такі види: обслуговування повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження, метеорологічне обслуговування аеронавігації на маршруті відповідно до чинного Сертифіката провайдера аеронавігаційного обслуговування.
Відповідно до п. 2.1. договору, виконавець зобов'язується:
2.1.1. Забезпечити такі послуги з АНО: обслуговування повітряного руху, надання метеорологічної й аеронавігаційної інформації та, у відповідних випадках, аварійне обслуговування повітряних суден (далі - ПС) (за винятком обслуговування повітряного руху ПС, які виковують навчальні (учбові) польоти) Замовника, які знаходяться у зоні відповідальності Виконавця, відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів України з питань аеронавігаційного обслуговування.
Примітка: під час виконання тренувальних польотів, командир ПС (представник авіакомпанії) повинен ознайомити керівника польотів (АДВ) із затвердженою Програмою (планом) тренувального польоту (маршрут польоту, рівень польоту, заплановані маневри під час виконання тренувального польоту, час виконання тренувального польоту, особливості виконання тренувального польоту) та узгодити з ним порядок виконання тренувального польоту, в тому числі при виникненні аварійної або непередбаченої ситуації на борту ПС з урахуванням вимог, встановлених Інструкцією з виконання польотів (використання повітряного простору) у районі цього аеродрому та нормативно-правовими актами України. Тренувальні польоти виконуються виключно членами екіпажу, які мають відповідне чинне свідоцтво, видане у встановленому порядку Державіаслужбою України або визнане чинним на території України. Посвідчення (свідоцтво) курсанта-пілота є недостатнім для виконання тренувальних польотів.
2.1.2. Забезпечити організацію авіаційного наземного електрозв'язку у частині надання доступу до порту на своєму обладнанні для підключення до мережі авіаційної фіксованої служби (АФТН) та обробки повідомлень, що включає: забезпечення автоматичної передачі телеграфних повідомлень, а також прийом повідомлень, адресованих Замовнику, згідно з вимогами нормативно-правових актів України та документів ІСАО і наданими замовнику телеграфним індексом: забезпечення визначеного режиму роботи обладнання та телеграфного каналу з дотриманням діючих технічних норм.
2.1.3. За ініціативою Замовника проводити попередню звірку реєстру польотів з метою уникнення помилок при виставленні рахунків за надані послуги з АНО.
В свою чергу, відповідно до п. 2.2. договору, замовник зобов'язується, зокрема:
2.2.1. Дотримуватися встановлених правил надання повідомлень щодо обслуговування повітряного руху та встановлених процедур організації потоків повітряного руху і управління пропускною спроможністю.
2.2.3. Не пізніше ніж за три робочі дні до початку виконання польотів надавати Виконавцю:
1) список закріплених номерів рейсів;
2) бортові (реєстраційні) номери власних і орендованих ПС;
3) дані про максимальну злітну вагу ПС;
4) іншу необхідну інформацію згідно з додатками 3 та 3а до цього Договору.
У разі неподання Замовником або надання недостовірної інформації у вищезазначений термін у частині, що стосується максимальної злітної ваги ПС, максимальна злітна вага ПС визначається Виконавцем за вагою найважчого відомого йому ПС такого типу. Крім цього, Замовник згідно з пунктом 3.7 цього Договору втрачає право на письмове оскарження рахунка-фактури щодо злітної ваги ПС.
2.2.6. Своєчасно, у строки, визначені цим Договором, оплачувати рахунки-фактури Виконавця за аеронавігаційне обслуговування.
Згідно п. 3.2. договору, розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до цього Договору. Максимальна дозволена злітна маса ПС (MTOW) Замовника визначається згідно з додатками 3 та 3а. Якщо Замовник використовує два або більше ПС, віднесених до різних версій одного й того ж типу, то для кожного ПС цього типу береться середня максимальна дозволена злітна вага усіх його ПС подібного типу.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що нарахування виконавцем плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється щомісяця на підставі реєстру польотів станом на останній календарний день місяця.
На підставі реєстру виконаних польотів (додаток 4), Виконавець складає акт здачі-приймання наданих послуг з аеронавігаційних послуг (додаток 5) за місяць, вартість яких розраховується за курсом НБУ станом на останній календарний місяць, в двох екземплярах (п. 3.5. договору).
За умовами п. 3.6. договору, виконавець надсилає рекомендованим листом на поштову адресу Замовника, вказану у розділі 9, два примірники акта здачі-приймання наданих аеронавігаційних послуг, підписані зі свого боку, реєстр виконаних польотів до нього та виставлені рахунки-фактури на оплату за надані послуги з АНО внутрішніх та міжнародних рейсів (додаток 6 та 7), рахунки на пеню, інфляційні проценти та проценти річні.
Відповідно до п. 3.7. договору, замовник зобов'язаний протягом десяти робочих днів, починаючи від дня отримання, підписати акт і надіслати його виконавцеві або подати письмове оскарження (претензію) щодо отриманих послуг.
У разі, якщо протягом зазначеного строку виконавець не отримує підписаний Замовником Акт або письмове оскарження (претензію) щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків між Замовником і Виконавцем.
У п. 3.8. договору, сторони передбачили, що строк, у межах якого має бути сплачений рахунок-фактура, становить десять робочих днів, починаючи від дня, наступного за днем отримання рахунку-фактури замовником. У разі отримання рахунка-фактури на оплату у неробочий день перебіг зазначеного строку починається з першого робочого дня.
Відповідно до п. 3.13 договору, будь-яке оскарження, претензія Замовника не дає йому права зменшувати суму оплати відповідного рахунку-фактури без письмової на те згоди Виконавця. Розгляд Виконавцем претензії має тривати не більше десяти календарних днів (у разі необхідності отримання певної інформації, документів кінцевий термін розгляду переноситься на відповідний строк) і його висновок є остаточним та обов'язковим для виконання. У разі згоди Виконавця з претензією Замовника, Виконавець надає коригування до акта здачі-приймання послуг з АНО за відповідний період.
Згідно п. 5.1. договору, у разі зміни одиничних ставок плати за АНО у порядку, встановленому чинним законодавством України, проводиться відповідний перерахунок нарахування плати за АНО з дати набуття чинності таких змін, про що Виконавець письмово повідомляє Замовника (надсилає додаток 1 у новій редакції).
Договір набуває чинності з 01.01.2018 та діє по 31.12.2018, але у будь-якому разі до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі не укладення сторонами договору про надання послуг з АНО на строк після 31.12.2018 року, договір може діяти для сторін за умови письмової згоди на таке виконавця (п. 7.1. договору).
Суд зазначає, що, зокрема додатком № 1 до договору сторони погодили Методику розрахунку розміру плати за послуги з АНО; додатком № 2 Картку авіакомпанії, додатком № 3 Перелік використовуваних власних повітряних суден; додатком 3а Перелік використовуваних орендованих повітряних суден.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 6/2-18 від 01.01.2018, за період жовтень-грудень 2018 позивачем були надані послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден на загальну суму 294 417 500, 59 грн., на підтвердження чого позивачем додано до позовної заяви рахунки-фактури № 606 від 31.10.2018 на суму 93 121 584, 41 грн, № 607 від 31.10.2018 на суму 15 545 552, 47 грн, № 675 від 30.11.2018 на суму 77 881 025, 21 грн, № 676 від 30.11.2018 на суму 14 435 099, 02 грн, № 749 від 31.12.2018 на суму 78 740 362, 28 грн та № 750 від 31.12.2018 на суму 14 493 877, 20 грн; реєстри виконаних польотів до них та акти здачі-приймання аеронавігаційних послуг за жовтень-грудень 2018 року, а саме: № 606 від 31.10.2018, № 607 від 31.10.2018, № 675 від 30.11.2018, № 676 від 30.11.2018, № 749 від 31.12.2018 та № 750 від 31.12.2018, які надіслані відповідачу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач за надані послуги не розрахувався, зокрема не підписав акти здачі-приймання аеронавігаційних послуг за жовтень-грудень 2018 року: № 606 від 31.10.2018, № 607 від 31.10.2018, № 675 від 30.11.2018, № 676 від 30.11.2018, № 749 від 31.12.2018 та № 750 від 31.12.2018, у зв'язку з чим, як зазначає позивач, за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 294 417 500, 59 грн.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден за період жовтень-грудень 2018 року, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" утворилась заборгованість у розмірі 294 417 500, 59 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 6/2-18 від 01.01.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п. 16 ст. 1 Повітряного кодексу України, аеронавігаційне обслуговування - обслуговування, яке здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту повітряних суден, що включає організацію повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), пошук і рятування, метеорологічне обслуговування та надання аеронавігаційної інформації.
Згідно п. 1,2 ст. 4 Повітряного кодексу України, Україна як держава, що приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, несе відповідальність за виконання міжнародних зобов'язань, що випливають із цієї Конвенції, та за гарантії і створення умов безпеки для суспільства, захисту інтересів під час провадження діяльності в галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України.
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Статтею 13 Повітряного кодексу України визначено, що сертифікат на відповідність вимогам авіаційних правил України повинні отримати підприємства та організації, які в галузі цивільної авіації здійснюють:
1) розроблення цивільної авіаційної техніки і змін до неї з метою схвалення типової конструкції та серійне виробництво авіаційної техніки схваленої конструкції;
2) технічне обслуговування авіаційної техніки;
3) управління підтриманням льотної придатності;
4) експлуатацію повітряних суден;
5) навчання авіаційного персоналу та персоналу, діяльність якого стосується забезпечення авіаційної безпеки, персоналу з наземного обслуговування;
6) наземне обслуговування;
7) надання послуг з аеронавігаційного обслуговування;
8) захист цивільної авіації від актів незаконного втручання;
9) інші види діяльності, передбачені законодавством, у тому числі авіаційними правилами України.
Відповідно до ст. 23 Повітряного кодексу України, організація використання повітряного простору України - комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов'язаної з використанням повітряного простору України. Положення про використання повітряного простору України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Об'єднана цивільно-військова система організації повітряного руху забезпечує виконання завдань щодо організації використання повітряного простору України, безпечного і регулярного повітряного руху в повітряному просторі України та в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (п. 1 ст. 28 Повітряного кодексу України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до інформації розміщеної на офіційному сайті Антимонопольного комітету України за посиланням http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/index Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є суб'єктом природних монополій на загальнодержавному ринку послуг по наданню послуг з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден.
Суд зазначає, що Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є провайдером аеронавігаційного обслуговування, яке, зокрема надає послуги з аеронавігаційного обслуговування (далі - АНО) польотів повітряних суден (далі - ПС) у повітряному просторі України, в свою чергу Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" є суб'єктом авіаційної діяльності та здійснює діяльність в сфері повітряних перевезень пасажирів та вантажу та є споживачем послуг з АНО польотів ПС, які надаються Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 6/2-18 від 01.01.2018, замовник (відповідач) замовляє і зобов'язується оплатити, а виконавець (позивач) у порядку та на умовах, визначених цим договором, бере зобов'язання надавати замовнику послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (послуги з АНО).
Відповідно до п. 3.6. договору, виконавець надсилає рекомендованим листом на поштову адресу Замовника, вказану у розділі 9, два примірники акта здачі-приймання наданих аеронавігаційних послуг, підписані зі свого боку, реєстр виконаних польотів до нього та виставлені рахунки-фактури на оплату за надані послуги з АНО внутрішніх та міжнародних рейсів (додаток 6 та 7), рахунки на пеню, інфляційні проценти та проценти річні.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем було надіслано на адресу відповідача наступні документи:
- рахунки-фактури № 606 від 31.10.2018 на суму 93 121 584, 41 грн., № 607 від 31.10.2018 на суму 15 545 552, 47 грн, реєстри виконаних польотів до них та акти здачі-приймання аеронавігаційних послуг № 606 від 31.10.2018 та № 607 від 31.10.2018 на підтвердження надання аеронавігаційних послуг у жовтні 2018 року, які отримані відповідачем 09.11.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення;
- рахунки-фактури № 675 від 30.11.2018 на суму 77 881 025, 21 грн, № 676 від 30.11.2018 на суму 14 435 099, 02 грн, реєстри виконаних польотів до них та акти здачі-приймання аеронавігаційних послуг № 675 від 30.11.2018, № 676 від 30.11.2018, на підтвердження надання аеронавігаційних послуг у листопаді 2018 року, які отримані відповідачем 17.12.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення;
- рахунки-фактури № 749 від 31.12.2018 на суму 78 740 362, 28 грн та № 750 від 31.12.2018 на суму 14 493 877, 20 грн, реєстри виконаних польотів до них та акти здачі-приймання аеронавігаційних послуг № 749 від 31.12.2018 та № 750 від 31.12.2018, на підтвердження надання аеронавігаційних послуг у грудні 2018 року, які отримані відповідачем 14.01.2019 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Факт отримання вказаних документів не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Так, відповідно до п. 3.7. договору, замовник зобов'язаний протягом десяти робочих днів, починаючи від дня отримання, підписати акт і надіслати його виконавцеві або подати письмове оскарження (претензію) щодо отриманих послуг.
У разі, якщо протягом зазначеного строку виконавець не отримує підписаний Замовником Акт або письмове оскарження (претензію) щодо наданих послуг, послуги вважаються прийнятими Замовником у повному обсязі та є підставою для взаємних розрахунків між Замовником і Виконавцем.
Тож, відповідно до положень п. 3.7. договору, відповідач мав право оскаржити акт наданих послуг за жовтень 2018 у строк до 23.11.2018 включно, акт наданих послуг за листопад 2018 у строк до 02.01.2019 (з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України) та акт наданих послуг за грудень 2018 року у строк до 28.01.2019 включно.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслані акти здачі-приймання аеронавігаційних послуг за жовтень-листопад 2018 року не підписав.
Так, листом від 20.11.2018 № 05.02-81 відповідач оскаржив акт приймання-передачі та рахунки-фактури за жовтень 2018 та зазначив, що такі документи не відповідають приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», оскільки акти наданих послуг ДП «Украерорух» як первинні документи бухгалтерського обліку не містять даних, які давали би можливість ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій, зокрема, в актах як первинних документах відсутні дані про одиниці виміру господарської операції, зміст господарської операції із зазначенням окремих видів наданих аеронавігаційних послуг (на маршруті, на підході та в районі аеродрому), обсяги наданих послуг в натуральному вимірнику.
В свою чергу, листом від 27.11.2018 № 1-21-5750 позивач надав відповідь на вищезазначений лист відповідача, в якому повідомив, що надіслані позивачем документи містять всю необхідну інформацію для здійснення подальшої сплати за надані у жовтні 2018 року послуги, а саме: дата виконання польоту, маршрут польоту, тип повітряного судна, розраховані суми за надані послуги з розбивкою на маршрут і плата за надані послуги на підході та в районі аеродрому по кожному рейсу окремо. Крім того, позивач повідомив, що Украерорух веде окремий бухгалтерський облік за видом діяльності «Аеронавігаційне обслуговування», до якого входить обслуговування на маршруті та на підході і в районі аеродрому, тож, доходи обліковуються на маршруті та на підході і в районі аеродрому, як це рекомендовано Керівництвом ІСАО з економічних аспектів аеронавігаційного обслуговування.
Також, позивач зазначив, що лист авіакомпанії МАУ щодо неправильного оформлення актів здачі-приймання аеронавігаційних послуг та рахунків-фактур за жовтень 2018 року не приймається, як претензія, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити за надані послуги у жовтні 2018 року на підставі надісланих документів.
Листом від 29.12.2018 № 05.02-5 відповідач оскаржив акт приймання-передачі та рахунки-фактури за листопад 2018, в якому також зазначив, що такі документи не відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», оскільки акти наданих послуг ДП «Украерорух» як первинні документи бухгалтерського обліку не містять даних, які давали би можливість ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій, зокрема в актах як первинних документах відсутні дані про одиниці виміру господарської операції, зміст господарської операції із зазначенням окремих видів наданих аеронавігаційних послуг (на марштруті, на підході та в районі аеродрому), обсяги наданих послуг в натуральному вимірнику.
Листом від 18.01.2019 № 1-19-278 позивач надав відповідь на вищезазначений лист відповідача, в якому зазначив, що надіслані позивачем документи містять всю необхідну інформацію для здійснення подальшої сплати за надані у листопаді 2018 року послуги, у зв'язку з чим лист авіакомпанії МАУ щодо неправильного оформлення актів здачі-приймання аеронавігаційних послуг та рахунків-фактур за листопад 2018 року не приймається як претензія, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити за надані послуги у листопаді 2018 року на підставі надісланих документів.
Крім того, листом від 24.01.2019 № 05.02-16 відповідач оскаржив акт приймання-передачі та рахунки-фактури за грудень 2018, в якому також зазначив, що зазначені документи не відповідають приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», оскільки акти наданих послуг ДП «Украерорух» як первинні документи бухгалтерського обліку не містять даних, які давали би можливість ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій, зокрема в актах як первинних документах відсутні дані про одиниці виміру господарської операції, зміст господарської операції із зазначенням окремих видів наданих аеронавігаційних послуг (на маршруті, на підході та в районі аеродрому), обсяги наданих послуг в натуральному вимірнику.
В свою чергу, листом від 22.02.2019 № 1-14-946 позивач надав відповідь на вищезазначений лист відповідача, в якому наголосив, що надіслані позивачем документи містять всю необхідну інформацію для здійснення подальшої сплати за надані у грудні 2018 року послуги, а саме: дата виконання польоту, маршрут польоту, тип повітряного судна, розраховані суми за надані послуги з розбивкою на маршрут і плата за надані послуги на підході та в районі аеродрому по кожному рейсу окремо. Позивач зазначив що Украерорух своєчасно та в обсязі, передбаченому чинним законодавством України та рекомендаціям ІСАО надав усі необхідні документи авіакомпанії МАУ для перевірки, аналізу та своєчасної сплати рахунків за якісно надане аеронавігаційне обслуговування, тож лист авіакомпанії МАУ щодо неправильного оформлення актів здачі-приймання аеронавігаційних послуг та рахунків-фактур за грудень 2018 року не приймається позивачем, як претензія, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити за надані послуги у грудні 2018 року на підставі надісланих документів. Таким чином, як вбачається зі змісту листів відповідача, останній не заперечує проти факту надання послуг, а вказує на недотримання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» під час оформлення первинних документів - актів наданих послуг.
Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає наступне:
1) для розрахунку вартості послуг позивачем використано дані щодо максимальної злітної ваги за додатком № 3а до договору, проте вказаним додатком встановлено, що розмір плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування визначається залежно від максимально дозволеної злітної маси. Відповідач вказує, що максимально злітна вага та максимально дозволена злітна маса є різними поняттями. Тож, на думку відповідача, матеріали справи не містять доказів відносно того, що розрахунок розміру плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування здійснено з використанням величини максимальної дозволеної злітної маси повітряного судна;
2) для розрахунку вартості послуг позивачем використано дані щодо ортодромічної відстані між аеродромом вильоту в межах повітряного простору України або точкою входження в повітряного простору України та аеродромом першої посадки в межах повітряного простору України або точкою виходу з повітряного простору України. Тобто, позивач використовуючи при розрахунку вартості послуг з аеронавігаційного обслуговування дані щодо відстані, не надав до суду доказів, які б підтверджували обставини щодо ортодромічної відстані між вказаними вище пунктами/точками;
3) для розрахунку вартості послуг позивачем використано дані щодо кількості рейсів, виконаних МАУ, а також дані щодо аеропортів вильоту/посадки в межах повітряного простору України та точок входу/виходу в/з повітряного простору України в розрізі кожного окремого рейсу. Водночас, як вказує відповідач, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували обставини щодо факту виконання рейсів, аеропортів вильоту/посадки в межах повітряного простору України та точок входу/виходу в/з повітряного простору України щодо рейсів, виконаних МАУ;
4) для розрахунку вартості послуг позивачем використано дані щодо розміру одиничних ставок на маршруті та на підході до аеродрому. При цьому, позивач використовує розмір ставок, які є незаконними та сформовані з численними порушеннями законодавства, оскільки Украерорух не виконує своїх обов'язків щодо щорічного формування розміру плати на аеронавігаційні послуги в розмірі витрат, пов'язаних із надання таких послуг; плата за аеронавігаційне обслуговування нараховується не на рівні витрат, які необхідні для здійснення аеронавігаційного обслуговування як це встановлено ст. 36 Повітряного кодексу України, а включає в себе інші витрати та відповідний відсоток рентабельності.
Також, відповідач вказує, що акти здачі-приймання наданих послуг, на які посилається позивач та які були надіслані відповідачу не відповідають вимогам первинного документа визначені приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», а саме не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а також підписів МАУ.
Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, з огляду на наступне.
Згідно п. 3.2. договору, розрахунки розміру плати за послуги з АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО згідно з додатком 1 до цього Договору. Максимальна дозволена злітна маса ПС (MTOW) Замовника визначається згідно з додатками 3 та 3а. Якщо Замовник використовує два або більше ПС, віднесених до різних версій одного й того ж типу, то для кожного ПС цього типу береться середня максимальна дозволена злітна вага усіх його ПС подібного типу.
Згідно з додатком № 1 до договору № 6/2-18 від 01.01.2018 «Методика розрахунку розміру плати за послуги з АНО», розмір плати за послуги з АНО визначається залежно від максимально дозволеної злітної маси (MTOW).
Розрахунки плати за послуги з АНО на маршруті проводяться за формулою:
r = t Ч N,
де: r - розмір плати за послуги з АНО на маршруті;
t - одинична ставка плати за послуги з АНО на маршруті;
N - кількість одиниць обслуговування для такого польоту.
Для кожного конкретного польоту кількість одиниць обслуговування (N) визначається за формулою:
N = d Ч p,
де d - коефіцієнт відстані для повітряного простору України;
p - ваговий коефіцієнт для відповідного ПС.
Коефіцієнт відстані (d) визначається діленням на 100 (сто) ортодромічної відстані в кілометрах між аеродромом вильоту в межах повітряного простору під відповідальністю України або точкою входження в повітряний простір під відповідальністю України та аеродромом першої посадки в межах повітряного простору під відповідальністю України, або точкою виходу з повітряного простору під відповідальністю України. Ортодромічна відстань, яка береться до розрахунку, зменшується на 20 (двадцять) кілометрів для кожного зльоту і для кожної посадки на території України.
Ваговий коефіцієнт (p), виражений числом із двома десятковими знаками після коми, визначається як квадратний корінь із частки від ділення на п'ятдесят (50) MTOW ПС (в метричних тонах з одним десятковим знаком після коми) за формулою:
p = ,
де: W - MTOW ПС в метричних тонах.
Одинична ставка плати (t) за послуги з ОрПР на маршруті становить 45,56 євро.
Розмір плати за послуги з АНО на підході та в районі аеродрому визначається за формулою:
R = T Ч W,
де: R - розмір плати за послуги з АНО на підході та в районі аеродрому;
Т - одинична ставка плати за послуги з ОрПР на підході та в районі аеродрому;
W - MTOW ПС у метричних тонах.
Одинична ставка плати (T) за послуги з АНО на підході та в районі аеродрому становить 7,56 євро.
Додатком № 3а до договору № 6/2-18 від 01.01.2018 визначено перелік орендованих відповідачем повітряних суден із зазначенням відповідачем самостійно максимальної злітної ваги (кг) щодо кожного повітряного судна.
Суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2009 № 1210 в Україні застосовується документ Євроконтролю № 07.60.02 «Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати» (далі - Документ № 07.60.02), який введено в дію наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1210 від 25.11.2009 «Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.02», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2010 за № 131/17426 (далі - документ Євроконтролю № 07.60.02).
Пунктом 2 статті 6 Документу № 07.60.02 встановлено, що у разі якщо для одного повітряного судна існує кілька значень максимальної сертифікованої злітної маси, ваговий коефіцієнт визначають на основі найбільшої максимальної злітної маси, дозволеної для цього повітряного судна державою його реєстрації.
Так, для розрахунку вартості послуг з аеронавігаційного обслуговування Украерорух використовує максимальну злітну масу повітряних суден ПрАТ «Авіакомпанія «Мжнародні авіалінії України» згідно з додатками № 3 та № 3а до договору № 6/2-18 від 01.01.2018.
Тобто, інформація про максимальну злітну масу повітряних суден в цих додатках заповнюється саме авіакомпанією (відповідачем), підписується повноважним представником авіакомпанії та скріплюється печаткою.
При цьому, з урахуванням положень пункту 2 статті 6 Документу № 07.60.02, щодо зазначення максимально дозволеної злітної маси у договорі, у даному випадку йдеться про ту величину сертифікованої максимальної злітної маси повітряного судна, яка дозволена для використання даним конкретним повітряним судном Державною авіаційною службою України.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний відповідний сертифікат повітряного судна із зазначенням максимальної злітної маси дозволеної для використання в Україні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа № 1-15-362 від 29.01.2018 позивачем було надіслано запит до Державної авіаційної служби України про надання інформації щодо сертифікованої максимальної злітної маси повітряних суден.
Листом від 6.02.2018 № 12.1.15-2353-15 Державної авіаційної служби України було надано відповідь на вищезазначений запит позивача та надано перелік повітряних суден, що занесені до державного реєстру цивільних повітряних суден України із зазначенням максимальної злітної ваги для кожного повітряного судна.
Тож, Державіаслужба надає повний перелік зареєстрованих в Україні повітряних суден, де вказується максимальна злітна маса кожного повітряного судна, яка дозволена для використання при виконанні польотів.
Отже, для розрахунку розміру плати за надане аеронавігаційне обслуговування літаків МАУ в рахунках за жовтень-грудень 2018 року використовувалася виключно максимальна злітна маса повітряних суден, яка дозволена Державною авіаційною службою України для виконання польотів повітряними суднами авіакомпанії.
Таким чином, в реєстрах польотів (за жовтень, листопад, грудень 2018 року) літаків ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» для кожного типу повітряного судна вказана максимальна злітна маса, на основі якої й було здійснено розрахунок плати за надане аеронавігаційне обслуговування.
Так, відповідно до п. 59 ст. 1 Повітряного кодексу України, метод ортодромічної відстані маршруту - метод, за якого відстань між двома пунктами на поверхні земної кулі вимірюється як найкоротша відстань по дузі більшого кола, площина якого проходить через центр Землі.
Відповідно до Авіаційних правил України «Обслуговування/управління аеронавігаційною інформацією», затверджених наказом Державної аваіційної служби України від 11.04.2016 № 258 (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила), уповноваженим органом з питань обслуговування/управління аеронавігаційними даними та аеронавігаційною інформацією є САІ (служба аеронавігаційної інформаці).
САІ діє відповідно до цих Авіаційних правил, положення про САІ, законодавства України в сфері обслуговування/управління аеронавігаційною інформацією та з урахуванням вимог стандартів і рекомендованої практики ІСАО та вимог Євроконтролю. Положення про САІ погоджується Державіаслужбою.
Основним завданням CAI є забезпечення потоку аеронавігаційних даних та аеронавігаційної інформації, необхідних для забезпечення безпечного, регулярного, економічного та ефективного функціонування глобальної системи організації повітряного руху на екологічно збалансованій основі. При цьому аеронавігаційна інформація, яка необхідна для оперативного використання, має бути однаковою та послідовною на всіх етапах проходження аеронавігаційної інформації від отримання її з різних джерел до розповсюдження.
САІ надає аеронавігаційні дані та аеронавігаційну інформацію, необхідну для забезпечення безпеки, регулярності і ефективності аеронавігації, у формі, яка відповідає вимогам стандартів та рекомендованої практики ІСАО та документів Євроконтролю щодо організації повітряного руху, а також відповідає експлуатаційним потребам:
1) персоналу, який пов'язаний з виконанням польотів, у тому числі льотних екіпажів, які планують польоти на авіаційних тренажерах;
2) органу обслуговування повітряного руху, який є відповідальним за польотно-інформаційне обслуговування, та служб, які відповідають за передпольотну інформацію.
САІ отримує, перевіряє або компонує, редагує, форматує, видає/зберігає і розповсюджує аеронавігаційні дані та аеронавігаційну інформацію в межах повітряного простору України.
Згідно п. 1 розділу ІХ Правил, AIP України (збірник аеронавігаційної інформації) - це основне джерело постійної інформації і інформації про тимчасові зміни, що носять довготерміновий характер.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Авіаційних правил суб'єктами авіаційної діяльності є:
- Державна авіаційна служба України;
- провайдер аеронавігаційного обслуговування;
- постачальник аеронавігаційних даних і аеронавігаційної інформації;
- користувачі повітряного простору.
Відповідно п. 2 розділу ІІ Авіаційних правил Державна авіаційна служба України (далі - Державіаслужба) здійснює контроль та нагляд за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування. Відповідно до ст.ст. 6, 7 ПК та Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №520, Державіаслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Державіаслужба реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України і є уповноваженим органом з питань цивільної авіації.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Авіаційних правил уповноваженим органом з питань обслуговування/управління аеронавігаційними даними та аеронавігаційною інформацією є Служба аеронавігаційної інформації (далі - САІ). САІ діє відповідно до Авіаційних правил, положення про САІ, законодавства України в сфері обслуговування/управління аеронавігаційною інформацією та з урахуванням вимог стандартів і рекомендованої практики ІСАО та вимог Євроконтролю. Положення про САІ погоджується Державіаслужбою. САІ надає аеронавігаційні дані та аеронавігаційну інформацію, необхідну для забезпечення безпеки, регулярності і ефективності аеронавігації, у формі, яка відповідає вимогам стандартів та рекомендованої практики ІСАО та документів Євроконтролю щодо організації повітряного руху, а також відповідає експлуатаційним потребам.
Суд зазначає, що при розрахунку вартості послуг з аеронавігаційного обслуговування позивач застосовує розрахунок ортодромічної відстані на основі затверджених та опублікованих у Збірнику аеронавігаційної інформації Службою аеронавігаційної інформації України координат точок входу/виходу та координат аеродромів України.
При цьому, в реєстрах польотів літаків ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» за жовтень-грудень 2018 року для кожного польоту вказується код ІСАО аеродрому вильоту/посадки, назва точок входу/виходу, а також ортодромічна відстань, яка застосовувалася для розрахунку розміру плати, тож відповідач не обмежений був у праві перевірити правильність застосування (розрахунку) ортодромічної відстані.
Проте, в матеріалах справи відсутні відповідні листи відповідача, в яких останній оскаржує дані щодо ортодромічної відстані, які містяться в реєстрах польотів передбаченого п. 3.7. договору № 6/2-18.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог Авіаційних правил України, а також документу ІСАО Dос.4444 до Украероруху надходять телеграфні повідомлення про повітряний рух, які є документальним підтвердженням фактичного виконання польотів, а саме:
Плани польотів (FPL);
Виліт рейсу (DEP);
Посадка рейсу (ARR);
Проходження границь районів польотної інформації (INF).
Зазначені повідомлення формуються на кожний окремий політ та передаються всім органам управління повітряного руху за маршрутом польоту та до Євроконтролю, як центрального органу формування потоків повітряного руху у Європі. На основі цих повідомлень формуються списки фактично виконаних польотів у районі польотної інформації України, проводиться розрахунок та формуються реєстри польотів по кожній авіакомпанії (у т.ч. МАУ). У випадку внесення у реєстр польотів рейсу, який фактично не виконувався, авіакомпанія може оскаржити виставлений їй рахунок.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з претензією щодо кількості фактично виконаних польотів у жовтні-грудні 2018 року.
Щодо заперечень відповідача стосовно розміру одиничних ставок на маршруті та на підході до аеродрому, суд відзначає наступне.
ДП «Украерорух» надає послуги з аеронавігаційного обслуговування на договірній основі.
Отже, відповідач як авіаперевізник України користується послугами аеронавігаційного обслуговування, які надає ДП «Украерорух» на платній основі, що учасниками справи не заперечувалося.
Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден повітряному просторі України встановлені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.09.2010 №669 «Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден повітряному просторі України». Вказаним наказом також доручено ДП «Украерорух» забезпечити опублікування ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України у збірнику аеронавігаційної інформації (AIP) України.
Так, відповідно до вказаного наказу за аеронавігаційне обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, пов'язане із забезпеченням організації повітряного руху на маршруті, а також на підході та в районі аеродрому стягується плата за встановленими ставками.
Ставки плати встановлюються незалежно від національної належності повітряного судна та форми власності авіакомпанії.
Розмір плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті для польоту у повітряному просторі України обчислюється за встановленою формулою.
Одинична ставка плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті встановлюється у розмірі 45,56 євро.
Розмір плати за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому визначається залежно від MTOW повітряного судна, вказаної у сертифікаті експлуатанта, свідоцтві льотної придатності, інструкції з льотної експлуатації чи іншому рівноцінному офіційному документі, та одиничної ставки плати за встановленою формулою.
Одинична ставка плати за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлюється у розмірі 7,56 євро.
Відповідно до частини першої статті 36 Повітряного кодексу України (далі - ПК України) аеронавігаційне обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на платній основі.
Згідно з частиною другою статті 36 ПК України розмір одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування польотів повітряних суден (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) встановлюється однаковим для всіх користувачів повітряного простору України і визначається відповідно до законодавства України, стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації (далі - ІСАО) і документів Євроконтролю.
Плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування (на маршруті, на підході та в районі аеродрому) справляється Євроконтролем та/або провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування відповідно до міжнародних договорів та законодавства України. Порядок розрахунку розміру зазначеної плати, порядок її внесення та звільнення від сплати визначається відповідно до законодавства України та зобов'язань України за міжнародними договорами України (ч. 3 ст. 36 ПК України).
Так, частиною п'ятою статті 36 ПК України передбачено, що плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на надання таких послуг у порядку, визначеному законодавством України, стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації і документами Євроконтролю, а також для сплати членських внесків України до Євроконтролю. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті компенсуються витрати Євроконтролю на експлуатацію системи плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на маршруті.
Відповідно до частини шостої статті 36 ПК України плата за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому використовується провайдером (провайдерами) аеронавігаційного обслуговування для покриття витрат на забезпечення цього обслуговування. За рахунок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування на підході та в районі аеродрому компенсуються витрати Євроконтролю на справляння цієї плати.
Згідно частини першої статті 10 Закону України «Про природні монополії» суб'єкти природних монополій зобов'язані: дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках; вести окремий бухгалтерський облік за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню; надавати органам, які регулюють їх діяльність, документи та інформацію, необхідні для виконання цими органами своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені відповідними органами; оприлюднювати і надавати інформацію за запитами відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про природні монополії» орган, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, під час регулювання цін (тарифів) на товари суб'єкта природної монополії враховує: витрати, які згідно з Податковим кодексом України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (крім витрат, визначених частиною третьою цієї статті); податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів; вартість основних засобів, амортизацію, потреби в інвестиціях, визначених у встановленому порядку; очікуваний прибуток від можливої реалізації товарів за різними цінами (тарифами); віддаленість різних груп споживачів від місця виробництва товарів; якість товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; державні дотації та інші форми державної підтримки.
Згідно з пунктом 16 статті 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ціноутворення - процес формування та встановлення цін. Формування ціни - механізм визначення рівня ціни товару (пункт 14 статті 1 названого Закону).
Тобто, регулювання цін (тарифів) на аеронавігаційні послуги, які надає суб'єкт природної монополії - ДП «Украерорух», здійснює орган, який здійснює державне регулювання діяльності суб'єкта природної монополії ДП «Украерорух» - Міністерство інфраструктури України.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач (Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України») звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України, третя особа Державне підприємство обслуговування повітряного руху України про визнання протиправною бездіяльності щодо неврегулювання цін на аеронавігаційні послуги.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №640/14489/19 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» відмовлено.
Зокрема, судом у справі №640/14489/19 встановлено наступне:
- Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 №460 (далі також - Положення №460), Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що, поміж іншого, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного транспорту.
- Пунктом 2 вказаного Положення визначено, що Мінінфраструктури у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
- Згідно пунктом 3 Положення №460 з поміж інших завдань Міністерства інфраструктури України є участь у межах повноважень, передбачених законом, у формуванні та забезпеченні реалізації державної тарифної політики.
- Абзацом третім підпункту 36 пункту 4 Положення №460 визначено, що Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань затверджує ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі районів польотної інформації України.
- Аналогічні повноваження Мінінфраструктури визначено абзацом п'ятим підпункту «б» пункту 2 Додатку «Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг» до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», відповідно до якого Міністерство інфраструктури України встановлює за погодженням з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
- Відтак, повноваження щодо встановлення ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України належать Мініфраструктури.
- Водночас зі змісту положень вказаних вище законодавчих актів адміністративним судом не встановлено обов'язку Мінінфраструктури щорічно встановлювати згадані ставки.
- Крім того, адміністративним судом зазначено, що 10.08.1992 Україна приєдналася до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, яка набула чинності для України 09.09.1992 та є частиною національного законодавства України в силу положень статті 9 Конституції України.
- Міжнародною організацією цивільної авіації (ICAO) надано Керівництво з економічних аспектів аеронавігаційного обслуговування (док.9161) (далі також - Керівництво ICAO) та Політика ICAO щодо аеропортових зборів та зборів за аеронавігаційне обслуговування (док.9082).
- Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2009 №1209 «Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю № 07.60.01 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.02.2010 за №130/17425) введено в дію на території України документ Європейської організації з безпеки аеронавігації Євроконтроль - Принципи визначення вартісної основи для маршрутних зборів та обчислення одиничних ставок.
- Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2009 №1210 «Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю №07.60.02» (зареєстровано в Міністестві юстиції України 04.02.2010 за № 131/17426) введено в дію на території України документ Європейської організації з безпеки аеронавігації Євроконтроль - Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати.
- Нормами зазначених актів міжнародного законодавства, поміж іншого, регулюється процес перегляду одиничних ставок плати за аеронавігаційне обслуговування для країн, що є безпосередніми та повноправними членами Спільної системи маршрутних зборів Євроконтролю.
- Так, зокрема, за змістом пункту 4.63 Керівництва ICAO розподіл витрат, пов'язаних із наданням аеронавігаційного обслуговування, здійснюється з метою надання допомоги адміністрації організації, яка надає аеронавігаційне обслуговування, з тим, щоб вона могла уявляти собі, контролювати та визначати витрати на обслуговування з метою відшкодування таких витрат з користувачів. Розподіл витрат в обліку може здійснюватися одночасно із занесенням витрат по категоріям в загальну систему бухгалтерського обліку або може, при необхідності, здійснюватися періодично (тобто щомісячно або кожні півроку). Відповідно до пункту 7.20 Керівництва ICAO основною метою при встановленні зборів звичайно є визначення того, які збори мають стягуватись за обслуговування руху в найближчому майбутньому, яким звичайно є наступний фінансовий рік. Це вимагає проведення оцінки вартісної основи для індивідуальних зборів на наступний рік, які звичайно встановлюються, виходячи із витрат на попередній фінансовий рік.
- З огляду на викладене адміністративний суд зазначив, що відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів» від 26.11.2003 №1341-IV, який набрав чинності 05.01.2004, Україна приєдналася до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, проте станом на час звернення МАУ до суду з адміністративним позовом, Україна перебувала в процесі технічної інтеграції до Спільної системи маршрутних зборів (додаток 1 «Зони застосування системи плати за послуги з ОрПР на маршруті» документу Євроконтролю №07.60.02, де ОрПР - організація повітряного руху і стосовно України міститься примітка про те, що вона технічно не інтегрована).
- Відтак, норми вищевказаних документів щодо щорічного перегляду тарифів набувають обов'язкової сили для України виключно після завершення процесу технічної інтеграції України до Спільної системи маршрутних зборів.
- Відповідно до інформації, що міститься на сайті Мінінфраструктури за посиланням в Інтернет-мережі https://mtu.gov.ua/news/32406.html процес приєднання України до Спільної системи маршрутних зборів завершився 24.11.2020 внаслідок прийняття на засіданні Розширеного комітету Євроконтролю з питань маршрутних зборів (CRCO) рішення, яким схвалено приєднання України до Спільної системи маршрутних зборів.
- У зв'язку із закінченням процесу інтеграції України до Спільної системи маршрутних зборів вищевказані норми міжнародного законодавства щодо формування плати за аеронавігаційні послуги, зокрема шляхом щорічного перерахунку ставок плати за аеронавігаційне обслуговування та встановлення актуальних ставок, стали обов'язковими для України, що у свою чергу зумовлює приведення законодавства України у відповідність до вимог цих законодавчих актів.
- Отже, станом з вересня 2010 року (після видання Міністерством транспорту та зв'язку України наказу від 15.09.2010 №669 «Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден повітряному просторі України»), до вересня 2020 року (звернення МАУ до суду з адміністративним позовом) у Мінінфраструктури був відсутній законодавчо визначений обов'язок щодо щорічного врегулювання (перерахунку) плати за аеронавігаційне обслуговування з дотриманням механізму вартісної основи, передбаченого статтею 36 Повітряного кодексу України та документами ІСАО та Євроконтролю, як і у ДП «Украерорух» щодо подання до названого Міністерства відповідної інформації, необхідної для визначення та встановлення ставок плати за аеронавігаційне обслуговування.
- Відповідно до положень нормативних документів Міжнародної організації цивільної авіації («Політика ІСАО стосовно аеропортових зборів та зборів за аеронавігаційне обслуговування», Doc 9161 «Керівництво ICAO щодо економічних аспектів аеронавігаційного обслуговування»), а також документів Європейської організації з безпеки аеронавігації («Принципи визначення вартісної основи для маршрутних зборів та обчислення одиничних ставок» введений в дію на території України наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2009 №1209 «Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю N 07.60.01» та «Умови застосування системи маршрутних зборів та умови оплати» введений в дію на території України наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.11.2009 №1210 «Про застосування в цивільній авіації України документа Євроконтролю N 07.60.02») та зазначених вище положень Повітряного Кодексу України, ставки плати за аеронавігаційне обслуговування (на маршруті; на підході та в районі аеродрому) розраховуються на основі планової національної бази витрат, до складу якої входять бази витрат різних суб'єктів задіяних в процесі надання послуг з організації повітряного руху, а саме національні наглядові органи (Міністерства, авіаційні служби), провайдери аеронавігаційного обслуговування, провайдери метеорологічної та аеронавігаційної інформації, а також провайдери послуг з пошуку та рятування та інше.
- Пунктом 2 додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що ставки плати в іноземній валюті за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України встановлюються Мінінфраструктури за погодженням з Мінекономрозвитку.
- На виконання повноважень із встановлення ставок плати за послуги з АНО, Міністерством транспорту та зв'язку України було прийнято наказ від 15.09.2010 № 669, яким затверджено Ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
Разом з тим, суд у справі №640/14489/19 вказав, що 04.06.2019, тобто ще до звернення МАУ до суду з адміністративним позовом, Мінінфраструктури видало наказ №415 «Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України», який набрав чинності 12.07.2019, відповідно до якого визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства транспорту та зв'язку України від 15.09.2010 №669 «Про встановлення Ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України», та затверджено нові ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, що свідчить про виконання Мінінфраструктури наданих йому повноважень щодо встановлення ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування та спростовує доводи МАУ про його протиправну бездіяльність.
Таким чином, судом у справі №640/14489/19 встановлено, що саме Міністерство інфраструктури України, переглядає, формує та встановлює ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
В свою чергу, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України є виключно провайдером послуг з аеронавігаційного обслуговування, а не суб'єктом на якого покладено обов'язки щодо встановлення та зміни розміру плати за аеронавігаційне обслуговування.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Таким чином, факти, встановлені у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2021 у справі №640/14489/19, яка набрала законної сили, не доказуються при розгляді даної справи.
За таких обставин, згідно до нормами міжнародного законодавства обов'язок щодо формування розміру плати за аеронавігаційне обслуговування та встановлення тарифів покладається на національні наглядові та регулюючі органи (в Україні ці функції виконує Міністерство інфраструктури України та Державна авіаційна служба України), а не на провайдерів аеронавігаційного обслуговування, яким є позивач.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Згідно ч. 6 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Частиною 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Так, відповідачем було долучено до матеріалів справи копію Висновку експерта з економічного дослідження № 9556 від 19.08.2020.
Разом з тим, як вбачається з висновку останній підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва у справі № 910/9327/19 (сторонами у якій також є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України та Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"), у зв'язку з чим суд не приймає до розгляду такий висновок.
В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини регулюються договором № 6/2-18 від 01.01.2018, в якому в т.ч. за згодою сторін визначено та погоджено, як розмір одиничних ставок на маршруті, так і розмір одиничних ставок на підході та в районі аеродрому.
Стосовно тверджень відповідача, що акти здачі-приймання наданих послуг, на які посилається позивач та які були надіслані відповідачу не відповідають вимогам до первинного документа, які визначені приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», а саме не містять даних щодо змісту та обсягу господарської операції, одиниці виміру господарської операції, а також підписів МАУ, суд зазначає наступне.
Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, акт здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.
Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд зазначає, що форма акту здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування, яка надсилається позивачем відповідачу була погоджена сторонами під час укладення договору та є додатком № 5 до договору.
Тож, позивачем було надіслано відповідачу акти здачі-приймання послуг з аеронавігаційного обслуговування відповідно до затвердженої сторонами форми з доданням рахунків-фактур на оплату та реєстрів виконаних польотів до них відповідно до п. 3.6. договору.
Разом з тим, відповідно до п. 3.13 договору, будь-яке оскарження, претензія Замовника не дає йому права зменшувати суму оплати відповідного рахунку-фактури без письмової на те згоди Виконавця. Розгляд Виконавцем претензії має тривати не більше десяти календарних днів (у разі необхідності отримання певної інформації, документів кінцевий термін розгляду переноситься на відповідний строк) і його висновок є остаточним та обов'язковим для виконання. У разі згоди Виконавця з претензією Замовника, Виконавець надає коригування до акта здачі-приймання послуг з АНО за відповідний період.
Отже, у даному випадку оскарження відповідачем актів/рахунків, без отримання письмової згоди позивача з такою претензією щодо окремого акту/рахунку не дає відповідачу права зменшувати суму оплати відповідного рахунку-фактури без письмової на те згоди позивача.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту листів відповідача, останній не заперечував проти факту надання послуг, а вказував лише на недотримання позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» під час оформлення первинних документів - актів наданих послуг.
В свою чергу, позивачем було надано відповіді на такі заперечення відповідача та вказано у своїх листах-відповідях (наведені судом вище) та зазначено що надіслані позивачем документи містять всю необхідну інформацію для здійснення подальшої сплати за надані у жовтні - грудні 2018 року послуги, а саме: дата виконання польоту, маршрут польоту, тип повітряного судна, розраховані суми за надані послуги з розбивкою на маршрут і плата за надані послуги на підході та в районі аеродрому по кожному рейсу окремо. Позивач зазначив, що Украерорух своєчасно та в обсязі, передбаченому чинним законодавством України та рекомендаціям ІСАО, надав усі необхідні документи авіакомпанії МАУ для перевірки, аналізу та своєчасної сплати рахунків за якісно надане аеронавігаційне обслуговування, тож листи авіакомпанії МАУ щодо неправильного оформлення актів здачі-приймання аеронавігаційних послуг та рахунків-фактур за жовтень-грудень 2018 року не приймаються позивачем, як претензія, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплати на надані послуги у жовтні - грудні 2018 року на підставі надісланих документів.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень договору та ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати наданих послуг у розмірі 294 417 500, 59 грн. грн.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату наданих послуг з аеронавігаційного обслуговування за договором 6/2-18, а саме 30.07.2019, 24.06.2021, 07.07.2021, 16.07.2021, 27.07.2021, 02.08.2021, 13.08.2021, 17.08.2021 та 26.08.2021 перераховано позивачу кошти у розмірі 35 505 389, 93 грн (частково оплата за надані послуги за рахунками № 606 від 31.10.2018 та № 607 від 31.10.2018), що підтверджується платіжними дорученнями № ТАS0034274, №ЕХР-067150, ЕХР-067604, № ЕХР-067940, №ЕХР-068229, №ЕХР-068386, №ЕХР-069116, № ЕХР-069243 та № ЕХР-069575.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/16165/18 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 35 505 389, 93 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.
Таким чином, на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача за договором № 6/2-18 від 01.01.2018 становить 258 915 110, 66 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не в повному обсязі здійснив оплату наданих послуг з аеронавігаційного обслуговування, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 258 915 110, 66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати у повному обсязі.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Провадження у справі № 910/16165/18 в частині стягнення основного боргу у сумі 35 502 389, 93 грн. - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (вул. Лисенка, буд. 4, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код - 14348681) на користь Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Аеропорт, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, ідентифікаційний код - 19477064) 258 915 110 (двісті п'ятдесят вісім мільйонів дев'ятсот п'ятнадцять тисяч сто десять) грн. 66 коп. - заборгованості та 672 350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят) грн 00 коп. - судового збору.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 13.09.2021.
Суддя С. О. Щербаков