ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.09.2021Справа № 908/137/18
За позовом: 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3 , 4) ОСОБА_4 , 5) ОСОБА_5 , 6) ОСОБА_6
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго",
2) Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України",
3) Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк",
4) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
5) ДТЕК ХОЛДИНГЗ ЛІМІТЕД (DTEK HOLDINGS LIMLTED),
6) ДТЕК ЕНЕРДЖІ Б.В. (DTEK ENERGY B.V.),
7) ДЖІ. ПІ. EJI. ІНДЖЕН ПАУЕР ЛІМІТЕД (GPL INGEN POWER LIMITED),
8) ДТЕК ОЙЛ ЕНД ГАЗ Б.В. (DTEK OIL&GAS B.V.),
9) Приватне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКА",
10) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ЕНЕРГО",
11) Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ АСКО - ДОНБАС ПІВНІЧНИЙ",
12) Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ",
13) Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ШАХТА КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
14) ОСОБА_7
15) ОСОБА_8
16) ОСОБА_9
про визнання правочинів недійсними
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Лук'янчук Д.Ю.
Представники сторін:
від позивачів 1-6 - Погрібна С.О., Черник Ю.Ф.,
від позивача-1 - Приходько М.Г.,
від відповідача - Перцев Д.П.,
від третіх осіб 1-16 - не з'явились.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (далі - позивачі) звернулись до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД" (далі - відповідач) про визнання недійсними правочинів щодо зобов'язання акціонерів Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - третя особа-1, товариство) - позивачів продати прості акції Товариства на вимогу Відповідача у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Товариства від 06.12.2017 №14.
Позов мотивований тим, що правочин щодо обов'язкового викупу акцій Товариства, вчинений на підставі статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", є неправомірним та здійснений на порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), оскільки встановлений зазначеною нормою механізм примусового викупу акцій міноритарних акціонерів (далі - процедура сквіз-аут) є дискримінаційним відносно міноритарних акціонерів (особливо для працівників корпоратизованих підприємств, що набули акції у процесі їх приватизації) і не відповідає конституційним засадам, а саме щодо дії в Україні принципу верховенства права, відповідно до якого Конституція України має вищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Також позивачі зазначили, що спірний правочин був укладений з порушенням принципу вільного волевиявлення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у справі № 908/137/18 залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 у справі № 908/137/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи від 22.12.2020 справу № 908/137/18 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 прийнято справу № 908/137/18 до провадження суддею Літвіновою М.Є., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.01.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 у справі №908/137/18 заяву адвоката Погрібної С.О. про відвід судді Літвінової М.Є. від розгляду справи № 908/137/18 залишено без розгляду, задоволено самовідвід судді Літвінової М.Є. від розгляду справи № 908/137/1, матеріали справи № 908/137/18 передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із задоволенням самовідводу судді Літвінової М.Є. справу № 908/137/18 передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою від 02.03.2021 вказану справу прийнято до провадження суддею Трофименко Т.Ю.
Ухвалою суду від 14.06.2021 задоволено самовідвід судді Трофименко Т.Ю. від розгляду справи № 908/137/18.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/137/18 передано на розгляду судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 18.06.2021 справу №908/137/18 прийнято до провадження суддею Сташківим Р.Б., підготовче судове засідання призначено на 14.07.2021.
У підготовчих судових засіданнях 14.07.2021 та 25.08.2021 оголошувалися перерви.
У судовому засіданні 13.09.2021 судом вирішувалося питання щодо призначення у даній справі судової експертизи, враховуючи раніше подане відповідачем клопотання про призначення експертизи від 26.05.2021.
Так, відповідач у своєму клопотанні зазначає, що оскільки у даній справі існує спір щодо вартості 1 (однієї) акції Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" станом на 07.09.2017 то просить суд призначити у справі судову експертизу на вирішення якої поставити питання: якою була дійсна узгоджена (ринкова) вартість 1 (однієї) акції Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" станом на 07.09.2017 у складі пакету загальною кількістю 100 % від статутного фонду (капіталу) Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" за трьома основними методичними підходами: дохідним, порівняльним і майновим (за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства")?
Своє клопотання відповідач мотивує відсутністю у матеріалах справи належних доказів з яких можливо встановити вартість акцій Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" станом на 07.09.2017, а також висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 24.11.2020 у даній справі.
Представник позивачів заперечуючи проти відповідного клопотання надала суду з клопотанням від 07.06.2021 копію висноку експерта №29/18 за результатами судово-економічної експертизи складеного 06.04.2018 у якому експерт зробив висновок, що вартість однієї акції АТ "ДТЕК Дніпроенерго" станом на 07.09.2017 складала 778,32 грн. Позивачі вважають, що наданий ними висновок експерта є належним доказом на підтвердження вартості ціни акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго".
Клопотанням від 13.09.2021 відповідач просив суд визнати наданий позивачами експертний висновок неналежним доказом та не приймати його до розгляду, оскільки висновок експерта був зроблений на трактуванні норм права (п.3 ч.5 ст.65-2 та ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства» станом на 07.07.2017), а не на дослідженні самих акцій товариства, що не узгоджується із приписами п. 2 ч. 2 ст. 98 ГПК України де сказано, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Пунктом 8 частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у підготовчому засіданні суд вирішує, зокрема, питання про призначення експертизи.
Предметом спору в цій справі є вимоги позивачів про визнання недійсним правочину щодо зобов'язання акціонерів ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" - позивачів продати прості акції Товариства на вимогу Відповідача у відповідності до публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій у всіх власників акцій Товариства від 06.12.2017 №14, оскільки цей правочин вчинений на підставі статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", є неправомірним та здійснений на порушення норм Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Велика Палата Верховного Суду переглядаючи прийняті рішення у даній справі у своїй постанові від 24.11.2020 зазначила наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" протягом 90 днів з дня подання повідомлення відповідно до частини другої цієї статті та за умови виконання нею дій, передбачених статтею 65 або 651 цього Закону, особа, яка є власником домінуючого контрольного пакета акцій, або будь-яка її афілійована особа, або уповноважена особа має право надіслати до товариства публічну безвідкличну вимогу про придбання акцій в усіх власників акцій товариства. У разі подання до товариства публічної безвідкличної вимоги всі акціонери акціонерного товариства, крім осіб, що діють спільно із такою особою, та її афілійованих осіб, та саме товариство зобов'язані у безумовному порядку продати належні їм акції цього товариства заявнику вимоги.
Відповідно до частини дев'ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції.
Зазначеними нормами Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено примусове відчуження міноритарними акціонерами належних їм акцій на вимогу власників домінуючого контрольного пакета акцій.
Запровадження державою зазначеного законодавчого регулювання зумовлено наявністю інтересів суспільства у сталому функціонуванні та розвитку акціонерних товариств, що забезпечує робочі місяця та сплату податків у державі, зростанні інвестиційної привабливості акціонерних товариств, зменшенні корпоративних конфліктів, рейдерства тощо. Зазначене вимагає належного рівня корпоративного управління та мінімізації пов'язаних із цим витрат, необхідних, зокрема, для підтримання інфраструктури, пов'язаної зі скликанням загальних зборів акціонерного товариства або з реалізацією акціонерами своїх інших прав та повноважень.
Отже, забезпечення можливості примусового викупу акцій може відповідати інтересам суспільства. Проте ця процедура, як і будь-який інший спосіб примусового відчуження об'єктів права власності, має застосовуватись у виключних випадках задля досягнення легітимної мети та з дотриманням балансу інтересів усіх акціонерів, у тому числі щодо виплати власником домінуючого контрольного пакета акцій компенсацій міноритарним акціонерам у розмірі справедливої вартості належних їм акцій.
Власник домінуючого контрольного пакета акцій при прийнятті рішення про примусовий викуп акцій та надісланні відповідної вимоги про придбання акцій повинен мати легітимну мету позбавлення міноритарних акціонерів права власності на належні їм акції, яка підлягає перевірці судом у разі виникнення відповідного спору.
Отже, у разі оскарження міноритарними акціонерами процедури примусового відчуження належних їм акцій суд має встановити: 1) чи проводилась ця процедура відповідно до норм закону; 2) чи здійснювалась вона з легітимною метою, а саме чи відповідали мотиви мажоритарних акціонерів суспільним інтересам у запровадженні цієї процедури; 3) чи є запропонована міноритарним акціонерам вартість викупу акцій справедливою, та відповідно, чи дотриманий критерій пропорційності втручання у права позивачів.
Критерій пропорційності вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей. Дотримання вказаного критерію передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано розумного балансу між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Одним із важливих елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право на мирне володіння майном є надання справедливої та обґрунтованої компенсації.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ умови компенсації примусового відчуження активів, згідно з положеннями національного законодавства, є значущими для оцінки того, чи оскаржуваний захід зберігає необхідний справедливий баланс, та особливо для визначення того, чи покладає такий захід непропорційний тягар на особу (власника).
У пункті 39 рішення від 21 лютого 1986 року в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" Суд указав, що передання права власності від однієї особи до іншої без сплати суми, яка більш-менш відповідає вартості майна, звичайно становить непропорційне втручання, яке не можна вважати виправданим у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно з частиною п'ятою статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних: 1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття; 2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи; 3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що запровадження нормативного регулювання, при якому, залежно від обраного способу визначення ціни акцій, їх вартість може відрізнятися в рази, не може гарантувати отримання міноритарним акціонером в усіх випадках справедливої компенсації за обов'язковий продаж акцій, та відповідно, дотримання у таких відносинах критерію пропорційності втручання у право власності.
Частиною дев'ятою статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що заявник вимоги сплачує ціну акцій акціонерам шляхом перерахування грошових сум банківській установі, в якій заявником вимоги відкрито рахунок умовного зберігання (ескроу), бенефіціарами якого є акціонери, у яких придбаваються акції (їхні спадкоємці або правонаступники, або інші особи, які відповідно до законодавства мають право на отримання коштів). Перерахування всього обсягу грошових сум у порядку, встановленому частиною дев'ятою цієї статті, є належним виконанням заявником вимоги зобов'язання щодо оплати акцій, що придбаваються (абзац другий частини тринадцятої статті 652 цього Закону). Центральний депозитарій цінних паперів протягом трьох робочих днів з дня отримання від товариства інформації про перерахування в повному обсязі грошових сум за акції, що придбаваються заявником вимоги, в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему, здійснює зняття обмеження, встановленого відповідно до частини десятої цієї статті, та забезпечує переведення депозитарними установами прав на відповідні акції з рахунків їхніх власників на рахунок заявника вимоги (абзац перший частини чотирнадцятої статті 65-2 цього Закону).
Тобто процедура примусового викупу акцій відповідно до статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" є таким правочином, в якому особа, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, може впливати на спосіб визначення ціни акцій та набуває право власності на них унаслідок виконання вимог, визначених зазначеною нормою, тоді як міноритарний акціонер втрачає право власності на акції за відсутності свого волевиявлення, без будь-якого впливу на визначення ціни, та за відсутності законодавчого механізму здійснення спеціального контролю з боку суду або Комісії.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що запровадження державою спеціальної процедури з примусового відчуження акцій на користь приватних осіб в будь-якому випадку має супроводжуватися встановленням гарантій захисту прав особи, яка позбавляється майна, і такі гарантії мають бути передбаченими саме у цій процедурі.
Втім зазначених гарантій для міноритарного акціонера законодавче регулювання спірних правовідносин не містить, а можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами ЦК України, у спосіб пред'явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов'язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначає, що оскільки норма статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту. Звідси, обраний позивачами у цій справі спосіб захисту прав є таким, що відповідає приписам статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України.
За вказаних обставин, враховуючи, що при визначенні ціни акцій існує ймовірність недобросовісної поведінки особи, яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, відсутність можливості впливу міноритарним акціонером на визначення ціни акцій при їх відчуженні без його волевиявлення та відсутність спеціального контролю з боку суду або Комісії за процедурою такого визначення до позбавлення міноритарного акціонера права власності на акції, свідчить про те, що у спірних правовідносинах попередні судові інстанції мали б надати оцінку тому, чи була ціна, визначена у безвідкличній вимозі, справедливою, та за наслідком цього встановити, чи було дотримано критерій пропорційності втручання у право власності, і залежно від вказаних обставин вирішити цей спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
З наведеної вище вказівки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 №908/13815/21 вбачається, що суд має з'ясувати наявність легітимної мети та справедливої ціни акцій, дотримання чи недотримання критерію пропорційності втручання у право власності у спірних правовідносинах.
Судом враховано, що в матеріалах справи містяться наданий відповідачем звіт про незалежну оцінку вартості однієї простої іменної акції бездокументарної ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" станом на 07.09.2017 з якого вбачається, що вартість такої акції складає 250,01 грн. та наданий позивачами висновок експерта від 06.04.2018 відповідно до якого вартість такої акції ставить 778,32 грн.
Разом з тим, наявні у справі докази є суперечливими, оскільки визначена у звіті та експертному висновку вартість однієї акції ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" станом на 07.09.2017 значно відрізняються, що безумовно викликає сумнів у суду щодо обгрунтованості та правомірності наведеної ціни акції Товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Оскільки в матеріалах справи наявні суперечливі докази щодо вартості акції ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» станом на 07.09.2017 та відповідне питання має суттєве значення для правильного вирішення спору та потребує спеціальних знань, без яких встановити обставини, що входять до предмету доказування в цій справі, неможливо, приймаючи до уваги вказівку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 №908/137/18 та ч. 1 ст. 316 ГПК України суд вважає за необхідне призначити судову експертизу у даній справі.
Разом з тим, у постанові від 17.02.2021 у справі № 905/1926/18 Верховний Суд зазначив, що при розрахунку справедливої (ринкової) вартості акцій при сквіз-ауті має бути застосований майновий метод оцінки (як єдиний або поряд з іншими), що випливає з ч. 6 ст. 9 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національних стандартів оцінки майна (Національний стандарт № ?1 та Національний стандарт № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №?1655). При застосовуванні майнового підходу справедлива (ринкова) ціна однієї простої акції товариства має визначатися у складі пакету загальною кількістю 100% від статутного фонду (капіталу) за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства".
Суд також має встановити, за яким/якими підходом/підходами у спірних правовідносинах визначалася ринкова вартість акцій, на підставі якої були визначені ціни придбання акцій у процедурах добровільного та примусового викупу акцій, а також перевірити, чи правильно була визначена ця ринкова вартість акцій. Крім того, у разі наведення позивачем свого розрахунку ринкової вартості акцій, суд має перевірити цей розрахунок позивача на предмет його правильності та відповідності вимогам чинного законодавства. При цьому, при перевірці правильності визначення ринкової вартості акцій за розрахунками як позивача, так і відповідача, суд у разі виникнення необхідності відповідно до статті 99 Господарського процесуального кодексу України має право призначити експертизу у справі. Відповідна правова позиція викладена Верховний Суд у постанові від 04.03.2021 у справі № 910/2483/18.
З огляду на вищенаведене, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 та від 04.03.2021 у справі №910/2483/18 встановлення узгодженої дійсної (ринкової) вартості акцій АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в процедурі обов'язкового продажу акцій (сквіз-ауту) має бути визначено за трьома методичними підходами: дохідним, порівняльним і майновим.
Відповідно до частин 3 - 5 статті 99 Господарського процесуального кодексу України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
У поданому до суду клопотанні про призначення судової експертизи відповідач просить суд доручити проведення судової експертизи у цій справі Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України або Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України або Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр судових експертиз "Альтернатива".
Заперечень щодо доручення проведення судової експертизи вищевказаним експертним установам позивачі не висловили.
Суд вважає за доцільне доручити проведення судової експертизи Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
За висновком суду, запропоноване відповідачем питання, яке необхідно поставити на вирішення судової експертизи, безпосередньо стосується предмету доказування в цій справі та буде враховано судом при призначенні судової експертизи.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об'єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Оскільки клопотання про призначення у справі судової експертизи заявлене відповідачем, то саме на відповідача необхідно покласти обов'язок з оплати вартості проведення судової експертизи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 228 цього Кодексу на час проведення експертизи.
Відтак, у зв'язку з необхідністю призначення судової експертизи, провадження у цій справі підлягає зупиненню на час проведення експертизи.
Керуючись статтями 99, 100, 228, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК ПАУЕР ТРЕЙД" про призначення судової експертизи задовольнити.
Призначити у справі №908/137/18 судову економічну експертизу, проведення якої доручити Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Київ, вул. Богомольця, 10), на вирішення якої поставити наступне питання:
Якою була дійсна узгоджена (ринкова) вартість 1 (однієї) акції Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (ідентифікаційний код: 00130872) станом на 07.09.2017 у складі пакету загальною кількістю 100 % від статутного фонду (капіталу) Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (ідентифікаційний код: 00130872) за трьома основними методичними підходами: дохідним, порівняльним і майновим (за формулою: "ринкова вартість чистих активів товариства поділена на загальну кількість простих акцій товариства")?
Для проведення судової експертизи матеріали справи №908/137/18 надіслати Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України (м. Київ, вул. Богомольця, 10).
Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу" попередити експертів, які будуть проводити судову експертизу, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України.
Витрати з оплати вартості проведення судової експертизи покласти на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Пауер Трейд".
Зобов'язати учасників справи на вимогу експертів подати всі документи, необхідні для проведення судової експертизи.
Провадження у справі № 908/137/18 на час проведення судової експертизи зупинити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України негайно після її оголошення, і може бути оскаржена в порядку та строк встановлені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст ували підписано 17.09.2021.
Суддя Р.Б. Сташків