ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2021Справа № 910/10313/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТМА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін" про стягнення 32 844,83 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У червні 2021 товариство з обмеженою відповідальністю "АТМА" (далі - ТОВ "АТМА") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін" (далі - ТОВ "Спорт-Солюшін") заборгованості в розмірі 32 844,83 грн, з яких: 24 994,68 грн - основний борг, 940,32 грн - три проценти річних, 2 666,60 грн - інфляційні втрати, 4 243,23 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 25 вересня 2014 року № 185/8 ПО.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
8 липня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 30 червня 2021 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.
У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 липня 2021 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "АТМА" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10313/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
6 серпня 2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову та зазначав про відсутність первинних документів, що підтверджують факт поставки товару, а також просив суд на підставі частини 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) витребувати у позивача оригінали: видаткових накладних від 5 березня 2020 року № 3101 та від 10 березня 2020 року № 3451; додаткової угоди від 13 липня 2020 року № 1 до договору поставки від 25 вересня 2014 року № 185/8 ПО.
16 серпня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній навів доводи та аргументи на спростування правової позиції ТОВ "Спорт-Солюшін".
Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року задоволено зазначене клопотання відповідача про витребування оригіналів письмових доказів та витребувано у ТОВ "АТМА" оригінали: видаткової накладної від 5 березня 2020 року № 3101; видаткової накладної від 10 березня 2020 року № 3451; додаткової угоди від 13 липня 2020 року № 1 до договору поставки від 25 вересня 2014 року № 185/8 ПО.
20 серпня 2021 року до суду від ТОВ "АТМА" надійшов супровідний лист на виконання вказаної ухвали з оригіналами: видаткової накладної від 5 березня 2020 року № 3101, видаткової накладної від 10 березня 2020 року № 3451 та додаткової угоди від 13 липня 2020 року № 1 до договору поставки від 25 вересня 2014 року № 185/8 ПО.
Інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Враховуючи наявність достатньої кількості документів для вирішення спору по суті заявлених вимог, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25 вересня 2014 року між ТОВ "Спорт-Солюшін" та ТОВ "АТМА" було укладено договір поставки № 185/8 ПО, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність відповідача товар, а покупець - прийняти та оплатити цей товар в порядку та на умовах, визначених у цій угоді.
Відповідно до пункту 3.1. договору (у редакції додаткової угоди від 13 липня 2020 року № 1) поставка товару здійснюється окремими партіями у строки, погоджені сторонами, але не пізніше ніж в строк 5 робочих днів з моменту оплати товару, але в будь-якому разі після узгодження замовлення покупцем. Узгодження замовлення відбувається шляхом обміну інформацією за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердженням остаточного формування замовлення є надання постачальником рахунку-фактури. Підтвердженням виконання замовлення постачальником є надання накладної або іншого товаросупровідного документа покупцем під час приймання-передачі партії товару.
Кожна окрема поставка товару оформлюється специфікацією та/або накладною, які підписуються уповноваженими особами сторін, скріплюються їх печатками та містять повний перелік товарів. Підписані сторонами специфікації, накладні або інші товаросупровідні документи є невід'ємними частинами даного договору. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, факт чого підтверджується підписанням покупцем або уповноваженою ним особою видаткової накладної або іншого товаросупровідного документу (пункти 3.2., 3.3. договору).
Пунктом 4.3. договору (у редакції додаткової угоди від 13 липня 2020 року № 1) сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом внесення передоплати в розмірі 100 % від вартості відповідної партії товару на підставі рахунку-фактури.
У пункті 3 додаткової угоди від 13 липня 2020 року № 1 до договору поставки сторони обумовили, що станом на дату її укладання заборгованість покупця перед постачальником становить 24 994,68 грн.
Відповідно до пункту 4 зазначеної додаткової угоди покупець зобов'язався та гарантував сплатити зазначену суму за вказаними в угоді реквізитами у строк до 31 грудня 2020 року.
За умовами пунктів 8.1. - 8.3. договору останній вважається укладеним і набирає чинності моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками. Строк дії договору закінчується 31 грудня 2015 року. Проте у випадку, якщо будь-яка із сторін не надіслала письмового повідомлення іншій стороні про свій намір щодо його розірвання (припинення) за 15 календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.
Судом встановлено, що ТОВ "АТМА" поставило відповідачу обумовлений товар за видатковими накладними від 5 березня 2020 року № 3101 та від 10 березня 2020 року № 3451 на загальну суму 24 994,68 грн згідно з умовами вказаного договору.
Проте відповідач своїх зобов'язань за договором з оплати поставленого позивачем товару не виконав, у зв'язку з чим допустив наявність заборгованості перед ТОВ "АТМА" в зазначеному розмірі.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом встановлено, що на підтвердження наявності заборгованості відповідача позивач надав до матеріалів справи оригінали первинних документів, що підтверджують факт поставки товару на спірну суму, а саме: видаткові накладні від 5 березня 2020 року № 3101 та від 10 березня 2020 року № 3451, а також додаткову угоду від 13 липня 2020 року № 1 до договору поставки від 25 вересня 2014 року № 185/8 ПО, умови якої містять відомості про наявність на дату її укладання заборгованості відповідача у розмірі 24 994,68 грн.
Оскільки загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 25 вересня 2014 року № 185/8 ПО підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до ТОВ "Спорт-Солюшін" у частині стягнення з останнього спірної суми основного боргу.
Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в загальному розмірі 4 243,23 грн, нараховану на суму основного боргу за період з 20 березня 2020 року по 23 червня 2021 року, а також 940,32 грн трьох процентів річних та 2 666,60 грн інфляційних втрат.
Пунктом 5.6. договору сторони погодили, що при порушенні строків оплати поставленого товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару, за кожен день прострочення платежів.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
У той же час суд звертає увагу на положення частини 6 статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів, які свідчать про встановлення законом чи укладеним між сторонами договором більш тривалого строку нарахування цієї штрафної санкції, ніж встановлений частиною 6 статті 232 ГК України, суд дійшов висновку про те, що нараховування пені на суму заборгованості за кожен день прострочення має припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки сторони, уклавши додаткову угоду від 13 липня 2020 року до договору поставки, встановили строк сплати заборгованості в розмірі 24 994,68 грн - до 31 грудня 2020 року, суд дійшов висновку про те, що нарахування пені на зазначену суму боргу слід здійснювати з 1 січня 2021 року та припинити через 6 місяців - 1 липня 2021 року.
За розрахунком суду, загальна сума пені за договором у період з 1 січня 2021 року по 23 червня 2021 року (останній день нарахування відповідно до розрахунку позивача) складає 1 600,34 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так само, з огляду на вказані вище умови додаткової угоди щодо строків сплати заборгованості, нарахування сум трьох процентів річних та інфляційних втрат також слід здійснювати у вказаний період - з 1 січня 2021 року по 26 червня 2021 року.
За розрахунком суду, сума інфляційних втрат, нарахованих у цей період на суму основного боргу відповідача, складає 1 588,44 грн, трьох процентів річних - 357,46 грн.
За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин вимоги ТОВ "АТМА" підлягають частковому задоволенню.
Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, судом відхиляються як недоведені, необґрунтовані та такі, що суперечать наявним у матеріалах справи документам.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Солюшін" (01024, місто Київ, вулиця Шовковична, будинок 46/48; ідентифікаційний код 38346974) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТМА" (02068, місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 1; ідентифікаційний код 31287090) 24 994 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 68 коп. основної заборгованості, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн 34 коп. пені, 1 588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн 44 коп. інфляційних втрат, 357 (триста п'ятдесят сім) грн 46 коп. трьох процентів річних та 1 862 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві) грн 76 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15 вересня 2021 року.
Суддя Є.В. Павленко