номер провадження справи 28/94/21
17.09.2021 Справа № 908/2170/21
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь» (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5; адреса для листування: 69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 240-А)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех» (69006, місто Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 12-А)
про стягнення грошових коштів.
До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Югсталь» з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех» про стягнення 110.608,75 грн., які складаються з: 78.616,02 грн. основного боргу, 23.584,80 грн. штрафу, 6.678,38 грн. грн. 30% річних та 1.729,55 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування підстави для звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати вартості отриманого товару в рамках договору поставки №3/2409 від 24.09.2013, внаслідок чого виникла заборгованість. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, приймаючи до уваги умови договору та положення ст. 611, ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути 30% штрафу в розмірі 23.584,80 грн., 30% річних за період прострочення з 10.04.2021 по 22.07.2021 у розмірі 6.678,38 грн. та інфляційні втрати за період прострочення з квітня 2021 по червень 2021 (включно) у розмірі 1.729,55 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2170/21, присвоєно справі номер провадження 28/94/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 25.08.2021.
Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
25.08.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява з доказами надсилання на адресу відповідача акту звірки для його підписання.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
В пункті 3 ухвали суду від 27.07.2021 зазначено, що розгляд справи по суті буде розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, тобто з 26.08.2021.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 27.09.2021 (25.09.2021 є суботою).
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.09.2021, оскільки матеріали справи достатні для прийняття рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Югсталь» (продавець, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальність «Енерготех» (покупець, відповідач у справі) 24.09.2013 уклали договір поставки № 3/2409 з наступними змінами (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, які визначенні цим договором, металопрокат, надалі товар.
Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, строки поставки товару зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Пунктом 4.2 договору встановлено, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції П-6 та П-7 Держарбітража УСРС.
18.02.2021 учасники правочину підписали Специфікацію № 9 до договору, за умовами якої продавець передає, а покупець приймає товар загальною вартістю 152.393,50 грн.
В пункті 2 специфікації зазначено, що строк поставки товару до 19.02.2021.
Оплата здійснюється протягом 30 днів після простаки товару (п. 3 Специфікації).
09.03.2021 сторонами підписана Специфікація №10 до договору, відповідно до якої продавець передає покупцю товар загальною вартістю 176.616,00 грн. Строк поставки товару до 11.03.2021 (п. 2 Специфікації), оплата протягом 30 днів після поставки товару.
На виконання умов договору та укладених Специфікації, позивачем поставлено відповідачу товар згідно наступних видаткових накладних:
- №1702/007 від 17.02.2021 року на суму 23 683,99 грн.;
- №1802/018 від 18.02.2021 року на суму 153 777,85 грн.;
- № 1003/004 від 10.03.2021 року на суму 176 616,00 грн.
На оплату відповідачу видали виставлені рахунки.
Товар Відповідачем отримано в повному обсязі, про що свідчать відмітки уповноваженої особи відповідача на товаросупровідних документах. Будь-яких претензій від відповідача щодо якості або кількості отриманого товару не надано.
Відповідач частково виконав зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, а саме 04.03.2021 перерахував 177461,81 грн., 31.03.2021 перерахував 24000,00 грн., 08.04.2021 - 60000,00 грн. та 12.04.2021 - 14000,00 грн.
Позивач у позові зазначив, що у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості відповідача до 17.02.2021 року у сумі 24 363,26 грн., оплата згідно платіжного доручення №958 від 04.03.2021 року зарахована для погашення цієї дебіторської заборгованості, а залишок оплати 0,01 грн. зараховані як оплата за товар по видатковій накладній № 1702/007 від 17.02.2021 року.
У зв'язку з частковим виконанням відповідачем договірних зобов'язань, станом на 22.07.2021 заборгованість склала 78616,02 грн. (за видатковою накладною №1802/018 від 18.02.2012 - 0,02 грн., за видатковою накладною №1003/004 від 10.03.2021 - 78616,00 грн.)
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №3/2409 від 24.09.2013 стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань щодо поставки товару в рамках договору поставки №3/2409 від 24.09.2013. Також суду надані докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару, не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості у розмірі 78616,02 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.
За порушення відповідачем строків сплати отриманого товару позивач, враховуючи положення п. 7.2 договору, просив стягнути суму 30% штрафу в розмірі 23584,80 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати товару більш ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості своєчасно не сплаченого товару. Крім того, у відповідності до ст. 625 ЦК України, покупець сплачує 30% річних від простроченої суми.
Відповідно до наданих сторонами доказів факт порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару доведений.
Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок 30% штрафу у розмірі 23584,80 грн. є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення штрафу за 91 день прострочення у розмірі 23584,80 грн. судом задовольняються.
За порушення виконання відповідачем зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 30% річних у розмірі 6678,38 грн. за період з 10.04.2021 по 22.07.2021 та інфляційні втрати у розмірі 1729,55 грн. за період квітень-червень 2021.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Як вже зазначалося судом вище сторони в п. 7.2 договору узгодили розмір річних за порушення виконання відповідачем строків оплати отриманого товару, що не заперечується приписами діючого законодавства.
Згідно з перерахунком суми 30% річних, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», 30% річних за вказаний у позові період складає 6678,45 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6678,38 грн. 30% річних за період з 10.04.2021 по 22.07.2021підлягають задоволенню.
Так само позивачем допущені математичні помилки при здійснені розрахунки інфляційних втрат.
Згідно з перерахунком суми інфляційних втрат, зробленим судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», інфляційні втрати за вказаний у позові період складає 1739,87 грн. Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1729,55 грн. інфляційних втрат за період з квітень 2021 по червень 2021 (включно) підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Виходячи з положень наведених статей, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати товару в рамках договору поставки №3/2409 від 24.09.2013 суду не надав. Викладені у позові обставини не спростовував.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех» про стягнення 110.608,75 грн. задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготех» (69006, місто Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 12-А, ідентифікаційний код 25480588) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь» (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, буд. 5; адреса для листування: 69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 240-А, ідентифікаційний код 37941143) 78616,02 грн. (сімдесят вісім тисяч шістсот шістнадцять грн. 02 коп.) основного боргу, 23584,80 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.) 30% штрафу, 6678,38 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят вісім грн. 38 коп.) 30% річних, 1729,55 грн. (одну тисячу сімсот двадцять дев'ять грн. 55 коп.) інфляційних втрат, 2.270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2021 року.
Суддя О.В. Федорова