Справа №592/7060/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/331/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - арешт майна
16 вересня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданнів залі суду в м. Суми апеляційну скаргу користувача майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 червня 2021 року про арешт майна,
У поданій апеляційній скарзі користувач майна ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, а саме: автомобіль марки «DaewooMatiz», червоного кольору, д. н. з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , вилучені 03 червня 2021 року у ОСОБА_6 , в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 червня 2021 року, було накладено арешт на автомобіль марки «Daewoo Matiz», червоного кольору, д. н. з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , вилучені 03 червня 2021 року у ОСОБА_6 , в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення слідчого судді було вмотивоване тим, що у клопотанні, та у самих матеріалах провадження містяться достатньо даних, що підтверджують можливість використання даного майна як доказу факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, що вказує на їх відповідність критеріям ст. 98 КПК.
В обґрунтування апеляційних вимог, ОСОБА_6 зазначає, що ухвала слідчого судді не містить даних, яке саме значення у якості речового доказу має автомобіль марки «DaewooMatiz», червоного кольору, д. н. з. НОМЕР_1 , оскільки відповідно до ст. 290 КК він не є об?єктом кримінального правопорушення. Зазначає про відсутність доказів на обґрунтування повноважень прокурор, що звернувся з клопотанням про арешт майна. Вказує на обмеження його права на доступ до суду, через відсутність належного сповіщення судом про дату та час розгляду клопотання про арешт майна. Також, на думку апелянта слідчим суддею було порушено вимоги ч. 4 ст. 173 КПК, оскільки не вирішено питання про обрання найменш обтяжливого способу арешту майна.
В судове засідання апелянт ОСОБА_6 будучи належним чином повідомленим про дату і час розгляду його апеляційної скарги, не з'явився, направив клопотання, в якому підтримав вимоги свої апеляційної скарги та просив її задовільнити. В зв'язку з неявкою апелянта, прокурор подав клопотання, в якому просив розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_6 , без участі прокурора. Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд без участі учасників апеляційного провадження, явка яких не є обов'язковою, що узгоджується з вимогами ч.4 ст.405 КПК України.
Тому перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст. 170-173 КПК, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з?ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вимогами ч.1 ст.370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положення ч. 3 вказаної статті визначають, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
А, відповідно до норм ч.4 ст.370 КПК, вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні рішення вказані вимоги закону дотримані в повному обсязі не були.
Ч. 1ст.172КПК визначає, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з ухвалою слідчого судді в судове засідання прибув прокурор, однак особа у якої було тимчасово вилучено майно, не прибула.
Заяви користувача майна про розгляд клопотання у його відсутність та про те, що він не заперечує проти накладення арешту на майно, у матеріалах провадження відсутня.
Також, матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо повідомлення користувача майна про час, дату і місце судового розгляду клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч.2 ст.172 КПК, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що у поданому клопотанні про накладення арешту на майно мова йде саме про тимчасово вилучене майно під час огляду місця події, а тому повідомлення такої особи є обов?язковим.
Крім того, прокурор у своєму клопотанні формально послався на норму ч. 2 ст. 170 КПК та просив слідчого судді здійснити розгляд клопотання без виклику особи у якої його було вилучено.
Так само і слідчий суддя не наводить в оскаржуваному рішенні жодних мотивів, чому дане клопотання розглянуте без повідомлення користувача майна.
Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existingpossessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).
Крім рухомого та нерухомого майна, під захист ст. 1 Першого протоколу підпадають, зокрема, акції (і не лише в частині їх вартості, а й у частині прав щодо контролю над підприємством, які вони надають власнику), патенти, ліцензії, професійна клієнтура («добре ім'я»), матеріальна компенсація, присуджена судовим рішенням, право на пенсію тощо.
Тобто, конвенція і протоколи до неї на рівні із правом власності і захищають право користування майном.
За таких обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя, ухвалюючи рішення про задоволення клопотанні прокурор допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 1 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК є підставою для скасування судового рішення, оскільки перешкодило слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
Постановляючи нову ухвалу, та вирішуючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а згідно ч. 2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення, крім іншого: 1) збереження речових доказів.
Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК регламентовано, що у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 цього Кодексу (матеріальні об'єкти та документи, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).
При вирішенні питання про арешт майна колегія суддів враховує і судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження прокурор звернувся із клопотанням про арешт майна, яке мотивував тим, що сектором дізнання Сумського РУП ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №° 12021205520000728, внесеному до ЄРДР від 04 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК.
Так, 03 червня 2021 року о 16.47 год. за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1, експерт НДЕКЦ виявив автомобіль марки «DaewooMatiz», червоного кольору, д. н. з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , з номером кузову, що відрізняється від номера кузова, який записаний у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.
03 червня 2021 року в ході проведення огляду місця події за вищевказаною адресою автомобіль та свідоцтво про його реєстрацію було тимчасово вилучено.
Оскільки кримінальне провадження здійснюється за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК, підозри жодній особі пред?явлено не було, а тому з клопотанням про арешт такого майна звернувся прокурор ОСОБА_7 в порядку ч. 2 ст. 64 - 2 КПК, повноваження якого підтверджуються витягом з ЄРДР (а. к. п. 19).
Із протоколу огляду місця події, квитанції, висновку експертного дослідження, договору купівлі - продажу транспортного засобу, акту огляду реалізованого транспортного засобу, письмових пояснень та фотокарток автомобіля (а. к. п. 7 - 19), що дійсно автомобіль марки «DaewooMatiz», червоного кольору, д. н. з. НОМЕР_1 по факту має ідентифікатор (VIN)- НОМЕР_3 , який не відповідає даним зазначеним в реєстраційних документах (свідоцтві ТЗ) - НОМЕР_4 . При цьому, експертом зроблено висновки, що локального зварювання чи повної заміни номерної деталі не виявлено, а конфігурація, розмір, форма та відстань між знаками не відрізняється від аналогічних характеристик заводського. Крім того, в матеріалах справи наявні дані про історію даного авто та перелік його попередніх власників.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вилучене під час огляду майно може мати доказове значення в кримінальному провадженні як речовий доказ, оскільки це майно може бути доказом вчинення злочину (знаряддям), зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і є потреба у проведенні з вказаним майном необхідних слідчих чи інших процесуальний дій аби надати відповідь яким чином у свідоцтві та на кузові автомобіля наявні дані про різні ідентифікатори.
Таким чином, втручання держави в право володіння майном є цілком виправданим, законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного кримінального процесуального закону, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції, а також здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» і за наявності об?єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави та громади, втручання було здійснено з дотриманням принципу «пропорційності», тобто «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов?язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
Що стосується тверджень апелянта ОСОБА_6 про порушення його права на вільне володіння, користування і розпорядження своєю власністю, зокрема автомобілем марки «Daewoo Matiz», який було у нього вилучено, то колегія суддів зазначає таке.
При цьому згідно ст.37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів.
Та обставина, що автомобіль марки «DaewooMatiz», червоного кольору, д. н. з. НОМЕР_1 по факту має ідентифікатор (VIN)- НОМЕР_3 , який не відповідає даним зазначеним в реєстраційних документах (свідоцтві ТЗ) - НОМЕР_4 , що і було підставою внесення відомостей до ЄРДР, апелянтом не спростована і не оспорюється.
За таких обставин апеляційна скарга в частині повернення вказаного майна задоволенню не підлягає, і колегія суддів приходить до переконання, що необхідність накладення арешту на вказаний автомобіль.
Керуючись ст. 404, 405, 407,412, 418,419,422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 червня 2021 року скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора ОСОБА_7 про арешт майна.
Накласти арешт на автомобіль марки «DaewooMatiz», червоного кольору, д. н. з. НОМЕР_1 та на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , які були вилучені 03 червня 2021 року у ОСОБА_6 , в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4