16 вересня 2021 року м.Суми
Справа №579/24/21
Номер провадження 22-ц/816/1265/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 травня 2021 року, постановлене у складі судді Придатка В.М., у приміщенні Кролевецького районного суду Сумської області, повний текст судового рішення складено 07 червня 2021 року, -
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради (далі - КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради), третя особа: начальник Комунального підприємства «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради Сущенко Олександр Вікторович, про визнання формулювання причин звільнення неправильними або таким, що не відповідає чинному законодавству, зміну формулювання причин звільнення, стягнення моральної шкоди та компенсації за час вимушеного прогулу.
Позов мотивує тим, що з 05 грудня 2018 року він працював у КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради на посаді інженера-енергетика з обслуговування та монтажу внутрішньо-будинкових мереж.
Вказує, що з 07 лютого 2020 року, після звільнення слюсаря-електромонтажника ОСОБА_2 , він виконував функції другого слюсаря-електромонтажника, хоча це не входило до його посадових обов'язків.
Крім того, з 05 квітня 2020 року у нього закінчився строк дії посвідчення про перевірку знань з охорони праці, тобто він фактично втратив право на виконання робіт в електроустановках, однак отримував завдання та доручення з виконання робіт такого характеру та був вимушений оформляти допуски слюсарів-електромонтажників до роботи. Відповідач, у порушення норм чинного законодавства про охорону праці, заходів до проходження перевірки знань з охорони праці як позивачем, так і підлеглим йому працівником, не вживав, на вакантну посаду слюсаря-електромонтажника працівника не прийняв, тим самим порушивши норми законодавства про охорону праці (ДНАОП 0.00-1.21-98 - п.1.3.1, 1.3.2, 1.3.3, 2.1, 2.3.3, 2.3.11).
09 грудня 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням з 10 грудня 2020 року у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).
Наказом від 14 грудня 2020 року його було звільнено з роботи з 10 грудня 2020 року за прогул без поважних причин згідно з п.4 ст.40 КЗпП України.
Вважає, що йому завдано моральну шкоду унаслідок неправомірних дій відповідача, невиконання ним умов трудового договору та безпідставного систематичного порушення його прав.
Посилаючись на вказані обставини, просить визнати формулювання причин його звільнення за прогул одного дня без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпПУ неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству; визнати незаконним та скасувати наказ №96-ОД від 14 грудня 2020 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 »; змінити формулювання його звільнення, вказавши формулювання звільнення - за власним бажанням у зв'язку з тим, що роботодавець не виконує законодавство про працю, в порядку п. 3 ст. 38 КЗпП України; стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 5563,00 грн; стягнути з відповідача на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу 6534,29 грн.
Кролевецький районний суд Сумської області рішенням від 27 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав невірним формулювання причин звільнення ОСОБА_1 , запис у трудовій книжці на підставі наказу №130-К від 14.12.2020 року «Звільнено за прогул одного дня без поважних причин згідно ст. 40 п. 4 КЗпПУ».
Визнав незаконним та скасував наказ КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради №96-ОД від 14.12.2020 «Про накладання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на ОСОБА_1 ».
Змінив формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради, а саме, зазначив «Звільнено за частиною 3 статті 38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю».
Стягнув з КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із тим, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, у розмірі 6534 грн 29 коп.
Стягнув з КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.
Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Стягнув з КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 2724 грн.
Стягнув з КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при зверненні до суду з позовом, частково - у розмірі 163 грн.
У решті позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду, стягнувши на його користь з відповідача вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 24215,04 грн та середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 грудня 2020 року по день ухвалення рішення суду в сумі 43433,81 грн.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано, що на його користь повинна бути стягнута вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, оскільки змінено формулювання причин його звільнення, а саме звільнено за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю.
Вказує, що він був звільнений з роботи 10 грудня 2020 року без законної підстави, тому термін вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення судового рішення складає 113 робочих днів.
Від КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що позивачем не надано достатніх та належних доказів в обґрунтування своїх вимог у відповідності до норм чинного законодавства, позивачем вимогу про стягнення вихідної допомоги не було заявлено, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що наказом КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради від 05 грудня 2018 року №94-к, ОСОБА_1 прийнято на посаду інженера-енергетика з обслуговування та монтажу внутрішньо будинкових електричних мереж з 05 грудня 2018 року з випробувальним терміном 3 місяці (а. с. 52, т. 1).
09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради про розірвання трудового договору за власним бажанням з 10 грудня 2020 року у зв'язку з тим, що роботодавець порушує законодавство про працю, а саме, Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (ДНАОП 0.00-1.21-98) та виплату вихідної допомоги згідно ст. 44 КЗпП України (а. с. 11, т. 1).
Листом КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради від 10 грудня 2020 року №618 ОСОБА_1 повідомлено, що порушення роботодавцем трудового законодавства не визнаються, тому підстави для застосування ч. 3 ст. 38 КЗпП України відсутні, та запропоновано розірвати трудовий договір за угодою сторін згідно ч. 1 ст. 36 КЗпП України, або за власним бажанням - з попередженням власника за два тижні (а. с. 12, т. 1).
11 грудня 2020 року головним інженером ОСОБА_3 подано доповідну записку начальнику КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради Сущенку О.В. про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 7:30 год. по 15:30 год. (а. с. 87, т. 1).
Також у цей же день складено акт №1 про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці (а. с. 88, т. 1).
Згідно з актом 14 грудня 2020 року №, ОСОБА_1 14 грудня 2020 року був відсутній на робочому місці з 7:30 год. до 16:45 год. (а. с. 81, т. 1).
Наказом КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради №96-ОД від 14 грудня 2020 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин) (а. с. 89, т. 1).
Наказом КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради №130-К від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади інженера-енергетика 10 грудня 2020 року за прогул одного дня без поважних причин згідно ст. 40 ч. 4 КЗпП України (а. с. 13, т. 1).
Наказом КП «Кролевецька житлово-експлуатаційна контора» Кролевецької міської ради №14-К від 04 лютого 2021 року внесено зміни до наказу №130-К від 14 грудня 2020 року, про виправлення описки в даті звільнення ОСОБА_1 , інженера-енергетика, з 10 грудня 2020 року на 14 грудня 2020 року, та виправлення описки в даті звільнення в трудовій книжці (а. с. 126, т. 1).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Позивач не оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог, а тому в цій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 передбаченої ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги при звільненні у розмірі тримісячного середнього заробітку, оскільки відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 ним не заявлялася позовна вимога про стягнення вихідної допомоги при звільненні та ця вимога не була предметом розгляду в суді першої інстанції.
Є також безпідставними і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції повинен був стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день ухвалення рішення, оскільки відповідно до позовної заяви ОСОБА_1 була заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за 17 робочих днів з часу звільненні до дня звернення з позовом до суду - 06 січня 2021 року в сумі 6534,29 грн.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України, одніми з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін і диспозитивність. Вихід суду за межі позовних вимог, є порушенням вказаних засад цивільного судочинства. А тому суд першої інстанції правильно, з додержанням норм процесуального права, розглянув позов ОСОБА_1 в межах заявлених ним вимог та задовольнив вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в повному обсязі, заявленому позивачем.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за інший період.
Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення в оскаржуваній частині. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 27 травня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.А.Левченко
Судді: О.Ю.Кононенко
С.С.Ткачук