Справа №580/782/19 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/899/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Незаконне заволодіння транспортним засобом
Іменем України
06 вересня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 580/782/19 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Сум від 20.04.2021, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Рахів Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1 , раніше судимий
визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
установила:
У поданій апеляційній скарзі перший заступник керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_11 просить скасувати вирок суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити свій вирок, за яким ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК, та призначити йому покарання: за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 08.06.2018, більш суворим, призначеним за новим вироком, покарання визначити у виді обмеження волі строком 1 рік, зарахувавши у строк відбуте покарання за попереднім вироком. Призначити покарання: за ч. 2 ст. 289 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 2 роки 11 місяців; за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК із застосуванням ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити покарання у виді обмеження волі строком 2 роки 11 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначити покарання у виді обмеження волі строком 3 роки. В іншій частині вирок суду залишити без змін. Свої вимоги обґрунтував тим, що після призначення ОСОБА_9 покарання за ч. 3 ст. 185 КК мали б бути застосовані положення ч. 4 ст. 70 КК, потім призначене покарання за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК, після чого призначене покарання згідно ч. 1 ст. 70 КК, а остаточне покарання - за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК.
Вироком Зарічного районного суду м. Сум від 20.04.2021 ОСОБА_9 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК, і йому призначене покарання: за ч. 3 ст. 185 КК згідно ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 1 рік; за ч. 2 ст. 289 КК згідно ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 2 роки 11 місяців; за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК згідно ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 1 рік. Згідно ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК, за сукупністю злочинів, за який ОСОБА_9 засуджений цим вироком (ч. 3 ст. 185 КК) та вироком Лебединського районного суду Сумської області від 08.06.2018, визначене покарання у виді обмеження волі строком 1 рік, повністю зарахувавши відбуте покарання за попереднім вироком у виді штрафу та які виконувати самостійно. Згідно ч. 1 ст. 70 КК визначене покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком 2 роки 11 місяців. Згідно ст. 71 КК, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та визначене остаточне покарання у виді обмеження волі строком 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_12 2690 грн у рахунок відшкодування майнових збитків.
Згідно вироку, 28.05.2018 близько 22:00 ОСОБА_9 проник до будинку в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 , звідки таємно викрав майно вартістю 1038 грн, чим завдав потерпілій ОСОБА_13 матеріальних збитків. 10.03.2019 близько 19:00 ОСОБА_9 , перебуваючи в дворі господарства за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, незаконно заволодів т/з ВАЗ 2110, д. н. з. НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_12 , чим завдав потерпілій матеріальних збитків на суму 91100 грн. 01.09.2019 близько 21:10 ОСОБА_9 , повторно, з господарства АДРЕСА_1 відкрито намагався викрасти гусака вартістю 275 грн, таким чином, виконавши всі дії, які вважав за потрібне, намагався зникнути з місця вчинення кримінального правопорушення, але не зміг довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був помічений потерпілою ОСОБА_14 .
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи прокурора ОСОБА_8 , яка підтримала апеляційну скаргу, доводи обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 , які заперечили проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК, за обставин, викладених у вироку, в апеляційній скарзі не оскаржуються.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу.
Вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК, і йому призначене покарання: за ч. 3 ст. 185 КК згідно ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 1 рік; за ч. 2 ст. 289 КК згідно ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 2 роки 11 місяців; за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК згідно ст. 69 КК у виді обмеження волі строком 1 рік. Згідно ч. 4 ст. 70, ст. 72 КК, за сукупністю злочинів, за який ОСОБА_9 засуджений цим вироком (ч. 3 ст. 185 КК) та вироком Лебединського районного суду Сумської області від 08.06.2018, визначене покарання у виді обмеження волі строком 1 рік, повністю зарахувавши відбуте покарання за попереднім вироком у виді штрафу та які виконувати самостійно. Згідно ч. 1 ст. 70 КК визначене покарання за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді обмеження волі строком 2 роки 11 місяців. Згідно ст. 71 КК, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та визначене остаточне покарання у виді обмеження волі строком 3 роки.
Разом з тим, відповідно ч. 1, 4 ст. 70 КК, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в ч. 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.
Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив два або більше кримінальних правопорушень, суд призначає покарання за ці нові кримінальні правопорушення за правилами, передбаченими у ст. 70 цього Кодексу, а потім до остаточного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, повністю чи частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком у межах, встановлених у ч. 2 цієї статті (ч. 1, 5 ст. 71 КК).
Таким чином, відповідно до чинного кримінального законодавства та системного аналізу закону України про кримінальну відповідальність, у випадку коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох кримінальних правопорушеннях, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю кримінальних правопорушень, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків. При цьому необхідно зазначити, що призначення судом покарання за кримінальні правопорушення, вчиненні після попереднього вироку, не повинно передувати застосуванню принципів, закріплених у ст. 70 і 71 КК, так як це не відповідатиме загальним засадам призначення покарання.
Визнавши ОСОБА_9 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК, суд першої інстанції мав би спочатку призначити покарання за ч. 3 ст. 185 КК, потім - на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, оскільки вказане кримінальне правопорушення вчинене до попереднього вироку Лебединського районного суду Сумської області від 08.06.2018, і тільки після цього призначити покарання за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК, застосовуючи в послідуючому положення ч. 1 ст. 70 КК до цих кримінальних правопорушень та ст. 71 КК при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків.
Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що попереднім вироком Лебединського районного суду Сумської області від 08.06.2018 ОСОБА_9 засуджений до покарання у виді штрафу, яке при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає та виконується самостійно (ч. 3 ст. 72 КК).
При призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК суд першої інстанції фактично застосував принцип складання покарань, призначених за ч. 3 ст. 185 КК і попереднім вироком, однак зарахувавши відбуте покарання у виді штрафу також неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, так як в даному випадку це покарання виконується самостійно, що відповідно унеможливлює зарахування відбутого покарання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне змінити вирок суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та призначити ОСОБА_9 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та вироків згідно вимог закону (ст. 70, 71 КК). При цьому доводи апеляційної скарги заступника керівника обласної прокуратури про визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні інкримінованих правопорушень, призначення покарання та ухвалення нового вироку є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, так як 1) не оскаржується ані правова кваліфікація дій обвинуваченого, ані доведеність і повнота визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, ані призначене покарання судом першої інстанції за кожне з вчинених кримінальних правопорушень, 2) відсутні передбачені у ч. 1 ст. 420 КПК правові підстави для ухвалення апеляційним судом нового вироку, перелік яких є вичерпним (зокрема відсутні підстави для застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; скасування неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання), тому в цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 413, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Сумської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Зарічного районного суду м. Сум від 20.04.2021 відносно ОСОБА_15 змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
ОСОБА_15 вважати засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до призначеного судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком один рік.
На підставі ч. 4 ст. 70, 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання у виді обмеження волі строком один рік та покарання за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 08.06.2018 у виді штрафу в розмірі 850 грн виконувати самостійно.
ОСОБА_15 вважати засудженим:
- за ч. 2 ст. 289 КК України до призначеного судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком два роки одинадцять місяців;
- за ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України до призначеного судом першої інстанції покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волі строком один рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 186 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді обмеження волі строком два роки одинадцять місяців.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень згідно ч. 1 ст. 70 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень згідно ч. 4 ст. 70, 72 КК України у виді обмеження волі строком один місяць та призначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком три роки.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4