Справа № 570/111/20
Номер провадження 2/570/887/2021
09 вересня 2021 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю: секретаря судових засідань Гречки О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження та в порядку заочного розгляду - повторне заочне рішення) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 07 вересня 2017 року вона зареєструвала право власності на транспортний засіб - автомобіль MAZDA СХ7, 2006 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .
Даний автомобіль вона надала у користування своєму сину ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4 , які перебували в шлюбі. На початку жовтня 2018 року стосунки між сином та його дружиною припинись, і 25.10.2018 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області шлюб між ними був розірваний.
На вимогу позивачки та її сина про повернення автомобіля ОСОБА_4 не відповідає.
Крім цього, як стало відомо позивачці пізніше, ОСОБА_4 без її згоди і всупереч її волі, підробивши підпис, 22.05.2018 року переоформила автомобіль позивачки на свою матір ОСОБА_2 на підставі договору комісії №009203 від 22.05.2018 року та договору купівлі продажу транспортного засобу між ТОВ “Бімер” та громадянкою ОСОБА_2 .
Додатково зазначає, що про вчинення незаконних дій відносно її власності, які завдали значної матеріальної шкоди, позивачка звернулась до ГУНП в Рівненській області про що внесені відомості в ЄРДР №12019180010000091 за правовою кваліфікацією - ч.1 ст. 366 КК України по факту внесення недостовірних відомостей службовими особами ТОВ «Бімер» до договору комісії № 009203 укладеного з ОСОБА_1 , внаслідок чого незаконно відчужили її автомобіль MAZDA СХ7.
Також, позивачка звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ТОВ «Бімер» про скасування договору комісії. Рішенням Рівненського міського суду в Рівненській області її позов про скасування договору комісії задоволено, та визнано недійсним договір комісії №009203 від 22.05.2018 року.
За таких обставин позивачка звернулась до суду з даним позовом, відповідно до якого просить витребувати із чужого незаконного володіння належний їй транспортний засіб, а саме: автомобіль, марки «MAZDA СХ7», 2006 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 . Крім того, просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
Були заявлені клопотання про відкладення розгляду справи, про долучення письмових доказів, які судом задоволено.
Позивачка не з'явилась в судове засідання. Згідно поданої заяви позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити без її участі. У разі неявки відповідачки не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Представник позивачки подав суду заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі. У разі неявки відповідачки не заперечує проти проведення заочного розгляду справи. При постановленні рішення просить врахувати висновок експерта від 26.06.2019 року за № 1.1-181/19, згідно якого підпис у договорі комісії № 009203 від 22.05.2018 року про відчуження автомобіля «MAZDA СХ7» кузов № НОМЕР_1 від імені ОСОБА_1 виконаний не нею.
Представник відповідачки втретє підряд не з'явився в судове засідання.
Відповідачка втретє підряд не з'явилась в судове засідання.
Згідно до положень ЦПК України про порядок повідомлення особи про час та місце судового засідання, представник відповідачки та відповідачка є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду даної цивільної справи на офіційному сайті Судова влада. Така інформація є відкритою, загальнодоступною та зрозумілою; і при бажанні відповідачка та її представник мали можливість отримати інформацію про дату і час розгляду справи.
Суд вважає, що така поведінка відповідачки свідчить про те, що вона не має інтересу до справи. Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь відповідачки у справі не є обов'язковою. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості проведення заочного розгляду справи, постановивши повторне заочне рішення.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні, 07 вересня 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на транспортний засіб - автомобіль MAZDA СХ7, 2006 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Вищезазначений автомобіль вона передала у користування своєму сину - ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_4 , які перебували в шлюбі.
25.10.2018 року рішенням Рівненського районного суду Рівненської області у цивільній справі №570/1854/18 шлюб між ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_4 був розірваний.
На вимогу позивачки ОСОБА_4 автомобіль не повернула.
Крім цього, як стало відомо позивачці, ОСОБА_4 без її згоди і всупереч її волі, підробивши підпис, 22.05.2018 року переоформила автомобіль позивачки на свою матір ОСОБА_2 на підставі договору комісії №009203 від 22.05.2018 року та договору купівлі продажу транспортного засобу між ТОВ «Бімер» та громадянкою ОСОБА_2 .
Зокрема, згідно Договору комісії №009203 від 22 травня 2018 року, ТзОВ «Бімер», в подальшому Комісіонер, в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в подальшому Комітент, укладено договір, предметом якого, згідно п.1.1 комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п. 189.3 статті 189 Податкового кодексу України) модель MAZDA CX-7, 2006 року випуску, колір чорний, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 07.09.2017 року (надалі - Транспортний засіб) за ціною не нижче узгодженої Сторонами, а саме 49100 гривень.
Відповідно до копії договору купівлі-продажу транспортного засобу між ТОВ «Бімер», який діяв як комісіонер на підставі договору комісії № 009203 від 22 травня 2018 року та ОСОБА_2 , яка діяла як покупець, продавець передав у власність покупцеві транспортний засіб автомобіль «MAZDA CX-7», 2006 року випуску.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 № НОМЕР_4 від 22 травня 2018 року про перереєстрацію на нового власника за договором купівлі-продажу було перереєстровано автомобіль "MAZDA CX-7» (дата першої реєстрації 17.02.2009) та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_2 .
Суд звертає увагу, що вищезазначені факти є преюдиційно встановлені і не потребують доказуванню.
Зокрема, вищезазначені обставини було встановлено Рівненським міським судом Рівненської області, до якого ОСОБА_1 звернулась із позовом до ТОВ «Бімер» про скасування договору комісії та рішенням якого 12.11.2019 у цивільній справі №570/3006/19 було задоволено її позов про скасування договору комісії задоволено, та визнано недійсним договір комісії №009203 від 22.05.2018 року.
Суд також враховує висновок експерта від 26.06.2019 року за № 1.1-181/19, згідно якого підпис у договорі комісії № 009203 від 22.05.2018 року про відчуження автомобіля «MAZDA СХ7» кузов № НОМЕР_1 від імені ОСОБА_1 виконаний не нею.
На даний час відповідачка ОСОБА_2 не повернула автомобіль «MAZDA СХ7» кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 позивачці ОСОБА_1 .
За таких обставин у позивачки виникла необхідність у зверненні до суду з позовом про витребування із чужого незаконного володіння - належного їй транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «MAZDA СХ7», 2006 року випуску, чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Надаючи оцінку спірним правовідносин, суд зазначає наступне.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення статті 387 ЦК України передбачають право власника на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
З системного аналізу норм вправа, вбачається, що зобов'язання безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти:
а) набуття або збереження майна,
б) набуття або збереження за рахунок іншої особи,
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Аналогічну правову позицію було висловлено в постанові Верховного суду від 30 серпня 2018 року (справа №334/2517/16-ц).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд зважає на ту обставину, що договір комісії, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бімер» та ОСОБА_1 від 22 травня 2019 року № 009203, на підставі якого ТОВ «Бімер» здійснив продаж спірного транспортного засобу ОСОБА_2 (договір купівлі-продажу транспортного засобу № 009203 від 22 травня 2018 року) та як наслідок слугував підставою для здійснення перереєстрації автомобіля на нового власника - рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від12.11.2019 (справа №570/3006/19) визнано недійсним.
Крім того, суд зважає, що постановою Рівненського апеляційного суду від 11.08.2020 р. у цивільній справі №570/3006/19 вищезазначене рішення Рівненського міського суду залишено без змін.
Суд також враховує правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц.
А тому наявні всі підстави для повернення безпідставно набутого майна, зокрема транспортного засобу - автомобіля марки «MAZDA СХ7», 2006 року випуску, чорного кольору із чужого незаконного володіння законному власнику - ОСОБА_1 .
За наведеного суд прийшов до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280 - 284 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволити повністю.
Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 безпідставно набуте майно, а саме: автомобіль, марки «MAZDA СХ7», 2006 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ;та зобов'язати повернути автомобіль ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судових витрат (судовий збір).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня проголошення, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешканка: АДРЕСА_1 )
Відповідачка: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, мешканка: АДРЕСА_2 )
Суддя Красовський О.О.
Повне рішення суду складено 14.09.2021 р.