Справа № 569/18797/21
17 вересня 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі головуючого судді Гордійчук І.О. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката С.В. Ремовського про забезпечення позову,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат С.В.Ремовський звернувся до Рівненського міського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить зупинити звернення стягнення на предмет іпотеки (відчуджувати без згоди власників) - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №569/11501/14-ц від 02.03.2015, виданого Рівненським міським судом Рівненської області.
Заяву обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду із позовом до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання реструктуризації проведеною; зобов"язання здійснити обчислення та надання інформації. Вказує, що з метою запобігання ускладнення захисту прав та інтересів позивачки, виникла необхідність у забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа , який оскаржується боржником у судовому порядку.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, доходить наступного висновку.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Положеннями ч.1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не доведено учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Спосіб забезпечення позову обраний позивачкою не відповідає обставинам справи і вимогам закону та фактично зупиняє виконання судового рішення в іншій справі, яке набрало законної сили, тому в задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 153, 260, 353 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката С.В. Ремовського про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 , треті сособи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання реструктуризації проведеною; зобов"язання здійснити обчислення та надання інформації - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.О. Гордійчук