Справа № 569/6435/21
1-кп/569/1011/21
17 вересня 2021 рокум. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Рівне кримінальне провадження №12020180010004185 від 10.11.2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України,
У провадженні Рівненського міського суду перебуває кримінальне провадження №12020180010004185 від 10.11.2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
В судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не відпали, а продовжують існувати.
Обвинувачений та його захисник заперечили щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід, а наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, з метою запобігання можливості переховуватись від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілу, які допитуватимуться у суді, вчинення інших кримінальних правопорушень, слід продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, а клопотання прокурора задовольнити.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені злочину із застосуванням насильства, суд вважає за можливе не визначати розмір застави відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст. 176-178, 183, 331, 372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто з 17 вересня 2021 року по 15 листопада 2021 року включно, без визначення розміру застави.
Обвинуваченого утримувати в Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали по 15 листопада 2021 року включно.
Ухвала в частині продовження застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.
Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1