Справа № 455/908/20
Провадження № 1-кп/455/51/2021
Іменем України
16 вересня 2021 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Береги Самбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, пенсійного віку, однак пенсії не отримує, відповідно до ст.89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.299 КК України,
за участю: сторони обвинувачення - прокурора - ОСОБА_4 ,
сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_3 , -
ОСОБА_3 , 17.06.2020 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, маючи умисел на жорстоке поводження з твариною, яка відносить до хребетних, бажаючи завдання істотного болю та загибелі тварин, прийшов на територію будинковолодіння ОСОБА_5 , в с.Тершів Старосамбірського району Льівівської області, де на її подвір'ї побачив собаку безпородну рижо-білої масті і діючи умисно обвив шию собаки мотузкою та потягнув її на галявину, яка знаходиться неподалік від мосту через річку «Дністер» в цьому ж населеному пункті. В подальшому за допомогою мотузки прив'язав дану собаку до лавки, щоб остання не втекла, після чого умисно наніс попередньо знайденою ним палицею, один удар по голові, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження несумісні з життям, а саме: прижиттєву механічну травму черепа та обширний крововилив головного мозку, що призвели до її загибелі, а також мучення та фізичного страждання вищевказаної собаки до моменту настання її смерті.
Таким чином, ОСОБА_3 обгрунтовно обвинувачується у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.299 КК України.
Допитаний ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному проступку - у жорстокому поводженні з тваринами, визнав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним обставинам в обвинувальному акті, та пояснив, що повністю погоджується із обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та оголошеному прокурором. Додатково пояснив, що 17.06.2020 року близько 12 години 00 хвилин, він на подвір'ї ОСОБА_5 в с.Тершів, якій він неодноразово допомагав по господарству та яка йому жалілася на поведінку собаки, за допомогою мотузки, яку накинув собаці на шию, вивів її з подвір'я та повів на галявину на березі р.Дністер. На галявині, прив'язавши собаку, він, з метою вбивства собаки, завдав їй удар палицею по черепу в районі перенісся, від чого собака впала. Після чого він залишив собаку прив'язаною та пішов геть. Щиро каявся у вчиненому.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів стосовно обставин справи та обмежити обсяг дослідження доказів.
З врахуванням наведених показань, наданих у судовому засіданні обвинуваченим, та відсутності заперечень учасників судового провадження, суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин події кримінального правопорушення (часу, місця, способу), вчиненого обвинуваченим, винуватості в цьому обвинуваченого, форми вини, мотиву, мети вчинення кримінального правопорушення, обмежив дослідження обставин справи допитом обвинуваченого, оглядом матеріалів справи, які характеризують обвинуваченого як особу та стосуються речових доказів по справі, та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження немає. При цьому судом роз'яснено, що у такому разі учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За таких обставин, суд доходить висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і вважає, що його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст.299 КК України як жорстоке поводження з твариною, що відносяться до хребетних, що вчинено умисно та призвело до загибелі тварини. Приймаючи таке рішення, суд керується критеріями доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини, яких суд дійшов у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 6 грудня 1988 року). Так, у цих рішеннях зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, вказане кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України є проступком, особу винного, який з місця проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, джерела доходу не має, являється особою пенсійного віку, щиро кається.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, суд не знаходить.
Аналізуючи вимоги ст. ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання, суд враховує чи відповідатиме покарання за своїм розміром та ступеню тяжкості вчинених злочинів, а також особу винного.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, тобто при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання, визначенні «інших обставин справи», індивідуалізацію покарання - конкретизацію виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта, вказане повністю узгоджується з висновком викладеним у постанові ККС ВС від 13.10.2020 року по справі № 645/10158/14-к.
А тому, при таких обставинах, суд вважає, що до обвинуваченого слід обрати міру покарання, передбачену санкцією ч.1 ст.299 КК України, - у виді арешту, що є тотожним позиції сторони обвинувачення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання. Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності не встановлено.
Речові докази по справі відсутні.
Витрат на залучення експерта немає. Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.299 КК України, призначивши йому покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1