Справа № 319/586/21
Провадження №2/319/234/2021
16 вересня 2021 року смт Більмак
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Валігурського Г.Ю.,
при секретарі Костенко А.В.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт Більмак в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
I. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), ОСОБА_3 (далі - відповідач-2), яким просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям їх з реєстраційного обліку.
II. Позиція позивача
В обґрунтування позову позивач зазначає, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . У вказаному житловому будинку крім неї, зареєстровані син ОСОБА_3 та його колишня дружина ОСОБА_2 , які з травня 2020 року в будинку фактично не проживають, особисті речі за місцем реєстрації не зберігають. Утриманням будинку та сплатою житлово-комунальних послуг займається позивач. В добровільному порядку знятися з реєстрації відповідачі відмовляються. Реєстрація відповідачів в житловому будинку створює позивачу перешкоди у реалізації своїх прав як власника, зокрема перешкоджає отриманню субсидії на оплату комунальних послуг.
Позовні вимоги заявлені на підставі ст.ст. 321, 379, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72, 150, 156 ЖК УРСР.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог.
ІІІ. Заперечення відповідачів
Відповідач-1 не скористалася правом на подання суду письмового відзиву на позов, яке їй було роз'яснено ухвалою від 05.07.2021.
В судове засідання відповідач-1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджено телефонограмою від 26.07.2021 прийнятою ОСОБА_2 , а також судовими повістками надісланими на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , причини неявки суду не повідомила. Також на адресу місця проживання відповідача, зареєстрованою у встановленому законом порядку і на адресу її фактичного місця проживання, відомою суду, надсилались копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з доданими до неї документами та повістки з повідомленням часу, дати та місця розгляду справи, проте вказана поштова кореспонденція повернута відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, враховуючи положення ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України відповідач-1 вважається такою, що повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи
Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, позов визнав.
ІV. Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 05.07.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 26.07.2021.
26.07.2021 судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 10.08.2021.
10.08.2021 судом, без виходу до нарадчої кімнати, шляхом занесення секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи до 16.09.2021.
V. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до договору розподілу спадкового майна від 09.12.2011 ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про склад сімї зареєстрованих у житловому приміщенні № 1703, виданої 08.06.2021 Виконавчим комітетом Більмацької селищної ради Більмацького району Запорізької області, у вказаному будинку крім позивача зареєстровані: син ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та онуки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .
В акті про фактичне проживання (не проживання) громадянина та склад його сімЧї № 59 від 08.06.2021 зокрема зазначено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 28.05.2020 фактично не проживають в житловому будинку АДРЕСА_1 .
VІ. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме порушене право та з яких підстав.
Згідно з частиною другою статті 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
VIІ. Оцінка суду
Позивач зазначаючи, що відповідачі більше року не проживають у належному їй житловому будинку, звернулася до суду з позовом.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Оскільки ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 (син позивача) та ОСОБА_2 (невістка позивача), у вказаному житловому будинку не проживали більше року, то останні втратили право користування житловим приміщенням, оскільки були відсутні без поважних причин за місцем реєстрації понад один рік.
Щодо вимоги про зняття відповідачів з реєстраційного обліку, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 визначено, що підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання є, зокрема, судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Враховуючи те, що Закон України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 у справі № 6-57цс11, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України).
При визнанні судом осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, юридичним наслідком є зняття таких осіб з реєстраційного обліку за адресою зазначеного житла.
VІІІ. Висновок суду
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 2, 3 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки відповідачі зареєстровані в житловому будинку, власником якого є позивач та більше року в ньому не проживають, враховуючи, що доказів на спростування вказаних обставин або наявності поважних причини непроживання у житловому будинку понад один рік відповідачі суду не надали, то останні є такими, що втратили право користування житловим будинком.
Крім того, суд враховує визнання позову відповідачем-2, що у відповідності до частини 4 статті 206 ЦПК України, є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що під час ухвалення рішення про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, не існує необхідності вирішувати вимогу про зняття з реєстрації, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268 ЦПК України,суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщеннямзадовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовити в задоволенні вимоги про зняття відповідачів з реєстраційного обліку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-2: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Г.Ю. Валігурський