Справа№ 309/3281/21
Провадження № 1-кп/309/273/21
13 вересня 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
розглянувши клопотання прокурора ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071050000238 від 28.07.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України
В провадженні Хустського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України
В підготовчому судовому засіданні по даному кримінальному провадженні прокурор ОСОБА_8 заявив клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Дане клопотання обґрунтовує тим, що 27.07.2021 приблизно о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «Опель Астра» Чеської реєстрації НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Центральній в с.Іза Хустського району в напрямку центра с.Іза, біля будинку №93, не дотримуючись вимог пунктів правил дорожнього руху України (ПДРУ), а саме: п.п.2.3 «б» який полягає в тому, що водій повинен бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, п. 12 ПДРУ, зміст якого полягає в тому, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, а також в порушення п. 12.3 ПДРУ, зміст якого полягає в тому у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, маючи можливість оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, побачивши стоячий з включеними світлами аварійних покажчиків автомобіль марки «Mercedes GL 450», Чеської реєстрації НОМЕР_2 , належний ОСОБА_9 , який знаходився біля правого узбіччя по ходу його руху, зачепив на своїй смузі руху вказаний автомобіль, при цьому своєчасно не застосував гальмування для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, в момент виникнення небезпеки для руху продовжив рух, внаслідок чого виїхав на узбіччя дороги, де здійснив наїзд на ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Внаслідок ДТП ОСОБА_9 , згідно судово-медичної експертизи № 97/х від 26.08.2021, отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововилив під м'яку мозкову оболонку, перелом ребер- справа-2,3,4,5,6,7 по середньо ключичній лінії 6,7,8,9 по лопаточній лінії з крововиливами в навколишні м'які тканини, непрямі за своїм характером, перелом хребта на рівні 8 грудного хребця з повним розривом спинного мозку та крововиливами в навколишні м'які тканини, розриви правої та лівої легенів , розрив правої долі печінки, перелом кісток правого та лівого стегон, перелом правої ключиці, садна правої лобно-скроневої ділянки, спинки носа, лівої щоки з переходом на підборіддя, чола зліва, верхньої третини лівого плеча по зовнішній поверхні, верхньої третини лівого передпліччя по зовнішній поверхні, верхньої третини правого плеча по зовнішній поверхні, грудної клітки справа, передньої черевної стінки зліва нижньої третини лівого стегна по передній поверхні, нижньої третини лівої гомілки по передній поверхні, рани чола зліва, передньої черевної стінки дещо справа, середньої третини правого стегна по передньо-внутрішній поверхні.
Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини облицювання автомобіля, що діяли по механізму удару з послідуючим падінням, ударянням та ковзанням тала по твердих підлеглих покривах дороги під час ДТП, є прижиттєвими і вкладаються у час події, яка мала місце 27.07.2021.
Тілесні ушкодження у вигляді крововилив під м'яку мозкову оболонку, перелом ребер справа-2,3,4,5,6,7 по середньо-ключичній лінії 6,7,8,9 по лопаточній лінії з крововиливами в навколишні м'які тканини, непрямі за своїм характером, перелом хребта на рівні 8 грудного хребця з повним розривом спинного мозку та крововиливами в навколишні м'які тканини, згідно пункту 2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті, і вкладаються у час події, яка мала місце 27.07.2021.
ОСОБА_10 , згідно судово-медичної експертизи № 102/х від 16.08.2021, отримала тілесні ушкодження у вигляді: ушиті рани лівої вушної раковини, голови в тім'яний ділянці зліва, садно лівого ліктьового суглобу, політравма, відкритий багатоуламковий перелом ДМЕ правої плечової кістки,, відкритий уламковий внугрісуглобовий перелом ліктьового відростка справа, множинні переломи таза, струс головного мозку,забійні рани голови, лівої вушної раковини, правої кисті, заочеревинна гематома зліва.
Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок удару виступаючими частинами облицювання автомобіля, з послідуючим падінням, ударянням та ковзанням тіла по твердих підлеглих покривах дороги під час ДТП, і вкладаються у час події, яка мала місце 27.07.2021.
Тілесні ушкодження у вигляді відкритого багатоуламкового перелому ДМЕ правої плечової кістки, є небезпечним для життя і по цій ознаці, згідно пункту 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 року, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином водій ОСОБА_4 , порушив вимоги п. п. 1.5 ПДР України, зміст якого полягає в тому, що «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків».
28.07.2021 стороною обвинувачення у даному кримінальному провадження, ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України та поміщено в ITT Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області. Того ж дня, ОСОБА_11 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 Кримінального кодексу України, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого.
01.09.2021р. до суду спрямовано обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 за ст. ч.3 ст.286-1 КК України.
Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 , у інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується матеріалами кримінального провадження: рапортом про дорожньо-транспортну пригоду від 28.07.2021р. протоколом ОМП дорожньо-транспортної пригоди від 28.07.2021р. та схемою до нього, протоколом допиту потерпілої від 29.07.2021р. протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 29.07.2021р. та іншими матеріалами даного кримінального провадження.
Запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження. Підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який належить до категорії тяжких і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КГІК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, представника потерпілого, експерта у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином - зокрема, шляхом залучення інших осіб з метою направлення вектору судового розгляду на хибний шлях.
З метою запобігання вчинити обвинуваченим ОСОБА_4 будь-яку з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання йому найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти вказаним ризикам
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з мотивів які викладені в ньому, просить його задоволити.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечли проти задоволення клопотання. Суду ствердили , що жодних ризиків не існує, оскільки в сторони обвинувачення немає законних підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду і жодних належних доказів щодо цього стороною обвинувачення до клопотання не додано. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обвинувачений не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення зібрані та вилучені з місця події, речові докази у провадженні зберігаються у слідчого. Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджений належними доказами. Вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачений обвинувачується також не збирається, і протилежному немає жодних доказів. Свої процесуальні обов'язки ОСОБА_4 буде виконує належним чином: від слідства та суду не ховатиметься, буде вчасно прибувати на виклики слідчого та у судові засідання, за межі області він не виїжджає, постійно мешкає за однією адресою, по місцю проживання характеризується виключно позитивно, раніше не судимий, працює, проживає разом з сім'єю, має на утриманні двох малолітніх дітей, тобто ОСОБА_4 жодних дій які б підпадали під ознаки ризиків визначених ст.177 КПК України не вчиняв і вчиняти не збирається.
В судове засіданя потерпіла ОСОБА_10 не зявилася, про місце і час проведення судового засідання повідомлялася, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 її представник ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримали , просять його задволити.
Заслухавши думку учасників судового процесу, суд констатує наступне.
Кримінальним процесуальним кодексом України вибір запобіжних заходів, що обираються у кримінальному провадженні, довірено двом різним судовим інстанціям: слідчому судді під час досудового розслідування та судді, який розглядає справу, під час судового розгляду. Тому розподіл компетенцій між вищезазначеними особами чітко позначений моментом, коли розслідування закінчено, обвинувальний акт затверджено і кримінальну справу передано на розгляд суду.
Як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування, доданого до обвинувального акту, обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обвинуваченому закінчується 26.09.2021 року .
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, останній перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, може перешкодити кримінальному провадженню, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вчиняти тиск на потерпілих та свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, що вказує на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв'язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою.
Поряд з цим, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, суд серед іншого враховує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно.
Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов'язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява № 42310/04).
Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.
Так, у цій справі, строк утримання обвинуваченого під вартою не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку утримання під вартою відповідає критерію розумності.
З огляду на що, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 315 КПК України, а також враховуючи , що у даному провадженні залишаються недопитаними потерпілі та свідки, клопотання прокурора слід задовольнити, та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб .
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 183 КПК, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства .
Суд переконаний, що в даному випадку має місце застосування насильства, так як кримінально-правове поняття фізичного насильства характеризується сукупністю фактичних і юридичних ознак. Фізичне насильство це суспільно небезпечний протиправний вплив на організм іншої людини проти її волі. Фізичне насильство може проявлятися в різних видах впливу на потерпілого:1) вплив на тіло людини, тобто тілесну недоторканність, здоров'я чи життя людини; 2) вплив на внутрішні органи потерпілої особи без порушення зовнішніх тканин організму; 3) обмеження або позбавлення свободи особи. Фізичне насильство першого виду являє собою вплив на тіло людини на її тілесну недоторканність і може мати наслідки у виді заподіяння фізичного болю шкоди здоров'ю (тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості) або смерті.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні хоч не умисного але тяжкого злочину перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, який призвів до смерті однієї людинити та тяжкого травмування ще однієї людини.
У відповідності до ст.3 Конституції України людина, її життя та здоров'я визнаються найвищою соціальною цінністю. Вказані діяння у яких підозрюється ОСОБА_4 призвели до порушення Правил дорожнього руху України. Така безвідповідальна поведінка обвинуваченого та його зухвале та легковажне ставлення до виконання та додержання Правил дорожнього руху України призвели до смерті та травмування людей, в тому числі ставить під загрозу життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху.
Викладені обставини, на переконання суду, свідчать про реальне існування ризику того, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини, може вдатись до спроб переховуватись від суду, чинити будь-який тиск на свідків та потерпілих або ж перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, п.51 у справі «Летелье проти Франції» (рішення від 26.06.1991) про те, що «суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна рахувати виправданим, тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою.»
Суд з врахуванням вищевикладеної позиції ЄСПЛ враховує суспільний резонанс до даної події, який висвітлений в засобах масової інформації, та вважає, що існують підстави вважати, що перебування підозрюваного під заставою матиме певні соціальні наслідки.
Суд не бере до уваги заперечення сторони захисту, оскільки викладені в запереченні доводи та надані у судовому засіданні пояснення захисника на переконання суду є недостатніми та такими, що не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи вказані обставини, суд переконаний, що в даному випадку лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_4 процесуальних обов'язків в суді.
Керуючись ст. 177, 181, 314, 315, 376, 492 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 5 та 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесенному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071050000238 від 28.07.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканцю АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб , а саме з 26 вересня 2021 р. по 25 листопада 2021 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення та довести до відома виконавців.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику обвинуваченого та начальнику слідчого ізолятора м. Ужгород Закарпатської області.
Повний текст ухвали складено та проголошено 17 веерсня 2021 р. о 09 год.00 хв.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_1