Справа № 617/570/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/3067/21 Доповідач: ОСОБА_2
16 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 06 вересня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 ,
Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 06 вересня 2021 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 03.11.2021 року, визначено обвинуваченому розмір застави, що складає 1 135 000 гривень.
Захисник обвинуваченого, не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду в частині задоволення клопотання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 скасувати, постановити нову, якою змінити розмір застави з 500 прожиткових мінімумів до 80, змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем орендованого ОСОБА_8 житла, в задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Захисник вказує, що клопотання має формальний характер, подано із порушенням Прикінцевих положень КПК України, до клопотання не додано жодного доказу. Причетності обвинуваченого до злочину не вбачається. Зменшений розмір застави продовжує бути завідомо непомірним для обвинуваченого. Повідомлення про підозру грунтується на припущеннях. Ризики відпадають. Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що обвинувачений взагалі не може на нього впливати, інших свідків - понятих до суду так і не доставлено. Свідок ОСОБА_10 , власник домоволодіння, сказав, що обвинуваченого не знає. Доказом, за яким висунуто підозру, є протокол обшуку, але чи є він допустимим доказом. Матеріали містять дані про вчинення злочину іншими особами. Щодо застави зазначає що сторона обвинувачення зобов'язана виправдати суму застави. Прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого. Визначений розмір застави є непомірним.
Вислухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, одне з яких є особливо тяжким.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, продовжують існувати. Про вказане свідчить те, що обвинувачений є уродженцем Хмельницької області, зареєстрований в м. Києві, до затримання проживав в м. Харкові, про що зазначено в обвинувальному акті, обвинувачується у здійсненні злочинної діяльності у Вовчанському району Харківської області. З огляду на тяжкість пред'явленого обвинувачення небезпідставним є висновок щодо можливого ризику переховування обвинуваченого від суду. Апеляційний суд погоджується, що при виконанні вимог ст. 290 КПК України обвинуваченому були відкриті матеріали, які містять контактні дані свідків та понятих, які ще не допитані судом. На користь ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що ОСОБА_6 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, та на даний час обвинувачується у вчиненні трьох злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, прекурсорів. Дані про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, щодо законних джерел заробітку суду не надані, у зв'язку із чим апеляційний суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який. За встановлених обставин навіть запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на обвинуваченого обов'язків не є достатнім заходом, який би гарантував належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обгрунтованою є вказівка суду на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Надаючи оцінку настання ризиків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Щодо доводів захисника про визначення непомірного розміру застави колегія суддів зазначає, що ОСОБА_6 обвинувачується, окрім іншого, у вчиненні кримінальних правопорушень, предметом яких були психотропні речовини, в особливо великих розмірах, що вчинено з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту, що має характер підвищеної суспільної небезпеки, у зв'язку з чим, судом першої інстанції обґрунтовано було визначено розмір застави більший ніж, передбачений п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, як у виключному випадку. При цьому оскаржуваною ухвалою розмір застави було зменшено до 500 прожиткових мінімумів доходів громадян, підстав для зменшення якого на цей час не вбачається.
Посилання захисника на те, що до кримінального правопорушення причетні інші особи, а пред'явлена ОСОБА_6 підозра грунтується на припущеннях, не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки встановлення наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, причинно-наслідкового зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками є завданням судового розгляду. При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування, продовження щодо особи обмежувальних заходів тане вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
У зв'язку із викладеним безпідставним є посилання захисника на наявність сумнівів щодо допустимості як доказу протоколу обшуку. Крім того, доводи про те, що свідок ОСОБА_10 , власник домоволодіння, зазначив, що будинок орендувала інша особа, а ОСОБА_6 він не знає не спростовують на даний час обгрунтованості пред'явленого обвинувачення, оскільки суд має надати оцінку не лише окремим доказами, але і їх сукупності. З метою перевірки підстав для продовження тримання особи під вартою, апеляційний суд витребовує з суду першої інстанції ухвалу та клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 422-2 КПК України суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Таким чином, надання оцінки показанням свідків, наданим у суді першої інстанції, причетності до злочину інших осіб, іншим фактичним обставинам справи, які не досліджуються колегією суддів, не входить до повноважень апеляційного суду на даному етапі. З урахуванням наведеного підстав для скасування судового рішення та відмови в задоволенні клопотання прокурора не вбачається.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 06 вересня 2021 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6 залишити без змін
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді