Справа № 163/200/21
Провадження № 2/163/136/21
15 вересня 2021 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.
з участю секретаря Голядинець О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання в порядку набувальної давності права власності на нерухоме майно,
У позовній заяві представник позивача просить ухвалити рішення про визнання позивача власником розташованих по АДРЕСА_1 житлового будинку, господарських будівель і споруд за набувальною давністю.
Заявлені вимоги представник обґрунтувала тим, що зазначений житловий будинок належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2008 році у цей будинок з дозволу невістки померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вселився позивач, де проживає по сьогоднішній день. Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, є ОСОБА_5 , ОСОБА_2 - на земельну частку (пай) та ОСОБА_4 - на усе інше майно. Спадкоємець ОСОБА_4 в нотаріальному порядку оформила лише спадщину в частині права на майновий пай та грошові вклади; на житловий будинок в селі Боремщина спадкових прав не оформляла. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, її спадкоємцем є син - відповідач ОСОБА_2 , який спадщину прийняв в порядку с.3 ст.1268 ЦК України. Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 в нотаріальній конторі не заводилась, відповідно спадкоємець ОСОБА_6 своїх спадкових прав на жодне спадкове майно не оформляв.
Починаючи з 2008 року позивач проживає і зареєстрований у спірному житлі, сплачує комунальні послуги, з ним укладено договір на постачання електроенергії, тим самим він понад 10 років відкрито, добросовісно, безперервно володіє, користується цим нерухомим майном і несе усі витрати по його утриманню. Відповідач упродовж усього цього часу жодних претензій щодо будинку не висловлював та інтересу не проявляв. За таких обставин у позивача були наявні підстави вважати, що будинок належить саме йому.
В судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача у позовній заяві просила розглянути справу за її та позивача відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, засобами поштового зв'язку надіслав заяву про повне визнання позову і розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин суд провів розгляд позову в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідженням викладених у позові фактичних обставин справи встановлено їх відповідність наявним у справі письмовим доказам.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.
Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років …, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 року по справі № 910/17274/17 висловила актуальну по сьогоднішній день правову позицію про те, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Наявними у справі письмовими доказами підтверджено відповідність фактичних обставин справи усім вищенаведеним критеріям, оскільки у справі достатньо доведено, що позивач, будучи належним суб'єктом, добросовісно, відкрито та безперервно користується і володіє упродовж більше 10 років житловим будинком з господарськими спорудами і будівлями по АДРЕСА_1 , який є законним об'єктом.
Витребуваною з держнотконтори копією спадкової справи № 240/2008 до майна померлої юридичного власника спірного майна ОСОБА_3 стверджено, що спадкоємець останньої ОСОБА_4 своїх спадкових прав на це майно не заявляла і не оформляла.
Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 24 березня 2021 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємця ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась.
Факт проживання і реєстрації позивача у спірному житлі з 2008 року по даний час належним чином підтверджений і відповідачем не оспорюється.
Про добросовісність володіння позивача свідчить те, що це нерухоме майно він отримав безпосередньо від спадкоємця власника будинку. Жодні договірні правовідносини між ними не склалися. Тому, враховуючи обставини, за яких позивач вселився і користується житловим будинком по даний час, суд дійшов висновку, що вчинені спадкоємцем власника майна дії він вважав достатніми підставами для подальшого отримання права власності на це майно.
Дослідженими доказами об'єктивно доведене безперервне поводження позивача із майном, яке за своїми ознаками притаманне власнику.
Інших осіб, які претендують на це майно або ж проявляли до нього певний май-новий інтерес у справі не встановлено.
Враховуючи вищенаведені положення матеріального закону та фактичні обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Отже, судом встановлено підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.200, 206, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_1 в порядку набувальної давності власником нерухомого майна, що розташоване по АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку, літньої кухні, сараю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Ім'я позивача - ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .
Ім'я відповідача - ОСОБА_2 ; місце проживання - АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .
Головуючий : суддя С.С.Чишій