іменем України
Справа № 126/1974/21
Провадження № 2/126/767/2021
"14" вересня 2021 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудь О. Г.
секретар Кучанська В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить ухвалити рішення суду, яким визнати за нею право власності на самочинне будівництво, а саме: нежитлову будівлю, розташовану в АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу, виданого 23.10.2017 року, споживчому товариству «Мрія М» належить нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 107 кв.м..
04.07.2018 року між СТ «МРІЯ М» та Бершадською міською радою Вінницької області, було укладено договір оренди земельної ділянки № 5, згідно якого рішенням № 293, 28 сесії 7 скликання Бершадської міської ради від 23.05.2018 року СТ «МРІЯ М», в короткострокове платне користування було передано земельну ділянку (на умовах оренди), яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Загальними зборами засновників (членів) споживчого товариства «МРІЯ М» було задоволено її заяву та передано у власність нежиле приміщення під номером АДРЕСА_1 . На виконання вищевказаного рішення загальних зборів засновників споживчого товариства «МРІЯ М» було створено комісію для передачі нежитлової будівлі, що підтверджується відповідним розпорядженням.
В подальшому вищевказаною комісією, їй було передано вищеописану нежитлову будівлю у власність, про що 31.05.2020 року внесено відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
З метою проведення благоустрої території та проведення вищеописаного приміщення у придатний для використання стан, в 2020 році нею було проведено його реконструкцію, в результаті чого площа вказаного нежитлового приміщення змінилася та складає 237,4 кв.м..
Проведена нею перебудова нежитлової будівлі, не порушує права інших осіб і відповідає діючим архітектурно будівельним, санітарним і протипожежним нормам. Однак, оскільки реконструкцію нежилої будівлі було проведено нею без отримання відповідного дозволу, в даний час ввести її в експлуатацію немає можливості, внаслідок чого вона змушена звернутися до суду з даним позовом.
Позивач ОСОБА_1 , до початку розгляду справи по суті, надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник Бершадської міської ради - Деркач О.В., надала до суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Так, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу, виданого 23.10.2017 року, споживчому товариству «Мрія М» належить нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 107 кв.м., що підтверджую копією договору та витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101174504.
04.07.2018 року між СТ «МРІЯ М» та Бершадською міською радою Вінницької області, було укладено договір оренди земельної ділянки № 5, згідно якого рішенням № 293, 28 сесії 7 скликання Бершадської міської ради від 23.05.2018 року СТ «МРІЯ М», в короткострокове платне користування було передано земельну ділянку (на умовах оренди), яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується копією вказаного договору.
Загальними зборами засновників (членів) споживчого товариства «МРІЯ М» було задоволено заяву ОСОБА_1 та передано у власність нежиле приміщення під номером АДРЕСА_1 , що підтверджується копією протоколу загальних зборів засновників (членів) СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА «МРІЯ М» № 1 від 01.02.2019 року.
На виконання вищевказаного рішення загальних зборів засновників споживчого товариства «МРІЯ М» було створено комісію для передачі нежитлової будівлі, що підтверджується відповідним розпорядженням № 7.
В подальшому вищевказаною комісією, ОСОБА_1 було передано вищеописану нежитлову будівлю у власність, про що 31.05.2020 року внесено відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом та актом приймання передачі об'єкта.
З метою проведення благоустрої території та проведення вищеописаного приміщення у придатний для використання стан, в 2020 році ОСОБА_1 було проведено його реконструкцію, в результаті чого площа вказаного нежитлового приміщення змінилася та складає 237,4 кв.м., що підтверджується копією технічного паспорту, виготовленого станом на 22.06.2020 року.
З дослідженого у судовому засіданні технічного звіту про проведення технічного обстеження нежитлової будівлі, яка розташована в АДРЕСА_1 , судом встановлено, що вказана будівля станом на 2021 рік придатна до надійної та безпечної експлуатації.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)"№ 6 від 30.03.2012 р. у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.
Згідно зі ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних нормі правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Разом з цим, у відповідності до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Згідно з ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо не порушує права інших осіб.
Пунктом «б» ч.1 ст.19 Земельного кодексу України передбачена така категорія земель як землі житлової та громадської забудови.
Згідно ч.1 ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Тобто, земельні ділянки, як для розміщення об'єктів житлової забудови, так і для будівництва торгових об'єктів, відносяться до однієї категорії земель земель житлової та громадської забудови.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Аналіз норм ч. 5 ст. 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що в даному випадку основною підставою для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості є наявність у забудовника права власності на земельну ділянку, а також встановлення факту не порушення прав інших осіб.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 200 ч.ч. 3, 4 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки під час підготовчого судового засідання відповідач визнав позов у повному обсязі і такі визнання не суперечать закону й не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 16, 376, 392 ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області про визнання права власності на самочинне будівництво задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), право власності на самочинне будівництво, а саме нежитлову будівлю «А», площею 188,90 кв.м. з відповідними будівлями та спорудами: мансарда «а», площею 86,40 кв.м., вхідний майданчик площею 8 кв.м., яка розташована в АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. Г. Рудь