Справа № 638/3098/21
Провадження № 2-а/638/228/21
16 вересня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.
за участю секретаря Овчаренко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) через свого представника Лисянського П.Л. звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону прикордонного загону (далі за текстом - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №150225 від 25.02.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що 25.02.2021 співробітниками Державної прикордонної служби винесено постанову відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.204-2 КУпАП.
Вказану постанову позивач вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
25.02.2021 о 11 год. під час прикордонного контролю прикордонним нарядом «Перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Гоптівка», було виявлено, що ОСОБА_1 , 15.02.2021 перетнула державний кордон України через непрацюючий пункт пропуску «Червонопартизанськ» державний кордон України з РФ.
Під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, заступник начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» капітан Грінченко А.І., в порушення ст. 268 КУпАП не надав позивачу скористатися юридичною допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права. Також, ОСОБА_1 не була ознайомлена з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст.. 268 КУпАП.
Позивач також зазначила, що на тимчасово окупованій території не мала можливості на реалізацію свого конституційного права на надання належної медичної допомоги у зв'язку з чим, була вимушена виїхати в Україну.
Позивач вважає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставинам, що мають значення для справи, заступник начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» капітан Грінченко А.І. фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права. Крім того, постанова містить тільки ім'я та прізвище позивача, що порушує вимоги ст. 283 КУпАП.
Просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 березня 2021 провадження по справі відкрито.
В судове засідання представник позивача не з'явився надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Харківського прикордонного загону в судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог та постанову про накладення адміністративного стягнення від 25.02.2021 № 150225 залишити без змін.
Вказує, що на посадових осіб Державної прикордонної служби України державою покладено обов'язки з боротьби з адміністративними правопорушеннями.
Законодавством України визначено порядок в'їзду/виїзду на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської області і визначено місця перетинання лінії розмежування особами, транспортними засобами та іншим майном.
В Україні функціонує відповідний порядок перетинання державного кордону України на шляхах міжнародного сполучення через спеціально виділену територію місцевості з комплексом технічних засобів і споруд, які забезпечують право осіб на вільне пересування з дотриманням встановлених правил та функціонують на підставі рішень Кабінету Міністрів України.
Також з бази даних Державної прикордонної служби України встановлено відсутність відомостей про виїзд встановленим порядком з території України.
Представник відповідача вказує, що визнання провини підтверджується відсутністю протоколу про адміністративне правопорушення, який не складався відносно позивача на підставі положень ч. 3ст. 254 КУпАП , тобто позивач погодився із вчиненим правопорушенням, отримав нарочно постанову, поставив в ній свій підпис, зауважень щодо порядку винесення рішень не робив.
Крім того, представник відповідача зазначає, що позивач не обмежений у праві звернутися засобами електронного зв'язку на адресу Адміністрації Держприкордонслужби України для отримання дозволу на в'їзд/виїзд з тимчасово окупованої території Донецької та Луганської області і перетнути державний кордон України на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної прикордонної служби щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.
У вказаній постанові зазначено, що 25.02.2021 о 11 год. 30 хв. в пункті пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» була виявлена громадянка України ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона виїхала до тимчасово окупованої території Луганської області 26.12.2020 через КПВВ «Станиця Луганська», а 24.02.2021 перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Червонопартизанськ». Своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 3 Постанови КМУ від 17.07.2019 року № 815 «Про затвердження Порядку виїзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто вчинила адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст.283КпАПУкраїни постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких співробітниками Державної прикордонної служби зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.
Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача, не містить доказів вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вчинення адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).
Враховуючи викладене, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснювати на підставі ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст.77,139,246,286, 290 КАС України, ст.ст.7,247,251,280КУпАП, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Харківського прикордонного загону (ЄДРПОУ 14321742, адреса: Харків, вул. Клочківська 228-п) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову № 150225 від 25.02.2021 року про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - скасувати.
Стягнути з Харківського прикордонного загону за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Рибальченко