16 вересня 2021 року
м. Рівне
Справа № 570/6027/19
Провадження № 22-ц/4815/629/21
Рівненський апеляційний суд:
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий : Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19 березня 2019 року відповідачі згідно розписки отримали від нього грошові кошти в сумі 23 000 грн. в якості авансу за виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , які зобов'язувалися завершити до 15 квітня 2019 року. Вказує, що відповідачі у випадку невиконання робіт до визначеного строку, повинні були повернути аванс та сплатити неустойку 19 квітня 2019 року. Стверджує, що у зв'язку з невиконанням відповідачами зобов'язання змушений був позичити гроші у сумі 23 000 грн. під 0,5 % в день на три місяці, щоб закінчити ремонт, а тому завдані збитки у розмірі 10 350 грн. мають відшкодувати відповідачі. Крім цього, вважає, що через неготовність будинку з вини відповідачів належне йому на праві власності приміщення почав здавати в оренду тільки з 01 серпня 2019 року, тоді як планував з 01 травня 2019 року, а тому упущена вигода у розмірі 30 000 грн. також підлягає стягненню з відповідачів.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду через порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору та у визначенні умов договору, сторони на власний розсуд визначили такий вид та розмір відповідальності за порушення зобов'язань договору.
Відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання а тому повинні сплатити грошові кошти в рівних частинах по 34 706, 49 грн. з кожного з відповідачів як відшкодування суми авансу, пені, збитків та упущеної вигоди.
Просить Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 19 березня 2019 року сторони досягли усної згоди та домовленості по виконанню будівельних робіт у будинку АДРЕСА_2 . Того ж дня відповідач ОСОБА_2 надав розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 23 000 грн. в якості авансу за виконання таких робіт: укладка плитки 90 м.кв. (1 м.кв. за ціною 200 грн.), фарбування стін фактурною фарбою 200 м.кв. (1 м.кв. за ціною 50 грн.). Закінчити ці роботи відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався до 15 квітня 2019 року, а у випадку невчасного, неякісного, не в повному обсязі виконання мав повернути аванс у повному обсязі та сплатити неустойку 19 квітня 2019 року. Відповідач ОСОБА_3 зазначений як поручитель щодо виконання зобов'язань за розпискою.
Відповідачі не виконали взяті на себе зобов'язання.
08 жовтня 2019 року слідчим відділом Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області внесено відомості до ЄРДР №12019110200004842 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України на підставі заяви позивача.
Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно з ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
До істотних умов договору підряду належать предмет, ціна договору та строки виконання.
Як вбачається зі змісту долучених до справи розписок, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 погодили усі істотні умови договору підряду.(а.с. 8-9).
Згідно ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
У відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем надано суду копію розписки від 19 березня 2019 року та акту обстеження житлового будинку (другого поверху), який знаходиться по АДРЕСА_1 від 10 червня 2019 року.
В той же час, зі змісту акту обстеження житлового будинку вбачається, що робота по фарбуванню стін не закінчена, керамічна плитка частково покладена, але не в повному обсязі. У додатках зазначено 31 фотографія та копії з технічного паспорту будинку на 3 арк.
Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Авансом визнається сума, що сплачується як попередній платіж у рахунок належних платежів. Відповідно аванс не виконує забезпечувальної функції. Сторона, що видала аванс, вправі вимагати його повернення в разі припинення зобов'язання до початку його виконання, а також у всіх випадках невиконання договору.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Так як підрядником не виконано умови договору, сума авансу підлягає поверненню.
Крім того, сторонами було обумовлено строк виконання робіт та відповідальність підрядника у разі не виконання або не неналежного виконання робіт у формі сплати неустойки.
Відповідачі зобов'язалися виконати взяті на себе зобов'язання до 15 квітня 2019 року, однак умови договору не виконали
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахована позивачем пеня в подвійній ставці НБУ (34%) в розмірі 6062,99 грн. не може бути стягнута з відповідачів на його користь. Розмір пені сторонами не визначався. Однак, як вбачається з тексту вимог позивача, він виходив з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, розмір пені за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст.1 ГК України, цей кодекс регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.
Доказів по справі що сторони є суб'єктами господарювання та підстав для застосування цієї норми права позивачем не наведено. Крім того, розрахунок пені побудований на припущенні щодо дати винесення рішення в справі (а.с.3) та невірно визначено облікову ставку НБУ в період з 15.03.2019 по 31.12.2020 року, яка змінювалась з 18 до 6 відсотків річних. (https://bank.gov.ua/ua/monetary/stages/archive-rish).
Тобто вимоги в цій частині є недоведеними.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми упущеної вигоди, суд вважає її необґрунтованою та недоведеною, оскільки судом при розгляді справи не встановлено порушень прав останнього з боку відповідачів. Доказів, що позивачем не отримано прибуток саме в результаті дій або бездіяльності відповідачів не здобуто.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Крім того, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Отже, при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, які особа отримала б у випадку не посягання на її право, покладається на позивача. Пред'явлення вимоги про вiдшкодування неодержаних доходiв (упущеної вигоди) покладає на особу обов'язок довести, що цi доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що вiн мiг i повинен був отримати визначенi доходи, i тiльки неправомiрнi дiї вiдповiдача стали єдиною i достатньою причиною, яка позбавила його можливостi отримати прибуток.
Матеріали справи не містять жодних документальних підтверджень щодо доходів позивача, а отже не містять докази і заподіяних йому збитків у вигляді упущеної вигоди. Суду також не надано доказів щодо здійснення позивачем заходів про одержання підтверджень про його доходи. Наявні в позовній заяві суми коштів, які позивач вважає упущеною вигодою є теоретичними, та не пiдтвердженi вiдповiдними документами, що свiдчили б про конкретний розмiр прибутку, який мiг би i повинен був отримати позивач, якщо б вiдповiдач на його думку не здiйснював протиправнi дiї.
Поданий в справу, як доказ упущеної вигоди, договір оренди нерухомого майна укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 30 липня 2019 року, тобто через кілька місяців після передбаченого строку закінчення відповідачами будівельних робіт з ремонту приміщення 15 квітня 2019 року, ніяким чином не обумовлювався, строк виконання не застерігався та не пов'язаний з домовленістю ОСОБА_1 з відповідачами.
Враховуючи вищенаведене, колегія судді доходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2020 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 23000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 705,90 грн. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий: С.В. Боймиструк
Судді: С.О. Гордійчук
С.С. Шимків