Справа № 369/12024/21
Провадження №1-кс/369/2320/21
14.09.2021 року м. Київ
Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , представник власника майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020110380000887 від 02.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -
30.08.2021 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 з клопотанням про скасування арешту майна накладеного ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2021 року (справа №369/8887/21).
Своє клопотання мотивував тим, що 24 червня 2021 року в рамках кримінального провадження №12021111380000372 (24 червня 2021 року об'єднано в кримінальне провадження №12020110380000887) було проведено обшук автомобіля марки Skoda Superb, 2004 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_6 . За результатами проведення обшуку зазначений автомобіль було вилучено.
Як зазначає заявник, на даний момент в застосуванні арешту майна в частині заборони розпорядження та користування відпала потреба.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив задовольнити.
У судовому засіданні прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 у задоволенні клопотання просив відмовити.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього документи, матеріали кримінального провадження №12020110380000887 дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи те, що у вказаному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, та вирішується питання щодо майна третьої особи відповідно до ст. 64-2 КПК України, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку,
встановлених цим Кодексом.
Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.06.2021 року було накладено арешт на автомобіль марки «Skoda Superb», 2004 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_6 .
Слідчим суддею встановлено, що автомобіль, на який було накладено арешт, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 .
Також слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 12020110380000887 від 02.10.2020 року підозру пред'явлено не було, а тому він являється третьою особою.
При дослідженні матеріалів кримінального провадження №12020110380000887 від 02.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, було встановлено, що жодних слідчих дій або експертних досліджень з зазначеним автомобілем марки «Skoda Superb», 2004 року випуску, VIN-код НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 не проводиться.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).
З огляду на викладене та враховуючи той факт, що з наданих матеріалів кримінального провадження не вбачається потреби досудового розслідування, які виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, яка володіє вказаним майном на законних підставах. Також слідчий суддя бере до уваги той факт, що ніяких слідчих дій з вилученим майном не проводиться, що свідчить про тривале та необґрунтоване обмеження законних прав власника майна. Розумність та співрозмірність обмеження права власності законного власника вказаного майна суперечить завданням кримінального провадження. Зазначений захід забезпечення кримінального провадження порушує права ОСОБА_6 , оскільки призводить до надмірного обмеження прав, тому арешт у частині заборони розпорядження та користування, підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 131, 174 КПК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020110380000887 від 02.10.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, - задовольнити.
Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 від 29.06.2021 року справа №369/8887/21, в частині заборони розпорядження та користування, в рамках кримінального провадження №12021111380000372 від 07.06.2021 року, на автомобіль марки «SKODA SUPERB», синього кольору н.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_6 - скасувати.
Зобов'язати слідчого уповноваженого на здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12020110380000887 від 02.10.2020 року повернути автомобіль марки «SKODA SUPERB», синього кольору н.з. НОМЕР_2 власнику - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надавати вищезазначений транспортний засіб за першою вимогою слідчого, прокурора, суду для проведення слідчих дій.
Повідомити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про обов'язок зберігання прийнятого майна у стані придатному для використання у кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1