Справа №522/22586/20
Провадження по справі № 1-кп/522/29/21
15 вересня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202016050003152 від 24.10.2020 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт Казанка, Миколаївська область, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 без постійного місця проживання, раніше судимого:
- 22.07.2015 року Казанським районним судом Миколаївської області за ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді громадських робіт строком 80 годин;
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, українця, уродженця м. Одеси, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного місця проживання, раніше судимого, останній раз:
- 19.10.2015 року Суворовським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. Звільнився 14.07.2017 року на підставі ст. 81 КК України. Строк невідбутого покарання 9 місяців;
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, українця, уродженця с. Журавлинка, Голованівського району, Кіровоградської області, який має незакінчену середню освіту, не працевлаштованого, неодруженого, без постійного місця проживання, раніше судимого:
- 17.06.2020 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 187 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 3 місяці з конфіскацією майна. Строк відбування покарання зараховано з 26.11.2016 року. Звільнився 13.07.2020 року;
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , -
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси на розгляді перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 1202016050003152 від 24.10.2020 року стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_3 був залучений захисник на окрему процесуальну дію у зв'язку з неявкою його захисника - адвоката ОСОБА_9 .
Від прокурора надійшли клопотання про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , проти задоволення якого сторони захисту заперечували.
Заслухавши пояснення кримінального провадження, дослідивши матеріали провадження, суд доходить таких висновків.
Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Також слід враховувати, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України при застосуванні та продовженні запобіжного заходу суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст. 178 КПК України.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання обвинуваченого під вартою повинна забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року було продовжено стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначення розміру застави.
На даній стадії судового провадження судом не закінчилось дослідження матеріалів кримінального провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченим злочину.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до сховища, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою своєму підзахисному, вказала, що ризики не обґрунтовані, просила обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому не надала суду будь-яких доказів, які б надали суду можливість застосувати до обвинуваченого такий запобіжний захід, про який просить захисник.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , без постійного місця проживання, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, до затримання проживав з батьками, раніше неодноразово судимий, що свідчить про відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, тому суд вважає, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність у обвинуваченого судимостей, одна з яких за вчинення аналогічного злочину проти власності, свідчить про продовження існування ризику можливого вчинення ним інших кримінальних правопорушень, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, крім того, обвинувачений не має постійного джерела доходу, або будь-яких інших підтверджених засобів до існування, що характеризує його особу як таку, що має стійку схильність до вчинення правопорушень, з метою отримання прибутку.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які наразі є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 було визначено мінімальний розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого вважає за можливе залишити без змін раніше визначений, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який суд вважає достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості інкримінованого злочину, особи обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, суд доходить висновку про можливість задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, у мінімальних межах у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до сховища, за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання в м. Одесі, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, раніше судимий, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, суд вважає, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений, розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність у обвинуваченого судимості за вчинення злочину проти власності, свідчить про доведеність існування ризику можливого вчинення ним інших кримінальних правопорушень, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, крім того, обвинувачений не має постійного джерела доходу, або будь-яких інших підтверджених засобів до існування, що характеризує його особу як таку, що має стійку схильність до вчинення правопорушень, з метою отримання прибутку.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працевлаштований, не одружений, свідчать про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, що у сукупності дає достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року обвинуваченому ОСОБА_3 було визначено розмір застави у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого вважає за можливе залишити без змін раніше визначений, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який суд вважає достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, суд доходить висновку про можливість продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 на даній стадії судового розгляду обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням до сховища, вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд враховує дані щодо особи обвинуваченого, який є громадянином України, без постійного місця проживання, офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, раніше судимий, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи в сукупності дані щодо особи обвинуваченого, а також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , за який передбачено покарання до шести років позбавлення волі, суд вважає, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений розуміючи наслідки покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Наявність у обвинуваченого судимості за вчинення злочину проти власності в цьому році, свідчить про існування ризику можливого вчинення ним інших кримінальних правопорушень, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, крім того, обвинувачений не має постійного джерела доходу, або будь-яких інших підтверджених засобів до існування, що характеризує його особу як таку, що має стійку схильність до вчинення правопорушень, з метою отримання прибутку.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за злочин проти власності, не працевлаштований, не одружений, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зв'язків, що в сукупності дає достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги наведене, суд доходить висновку про неможливість застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у таких межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року обвинуваченому ОСОБА_5 було визначено розмір застави у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого вважає за можливе залишити без змін раніше визначений, як альтернативний запобіжний захід, у вигляді застави у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який суд вважає достатнім та зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Приймаючи до уваги наведене, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, суд доходить висновку про можливість задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у розмірі, який здатен запобігти наявним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що поведінку обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави як альтернативного запобіжного заходу, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням раніше обраного розміру застави, з урахуванням даних про особу обвинувачених, тяжкості злочину, в якому вони обвинувачуються, та продовження існування ризиків, які на даний час не зменшилися, що у сукупності дає суду достатні підстави вважати, що на даний час застосування більш м'якого запобіжного ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти можливим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв'язку з чим клопотання прокурора про продовження раніше обраних запобіжних заходів обвинуваченим підлягає задоволенню.
Крім того, сторонами захисту не було надано будь-яких нових даних, які не було враховано судом раніше та, які б давали суду підстави змінити або застосувати стосовно обвинувачених більш м'які запобіжні заходи.
Керуючись ст. 110, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 331, 372, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 45400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 45400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 20 (двадцять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 45400 (сорок п'ять тисяч чотириста) гривень, строком на 60 (шістдесят) днів.
Обвинувачені або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого; провадження по справі № 1-кп/522/29/21.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачених ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 60 (шістдесят) днів обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду в розумні строки;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченим наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу становить 60 (шістдесят) днів і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 15.09.2021 року, який діє до 13.11.2021 року включно.
Ухвала суду щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити ДУ «ОСІ».
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду з моменту її оголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, - з моменту вручення її копії.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_1