Справа № 761/35734/20
Провадження № 2/761/4461/2021
01 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Бражніченко І.О.
представника позивача: ОСОБА_1
представника третьої особи: Лисенка М.А.
розглянувши у відкритому засіданні в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа : Орган Опіки та піклування Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні із дитиною, -
У жовтні 2020 року на адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у її вихованні, згідно з якою просив суд: усунути перешкоди у спілкуванні позивача ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_5 шляхом встановлення ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи участі:
-особисті побачення кожної суботи та неділі тижня протягом 6 годин без присутності матері;
-з 10:00 - 11:00 суботи до 18:00 неділі з ночівлею за місцем проживання батька з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров'я та особистого бажання, не менше 1 разу на місяць;
-1 тиждень на рік спільного відпочинку в літній період без супроводу матері;
-у день народження дитини, якщо буде вихідним днем - на протязі 3 годин в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочинку; якщо 27 жовтня припадає на будній день - протягом 1 години, з урахуванням думки та стану здоров'я дитини.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 квітня 2010 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 330. 29 лютого 2016 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/728/16-ц вищевказаний шлюб було розірвано. Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому позивач вказує, що після розлучення та в подальшому, ними було вирішено, що спільна дитина буде проживати разом з матір'ю, а батько буде забирати дитину на вихідні дні (субота чи неділя), проводити з нею час та інше. Але, вже як пів року, відповідач відмовляє позивачу у баченні з дитиною, не дає їм проводити час разом, кожного разу коли батько приїжджає до дитини у вихідні дні, в визначені сторонами дні для проведення часу з дитиною, ОСОБА_3 відмовляється відкривати двері, лається та не дає батьку навіть поспілкуватись з дитиною. Останні дати, коли відповідач відмовила позивачу у баченні з дитиною: 27.09.2020, 12.09.2020, 29.08.2020, 15.08.2020.
Посилаючись на вказані обставини позивач просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2020 року було відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
15.03.2021 року до суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної місті Києві державної адміністрації від 01.03.2021 року №10904/40-1428, згідно з якого керуючись інтересами дитини та враховуючи, що відповідачем надано пояснення у яких вона визнає позовні вимоги, орган Опіки та піклування Шевченківської районної місті Києві державної адміністрації підтримує позовну заяву ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способів участі у його вихованні.
Ухвалою від 17.03.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
23.04.2021 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача по суті справи.
В судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду повідомлялась належним чином, згідно пояснень долучених до висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної місті Києві державної адміністрації від 01.03.2021 року №10904/40-1428 з позовними вимогами погоджується в повному обсязі, ніколи не заперечувала та не заперечує, щоб батько дитини ОСОБА_2 приймав участь у його вихованні, бачився зним і спілкувався
Представник третьої особи Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної місті Києві в судовому засідання позовну заяву підтримав у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представника позивача та представник третьої особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.
Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що 10 квітня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 330 29 лютого 2016 року рішенням Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/728/16-ц вищевказаний шлюб було розірвано (а.с. 16-17).
Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , який виданий 16.11.2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №2232, встановлено, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 9).
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. ст. 9, 18 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 року, № 780-Х11 батьки несуть основну відповідальність за виховання дітей. Найважливіший обов'язок матері і батька це обов'язок виховувати, ростити дитину; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати до самостійного життя, забезпечити здобуття повної загальної освіти, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Згідно ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.2, 3 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. А той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» (надалі Закону) батько і ма ти мають рівні права за обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ст. 15 Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право па підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачуються добровільно аліменти на утримання дитини, що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 18-30).
Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 12 Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386(ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
У відповідності до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У відповідності до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Право батька, матері та дитини на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежено законом, закріплено положеннями ст. 153 СК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Як визначено частинами 1-3 статті 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Так, за її змістом орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).
В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.
Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Висновком Органу опіки та піклування Шевченківської районної місті Києві державної адміністрації від 01.03.2021 року №10904/40-1428, згідно з якого керуючись інтересами дитини та враховуючи, що відповідачем надано пояснення у яких вона визнає позовні вимоги, орган Опіки та піклування Шевченківської районної місті Києві державної адміністрації підтримує позовну заяву ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначення способів участі у його вихованні.
За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов'язаний надати суб'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов'язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Тому при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини, які полягають зокрема в забезпеченні її розвитку у стійкому середовищі.
А встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Відповідач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов'язком.
Окрім наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини.
Більш того, позивач, який є батьком дитини, піклується про сина та любить його, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.
Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином у спосіб який він просить визначити у позовній заяві, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з сином, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, не встановлено, а тому враховуючи інтереси дитини, вік дитини, стан дитини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Більш того, суд роз'яснює сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини.
Крім того, під час вирішення цієї справи суд враховує статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Оскільки відповідач визнав позов, про що вказав безпосередньо в своїй заяві, і це визнання не порушує законних прав та інтересів сторін, суд приймає таке визнання позову.
Тому, враховуючи вищезазначені норми Закону, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 19, 141, 153, 155, 157-159 СК Україеи, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 206, 258, 265, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позов - задовольнити.
Усунути перешкоди у спілкуванні позивача ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_5 шляхом встановлення ОСОБА_2 для участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі способи участі:
-особисті побачення кожної суботи та неділі тижня протягом 6 годин без присутності матері;
-з 10:00 - 11:00 суботи до 18:00 неділі з ночівлею за місцем проживання батька з урахуванням розпорядку дня дитини, стану здоров'я та особистого бажання, не менше 1 разу на місяць;
-1 тиждень на рік спільного відпочинку в літній період без супроводу матері;
-у день народження дитини, якщо буде вихідним днем - на протязі 3 годин в дитячому розважальному закладі чи паркові відпочинку; якщо 27 жовтня припадає на будній день - протягом 1 години, з урахуванням думки та стану здоров'я дитини.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про сторін у справі:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації Служба в справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: 01030, м. Київ, бул. Шевченка, 26/4.
Повний текст рішення складено 13.07.2021 року
Суддя: