Провадження № 2/760/8609/21
Справа № 760/17479/21
16 вересня 2021 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» /далі - ДП «КиївГазЕнерджи»/ (код ЄДРПОУ: 39835779; адреса: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б), про зобов'язання вчинити певні дії,
Позов та його обґрунтування
02.07.2021 від ОСОБА_1 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП «КиївГазЕнерджи», в якій позивач просить суд:
- зобов'язати ДП «КиївГазЕнерджи» відкрити (оформити) окремий особовий рахунок на оплату газопостачання до 37/200 буд. АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 із відповідно заключенням договору газопостачання.
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 760/16736/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщення, позов задоволено. Встановлено порядок користування будинком АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування кімнату площею 7,6 кв.м. та кімнату площею 6,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , та виділивши ОСОБА_2 в користування кімнату площею 17,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , інші приміщення - місця загального користування залишено в спільному користуванні.
ОСОБА_2 (боржник) уклала договір з ДП «КиївГазЕнерджи» про реструктуризацію заборгованості №75 від 07.11.2019, відповідно до якого станом на 31.10.2019 у боржника існує заборгованість перед підприємством в сумі 8 167,74 грн.
Позивач стверджує, що ОСОБА_2 заборгованість за зазначеним договором не сплачено, що на думку позивача, дає підстави вважати, що у найближчий час відключать газопостачання до 37/100 частин буд. АДРЕСА_1 , що належать їй, що порушить її право безперешкодно користуватись належним їй 37/200 частин буд. АДРЕСА_1 .
Позивач звернулась з листом до відповідача в якому просила відкрити їй окремий особовий рахунок для оплати газопостачання відповідно до її 37/200 частин буд. АДРЕСА_1 . Однак, відповідач відповіді на вказане звернення не надав.
З метою захисту свого порушеного права звернулась до суду з даним позовом.
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. (а.с. 11)
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 09.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «КиївГазЕнерджи» про зобов'язання вчинити певні дії ухвалено дану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 13-16).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Суд у відповідності до вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. ч. 2, 3, 4 ст. 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог ч. 7 ст. 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Позиція відповідача
09.08.2021 від ДП «КиївГазЕнерджи» до Солом'янського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.
Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до п. 14 Правил постачання природного газу за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. У разі коли об'єкт побутового споживача перебуває у власності кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні.
Крім того, відповідач звертає увагу і на той факт, що щодо об'єкту - 37/200 частин буд. АДРЕСА_1 , не визначено певний порядок володіння і користування, не розділено між співвласниками в натурі, що виключає відкриття окремого особового рахунку.
Відповідь на відзив
25.08.2021 від позивача до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якому позивач, зокрема, зазначає, що порядок володіння і користування 37/200 частин буд. АДРЕСА_1 визначений та встановлений рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 14.09.2020 у справі № 760/16736/19.
Фактичні обставини, встановлені судом, застосовані норми права та мотиви суду
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з ст. 15, ч. 1 ст. 16 Циввльного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Як порушення розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За змістом частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згід но з сбз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 24986 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Положеннями п. 5 розділу І Правил постачання природного газу, визначено, що об'єкт побутового споживача - територіально відокремлена газифікована споруда (житловий будинок, квартира, майстерня, літня кухня тощо), що належить споживачеві на правах власності або користування.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 760/16736/19 (а.с. 22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим приміщення, позов задоволено. Встановлено порядок користування будинком АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування кімнату площею 7,6 кв.м. та кімнату площею 6,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , та виділивши ОСОБА_2 в користування кімнату площею 17,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , інші приміщення - місця загального користування залишено в спільному користуванні.
Ухвалюючи рішення у справі № 760/16736/19 суд встановив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03.03.2006, ОСОБА_1 на праві власності належить 25/200 частин земельної ділянки та 37/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 03.03.2006, ОСОБА_2 на праві власності належить 25/200 частин земельної ділянки та 37/200 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту їм належить частина будинку загальною площею 61,5 кв. метри, що складається з трьох ізольованих житлових кімнат площею 7,6 кв. метри, 6,4 кв. метри та 17,5 кв. метри, коридору площею 10,9 кв. метри, кухні площею 10,9 кв. метри, ванної кімнати площею 4,8 кв. метри та коридору площею 3,4 кв. метри.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою «Совтрансавто-Холдинг» проти України визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.02.2020 у справі № 753/20021/16-ц дійшов висновку, про те, що: «спір підлягає вирішенню судом між співвласниками квартири шляхом визначення певного порядку володіння та користування спільним майном. При цьому, допоки спільне майно не розділено в натурі, зберігається право власності усіх його співвласників на таке майно в цілому, тобто визначаються виключно розміри ідеальних часток таких осіб без фактичного поділу спільного майна.
Системний аналіз норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що розподіл особового рахунку для сплати житлово-комунальних послуг в розмірі, що є пропорційним розміру належних співвласникам часток у праві власності на квартиру, можливе лише в результаті встановлення певного порядку володіння і користування спірною квартирою. Для такого розподілу особового рахунку має значення, які приміщення виділяються співвласникам у користування і які залишаються у спільному користуванні. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що оскільки між сторонами ані у добровільному порядку на підставі договору, ані у судовому порядку не визначений порядок користування належною їм спільною квартирою, відсутні підстави для розподілу оплати за надані житлово-комунальні послуги відповідно до фактично займаної сторонами площі квартири, або фактично спожиті житлово-комунальні послуги, а тому відповідно й відсутні підстави для розподілу особового рахунку на кожного зі співвласників» (позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 711/8946/18).
Відповідно до п. 20 р. ІІІ Правил постачання природного газу за однією поштовою адресою укладається один договір постачання природного газу. У разі коли об'єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в заяві-приєднанні.
Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання послуг своєчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Згідно з пунктом 2 Правил користування приміщеннями житлових будинків користування приміщеннями житлових будинків здійснюється згідно зі свідоцтвом на право власності або договором найму (оренди), а згідно з пунктом 7 - власник зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з пунктом 10 мешканці квартири, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.
За умови відсутності по квартирного (по кімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім'ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі, більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар). Спори між власниками у квартирах, в яких проживає два і більше власників, при розподілі витрат на оплату комунальних та інших послуг розв'язуються судом.
Вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як співвласники будинку, яким він належить на праві спільної часткової власності, не можуть в добровільному порядку домовитись про порядок участі кожного з них в сплаті житлово-комунальних послуг, а саме послуг газопостачання, тому в силу п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків, позивач не позбавлений можливості звернутися до конкретних виконавців (суб'єктів господарювання), які надають житлово-комунальні послуги з приводу укладення з ним окремого договору на надання житлово-комунальних послуг, якщо укладення такого договору є можливим відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють надання конкретних-житлових послуг.
Так як оплата житлово-комунальних послуг здійснюється на підставі договору про надання таких послуг, то відкриття окремих особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг здійснюється відповідною організацією після укладення з кожним із співвласників окремого договору.
Оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б регулювала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири, то вирішити питання про поділ особових рахунків, як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд може лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім'я. При цьому, у власності особи, яка виявила бажання про поділ рахунку та визначення площі приміщень, що перебуватимуть у спільному користуванні, повинна бути як мінімум одна ізольована кімната, квадратна площа кімнати має відповідати частці власника.
Оскільки рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14.09.2020 у справі № 760/16736/19 встановлено порядок користування будинком АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_1 в користування кімнату площею 7,6 кв.м. та кімнату площею 6,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , та виділивши ОСОБА_2 в користування кімнату площею 17,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 , інші приміщення - місця загального користування залишено в спільному користуванні, то вбачається, що наразі, з урахуванням виділених у користування площ, користування будинком та житлово-комунальним послугами відбувається у відповідному співвідношенні, а тому наявні підстави для оформлення окремого особового рахунку на ОСОБА_1 .
Разом з тим, щодо позовної вимоги в частині зобов'язання заключення з позовичаем договору газопостачання, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
При цьому, обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав та інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц.
Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, як це зазначено в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.
Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки містяться, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам затверджений постановою Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2500 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1386/27831).
Відтак, між сторонами у спірних правовідносинах має бути укладений відповідний договір на основі типового договору.
Згідно з ч. 9 ст. 265 ЦПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
В даному випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеним договору, оскільки враховуючи вимоги чинного законодавства, позов про зобов'язання відповідача укласти договір є неналежним способом захисту порушеного права і не призводить до поновлення порушеного права, а невірно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині незалежно від інших, встановлених судом обставин.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/397/18, від 05.06.2019 у справі № 922/1909/18, від 23.07.2019 у справі № 922/1908/18 та у постановах від 11.09.2018 у справі №911/1170/17, від 06.12.2018 у справі № 908/1634/17, від 11.12.2018 у справі № 921/43/18.
Висновки суду
Суд зазначає, що майно (житловий будинок), що належить особі на праві спільної часткової власності, розташоване за однією поштовою адресою, щодо якого рішенням суду визначений певний порядок користування, а тому наявні підстави для відкриття окремого особового рахунку на оплату газопостачання.
Проте, звертаючись з вимогою про зобов'язання укласти відповідача з нею договір газопостачання, ОСОБА_1 не навела у тексті позовної заяви та не долучила, як додаток до позову, сам текст договору про укладення якого просить, що є ще однією підставою для відмови в задоволенні такої позовної вимоги, з огляду, зокрема, на приписи ч. 9 ст. 265 ЦПК України, а також нефективність обраного способу захисту в цій частині.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» /далі - ДП «КиївГазЕнерджи»/ (код ЄДРПОУ: 39835779; адреса: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б) оформити окремий особовий рахунок на оплату послуг газопостачання в будинку АДРЕСА_1 на ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), як власника 37/200 частин такого житлового будинку.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич