вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"16" вересня 2021 р. Справа №370/2180/21
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Тандира О.В., при секретарі Гребінській Н.П., при розгляді у відкритому судовому засіданні у порядку окремого провадження у залі суду в смт Макарів Київської області справу за заявою
ОСОБА_1 , заінтересована особа - Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
Заявник, ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою, вказавши заінтересованою особою Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Стаханов Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Луганської області.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що вона є донькою померлої ОСОБА_2 . Але у зв'язку з тим, що факт смерті матері відбувся на тимчасово окупованій території України, а державні органи на території України не визнають документів наданих «державними органами» на території не підконтрольній Україні, змушена звернутись до суду з вказаною заявою. Встановлення факту смерті необхідне для належного оформлення документів.
Ухвалою суду від 16.09.2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі, призначено дану справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.09.2021 року.
В судове засідання 16.09.2021 року заявник ОСОБА_1 не з'явилась, її представник адвокат Живага О.В. згідно поданої письмової заяви (а.с. 18) просив розглядати справу за його та заявниці відсутності, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Заінтересована особа згідно поданого письмового листа (а.с. 17) просила слухати справу у відсутності її представника.
Їх неявка не перешкоджає розгляду даної заяви про встановлення факту.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Дослідивши письмові матеріали справи суд встановив на ступні факти та відповідні їм правовідносини.
Заявник, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявниці серії НОМЕР_1 від 08.08.1986 року (а.с. 6).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка міста Стаханов Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 10.07.1997 року Слов'яносербським РВУМВС України в Луганській області, а.с. 10); померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - місто Луганськ, що підтверджується наступними документами: копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 15.04.2021 року, виданого Відділом записів актів цивільного стану Слов'яносербського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, актовий запис про смерть №249 (а.с. 8); копією довідки про причини смерті до форми №106/у №00122/4 від 04.04.2021 року для поховання (а.с. 7).
У зв'язку з тим, що свідоцтво про смерть ОСОБА_2 видане Відділом записів актів цивільного стану Слов'яносербського районного управління юстиції Міністерства юстиції Луганської Народної Республіки, а державні органи на території України не визнають документів наданих «державними органами» на території не підконтрольній Україні, заявниці відмовлено у проведені державної реєстрації смерті (відмова №-21.15-67 від 14.09.2021 року начальника Макарівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а.с. 11), заявниця змушена була звернутись до суду з вказаною заявою.
Встановлення факту смерті заявниці необхідно для отримання свідоцтва про смерть матері встановленого законодавством України зразка.
Відповідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.
Згідно п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Статтею 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ст.18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року, ЗУ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, визнаються як тимчасово окупована територія, а відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», місто Луганськ віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади, у тому числі органи реєстрації актів цивільного стану, тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Згідно з ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державній реєстрації, зокрема підлягає смерть особи.
Відповідно до ст. 17 цього Закону, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органами державної реєстрації актів цивільного стану є: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; 2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); 3) виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, ст.317 ЦПК України, у зв'язку з неможливістю виконувати повноваження відділами державної реєстрації актів цивільного стану Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на тимчасово окупованих територіях, та території проведення АТО, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення, анулювання здійснюються відділами державної реєстрації актів цивільного стану за межами цієї території.
При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016), ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. The Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку що заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи є обґрунтована і підлягає задоволенню. Так судом встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Стаханов Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті місто Луганськ, Луганська область.
Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 268, 293, 315, 317, 319, 354-355 ЦПК України суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Стаханов Луганської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті місто Луганськ, Луганська область.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту, через Макарівський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.273 ЦПК України.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2021 року.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ; тел. НОМЕР_5 ;
Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 23582832, адреса: 08001, смт Макарів Макарівського району Київської області, вул. Димитрія Ростовського, 27.
Суддя О.В. Тандир