Справа №359/3863/21
Провадження №2/359/2209/2021
20 серпня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Борця Є.О.,
за участю секретаря судового засідання Пригоди Т.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
1.1. В травні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом та посилається на те, що він працював в ДП «Украерорух» на посаді інженера аеронавігаційної інформації 1 категорії групи супроводу об'єднаного пакета аеро-навігаційної інформації відділу аеронавігаційної інформації служби аеронавігаційної інформації. Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №359/о від 18 березня 2020 року позивач був звільнений з роботи з 24 березня 2020 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, на підставі ст.38 КЗпП України. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 пропрацював на підприємстві понад 19 років, на підставі п.6.25.4 колективного договору у ДП «Украерорух» виник обов'язок виплатити позивачу матеріальну допомогу в день його звільнення з роботи. Однак відповідач ухилився від добровільного виконання цього обов'язку. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 3 лютого 2021 року, з відповідача на користь ОСОБА_3 була стягнута матеріальна допомога в розмірі 469600 гривень. Лише 5 квітня 2021 року ДП «Украерорух» виплатив позивачу матеріальну допомогу.
1.2.Тому ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з 24 березня 2020 року до 5 квітня 2021 року в розмірі 509906 гривень 60 копійок.
2. Інформація про рух цивільної справи.
2.1. Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 6 травня 2021 року (а.с.25) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред'явленим ОСОБА_3 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Борцю Є.О.
2.2. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 11 травня 2021 року (а.с.26-27) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
2.3. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду, занесеною до протоколу судового засідання від 4 серпня 2021 року (а.с.139-140), було зобов'язано представника відповідача ОСОБА_2 надати довідку з інформацією про розмір середньоденного заробітку позивача на день його звільнення з роботи.
3. Ставлення учасників судового процесу до пред'явленого позову.
3.1. Представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов та наполягає на його задоволенні.
3.2. Представник відповідача ОСОБА_2 не визнає позов та заперечує проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на те, що запровадження державою карантинних обмежень унеможливили виконання відповідачем колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками. Зокрема, в період часу з 18 березня 2020 року до 15 липня 2020 року на підприємстві був установлений простій. Крім того, починаючи з 10 липня 2020 року в ДП «Украерорух» був запроваджений режим неповного робочого часу. У зв'язку з істотним погіршенням фінансово-економічного стану відповідач опинився на межі технічного дефолту. Ці обставини свідчать про відсутність вини ДП «Украерорух» у невиплаті позивачу матеріальної допомоги. Тому представник відповідача ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову.
4. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
4.1. ОСОБА_3 працював в ДП «Украерорух» на посаді інженера аеро-навігаційної інформації 1 категорії групи супроводу об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації відділу аеронавігаційної інформації служби аеронавігаційної інформації. Ця обставина підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , заведеної на ім'я позивача (а.с.13-17).
4.2. Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №359/о від 18 березня 2020 року (а.с.8) позивач був звільнений з роботи з 24 березня 2020 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, на підставі ст.38 КЗпП України.
4.3. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 29 вересня 2020 року (а.с.142-148), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 3 лютого 2021 року (а.с.149-155), з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_3 була стягнута матеріальна допомога в розмірі 469600 гривень.
4.4. 5 квітня 2021 року ДП «Украерорух» перерахував на картковий рахунок відповідача грошові кошти у виконання судового рішення. Ця обставина підтверджується історією по картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_3 , за період часу з 1 квітня 2021 року по 5 квітня 2021 року (а.с.22).
4.5. Спірні правовідносини регулюються главою VII «Оплата праці» КЗпП України.
5. Норми матеріального права та стала судова практика, якою керується суд при вирішенні спору.
5.1. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
5.2. Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строк, зазначений в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
5.3. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
5.4. Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 5 жовтня 2020 року у справі №359/3889/18 (провадження №61-6951св19), статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18 (провадження №61-48088сво18). Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту (імпорту) тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
5.5. Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
5.6. Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
5.7. Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.
6.1. Зі змісту висновку торгово-промислової палати України №2051/1.2 від 29 липня 2020 року (а.с.109-125) вбачається, що світова ситуація з розповсюдженням коронавірусу COVID-19 мала критичний вплив як на світову, так і на українську авіаційну галузь. Соціальні та фінансові наслідки для авіації (в тому числі авіакомпаній, аеропортів та провайдерів аеронавігаційних послуг) виявились руйнівними. Починаючи з 12 березня 2020 року на всій території України був установлений карантин, були заборонені пасажирські перевезення, в тому числі авіаційним транспортом. На підставі рішення РНБО України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», введеного в дію указом Президента України №87 від 13 березня 2020 року, були закриті пункти пропуску через державний кордон України для здійснення регулярних пасажирських сполучень. Вжиття цього адміністративного заходу мало наслідком припинення усіх пасажирських авіаперевезень (внутрішніх і міжнародних). Зважаючи на виконання введеного органами державної влади України карантину, заборони виконання міжнародних польотів та польотів над територією України, вітчизняні авіакомпанії, які здійснюють пасажирські перевезення, тимчасово призупинили провадження своєї операційної діяльності. Аналогічна ситуація склалась і на ринках авіаційних перевезень країн Європи та світу в частині введення обмежень щодо пересування громадян та відповідної зупинки більшості польотів авіакомпаній (окрім поодиноких евакуаційних рейсів). Як наслідок даної ситуації та введених заходів, падіння трафіку у повітряному просторі України протягом другої половини березня - травня 2020 року склало приблизно -95% з негативними піками аж до -98%. Авіаційна, і зокрема, аеронавігаційна галузь України та світу переживала безпрецедентну системну кризу, яка була викликана падінням обсягів повітряного руху на 90%. У зв'язку з тим, що доходи ДП «Украерорух» напряму залежать від інтенсивності повітряного руху в повітряному просторі України, запровадження обмежувальних заходів боротьби з пандемією мало вкрай негативний вплив на фінансово-економічний стан підприємства. ДП «Украерорух» фактично опинився на межі технічного дефолту. Тому торгово-промислова палата України підтвердила, що карантинні обмеження, що були вжиті починаючи з 16 березня 2020 року, унеможливили виконання ДП «Украерорух» умов колективного договору, укладеного між адміністрацією підприємства та профспілками.
6.2. Тяжкий фінансово-економічний стан відповідача підтверджується навіть тим, що наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №197 від 16 березня 2020 року (а.с.57-58) на підприємстві був встановлений простій на період часу з 18 березня 2020 року до 31 травня 2020 року. Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №410 від 27 травня 2020 року (а.с.60-61) простій на підприємстві був продовжений з 1 червня 2020 року до 15 липня 2020 року. Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №245 від 10 квітня 2020 року (а.с.62) з 10 липня 2020 року на підприємстві був встановлений режим неповного робочого часу. Наказом в.о. директора ДП «Украерорух» №1041 від 28 жовтня 2020 року (а.с.63) режим неповного робочого часу був продовжений з 1 січня 2021 року.
6.3. Таким чином, в матеріалах цивільної справи міститься достатня кількість доказів на підтвердження відсутності вини ДП «Украерорух» в затримці виплати позивачу матеріальної допомоги. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29 липня 2021 року в аналогічній справі №359/3250/20 (провадження №61-7160св21). Зі змісту мотивувальної частини вказаного судового рішення (а.с.158-162) вбачається, що істотна зміна обставин в ДП «Украерорух» сталась не внаслідок поведінки сторін колективного договору, а у зв'язку з діями третіх осіб, а саме: Всесвітньої організація здоров'я, держави України та її уповноважених органів - Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Відповідач не міг передбачити чи відвернути настання обставин, які об'єктивно унеможливили виконання ним зобов'язань, передбачених колективним договором. Як вбачається з правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №243/2071/18 (провадження №61-48088сво18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2020 року у справі №359/3889/18 (провадження №61-6951св19), в такому випадку підстави для стягнення з ДП «Украерорух» на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні.
6.4. З огляду на це суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 належить відмовити.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.2. ОСОБА_4 сплатив судовий збір в розмірі 5099 гривень 10 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №36554751-1 від 6 травня 2021 року (а.с.1). Однак у задоволенні пред'явленого позову відмовлено в повному обсязі.
7.3. З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування позивачу судових витрат за рахунок ДП «Украерорух» відсутні.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити.
Повний текст рішення суду складений 25 серпня 2021 року.
Рішення суду бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О.Борець