Справа № 504/680/15-ц
провадження №2/504/64/21
07.09.2021смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області в складі
головуючої судді Вінської Н.В.
секретарі Коцар А.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
представника ОСОБА_3 адвоката Друганова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та визнання права власності на 1/2 частину майна, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який в ході розгляду справи був уточнений та із урахуванням останніх уточнень просив:
?Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з 18.06.1992 року по 03.11.2014 року.
?Визнати літню кухню літ. «Б», гараж літ. «В», веранду літ. «в», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_1
?Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частки літньої кухні літ. «Б», гаражу літ. «В», веранди літ. «в», які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
?Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_1 автомобіль марки Citroen Berlingo
?Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку автомобіля автомобіль марки Citroen Berlingo.
У обґрунтування позову зазначив, що починаючи з червня 1991 року, він проживав однією сім'єю разом із ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу у квартирі свого кума. З 18.06.1992 року вони купили у смт. Комінтернівське (нині Доброслав) будинок із господарськими спорудами АДРЕСА_1 . Після купівлі, зазначений будинок, був оформлений на ОСОБА_6 . Впродовж 1992 -1993 років, він спільними зусиллями з будівельниками та родичами ОСОБА_6 побудував літню кухню, гараж та веранду, у 1999 році за кошти спільного бюджету із ОСОБА_6 провели опалення у літню кухню, та в тому ж 1999 році переїхали з ОСОБА_6 туди жити. Зазначає, що за період спільного проживання, він із ОСОБА_6 вели спільне господарство, побут та мали спільний бюджет, для потреб сім'ї придбали автомобіль на якому він возив ОСОБА_6 до відвідувачів, оскільки вона займалась лікуванням народними засобами. У зв'язку з тим, що за період сумісного проживання він із спадкодавцем не оформили свої шлюбні відносини, він вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.
Позивач та його представник адвокат - Чепелєв О.І. позов підтримали та просили його задовольнити, додатково пояснивши суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з 18.06.1992 року по 03.11.2014 року жили як чоловік та жінка без реєстрацію шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, побудували літню кухню, але через те, що ОСОБА_6 була набожною людиною, вона відмовилась реєструвати свої відносини через органи РАЦС, через що вони повінчались у церкві, яка знаходилась на території Республіці Молдова.
Представник ОСОБА_3 адвокат Друганова В.А. у судовому засіданні у задоволенні позову просила відмовити, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 на відміну від ОСОБА_6 не працював, отримував невелику пенсію та не міг придбати будівельні матеріали для будівництва літньої кухні. В частині придбання автомобіля, зазначене майно було придбано лише за кошти ОСОБА_6 , через що вважає, що вказане майно повинні успадкувати її діти.
У судовому засіданні відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у задоволенні позову просили відмовити, пояснили суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка, їх мати - ОСОБА_6 весь цей час приймала позивача лише за водія, а не за як чоловіка, як на це вказує позивач.
ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась надавши заяву про розгляд справи без її участі.
В ході судового розгляду були допитані свідки з боку позивача: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_7 , показав суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з кінця 1990-х років. проживали разом та вели спільне господарство. В частині ведення спільного бюджету, вказав, що йому не відомо про цей факт.
Свідок ОСОБА_8 показав суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали без реєстрації шлюбу, як чоловік та жінка. Померла ОСОБА_6 відносилась до нього, як до чоловіка, він варив їсти та прав білизну. В частині ведення спільного бюджету зазначив, що у ОСОБА_1 не було кишенькових коштів, гроші на хліб йому давала ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_9 показав суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 1990 - х років. Вважав, що вони проживали, як чоловік та жінка, мали спільний бюджет та питання щодо його розподілу вирішувались спільно.
Розглянувши позовну заяву, перевіривши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду та покази свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 71 року, померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 /т.1 а.с.11/.
Після смерті ОСОБА_6 , відкрилась спадщина на майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельні ділянки площами: 0,15 га та 0,025 га по АДРЕСА_1 , автомобіль Citroen Berlingo та земельна ділянка площею 2,00 га, для ведення особистого сільського господарства / т.1 а.с.12-16, 38-39, 110/.
Відповідно до копії спадкової справи, після смерті ОСОБА_6 із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та діти померлої - відповідачі по справі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 / т.1 а.с.31-54/.
Заключенням про реєстрацію об'єкту нерухомого майна, встановлено, що об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 зокрема складається з: А- житлове приміщення, Б - літня кухня, б - веранда, В- гараж / т.1 а.с.109/.
Відповідно до довідки про склад сім'ї ОСОБА_6 з 30.09.1992 року по день своєї смерті проживала та була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , який був зареєстрований за вказаною адресою з 07.10.1994 року / т.1 а.с.34/.
Реєстрація ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1 з 07.10.1994 року, підтверджується також відповідною відміткою у паспорті ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 / т.1 а.с.8-10/.
Згідно із свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 20.10.1992 року розірвав шлюб із ОСОБА_10 /а.с.201/.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , ОСОБА_1 з 14.08.2007 року отримує пенсію за віком /т.1 а.с.201 на звороті/.
Встановлюючи факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд враховує покази свідків в частині того, що позивач мав взаємні права та обов'язки, був пов'язаний спільним побутом та проживав однією сім'єю із ОСОБА_6 , був зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою, однак враховуючи що позивач був зареєстрований зі спадкодавцем з 07.10.1994 року, факт сумісного проживання слід рахувати з моменту реєстрації позивача по день смерті ОСОБА_6 , тобто у період з 07.10.1994 року по 03.11.2014 року.
Задовольняючи позов в частині визнання спільною сумісною власністю автомобіль марки Citroen Berlingo, суд виходив з того, що зазначена позовна вимога є похідною від вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зазначений транспортний засіб був придбаний 14.10.2011 року за час сумісного проживання, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу. Тобто при застосуванні ст.74 СК України слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.
Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відмовляючи у задоволені позову в частині визнання за позивачем право власності на Ѕ частку автомобіля автомобіль марки Citroen Berlingo, суд виходив з того, що транспортний засіб Citroen Berlingo є неподільною річчю у розумінні ч.2 ст. 183 ЦК України, оскільки транспортний засіб неможливо поділити без втрати його цільового призначення, у зв'язку з чим позов цій частині задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання літньої кухні, гаражу, веранди спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ частину вказаних будівель, суд виходив з того що зазначені будівлі не зареєстровані, як окремі об'єкти чи споруди, а лише є складовою частиною житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та також є неподільними речами у розумінні ч.2 ст. 183 ЦК України.
Згідно із ч.2 ст. 183 ЦК України, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Позовних вимог щодо визнання житлового будинку з господарськими будівлями розташованих за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю та визнання права власності на Ѕ їх частину - позивачем не заявлялось.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ст. 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені судом. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують своє право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
За ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки».
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обовязків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2253цс15 від 08 червня 2016 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином із вищевикладеного, проаналізувавши в сукупності зібрані у справі докази, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.12,13,81,76-77, 80-81, 263-265,ЦПК України, 15-16, 183, 315, 368, 1216, 1218, 1220, 1258, 1264 ЦК України та ст. ст. 374 СК України, суд,-
Уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та визнання права власності на 1/2 частину майна - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з 07.10.1994 року по 03.11.2014 року.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 ОСОБА_1 автомобіль марки Citroen Berlingo, номер шасі НОМЕР_5 , білого кольору, н/з НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію від 14.10.2011 року.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Н.В. Вінська