Рішення від 08.09.2021 по справі 522/18096/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 522/18096/20

Провадження № 2/947/1614/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.

за участю секретаря - Ратовської А.С.,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Оксюта В.В., діючий на підставі ордеру,

представник позивача - адвокат Свида К.В., діюча на підставі ордеру,

представник третьої особи - керівник Тарановський Д.С., діючий на підставі статуту,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Адвокатського об'єднання «ТДС ГРУП»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2020 року Адвокатське об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» грошові кошти у розмірі 1 523 156,84 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 847,35 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 18.04.2016 року між адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «ЛЕКС НОЛЕДЖ» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги, згідно з п.1.1 якого компанія за дорученням ОСОБА_2 та в його інтересах зобов'язалася надати ОСОБА_2 правову допомогу, а ОСОБА_2 зобов'язався сплатити компанії за це гонорар. Згідно п.6.6. договору від 18.04.2016 року він укладений на невизначений строк та діє до повного виконання компанією взятих на себе повноважень.

Представник позивача зазначає, що відповідно до п.1.2. договору від 18.04.2016 року його предметом є надання компанією правової допомоги відносно захисту прав та представництва інтересів клієнта з приводу визнання, реалізації, державної реєстрації права власності, в тому числі шляхом скасування наявних на момент укладення даного договору записів про проведену державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна: нежитлової будівлі офісного центру, розташованої в АДРЕСА_1 , та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також у судових справах (спорах), які виникатимуть з цього питання та з усіх інших питань, пов'язаних з вказаними об'єктами нерухомого майна.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору від 18.04.2016 року передбачено, що гонорар являється єдиною формою отримання компанією винагороди за надання правової допомоги клієнтові та сплачується клієнтом в розмірі та порядку, які визначаються в додатку до договору.

Так, як вказує представник позивача, сторони підписали додаток до договору від 18.04.2016 року, який є його невід'ємною частиною, відповідно до п.1 якого гонорар сплачується ОСОБА_2 у розмірі: 50% від ринкової вартості належної ОСОБА_2 частки у праві власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю офісного центру, розташовану в АДРЕСА_1 ; 50% від ринкової вартості належної ОСОБА_2 частки у праві вчасності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 2 додатку до договору від 18.04.2016 року ОСОБА_2 зобов'язується сплатити гонорар у грошовій формі не пізніше ніж через три місяці після державної реєстрації за ним права власності на частку у майні, що зазначене в п. 1 цього додатку.

Як стверджує представник позивача, після укладення договору від 18.04.2016 року компанія приступила до виконання своїх обов'язків,

Представник позивача зазначає, що в результаті проведеної позивачем роботи 21.07.2017 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на належну йому 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1442 га, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 21539700, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1308817751101).

Після реєстрації права власності на частку земельної ділянки за ОСОБА_2 , для виконання своїх обов'язків за договором від 18.04.2016 року, компанія продовжувала вчиняти дії з метою захисту прав ОСОБА_2 на житловий будинок та здійснила комплекс дій, які в подальшому дозволили йому зареєструвати за собою право на частку будинку.

25.10.2017 року, як стверджує представник позивача, компанія поштою отримала лист від ОСОБА_2 з повідомленням про розірвання з 23.10.2017 року договору від 18.04.2016 року.

З урахуванням викладеного, оскільки ОСОБА_2 в односторонньому порядку розірвав договір про надання правової допомоги від 18.04.2016 року, та відмовився від його виконання в частині оплати гонорару, чим порушив право позивача на отримання оплати за виконану роботу, Адвокатське об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» звернулося до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси Науменка А.В. від 06.11.2020 року цивільну справу за позовом Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» до ОСОБА_2 про стягнення коштів було передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси, на підставі п. 1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, а відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Київського району м. Одеси.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 02.12.2020 року позовну заяву Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» до ОСОБА_2 про стягнення коштів було залишено без руху. Повідомлено Адвокатське об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» про необхідність виправити недоліки позову протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, а саме: сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 22 847 грн. 35 коп., та надати докази такої сплати. Роз'яснено Адвокатському об'єднанню «Юридична компанія «Лекс Ноледж», що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута зі всіма доданими до неї документами, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 29.12.2020 рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюАдвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.

24.03.2021 року від ОСОБА_2 до канцелярії суду надійшла заява про визнання позову, в якій ОСОБА_2 визнав позовні вимоги АО «Юридична компанія «Лекс Ноледж» в повному обсязі, підтвердив, що в період з 18.04.2016 року по 23.10.2017 року йому надавалася правова допомога в тому обсязі, як про це зазначено в позові, на загальну суму 1523156,84 грн. Також він підтверджує, що йому відомі наслідки подання ним заяви про визнання позову у вигляді задоволення судом позову (т. 2 а.с. 158).

29.03.2021 року від ОСОБА_2 до канцелярії суду також надійшла заява про визнання позову, посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Осінцевою В.М. 29.03.2021 року, зареєстрована в реєстрі за № 380, в якій ОСОБА_2 визнав позовні вимоги АО «Юридична компанія «Лекс Ноледж» в повному обсязі, та підтвердив, що в період з 18.04.2016 року по 23.10.2017 року йому надавалася правова допомога в обсязі, як зазначено в позові на загальну суму 1523156,84 грн. Повідомив, що він жодну особу не уповноважував на представництво його інтересів у даній справі, всі договори про правову допомогу станом на день підписання цієї заяви розірвано. Просив справу №522/18096/20 розглянути за його відсутності. Також він підтвердив, що йому відомі наслідки подання ним заяви про визнання позову у вигляді задоволення судом позову (т. 2 а.с. 161).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2021 року було замінено позивача Адвокатське об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» на його правонаступника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у цивільній справі №522/18096/20 за позовом Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» до ОСОБА_2 про стягнення коштів, оскільки право вимоги грошового боргу ОСОБА_2 по грошовому зобов'язанню на загальну суму 1 523 156,84 грн., яке є предметом розгляду у вказаній справі, перейшло до ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 14.04.2021 року судом було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Адвокатське об'єднання «ТДС ГРУП», оскільки між Адвокатським об'єднанням «ТДС ГРУП» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги №20 від 01.11.2019 року відповідно до якого, Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених даним договором. Близько двох років Адвокатське об'єднання «ТДС ГРУП» надавало ОСОБА_2 правничу правову допомогу та сплачувало за нього всі необхідні кошти і брали участь у судових процесах. Загальні кредиторські вимоги Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» до ОСОБА_2 є значно вищими ніж вартість майна ОСОБА_2 і недостатніми для погашення заборгованості перед АО «ТДС ГРУП».

28.04.2021 року до канцелярії суду від представника третьої особи - Адвокатського об'єднання «ТДС ГРУП» надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 29.04.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

20.05.2021 року до канцелярії суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відкликання, в якій ОСОБА_2 відкликав заяву про визнання позову Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» про стягнення витрат та гонорару за надання професійної правничої допомоги у розмірі 1 523 156,84 грн., яку було подано до Київського районного суду м. Одеси 29.03.2021 року за №16816. Окрім того, він погодився з доводами Адвокатського об'єднання «ТДС ГРУП» щодо того, що у матеріалах справи відсутній висновок суб'єкта оціночної діяльності щодо встановлення вартості належного йому майна (т. 3 а.с. 80).

08.06.2021 року від відповідача - ОСОБА_2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10.06.2021 року клопотання ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» було залишено без задоволення.

У судовому засіданні 14.06.2021 року явку особисто відповідача в судове засідання для дачі особистих пояснень по суті спору було визнано обов'язковою.

У судовому засіданні 08.09.2021 року позивач та його представники заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_2 , явку якого у судове засідання було визнано обов'язковою, у судове засідання 08.09.2021 року не з'явився, 08.09.2021 року надіслав на електронну адресу суду заяву про відкладення розгляду справи, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю ознайомитися з висновком експерта щодо ринкової вартості нерухомого майна, а також повідомив, що він відмовляється від всіх заяв про визнання позову, в тому числі нотаріально засвідчених, проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.

Судом було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі було відкрито 29.12.2020 року, тобто справа перебуває в провадженні суду вже дев'ять місяців, у зв'язку з чим, суд позбавлений процесуальної можливості відкладати судові засідання.

Неприбуття у судове засідання належним чином повідомленого відповідача розцінюється судом як зловживання процесуальними правами із наміром затягування розгляду справи.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Приймаючи до уваги неприбуття у судові засідання належним чином повідомленого відповідача, з урахуванням положень 210 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості знову відкладати судове засідання, а тому у задоволенні заяви відповідача було відмовлено.

Крім того, суд зазначає, що будь-яких доказів поважності неприбуття у судове засідання відповідача, явку якого було визнано обов'язковою, до заяви про відкладення розгляду справи надано не було.

З урахуванням викладеного, судом було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.09.2021 року представник третьої особи проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представників та представника третьої особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 18.04.2016 року між Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «ЛЕКС НОЛЕДЖ» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги, згідно з п.1.1 якого компанія за дорученням клієнта та в його інтересах, зобов'язалася надати останньому правову допомогу, а клієнт зобов'язався сплатити компанії за це гонорар (т. 1 а.с. 23).

Згідно п.6.6. договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року цей договір діє до повного виконання компанією його умов.

Відповідно до п.1.2. договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року правова допомога надається компанією відносно захисту прав та представництва інтересів клієнта з приводу визнання, реалізації, державної реєстрації права власності, в тому числі шляхом скасування наявних на момент укладення даного договору записів про проведену державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна: нежитлової будівлі офісного центру, розташованої в АДРЕСА_1 , та житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також у судових справах (спорах), які виникатимуть з цього питання та з усіх інших питань, пов'язаних з вказаними об'єктами нерухомого майна.

Пунктами 5.1. та 5.2. договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року передбачено, що гонорар являється єдиною формою отримання компанією винагороди за надання правової допомоги клієнтові та сплачується клієнтом в розмірі та порядку, які визначаються в додатку до договору.

У подальшому, між Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «ЛЕКС НОЛЕДЖ» та ОСОБА_2 було підписано додаток до договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року, який є його невід'ємною частиною, відповідно до п.1 якого, за надання компанією правової допомоги, визначеної у розділі 1 договору, клієнт сплачує гонорар у розмірі, який дорівнює: 50% від ринкової вартості належної ОСОБА_2 частки у праві власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю офісного центру, розташовану в АДРЕСА_1 ; 50% від ринкової вартості належної ОСОБА_2 частки у праві вчасності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 24).

Відповідно до п. 2 додатку до договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року гонорар сплачується у грошовій формі не пізніше ніж через три місяці після державної реєстрації за клієнтом права власності на частку у майні, що зазначене в п. 1 цього додатку.

Відповідно до п. 3 додатку до договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року у випадку несплати гонорару клієнт не пізніше, ніж через три місяці після державної реєстрації за ним права власності на частку у вказаному в п. 1 додатку майні, в рахунок сплати гонорару передає у власність компанії половину належної клієнту частки у праві власності на зазначене в п. 1 цього додатку нерухоме майно.

Відповідно до положень ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2).

В частинах першій та п'ятій ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Свобода договору є загальною засадою цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Як це визначено в ст. 509 ЦК України договір є підставою виникнення зобов'язань. В свою чергу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст. 526 та ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За положеннями пункту 4 статті 1, частини першої ст.26, частини третьої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Частиною другою ст.29 Закону №5076-VI визначено, що договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Отже, уклавши 18.04.2016 року договір сторони самостійно та добровільно визначили його умови та порядок виконання. Тому кожен з них набув права правомірного очікування належного виконання умов досягнутих домовленостей. Зокрема, у випадку вчинення позивачем дій на виконання договору, він набув право на отримання винагороди за свою роботу.

В договорі сторони пов'язали настання у ОСОБА_2 обов'язку сплатити гонорар з відкладальною умовою, за якою відповідач сплачує позивачу гонорар після реєстрації частки у праві власності на об'єкти нерухомого майна, які передбачені в п.1.2. договору та у додатку до нього.

Отже, з датою такої реєстрації пов'язаний початок відліку строку протягом якого ОСОБА_2 за умовами договору має сплатити ЮК «Лекс Ноледж» погоджений ними гонорар. Для досягнення передбаченого договором результату - реєстрації права власності за відповідачем - сторони у п.1.3. договору визначили дії, а фактично види адвокатської діяльності, які позивач уповноважений вчинити. При цьому перелік таких дій не є вичерпним.

При цьому, відповідач - ОСОБА_2 відзив на позов не надав, двічі надавав заяви про визнання позову, які потім відзивав, та зазначив, що проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.

Для вирішення спору суд звертає увагу на положення ч.2 ст.29 та ч.3 ст.30 Закону №5076-VI, відповідно до яких при розірванні договору правової допомоги клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Іншими словами, за вказаними законодавчими положеннями умови договору про надання правової допомоги, розмір гонорару та обов'язок його сплати, залежать від різних обставин. До уваги має прийматися порушене право особи, яка потребує правової допомоги з боку адвоката, способи відновлення такого права, складність процесу відновлення порушеного права, обсяг та тривалість роботи, яку потрібно виконати для відновлення порушеного права та вже виконаної або підготовленої до виконання роботи і їх наслідки, тощо. Такі обставини не є вичерпними та у кожному випадку їх з'ясування залежать від конкретних обставин.

З метою дослідження відносин між сторонами цього спору, суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Відповідач - ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на момент укладення ним 18.04.2016 р. договору з ЮК «Лекс Ноледж», йому виповнилось 18 років.

ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від першого шлюбу.

29.06.1996 року ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Після смерті батька діти ОСОБА_3 не успадкували це майно, оскільки ним заволоділи сторонні особи.

ОСОБА_3 тяжко захворів, і з того часу й до моменту смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував на стаціонарному лікуванні у лікарні швидкої медичної допомоги ТОВ «Медичний Центр INTO-SANA», де йому було проведено багато операцій на головному мозку, після чого він знаходився в тяжкому стані, а періодично - в стані глибокої коми.

ОСОБА_5 подала до Київського районного суду м. Одеси заяву про визнання ОСОБА_3 недієздатним.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2004 року у справі №2-1813/04 задоволено заяву ОСОБА_5 , визнано ОСОБА_3 недієздатним; призначено ОСОБА_5 опікуном ОСОБА_3 ; рішення допущено до негайного виконання.

Вказане рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2004 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах неповнолітнього на той час ОСОБА_1 , було скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19.05.2006 року у справі №22-1949/06, апеляційне провадження було закрито.

Проте, рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.03.2004 року у справі №2-1813/04 про визнання ОСОБА_3 недієздатним та призначення опікуном ОСОБА_5 потягло за собою наступні наслідки.

Так, розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради №282 ОСОБА_5 була призначена опікуном над ОСОБА_3 .

Рішеннями Київського районного суду м. Одеси, які в подальшому були скасовані, було виведено з володіння ОСОБА_3 належне йому майно - будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та нежитлова будівля офісного центру загальною площею 631,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.03.2004 року у справі №2-2321/04 було задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про вихання дійсною угоди купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, укладений 05.09.2003 між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ; визнано за ОСОБА_6 право власності на будинок та земельну ділянку; зобов'язано Одеське міське управління земельних ресурсів видати ОСОБА_6 державний акт про право власності на земельну ділянку.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.03.2004 року у справі №2-2321/04 було ухвалено в день смерті ОСОБА_3 .

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.03.2004 у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу будинку та земельної ділянки було скасоване ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19.05.2006 у справі №22-2378/06.

Однак, після незаконного вибуття з володіння ОСОБА_3 , в подальшому ОСОБА_6 , діючи як власник спірного будинку на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 30.03.2004 року, ввела спірний будинок в експлуатацію та оформила право власності на вказане майно.

08.12.2004 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 10.09.2004 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; визнано за ОСОБА_7 право власності на будинок та земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

21.01.2005 року між ОСОБА_7 (дарувальник) та ОСОБА_8 (обдарований) був укладений договір дарування, згідно якого ОСОБА_7 подарувала житловий будинок своєму чоловікові - ОСОБА_8 .

В свою чергу, ОСОБА_8 також розпорядився цим майном та 01.04.2005 продав його за договором купівлі-продажу ОСОБА_9 .

Того ж дня, 01.04.2005 року ОСОБА_7 продала ОСОБА_9 , земельну ділянку.

27.09.2006 року Верховним Судом України рішення Приморського районного суду м.Одеси від 08.12.2004 було скасовано.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 у справі №1512/3763/2012 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , яка діяла у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про визнання угоди дійсною, визнання права власності на будинок та земельну ділянку, визнання недійсними договорів та стягнення моральної шкоди, за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 , ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання правочинів недійсними та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно, про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації прав власності:

в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено;

позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_1 задоволено частково;

позовні вимоги ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задоволено частково;

визнано за ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом право на ј частку земельної ділянки площею 0,1442 га цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», розташовану по АДРЕСА_2 , оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю;

визнано за ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом право власності на ј частку земельної ділянки площею 0,1442 га цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_2 , оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю;

визнано за ОСОБА_2 після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1442 та цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_2 , оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю;

визнано за ОСОБА_5 після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1442 га цільового призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_2 , оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на землю;

визнано недійсним державний акт на право на земельну ділянку, виданий Одеським міським управління земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_6 ;

визнано недійсним державний акт на право на земельну ділянку, виданий Одеським міським управління земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_7 ;

витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1442 га, розташованої по АДРЕСА_2 ;

визнано за ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. «А», господарських будівель і споруд: літ. «Б» - басейн, літ. «В» - гараж, літ. «Г» - навіс, №1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_2 , з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно;

визнано за ОСОБА_2 , після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. «А», господарських будівель і споруд: літ. «Б» - басейн, літ. «В» - гараж, літ. «Г» - навіс, №1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_2 , з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно;

визнано за ОСОБА_5 після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом право на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. «А», господарських будівель і споруд: літ. «Б» - басейн, літ. «В» - гараж, літ. «Г» - навіс, №1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_2 , з правом здачі житлового будинку, господарських будівель і споруд в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно;

визнано недійсним розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 09.07.2015 №943 «Про затвердження державного акту прийняття в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_5 громадянкою ОСОБА_6 »;

визнано недійсним свідоцтво про право власності на домоволодіння, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 16.07.2004 на ім'я ОСОБА_6 , про право власності на домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_5 ;

витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 на користь ОСОБА_1 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. «А», господарських будівель і споруд: літ. «Б» - басейн, літ. «В» - гараж, літ. «Г» - навіс, №1,2 - огорожа, І - мостіння, розташованого по АДРЕСА_5 ;

відмовлено в задоволенні вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору дарування та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, вселення;

відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та договорів купівлі-продажу нерухомого майна, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, стягнення грошових коштів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.11.2016 року рішення апеляційного суду Одеської області від 18.6.2015 року було залишено без змін.

Таким чином, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/4 частку земельної ділянки та право на ј частку незавершеного будівництвом житлового будинку.

Після прийняття Вищим спеціалізованим судом України ухвали від 23.11.2016 року, якою було залишено без змін рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року у справі №1512/3763/2012, ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.06.2017 направили ОСОБА_10 підготовлену адвокатом компанії Свидою К.В. вимогу, в якій вимагали від ОСОБА_10 звільнити та передати у їх володіння будинок та земельну ділянку.

Незважаючи на рішення суду, згідно з яким було витребувано майно від ОСОБА_10 , ОСОБА_10 не повернула майно власникам та проживала зі своєю сім'єю в будинку.

На момент прийняття Апеляційним судом Одеської області рішення від 18.06.2015 року у справі №1512/3763/2012, та на момент укладення договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року, речове право на земельну ділянку не було зареєстровано в Державному реєстрі прав, в Державному реєстрі прав містився запис про реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_10 .

Вказані обставини унеможливлювали доступ до будинку, введення його в експлуатацію та реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на частку житлового будинку.

Тим більше, необхідно було враховувати, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року за спадкоємцями було визнано лише право на частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку з правом здачі в експлуатацію та отримання документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень проводиться в порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта.

На підставі та на виконання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було прийнято постанову КМ України від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якою затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Що стосується можливості державної реєстрації права власності на будинок як на об'єкт незавершеного будівництва на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 18,06.2015 року, то відповідно до п. 67 Порядку №1127 в редакції, яка діяла на момент існування правовідносин між сторонами (тобто після того, як ВССУ 23.11.2016 було залишено в силі рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року, оскільки ухвалою ВССУ від 27.07.2015 року було зупинено виконання рішення суду апеляційної інстанції до завершення розгляду справи судом касаційної інстанції), для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, право власності на яке визнається на підставі рішення суду, подаються необхідні для відповідної реєстрації документи, передбачені пунктом 68 цього Порядку.

Відповідно до п. 68 Порядку для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва подаються: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.

Право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку не було зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Тобто зареєструвати право власності на будинок як на об'єкт незавершеного будівництва на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 ОСОБА_2 міг лише за умови реєстрації права власності на земельну ділянку, отримання доступу до будинку та земельної ділянки після скасування в судовому порядку наявного в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_10 , виселення ОСОБА_10 й членів її сім'ї, які перешкоджали доступу до будинку, а також оформлення технічного паспорту на домоволодіння.

Пунктом 41 Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються, зокрема: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Тому ОСОБА_2 для реєстрації права власності на належну йому частку житлового будинку необхідно було здійснити цілий комплекс юридично значимих дій, а саме: зареєструвати право власності на земельну ділянку, скасувати наявний в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на будинок за незаконним володільцем ОСОБА_10 , виселити з будинку всіх незаконних мешканців, що потребувало ініціювання нових судових процесів, отримати доступ до будинку та оформити технічний паспорт, ввести будинок в експлуатацію; зареєструвати право власності на житловий будинок.

Окрім цього, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містились п'ять записів про державну реєстрацію обтяження житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , які також на виконання умов договору від 18.04.2016 року мали бути скасовані, а також здійснювалось досудове розслідування трьох кримінальних проваджень щодо осіб, причетних до вибуття з-під правомочностей ОСОБА_3 та незаконного заволодіння майном, відносно якого компанією також надавалась правова допомога ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно ч. 2 ст. 29 цього Закону договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду! за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та-ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Способом захисту порушеного права позивача є визначений умовами договору правовий наслідок, на який розраховувала сторона, коли укладала договір.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з договору.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку за зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст.612 вказаного Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання в строк встановлений договором.

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст.615 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частиною 2 ст. 183 ЦК України встановлено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно зі ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Статтею 188 ЦК України встановлено, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією ніччю (складна річ).

Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Так само ч.1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Житловий будинок, будівля або споруда не можуть бути відокремлені від земельної ділянки без їх пошкодження або істотного знецінення. Такі об'єкти є фактично складовою частиною земельної ділянки.

З аналізу наведених норм вбачається, що фізично земельна ділянка і будинок (будівля, споруда) в сукупності є однією річчю. Адже будинок (будівлю, споруду) неможливо використовувати без земельної ділянки, і навпаки, земельна ділянка втрачає своє функціональне призначення при зміні (знищенні) об'єкта нерухомості, розміщеного на ній.

В силу п. 1.2 договору, надання правничої допомоги щодо оформлення права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку виникало з питання, пов'язаного з житловим будинком.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 ЦК України підлягають державній реєстрації.

На підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим О.В. 21.07.2017 було зареєстровано: за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, розташована за адресою АДРЕСА_5 , номер запису про право власності 21539700; за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, розташована за адресою АДРЕСА_5 , номер запису про право власності 21539650; за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, розташована за адресою АДРЕСА_5 , номер запису про право власності 21539675.

22.06.2020 року право власності на 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, розташована за адресою АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 37139624 було зареєстровано за ОСОБА_5 .

Так, згідно з умовами додатку до договору від 18.04.2016 гонорар сплачується ОСОБА_2 у грошовій формі у розмірі, зокрема, 50% від ринкової вартості належної ОСОБА_2 частки у праві власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не пізніше ніж через три місяці після державної реєстрації за ним права власності на частку у майні.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 2 ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при розірванні договору на вимогу однієї із сторін клієнт зобов'язаний оплатити адвокатському об'єднанню гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, враховуючи, що домоволодіння є однією складною річчю, складовими частинами домоволодіння як однієї складної речі є будинок з господарськими спорудами та земельна ділянка, на якій вони розташовані, право власності на кожну із складових частин, підлягає окремо державній реєстрації, при цьому, компанією було проведено комплекс заходів в рамках надання правничої допомоги, які дозволили зареєструвати за ОСОБА_2 спочатку належну йому 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку, а в подальшому - право власності на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96%) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , то ОСОБА_2 має сплатити компанії гонорар за фактично надану правову допомогу.

Враховуючи умови Договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 та додатку до договору, враховуючи обсяг наданої компанією правової допомоги ОСОБА_2 , а також те, що 21.07.2017 року за відповідачем було зареєстровано належну йому 1/4 частку у праві власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, то у відповідача виникло зобов'язання протягом трьох місяців з моменту державної реєстрації права власності на складову частину домоволодіння, тобто до 21.10.2017 року сплатити на користь компанії 50% від вартості зареєстрованої частки на складову частину домоволодіння - частину земельної ділянки, а компанія, в свою чергу, отримала право вимагати від ОСОБА_2 сплати за виконану роботу.

Крім того, 27.03.2017 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звернулися до державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просили на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року провести за ними державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5110136900:27:011:0147.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Ковач В.П. від 30.03.2017 №34549503 було відмовлено у державній реєстрації права власності на вказану земельну ділянку з тих підстав, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи відмову державного реєстратора Ковач В.П. зареєструвати за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 частки у право власності на земельну ділянку за рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року, адвокат Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» Свида К.В. звернулась до Апеляційного суду Одеської області з заявою про роз'яснення рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 у справі №1521/3763/2012.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29.06.2017 року у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення було відмовлено.

При цьому суд вказав, що якщо існуюча в Реєстрах державна реєстрація права власності ОСОБА_10 на нерухоме майно є перешкодою для компетентних органів державної влади та місцевого самоврядування для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та житловий будинок, то ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 мають звертатися до суду з відповідним позовом до ОСОБА_10 , інших осіб, чиїх прав та обов'язків це стосується, про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

В ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 29.06.2017 року також було зазначено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року за спадкоємцями ОСОБА_3 було визнано право на оформлення та одержання в установленому порядку державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я спадкоємців. З отриманням саме цих документів спадкоємці матимуть право для звернення до державного реєстратора для здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Так, ч. 1 ст. 126 ЗК України (в редакції від 20.12.2012, яка діяла до 01.01.2013) було передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Тобто державний акт лише посвідчував наявне в особи право власності на земельну ділянку, а отже видавався лише власнику.

Проте, чинне законодавство, починаючи з 01.01.2013 року, вже не передбачало видачу державного акту.

Визнаючи за спадкоємцями ОСОБА_3 право на отримання державного акту, суд фактично визнав, що ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 є власниками цього майна.

Більше того, ВССУ в ухвалі від 23.11.2016 року зазначив, що не можуть бути взяті до уваги доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом зобов'язано спадкоємців виготовити відповідні документи для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку замість визнання права власності, оскільки це не впливає на правильність вирішення справи, адже судове рішення є підставою для реєстрації права власності.

Тобто , ВССУ прямо вказав на те, що за спадкоємцями було визнано частки у праві власності на земельну ділянку, а тому на підставі рішення суду апеляційної інстанції за ними може бути зареєстровано право власності.

Враховуючи вимоги ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які встановлюють перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація речових прав, а також враховуючи, що з 01.01.2013 року чинне законодавство не передбачає оформлення та отримання державних актів на землю, то серед переліку зазначених у статті 27 підстав єдиною підставою для державної реєстрації прав на земельну ділянку в даному випадку є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, тобто рішення апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року.

Враховуючи наведене, 21.07.2017 року державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим О.В. було зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, що розташована за адресою АДРЕСА_5 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №92861357 від 26.07.2017 року, підставою для здійснення реєстрації права власності на 1/4 частку земельної ділянки за ОСОБА_2 була заява, рішення апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015 року у справі №1521/3763/2012, та витяг з Державного земельного кадастру від 19.04.2016 року.

Як вбачається з витягу з ДЗК, він був наданий на запит ОСОБА_1 від 19.04.2016, що підтверджує те, що здійснити державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 самостійно не міг, оскільки такого витягу він не отримував.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі №815/4647/17 за позовом ОСОБА_10 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В., треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на земельну ділянку, у позові ОСОБА_10 було відмовлено, встановлено, що державний реєстратор правомірно на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області прийняв рішення про реєстрацію за спадкоємцями права власності на 1/4 земельної ділянки (за кожним), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою витребування будинку та земельної ділянки на користь ОСОБА_2 , а також скасування запису про реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_10 , її виселення та отримання безперешкодного доступу до будинку, адвокатами компанії Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» було підготовлено та 25.09.2017 подано до Київського районного суду м. Одеси відповідний позов від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_10 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.09.2017 року було відкрито провадження у справі №520/11429/17 за позовом ОСОБА_2 .

Проте, з 23.10.2017 року ОСОБА_2 в односторонньому порядку розірвав з компанією договір про надання правової допомоги від 18.04.2016 року, відмовився від послуг компанії.

Незважаючи на односторонню відмову ОСОБА_2 від договору, у компанії були інші клієнти ОСОБА_1 та ОСОБА_1 - співвласники житлового будинку та земельної ділянки, за якими також було необхідно зареєструвати право власності на спільне майно.

Тому, з метою завершення справи №520/11429/17, скасування запису про реєстрацію права власності на житловий будинок за ОСОБА_10 та виселення її з будинку, що в свою чергу надало б можливість доступу до будинку, оформлення технічного паспорту та введення будинку в експлуатацію, після чого отримання можливості зареєструвати право власності спадкоємців на житловий будинок, а також для отримання можливості спадкоємцям володіти та користуватись належним їм майном, компанія змушена була подати до Київського районного суду м. Одеси аналогічний позов, але вже від імені іншого співвласника - ОСОБА_1 , а після відкриття провадження у справі, просила суд об'єднати позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в одне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2018 року були об'єднані в одне провадження цивільні справи №520/11429/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10 та №520/13450/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_10 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.09.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01.10.2019 та постановою Верховного Суду від 19.12.2019 року у справі №520/11429/17, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно №41240 в книзі 269-65 про реєстрацію за ОСОБА_10 права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, житловою площею 108,0 м2, розташований на земельній ділянці площею 1442 м2, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 6665263, внесений 05.04.2005, виселено ОСОБА_10 з незавершеного будівництвом (готовністю 96%) житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 та зобов'язано її звільнити будинок та земельну ділянку загальною площею 0,1442 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , від належних їй майна та речей.

Після набрання законної сили рішенням суду у справі №520/11429/17 та скасування запису про реєстрацію права власності на житловий будинок за ОСОБА_10 , 10.12.2019 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку літ. «А», господарських будівель і споруд: літ. «Б» - басейн, літ. «В» - гараж, літ. «Г» - навіс, №1,2 - огорожа, І - мостіння, розташований по АДРЕСА_5 , номер запису про право власності 34600402.

26.12.2019 року право власності на 1/4 частку було зареєстровано за ОСОБА_1 , номер запису про право власності 34933968 та за ОСОБА_11 , номер запису про право власності 34933953; 04.06.2020 року право власності на 1/4 частку незавершеного будівництвом (готовністю 96 %) житлового будинку було зареєстровано за ОСОБА_5 , номер запису про право власності 36987656.

Отже, підготовлений та поданий Компанією в інтересах ОСОБА_2 позов дозволив вирішити спір на користь ОСОБА_2 , на підставі рішення суду у справі №520/11429/17 скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_10 на житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_2 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, внаслідок чого ОСОБА_2 отримав можливість зареєструвати за собою ј частку у праві власності на незавершеного будівництвом будинку.

Крім того, згідно даних з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 06.08.2005 року о 16:33:01 за №2160422 реєстратором Першою Одеською державною нотаріальною конторою був внесений запис про проведену державну реєстрацію обтяження - арешт нежитлового будинку АДРЕСА_1 .

Також згідно даних з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна о 10:38:43 за №12817814 реєстратором Першою Одеською державною нотаріальною конторою був внесений запис про проведену державну реєстрацію обтяження - арешт житлового будинку з надвірними спорудами, адреса: АДРЕСА_2 .

Адвокатами компанії від імені ОСОБА_2 було підготовлено та 20.04.2016 подано до Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Першої Одеської державної нотаріальної контори про визнання протиправними дій, скасування записів.

Також було підготовлено клопотання до суду про звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору, як такого, що тільки досяг повноліття та не має роботи й відповідно заробітку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2016 у справі 3815/1907/16 адміністративний позов ОСОБА_2 було залишено без руху в зв'язку з несплатою судового збору, а також через те, що на думку суду, до досягнення повноліття ОСОБА_2 мав законного представника - мати ОСОБА_5 , яка мала можливість звертатися з адміністративним позовом для захисту його інтересів.

Представником ОСОБА_2 адвокатом Свидою К.В. було підготовлено та 05.05.2016 року подано до Одеського окружного адміністративного суду пояснення на ухвалу від 25.04.2016 року про залишення адміністративного позову без руху, в якій надано роз'яснення щодо неможливості ставити в залежність право ОСОБА_2 на звернення до суду після досягнення ним повноліття від добросовісності здійснення своїх обов'язків його законного представника - ОСОБА_5 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 було відкрито провадження у справі №815/1907/16.

04.07.2016 року представником ОСОБА_2 адвокатом Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» Свидою К.В. до суду були підготовлені та надані додаткові пояснення у справі.

14.07.2016 року представником ОСОБА_2 адвокатом Оксютою В.В. до суду було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня представник зробив відповідні фотокопії матеріалів справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 у справі №815/1907/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 було відмовлено.

05.08.2016 року представником ОСОБА_2 адвокатом Свидою К.В. було підготовлено та подано апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року.

04.11.2016 року представником ОСОБА_2 адвокатом Оксютою В.В. до Одеського апеляційного адміністративного суду було подано додаткові пояснення по суті справи.

17.10.2016 року ОСОБА_2 разом з адвокатом Свидою К.В. звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Осінцевої В.М. з заявою про державну реєстрацію припинення обтяжень, накладених Першою Одеською державною нотаріальною конторою на підставі урядової телеграми 10/102 від 06.07.2005 на нежитловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

До заяви були додані постанови про закриття кримінального провадження №42014160000000502 відносно ОСОБА_12 та відносно ОСОБА_13 й ОСОБА_14 , а також копії рішення Київського районного суду м. Одеси від 07.06.2013 року у справі №1512/2-1074/11, яким вирішено питання про право власності на нежитлову будівлю офісного центру та рішення Апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015, яким вирішено питання про право власності на житловий будинок.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Осінцевої В.М. від 17.10.2016 №31892063 ОСОБА_2 було відмовлено у державній реєстрації припинення обтяження, накладеного на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та нежитлову будівлю офісного центру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме: подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Для проведення державної реєстрації припинення обтяжень адвокатами компанії від імені ОСОБА_2 було також підготовлено до Першої Одеської державної нотаріальної контори заяву про державну реєстрацію припинення обтяжень, накладених на підставі урядової телеграми 10/102 від 06.07.2005 на нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

До заяви було додано пакет документів, які свідчили, що спір про право власності на вказане нерухоме майно судом вирішений, а кримінальне провадження, в якому було накладено арешт, закрито.

Згідно з відповіддю заступника завідувача Першої Одеської державної нотаріальної контори від 01.11.2016 №2305/01-16, до заяви про державну реєстрацію припинення обтяження повинно бути додано рішення суду про заборону (зняття) вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, що набрало законної сили. Тому для вирішення питання про державну реєстрацію припинення обтяження на вказане нерухоме майно ОСОБА_2 було запропоновано звернутись до суду.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 у справі №815/1907/16 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року скасовано, визнано протиправними дії Першої Одеської державної нотаріальної контори щодо внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення арешту на нежитловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження №2160422, та щодо внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення арешту на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 12817814; скасовано запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про проведену державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна - нежитлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження №2160422; скасовано запис у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про проведену державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна - житлового будинку з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 12817814.

17.11.2018 року представником ОСОБА_2 адвокатом Свидою К.В. було підготовлено та направлено до Першої Одеської державної нотаріальної контори заяву про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 у справі №815/1907/16, та скасування записів про проведену державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна.

26.11.2016 року державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Сажнєвою Т.А. накладені на підставі урядової телеграми 10/102 від 06.07.2005 року обтяження на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та нежитловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було припинено, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №74478413 від 01.12.2016 та №74477352 від 01.12.2016.

Відносно кримінальних проваджень, суд зазначає наступне.

Враховуючи, що п. 1.2. договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року було передбачено надання правової допомоги з усіх питань, пов'язаних з об'єктами нерухомого майна: нежитлової будівлі офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі, у вигляді виконання адвокатських обов'язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства та всі види юридичної допомоги, які є необхідними для належного виконання Договору (п. 1.3 Договору), то правова допомога надавалась компанією ОСОБА_2 також у трьох кримінальних провадженнях, про які буде зазначено нижче.

Розслідування у всіх трьох кримінальних провадженнях здійснювалось щодо осіб, які були причетні до позбавлення ОСОБА_2 спадкового майна його батька, в тому числі, й житлового будинку АДРЕСА_2 .

Прокуратурою Одеської області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000172 від 25.04.2014 року за обвинуваченням судді ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.375 КК України.

Після закінчення досудового розслідування прокурор звернувся до суду з обвинувальним актом.

Відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 12.10.2014, після чого 05.11.2014 року ОСОБА_1 подав заяву про вчинення кримінального правопорушення та завдання йому матеріальної шкоди, а 10.12.2014 року був допитаний в якості потерпілого.

На стадії здійснення досудового розслідування ОСОБА_2 не подавав заяву про залучення його до провадження як потерпілого.

З метою відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_3 , адвокатом Свидою К.В. в інтересах ОСОБА_2 було підготовлено цивільний позов про відшкодування завданої ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди у розмірі 15 246 623,37 грн.

На підставі ч. 1 ст. 128 КПК України до початку судового розгляду у справі №469/97/17 представником ОСОБА_2 ОСОБА_16 24.03.2017 року до Центрального районного суду м. Миколаєва був поданий цивільний позов у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.05.2017 у справі №469/97/17 обвинувальний акт, складений за результатами досудового розслідування обставин кримінального провадження №42014160000000172, за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК України, був повернутий прокурору.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 23.02.2018 кримінальне провадження №42014160000000172 за обвинуваченням ОСОБА_15 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КПК України, було направлено на розгляд до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.

До цього часу розгляд кримінальної справи №469/97/17 здійснюється Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області.

Крім того, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про вчинення кримінального правопорушення до прокуратури Одеської області, 16.07.2016 до ЄРДР було внесено відомості щодо шахрайського заволодіння невстановленими особами спадковим майном, за ч. 1 ст. 190 КК України.

Згодом правову кваліфікацію було змінено на ч. 4 ст. 190 КК України.

Враховуючи, що особами, які шахрайським способом заволоділи майном ОСОБА_3 були ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , тим самим вони завдали шкоди дітям ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , тому з метою стягнення матеріальної та моральної шкоди з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 , завданої незаконним відчуженням належного ОСОБА_3 майна адвокатами компанії було підготовлено цивільний позов в кримінальному провадженні №12016160500005384.

Як вбачається зі змісту позову, збитки були завдані ОСОБА_2 , ОСОБА_5 внаслідок незаконного відчуження нею спадкового майна, серед якого, зокрема, житловий будинок по АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 .

Цивільний позов був поданий ОСОБА_2 до Київського ВП ГУНП в Одеській області 14.12.2016.

На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016160500005384 триває.

Також, 22.03.2005 року заступником прокурора м. Одеси відносно ОСОБА_7 було порушено кримінальну справу №052200500030 за ч.4 ст.190 КК України.

11.05.2005 року заступником Генерального прокурора України визначена підслідність даної кримінальної справи за слідчим управлінням Генеральної прокуратури України.

06.06.2005 року порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_7 за ч.4 ст.190 КК України, 22.08.2005 - за ч.2 ст.358 КК України.

08.10.2005 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу стосовно судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_12 за фактами постановлений завідомо неправосудних рішень, що спричинили тяжкі наслідки, службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками ч.2 ст.375, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

Вироком Деснянського районного суду м.Києва від 13.02.2014 засуджені: ОСОБА_17 за ст.190 ч.4, ст.209 ч.3, ст.27 ч.4, ст.364 ч.2, ст.27 ч.5, ст.364 ч.2, ст.27 ч.4, ст.366 ч.2, ст.27 ч.5, ст.366 ч.2, ст.27 ч.4, ст.27 ч.5 ст.364 ч.2, ст.27 ч.4, ст.27 ч.5 ст.366 ч.2, ст.27 ч.4, ст.358 ч.2, ст.27 ч.5, ст.358 ч.2, ст.358 ч.2, ст.358 ч.3; ОСОБА_12 за ст.27 ч.5, ст.190 ч.4, ст.364 ч.2, ст.366 ч.1, ст.358 ч.3; ОСОБА_14 за ст.27 ч.5, ст.190 ч.4, ст.27 ч.5, ст.364 ч.2, ст.27 ч.5, ст.366 ч.2, ст.358 ч.2. ОСОБА_12 виправдано за ст.190 ч.2 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.08.2014 вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13.02.2014 щодо засуджених ОСОБА_17 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 - скасовано. Матеріали кримінальної справи направлено Генеральному прокурору України для проведення додаткового розслідування, в ході якого було потрібно провести всі необхідні слідчі дії для встановлення дійсних обставин по справі, виконати вказівки як апеляційного, так і Верховного Суду України.

Постановою першого заступника Генерального прокурора України Герасимюка М.В. від 24.09.2014 року про визначення підслідності була визначена підслідність кримінальної справи №052200500030 за обвинуваченням ОСОБА_17 за ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.ч.4,5 ст.27, ч.2 ст.364, ОСОБА_12 за ч.5 ст.27, ч.4 ст.190, ч.2 ст.364 КК України, за ч.5 ст.27, ч.4 ст.190, ч.2 ст.364 КК України, за ОСОБА_14 за ч.5 ст.27, ч.4 ст.190, ч.2 ст.364 КК України за слідчими прокуратури Одеської області.

Після прийняття нового КПК України, 14.10.2014 слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу прокуратури Одеської області до ЄРДР за №42014160000000502 були внесені відомості про вчинення суддею Приморського районного суду м.Одеси ОСОБА_12 спільно з іншими особами кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Постановою заступника Генерального прокурора України Столярчука Ю.В. від

було скасовано постанову від 26.03.2015 про закриття кримінального провадження та постанову від 26.03.2015 про визначення підслідності, та доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014160000000502 слідчому підрозділу прокуратури Миколаївської області.

Після початку роботи ДБР досудове розслідування в кримінальному провадженні було доручено ТУ ДБР в Миколаївській області.

Постановою прокурора прокуратури Одеської області Шпаченко С.М. від 17.01.2020 кримінальне провадження №42014160000000502 було закрито, вказана постанова оскаржується в суді (справа №522/2305/20).

В кримінальному провадженні №42014160000000502 адвокатами Компанії 10.02.2017 було складено заяву до прокуратури Миколаївської області про залучення ОСОБА_2 до кримінального провадження в якості потерпілого.

Вказану заяву 16.02.2017 було отримано слідчим слідчої групи слідчого відділу прокуратури Миколаївської області слідчим Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Бочаровою А.Є.

Того ж дня, 16.02.2017 в м. Миколаєві ОСОБА_2 в присутності адвоката Свиди К.В. було допитано слідчим в кримінальному провадженні в якості потерпілого, про що складено протокол допиту потерпілого від 16.02.2017 (копія додається).

15.06.2017 слідчим Бочаровою А.Є. в присутності адвоката Оксюти В.В. вдруге було допитано потерпілого ОСОБА_2 , про що складено протокол додаткового допиту потерпілого від 15.06.2017.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування здійснюється стосовно фактів протиправного заволодіння майном, зокрема, нежитловим приміщенням офісного центру за адресою: АДРЕСА_1 , та житловим будинком по АДРЕСА_2 .

Таким чином, внаслідок проведеної адвокатами АО «ЮК «Лекс Ноледж» роботи згідно з договором про надання правової допомоги від 18.04.2016 року щодо захисту його прав та представництва інтересів ОСОБА_2 з приводу визнання, реалізації, державної реєстрації права власності, скасування наявних на момент укладення даного договору записів про проведену державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також у судових справах (спорах), які виникали з цього питання та з усіх інших питань, пов'язаних з даним об'єктом нерухомого майна: 26.11.2016 державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Сажневою Т.А. припинене накладене на підставі урядової телеграми 10/102 від 06.07.2005 обтяження на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; 21.07.2017 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 1/4 частку земельної ділянки площею 0,1442 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №815/4647/17, було відмовлено у позові ОСОБА_10 до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В. про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_2 ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Постановою ВАС України від 28.11.2018 провадження у справі №815/4647/17 закрито як таке, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Тобто право власності на 1/4 земельної ділянки до цього часу зареєстровано за ОСОБА_2 ..

До Київського районного суду м. Одеси подано позов від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про скасування державної реєстрації ОСОБА_10 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , витребування майна з її незаконного володіння, виселення її з будинку та зобов'язання звільнити будинок й земельну ділянку від її майна та речей. Внаслілок задоволення вказаного позову ОСОБА_2 зареєстрував за собою 1/4 частку у праві власності на будинок, ОСОБА_10 була виселена, а будинок було звільнено від її майна; були складені цивільні позови в кримінальних провадженнях №42014160000000172 та №12016160500005384; надана правова допомога в кримінальних провадженнях №42014160000000172, №12016160500005384 та №42014160000000502.

Суд звертає увагу, що відповідач не спростував зазначених вище обставин, а тому суд доходить до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, які передбачені договором про надання правової допомоги від 18.04.2016 р.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

До загальних засад цивільного законодавства, які передбачені в ст.3 ЦК України, відносяться принципи справедливості, добросовісності і розумності. Ці принципи відіграють важливу роль також у зобов'язаннях, а отже й у договірних відносинах, які відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Добросовісність це стандарт поведінки розумної, чесної і порядної людини. Цей принцип встановлює загальний обов'язок сторін договору - діяти з врахуванням чесної ділової практики, зокрема таким чином, щоб уникати порушення однією стороною того, на що правомірно та обґрунтовано очікувала інша сторона під час укладення договору. Принцип добросовісності у зобов'язальному праві передбачає сумлінну і чесну поведінку суб'єктів при виконанні суб'єктивних обов'язків і здійснення суб'єктивних прав у зобов'язальних відносинах.

У зв'язку з цим, поведінка ОСОБА_2 , який, взамін надання йому позивачем правової допомоги, взяв на себе обов'язок оплатити її, однак не зробив цього, а також відмова відповідача від договору після того, як він був виконаний позивачем, не може вважатись добросовісною.

Таким чином, суд доходить до висновку, що до 21.10.2017 року, тобто протягом трьох місяців після того, як 21.07.2017 року за відповідачем була зареєстрована частка у праві власності на земельну ділянку, ОСОБА_2 мав сплатити позивачу гонорар за договором про надання правової допомоги від 18.04.2016 р.

Щодо розміру гонорару, то як було зазначено вище, у додатку до договору про надання правової допомоги сторони вказали, що він становить 50% від ринкової вартості належної ОСОБА_2 частки у праві власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю офісного центру, розташовану в АДРЕСА_1 , та 50% від ринкової вартості належної ОСОБА_2 частки у праві власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Цей гонорар мав бути сплачений не пізніше ніж через три місяці після державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на частку у зазначеному майні (п.2 додатку до договору).

Під час розгляду справи представником позивача було надано висновок ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» судового експерта Скибінської Т.М. №062/2021 оціночно-земельної експертизи від 30.08.2021 року, зі змісту якого вбачається, що ринкова вартість ј частини земельної ділянки, площею 0,1442 га, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на момент складання даного висновку - 30.08.2021 року складає 2 250 778 грн., що еквівалентно 83 582 доларів США.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт про надання послуг від 11.01.2021 року з надання правової допомоги по договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року (т. 2 а.с. 170), підписаний без зауважень Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Лекс Ноледж» та ОСОБА_2 , зі змісту якого вбачається, що підписанням цього акту сторони підтверджують, що в період з 18.04.2016 по 23.10.2017 (включно) компанія відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року та додатку до договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року надала клієнту правову (правничу) допомогу, зокрема, на суму 1 523 156,84 грн. - стосовно об'єкта нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,1442 га, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, як невід'ємної частини вказаного будинку. Претензій щодо якості та обсягу правової (правничої) допомоги клієнт до компанії не має (т. 2 а.с. 170).

Підписавши без зауважень вказаний акт про надання послуг від 11.01.2021 року з надання правової допомоги по договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року ОСОБА_2 погодився з наданням йому Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Лекс Ноледж» правової (правничої) допомоги, її вартістю та підтвердив обов'язок сплатити Адвокатському об'єднанню «Юридична компанія «Лекс Ноледж» саме грошову суму у розмірі 1 523 156,84 грн. за надання правової (правничої) допомоги.

Суд також враховує, що згідно висновку ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» судового експерта Скибінської Т.М. №062/2021 оціночно-земельної експертизи від 30.08.2021 року, 50 % вартості ј частини земельної ділянки, площею 0,1442 га, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , складає 1 125 389,00 грн., однак, підписавши без зауважень акт про надання послуг від 11.01.2021 року з надання правової допомоги по договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року ОСОБА_2 погодився з наданням йому Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Лекс Ноледж» правової (правничої) допомоги, її вартістю та підтвердив обов'язок сплатити саме грошову суму у розмірі 1 523 156,84 грн. за надання правової (правничої) допомоги.

Крім того, 12 січня 2021 року між Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Лекс Ноледж» та ОСОБА_1 було укладено договір №2 відступлення права вимоги, відповідно до умов якого, АО «ЮК «Лекс Ноледж» відступило ОСОБА_1 право вимоги грошового боргу ОСОБА_2 по грошовому зобов'язанню на загальну суму 1 523 156,84 грн., яке виникло у ОСОБА_2 перед АО «ЮК «Лекс Ноледж» на підставі договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року, додатку б/н до договору про надання правової допомоги від 18.04.2016 року, що були укладені між АО «ЮК «Лекс Ноледж» та ОСОБА_2 з приводу надання ОСОБА_2 правової допомоги щодо визнання, реалізації, державної реєстрації права власності, в тому числі шляхом скасування записів про проведену державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки площею 0,1442 га, кадастровий номер 5110136900:27:011:0147, а також з усіх питань, пов'язаних з вказаними об'єктами нерухомого майна.

Відповідно до п. 2 Договору №2 відступлення права вимоги, ОСОБА_1 набув право (АО «ЮК «Лекс Ноледж») вимагати від ОСОБА_2 належного виконання зобов'язання в частині сплати грошових коштів у загальному розмірі 1 523 156, 84 грн. боргу.

Відповідно до п. 3 Договору №2 відступлення права вимоги, заборгованість ОСОБА_2 перед АО «ЮК «Лекс Ноледж» у розмірі 1523156,84 грн. була визнана ОСОБА_2 шляхом підписання двостороннього Акту про надання послуг від 11.01.2021 з надання правової допомоги по Договору про надання правової допомоги від 18.04.2016.

Пунктом 6 Договору №2 відступлення права вимоги передбачено, що на підставі цього договору ОСОБА_1 має право вчиняти необхідні процесуальні дії щодо заміни сторони правонаступником у справі №522/18096/20 за позовом АО «ЮК «Лекс Ноледж» до ОСОБА_2 про стягнення коштів, яка розглядається Київським районним судом м. Одеси.

До ОСОБА_1 відповідно до п. 7 договору переходять усі інші права, які забезпечують виконання зобов'язання ОСОБА_2 , а також інші права, в тому числі, процесуальні, але не виключно, які виникають у зв'язку з необхідністю добровільного чи примусового виконання рішення суду у справі №522/18096/20.

ОСОБА_2 був повідомлений про заміну кредитора 15.01.2021 року, про що свідчить його підпис на письмовому повідомленні від 13.01.2021 року.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що право вимоги грошового боргу ОСОБА_2 по грошовому зобов'язанню на загальну суму 1 523 156,84 грн., яке є предметом розгляду у вказаній справі, перейшло до ОСОБА_1 , тобто було здійснено заміну особи у відносинах, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2021 року було замінено позивача Адвокатське об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» на його правонаступника - ОСОБА_1 у цивільній справі №522/18096/20 за позовом Адвокатського об'єднання «Юридична компанія «Лекс Ноледж» до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Також необхідно вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 847 гривень 35 копійок.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Адвокатського об'єднання «ТДС ГРУП» про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 10.12.2013 року Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській області) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 1 523 156 (один мільйон п'ятсот двадцять три тисячі сто п'ятдесят шість) гривень 84 копійки, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 847 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок сім) гривень 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.09.2021 року.

Суддя Петренко В. С.

Попередній документ

99665776

Наступний документ

99665778

Інформація про рішення:

№ рішення:	99665777
№ справи:	522/18096/20
Дата рішення:	08.09.2021
Дата публікації:	20.09.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Київський районний суд м. Одеси
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто у апеляційній інстанції (14.10.2022)
Результат розгляду:	повернуто скаргу
Дата надходження:	01.12.2020
Предмет позову:	стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

11.02.2021 14:30	Київський районний суд м. Одеси
23.03.2021 11:30	Київський районний суд м. Одеси
14.04.2021 09:45	Київський районний суд м. Одеси
29.04.2021 12:00	Київський районний суд м. Одеси
14.06.2021 14:00	Київський районний суд м. Одеси
08.09.2021 14:00	Київський районний суд м. Одеси