Справа № 946/7543/21
Провадження № 3/946/2303/21
Іменем України
15 вересня 2021 року м. Ізмаїл
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамов А.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1
за ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
09.09.2021 року до суду надійшов з Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №145720 від 30.08.2021, складеного відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 , 30.08.2021 приблизно о 14:00 год. в с. Нова Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, на шкільному стадіоні, перебуваючи без одягу, образливо чіплялася до громадян, чим своїми діями порушила громадський порядок і спокій громадян, за що відповідальність передбачена ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 15.09.2021 о 11:00 год., не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена, що підтверджено її особистим підписом в розписці про отримання судової повістки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У рішенні Європейського Суду від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Аналіз викладених вище обставин, неявки в судове засідання ОСОБА_1 дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, що виразилися у відсутності інтересу до поданого до суду відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні дрібного хуліганства (нецензурна лайка в громадському місці) при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, також повністю доведена матеріалами справи, що досліджені судом.
При накладенні адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом'якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративного правопорушення, суд не вбачає.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення нею нових правопорушень, буде необхідним та достатнім застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 173 КУпАП. Суд також вважає, що в даному випадку таке стягнення, як штраф, буде достатнім, таке стягнення повністю досягне мети його застосування, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для накладення більш суворих стягнень, передбачених санкцією ст. 173 КУпАП.
Крім того, суд вважає за необхідне в силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р., а саме в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 454 грн.
Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення за ст. 173 КУпАП у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 (п'ятдесят одну) гривню в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн., зарахувавши його до спеціального фонду державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.
Суддя: А.С. Адамов