Справа № 495/5590/17
Номер провадження 1-кп/495/20/2021
15 вересня 2021 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області колегіально у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського кримінальне провадження внесеного в ЄРДР № 12016160240001794 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приморське, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянина України, з середньотехнічною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього дитину 2012 року народження, раніше судимого:
- 02.08.2007 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області за ст.185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
- 07.05.2009 року Приморським районним судом м. Одеси за ст.186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 71 КК України до відбування покарання призначено не відбуте покарання за попереднім вироком у вигляді 6 місяців та призначено остаточне покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі;
- 25.01.2017 року Святошинським районним судом м. Києва за ст.185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців;
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , до арешту проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -
сторони кримінального провадження:
прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7
потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого
Обвинувачений ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення при наступних обставинах:
Так, у невстановлений в ході судового розгляду час, у невстановленому судовим розглядом місці обвинувачений ОСОБА_6 вступив в попередньо злочинну змову з двома невстановленими особами, спрямовану на незаконне заволодіння грошовими коштами, запропонувавши здійснити розбійний напад на родину ОСОБА_12 , мешканців села Приморське, Білгород-Дністровського району, Одеської області.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи уродженцем с. Приморське, Білгород-Дністровського району Одеської області, достовірно знаючи, що потерпілий ОСОБА_9 , та його син потерпілий ОСОБА_9 , займаються сільським господарством і на момент попередньої злочинної змови, повинні були здати крупну партію урожаю зерна, та отримати грошові кошти у великих розмірах.
Так, 04.07.2016 року приблизно, о 02 годині 00 хвилин, обвинувачений ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з двома невстановленими особами, маючи умисел на розбійний напад, розподіливши ролі, під'їхали на невстановленому автомобілі до будинку АДРЕСА_1 , та приступили до реалізації свого злочинного умислу на розбійний напад, спрямований на заволодіння чужим майном - грошовими коштами, що належать родині ОСОБА_12 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, де запевнившись, що світло у будинку вимкнуто, дочекавшись відпочинку усіх присутніх у будинку. При цьому обвинувачений ОСОБА_6 , знаючи розташування житлових кімнат та місця відпочинку родини, тому як раніше перебував за місцем проживання потерпілого ОСОБА_9 , який спільно з обвинуваченим ОСОБА_6 навчався в однієї середньої школі села Приморське Білгород-Дністровського району Одеської області. Обвинувачений ОСОБА_6 керував діями двох невстановлених осіб шляхом розміщення автомобіля злочинців у період скоєння злочину.
Приблизно о 02.14 год. того ж дня обвинувачений ОСОБА_6 з двома невстановленими особами, пересинивши паркан будинку АДРЕСА_1 , наділи на обличчя балаклави, щоб не можливо було розпізнати нападників.
Після чого обвинувачений ОСОБА_6 через метало-пластикове вікно, шляхом його пошкодження проник до житлової кімнати будинку АДРЕСА_1 , де в той момент знаходились потерпілий ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_13 , та відразу став застосовувати насилля у вигляді нанесення ударів по голові та тулубу стосовно потерпілого ОСОБА_9 , щоб виключити можливості чинити опір та кликати на допомогу сторонніх осіб або своїх родичів, двоє інших невстановлених осіб, проникнувши до житлової кімнати та стали застосовувати насилля у вигляді нанесення ударів по голові та тулубу стосовно потерпілої ОСОБА_13 , щоб виключити можливості чинити опір та кликати на допомогу сторонніх осіб.
В ході бійки потерпілому ОСОБА_9 вдалося вирватись та покликати на допомогу потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , остання інтуїтивно увімкнула світло у кімнату, а потерпілий ОСОБА_9 став чинити опір нападникам, двоє невстановлених осіб, відразу через відкрите метало-пластикове вікно у кімнату вискочили до внутрішнього двору будинку, а обвинувачений ОСОБА_6 , став чинити опір, вступив у бійку з потерпілим ОСОБА_9 , іншій потерпілий ОСОБА_9 , зірвав балаклаву, яка була одягнена на обличчі обвинуваченого ОСОБА_6 , інший нападник, який перебував на той момент у внутрішньому дворі став погрожувати застосуванням зброї.
З метою допомоги своєму батькові потерпілий ОСОБА_9 побіг до кухні, щоб взяти предмет ударно-драбинної дії, повернувшись побачив свого батька ОСОБА_9 у непритомному стані (часткова втрата свідомості) від нанесених ударів по голові.
Під час здійснення розбійного нападу із застосуванням насилля небезпечного для життя, здоров'я потерпілих та погрозами його застосування обвинувачений ОСОБА_6 діючи з двома невстановленими особами, заволоділи шкіряним гаманцем коричневого кольору, вартістю 100 гривень, грошовими коштами у розмірі 3000 гривень та 200 доларів США, що по курсу НБУ станом на 04.07.2016 року складає 4 964 гривень 28 копійок, які знаходились на підвіконні метало-пластикового вікна житлової кімнати, перебування потерпілого ОСОБА_9 , чим спричинили матеріальний збиток останньому у розмірі 8 064 гривні, 28 копійок.
Після скоєння кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_6 з двома невстановленими особами зник у невідомому напрямку, маючи можливість розпорядиться грошовими коштами та гаманцем на свій власний розсуд.
На початку судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України не визнавав повністю.
У судовому засіданні 14.09.2021 року обвинувачений ОСОБА_6 винним себе за пред'явленим обвинуваченням визнав у повному обсязі.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив сторонам вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_9 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився допитом обвинуваченого, потерпілих, дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого. Йому було роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини кримінального правопорушення.
Не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що 04.07.2016 року він познайомився з особами, яких раніше не знав. Приблизно о 02 годині 00 хвилин вони проходили біля будинку ОСОБА_12 і хтось запропонував вчинити крадіжку з будинку. Він спочатку відмовився, а потім погодився. Далі вони через вікно проникли до кімнати будинку. У цьому будинку він раніше бував, оскільки вчився разом з потерпілим ОСОБА_12 . У будинку між ними та потерпілими сталася бійка у ході якої його знайомі повтікали через вікно, а він на деякий час залишився у будинку, оскільки хтось з потерпілих вдарив його по голові. Повністю до тями він прийшов на вулиці, після чого втік. Пояснив, що вчинив це тому, що йому необхідні були гроші. У скоєному розкаявся та просив його суворо не карати, оскільки у нього є дитина та він бажає приймати участь у її виховуванні. Крім того за час перебування під вартою він повністю усвідомив що накоїв. Цивільний позов потерпілого визнав.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що він разом з дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_9 мешкають у будинку АДРЕСА_1 . Він спільно зі своїм сином ОСОБА_9 займаюсь фермерським господарством. 03.07.2016 року приблизно о 23.00 годині він з сином повернулись додому з поля після прибирання, в цей момент у домі знаходилась його дружина ОСОБА_8 та дівчина сина ОСОБА_10 . Приблизно о 00.10 годин вони лягли відпочивати. 04.07.2016 року приблизно о 03.00 годині в ночі він з дружиною прокинувся тому як почув крики з сусідній кімнати його сина та дівчини. Забігши до кімнати його жінка включила світло і вони побачили трьох чоловіків, а його син в цей момент лежав вже на підлозі, нападники злякались і почали тікати, він схопив за пояс одного з нападників та почав утримувати в цей момент його син схопив нападника за балаклаву та вони повалили останнього на підлогу де зірвали з його голови маску і впізнали нападника це був обвинувачений ОСОБА_6 оскільки він мешканець їх села та навчався з його сином. Коли вони зірвали балаклаву і нападники зрозуміли, що вони впізнали обвинуваченого, то у вікні появився другий нападник, який вголос сказав, що буде стріляти. Далі його син побіг на кухню за сокирою, а він в цей момент боровся з обвинуваченим ОСОБА_14 , однак іншій нападник наніс йому удар по голові, у зв'язку з чим обвинувачений вирвався з його рук та втік. Коли його син ОСОБА_9 повернувся до кімнати, то він сидів на полу, він сказав синові, що отримав сильний удар по голові від чого на декілька секунд втратив свідомість. Далі, вони викликали працівників поліції, які приїхали приблизно через годину. Претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, просив суворо покарати обвинуваченого.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 надала аналогічні пояснення, які були надані у судовому потерпілим ОСОБА_9 . Претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, просила суворо покарати обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що він разом з матір'ю ОСОБА_8 та батьком ОСОБА_9 мешкають в будинку АДРЕСА_1 . Він спільно зі своїм батьком ОСОБА_9 займаюсь фермерським господарством. 03.07.2016 року приблизно о 23.00 годині він з батьком повернулись додому з поля після прибирання, в цей момент у домі знаходилась його мати ОСОБА_8 та дівчина ОСОБА_10 . Приблизно о 00.10 годин вони лягли відпочивати. Через деякий час він прокинувся, так як почував як поворухнулись жалюзі на вікні та побачив силует чоловіка який проник через вікно до кімнати і відразу почав наносити йому удари по різним частинам тіла, а два інших чоловіка почали бити його дівчину ОСОБА_10 . Він та його дівчина почали кричати та намагались чинити опір нападникам і в цей момент до їх кімнати забігла його мати ОСОБА_8 яка увімкнула світло в кімнаті та його батько ОСОБА_9 , який теж почав чинити опір нападникам. Коли забігли до кімнати його батьки то нападники злякались і почали тікати, його батько схопив одного з них за пояс та почав утримувати в цей момент він схопив нападника за балаклаву та вони вдвох повалили останнього на підлогу де зірвали з його голови маску і впізнали нападника, оскільки це був обвинувачений ОСОБА_6 який є мешканцем їх села та він навчався з ним у школі. Коли вони зірвали балаклаву і нападники зрозуміли, що вони впізнали обвинуваченого, то у вікні появився другий нападник, який вголос закричав що буде стріляти. Далі, він побіг на кухню де взяв качалку. Коли він повернувся до кімнати, то його батько ОСОБА_9 сидів на полу, він сказав йому, що отримав сильний удар по голові від чого на декілька секунд втратив свідомість, у зв'язку з чим обвинувачений вирвався з його рук та втік. Далі, вони викликали працівників поліції, які приїхали приблизно через годину. Цивільний позов підтримав, просив суворо покарати обвинуваченого
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 надала аналогічні пояснення, які були надані у судовому потерпілим ОСОБА_9 . Претензій майнового характеру до обвинуваченого не має, просила суворо покарати обвинуваченого.
Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його за ч.3 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу з погрозою застосування насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд відносить каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_6 кримінального обвинувачення, колегія суддів вважає необхідним призначити йому покарання.
Відповідно до приписів ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує суспільну небезпеку та характер вчиненого ним кримінального правопорушення, посередню характеристику по місцю проживання, його вік, стан здоров'я, те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, маючи не зняту та не погашену судимість, знов скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, його каяття у скоєному.
Враховуючи викладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі за корисні злочини, належних висновків для себе не зробив, маючи не зняту та не погашену судимість знов вчинив корисне кримінальне правопорушення, враховуючи його вік, те що він має постійне місце проживання на території Білгород-Дністровського району Одеської області, враховуючи його сімейний стан, а саме, що він одружений та має на утриманні малолітню дитину, враховуючи відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що він не визнавав свою провину під час досудового слідства, але визнав вину під час судового розгляду, що на думку суду не є щирим каяттям, а розцінюється судом лише як спроба пом'якшити своє покарання, враховуючи його стан здоров'я, а саме те, що він страждає хронічними хворобами, що підтверджується довідкою з ДУ «Ізмаїльській слідчий ізолятор» і неодноразово звертався за медичною допомогою, а також враховуючи думку потерпілих, які просили покарати обвинуваченого суворо та позбавити обвинуваченого волі, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі на певний строк, достатній для досягнення цілей покарання.
Колегія суддів приходить до переконання, що ізоляція обвинуваченого ОСОБА_6 до позбавлення волі на певний строк відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання і відображує співмірність злочину та кари і тільки таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Крім того колегія суддів враховує, що приписами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 24.12.2015 року передбачено, що зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Відповідно до припису ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення», попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Окрім того, положеннями п. ґ) ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 24.12.2015 року передбачено, що у строк попереднього ув'язнення включається строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Законом України № 2046-VIII від 18 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», який набрав законної сили 21.06.2017 року, частину п'яту статті 72 КК України викладено в такій редакції: «Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».
Отже, зазначений закон погіршує становище обвинувачених у порівнянні з попередньою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України (закон № 838-VIII від 26.11.2015 року).
Разом з тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Зазначена позиція також знайшла своє відображення у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року, справа № 663/537/17, провадження №13-31кс18, відповідно до якої:
«61. Однак, зараховуючи на підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення у строк відбування покарання, суд бере до уваги сам факт перебування особи під вартою, а не окремі процесуальні аспекти його застосування, як-от: підстави, порядок, мета та ін.
62. Підстави, порядок та мета, а також законність попереднього ув'язнення є предметом дослідження на більш ранніх етапах кримінального провадження до моменту призначення покарання та зарахування в його строк строку попереднього ув'язнення.
63. Вищенаведені та інші процесуальні аспекти випливають з правової природи самого попереднього ув'язнення, а не з порядку зарахування його строку у строк покарання на етапі призначення покарання.
64. Вони жодним чином не впливають на визначений у КК України алгоритм зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання (день за день або ж день за два дні).
65. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду констатує, що:
- «попереднє ув'язнення» та «зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання» - не тотожні поняття. Норма ч. 5 ст. 72 КК України про зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання є нормою матеріального кримінального права, а не кримінального процесуального права. Ця норма за своєю суттю та цілями не виконує функцію вирішення процесуальних питань, а є складовою частиною інституту призначення покарання, який, у свою чергу, є одним з кримінально-правових інститутів, передбачених у розділі ХІ Загальної частини КК України;
- зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання є кримінально-правовим наслідком діяння в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, який впливає на становище особи за ст. 5 КК України (поліпшує або погіршує його);
- Закон № 838-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі;
- Закон № 2046-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;
- вирішуючи питання про те, якою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України належить керуватися у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою діяння, як це визначено у ч. 2 і 3 ст. 4 КК України, тобто застосовувати правила дії у часі закону України про кримінальну відповідальність, а не правила дії у часі кримінального процесуального закону».
Таким чином, строк попереднього ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_6 має бути зарахований у строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції закону № 838-VIII від 26.11.2015 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з моменту фактичного затримання 30.06.2017 року по день набрання вироком законної сили, оскільки кримінальне правопорушення обвинуваченим було вчинено 04.07.2016 році.
Під час досудового розслідування потерпілий ОСОБА_9 заявив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на його користь майнової шкоди у розмірі 10 000 грн., колегія суддів вважає, що даний позов необхідно задовольнити у повному обсязі та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого компенсацію майнової шкоди у сумі 10 000 грн., оскільки обвинувачений повністю визнав позовні вимоги.
Речові докази: футболку чорного кольору, кросівок чорного кольору, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області - знищити.
Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України, та на підставі санкції вказаної статі призначити йому покарання у виді 8 років 4 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання - тобто з 30.06.2017 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», зарахувати засудженому ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту його фактичного затримання, тобто з 30.06.2017 року до набрання вироком законної сили включно з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Звільнити негайно засудженого ОСОБА_6 з під варти в залі суду у зв'язку з повним відбуттям покарання призначеного за вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.09.2021 року.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 задовольнити, стягнувши с засудженого ОСОБА_6 на користь потерпілого компенсацію матеріальної шкоди в сумі 10 000 грн.
Судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч.2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно видати засудженому та прокурору.
Суддя доповідач: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2