Справа №755/2113/21 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3491/2021 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
16 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - ОСОБА_9 ,
перекладача - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Вірменія, громадянина Республіки Вірменії, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє Деснянським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 186 КК України строком на 4 роки 3 місяці позбавлення волі,
визнано винуватим у скоєнні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання:
-за ч. 2 ст. 15 ст. 185 КК України - у виді 1 /одного/ року позбавлення волі.
-за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 /двох/ років позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України призначеноОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 двох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільненоОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Покладено на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вироком вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку суду, 16.12.2020 року приблизно о 17 годин 30 хвилин ОСОБА_7 перебував у приміщенні торгової зали супермаркету «Епіцентр», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де побачив на полицях інструменти та обладнання. В цей момент у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_7 підійшов до торгівельної полиці з інструментами та обладнанням, звідки взявнаступний товар, а саме сокиру-колун "1600S" вартістю 1365 гривень.
Продовжуючи реалізацію свого злочинног ОСОБА_7 цький Ю.В., тримаючи при собі викрадене майно, підійшов до крайньої межі торгівельної зали відділу «Садовий майданчик», де через отвір у нижній частині паркану перекинув вказану сокиру-колун на вулицю, при цьому не розрахувався за нього. Післ ОСОБА_7 цький Ю.В. вийшов на вулицю, де підібрав сокиру-колун та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши ТОВ «Епіцентр К», майнової шкоди на суму 1365 гривень.
Крім того, 19.12.2020 року, приблизно о 17 годин ОСОБА_7 цький Ю.В. перебував у приміщенні торгової зали супермаркету «Епіцентр», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де побачив на полицях інструменти та обладнання. В цей ОСОБА_7 ького Ю.В. виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умесел, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного зб ОСОБА_7 цький Ю.В. підійшов до торгівельної полиці з інструментами та обладнанням, звідки взяв сокиру універсальну «Cellfast ERGO U1100», вартістю 859 гривень 44 копійки; 2) подовжувач одномісний «Ехрегt BNG-ЕС2G25М30», вартістю 379 гривень 36 копійок.
Продовжуючи реалізацію свого злочинног ОСОБА_7 цький Ю.В., тримаючи при собі у руках викрадене майно, підійшов до крайньої межі торгівельної зали відділу «Садовий майданчик», де через отвір у нижній частині паркану перекинув вказаний товар на вулицю, при цьому не розрахувався за нього. Піс ОСОБА_7 цький Ю.В. вийшов на вулицю, де підібрав вказаний товар та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши ТОВ «Епіцентр К», майнової шкоди на загальну суму 1238 гривень 80 копійок.
Крім того, 20.12.2020 року, приблизно о 17 годин ОСОБА_7 цький Ю.В. перебував у приміщенні торгової зали супермаркету «Епіцентр», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 11, де побачив на полицях інструменти та обладнання. В цей ОСОБА_7 ького Ю.В. виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умесел, діючи з корисливих мотивів, з метою власного протиправного зб ОСОБА_7 цький Ю.В., підійшов до торгівельної полиці з інструментами та обладнанням, звідки взяв сокиру універсальну «Cellfast ERGO U600», вартістю 667 гривень 56 копійки; подовжувач одномісний «Ехрегt BNG-ЕС2G25М30», вартістю 379 гривень 36 копійок.
Продовжуючи реалізацію свого злочинног ОСОБА_7 цький Ю.В., тримаючи при собі у руках викрадене майно, підійшов до крайньої межі торгівельної зали відділу «садовий майданчик», де через отвір у нижній частині паркану, перекинув вище вказаний товар на вулицю, при цьому не розрахувався за нього. Післ ОСОБА_7 цький Ю.В. вийшов на вулицю, де підібрав вище вказаний товар та хотів піти з місця вчинення кримінального правопорушення, але довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, а саме через те, що був затриманий працівниками служби охорони.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким п ОСОБА_7 ькому Ю.В. покарання за ч. 2 ст. 15 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до ст.70 КК України остаточно призначити ОСОБА_7 lack'>Ю.В. остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 двох років позбавлення волі.
Крім того, прокурор просить дослідити дані, що характеризують особу обвин ОСОБА_7 ького Ю.В.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, доведен ОСОБА_7 ького Ю.В. та правильність кваліфікації його дій, вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування ст. 75 КК України, яка не підлягала застосуванню, та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Вказує, що судом призначаючи ОСОБА_7 ькому Ю.В. із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, жодним чином не обгрунтовано мотивів прийняття такого рішення та взято до уваги лише наявність пом'якшуючої обставини, а саме щирого каяття. Проте, як зазначає прокурор, матеріалами кримінального провадження не підтверджується наявність у обвинуваченого щирого каяття.
Також прокурор зазначає, що поза увагою суду залишились дані про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, оскільки останній раніше засуджувався за вчинення злочинів проти власності, проте, не працюючи та явно не бажаючи здобувати кошти для існування законним шляхом, жодних висновків для себе не зробив, продовжуючи вчиняти нові кримінальні правопорушення, що вказує на те, що виправлення та пере ОСОБА_7 кого Ю.В. неможливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, представника потерпілого, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
Суд першої інстанції розглянув дане кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Доведеність вини та правильність кваліфі ОСОБА_7 ького Ю.В. за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальності та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Так, частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, призначаючи обвинуваченому виду і міру покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень,які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який одружений, не працює, раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, також судом враховано його вік та стан здоров'я..
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі вищенаведеного, суд першої інстанції визнав за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності пом'якшуючих обставин, даних про його особу в сукупності, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченогоможливе без ізоляції від суспільства, а тому визнав за доцільне застосувати до ньогоположення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Враховуючи принципи індивідуалізації, співмірності заходу примусу характеру вчинених дій та конкретні обставини справи, призначене покарання за вчинення інкримінованого злочину відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Крім того, відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
На думку колегії суддів, звільняючи від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону та правильно звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, навівши переконливі мотиви на обгрунтування прийнятого рішення про можливість його виправлення без відбування покарання.
Так, приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції послався на відношення останнього до вчиненого, який обіцяв в подальшому не допускати протиправної поведінки, добровільне відшкодування завданої шкоди, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Колегія суддів, зважаючи на конкретні обставини справи, з урахуванням вищезазначених фактів і даних про особу обвинуваченого погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без ізоляції його від суспільства із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням останнього від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку колегії суддів, звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 r:black'>. від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим, а встановлений іспитовий строк буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним в подальшому нових злочинів.
Відтак, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість - є безпідставними.
Доказів на спростування висновків місцевого суду прокурором в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами провадження не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що підстави для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києвавід 09 червня 2021року щодо - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня їїпроголошення.
Головуючий:
Судді: