Єдиний унікальний номер справи: 940/603/20 Головуючий у суді першої інстанції: Косович Т.П.
Номер провадження: 22-ц/824/1461/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
16 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
розглянув у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», позивач, Банк), звернулося до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, боржник, позичальник), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 жовтня 2018 року, яка станом на 16 квітня 2020 року становить 15 906,08 грн., яка складається: із заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 9 101,12 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в сумі 4 948,42 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит в сумі 622,92 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 733,62 грн. штрафу (процентна складова).
Так як 14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва АТ КБ «ПриваБанк»), позивач є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ КБ «ПриватБанк».
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідач добровільно не виконує договірні зобов'язання по кредитному договору в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість, яку він не погашає.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, заборгованість за кредитним договором № б/н від 09 жовтня 2018 року в сумі 15 906 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шість) грн. 08 копійок, та понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 102 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ КБ «ПриваБанк'в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують отримання ним як позичальником кредитних коштів та в якій сумі було надано кредит.
Крім того, звертає увагу на те, що Банком не надано детального розрахунку заборгованості, у справі відсутні оригінали кредитного договору та графіку погашення кредиту.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , АТ КБ «Приватбанк» доводи апеляційної скарги заперечило, вказує, що суду було надано розрахунок заборгованості, виписку із карткового рахунку на ім'я ОСОБА_1 , які підтверджують видачу відповідачу платіжної картки із встановленим кредитним лімітом, користування грошовими коштами на картці, що свідчить про укладення кредитного договору та виконання обов'язків як Банком так і відповідачем за кредитним договором.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в обмін на зобов'язання відповідача повернути кредит у відповідності до умов договору.
Договір був укладений шляхом отримання банком підписаної та заповненої відповідачем анкети-заяви від 09 жовтня 2018 року, в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.13). В анкеті-заяві міститься інформація про те, що ОСОБА_1 ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, та погодився з ними.
Складовою частиною договору є умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», «Універсальна Голд», в яких зазначено розмір процентної ставки, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та суми штрафів за невиконання умов договору, з якими відповідач погодився, про що свідчить його власноручний підпис (а.с.14-15).
На виконання умов договору, ОСОБА_1 , 09 жовтня 2018 року було видано кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 09/22 та встановлено кредитний ліміт 9 500 грн. (копії довідок ПриватБанку - а.с.11,12).
ОСОБА_1 передбачені договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту і сплати нарахованих відсотків не виконує, внаслідок чого, станом на 16 квітня 2020 року має заборгованість перед Банком загальною сумою 15 906,08 грн., яка складається із: заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 9101,12 грн.; заборгованості за простроченими відсотками в сумі 4948,42 грн.; заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит в сумі 622,92 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 733,62 грн. штрафу (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 09 жовтня 2018 року станом на 16 квітня 2020 року (а.с.8-9).
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
У п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг вказано, що у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку боржник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф.
За приписами п.п. 2.1.1.4.. та 2.1.1.12.10 правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших зобов'язань за договором.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачем порушено умови кредитного договору та не виконано взятих на себе зобов'язань за кредитним договором б/н від 09 жовтня 2018 року, то з нього на користь Банку підлягає стягненню заборгованість, розмір якої відповідачем не спростовано.
Суд відхилив заперечення відповідача стосовно не доведення позивачем отримання коштів позичальником, так як вони спростовується наданими суду доказами, а саме: довідками ПриватБанку (а.с.11,12), які підтверджують, що на виконання умов договору ОСОБА_1 09 жовтня 2018 року було видано кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії до 09/22 та встановлено кредитний ліміт 9 500 грн. Прийнявши до уваги, що відповідач останній обов'язковий платіж за договором погасив 30 липня 2019 року, а позов подано до суду 13 травня 2020 року, то суд вважав, що вимога про стягнення штрафу подана в межах однорічного строку позовної давності.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди
Положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч. 1, 2, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, а відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За правилами ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, ст. 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що підписанням сторонами Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 09 жовтня 2018 року відповідно до ст. 634 ЦК України було укладено Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст.1066 ЦК України) та кредитного договору (ст.1054 ЦК України. ОСОБА_1 також погодився з умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна», «Універсальна Голд», в яких зазначено розмір процентної ставки, розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та суми штрафів за невиконання умов договору, про що свідчить його власноручний підпис. (а.с.14).
Підтверджується матеріалами справи і видача відповідачу кредитної картки № НОМЕР_2 зі строком дії до 09/22 та встановлення кредитного ліміту в сумі 9500 гривень.
З виписки по рахунку на ім'я ОСОБА_1 за договором вбачається, що на видану картку встановлено кредитний ліміт в сумі 9 500грн., відповідач знімав кредитні кошти, частково погашав заборгованість і знову користувався кредитними коштами до 30 липня 2019 року, коли ним було зроблено останній платіж - погашення обов'язкового платежу. (а.с.10).
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5.
Не спростовано відповідачем і розрахунок заборгованості.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування апеляційна скарга не містить.
Доводи апеляційної скарги на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують отримання ним як позичальником кредитних коштів та в якій сумі було надано кредит, не надано детального розрахунку заборгованості, у справі відсутні оригінали кредитного договору та графіку погашення кредиту, колегія суддів вважає необгрунтованими.
Так, із виписки по рахунку на ім'я ОСОБА_1 вбачається і встановлено судом, що 09 жовтня 2018 року в день укладення кредитного договору Банк перерахував на кредитну картку № НОМЕР_2 на ім'я відповідача зі строком дії до 09/22 кредитні кошти в сумі 8 939,84 грн., які в цей-же день відповідач перерахував на іншу картку. (а.с.10). Вказаний доказ свідчить про перерахування Банком на платіжну картку відповідача грошових коштів в межах кредитного ліміту 9 500 грн. Кредитний договір між сторонами складають анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 09 жовтня 2018 року, умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», «Універсальна Голд» підписані відповідачем 09 жовтня 2018 року, виписка за договором із ОСОБА_1 на 17 квітня 2020 року, довідка про видані кредитні картки, довідка про умови кредитування, розрахунок заборгованості.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених у частині 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар