Єдиний унікальний номер справи 756/16477/20
Провадження №22-ц/824/9128/2021
15 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Смартбудінвест» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Смартбудінвест» про стягнення заборгованості та повернення майна,
У грудні 2020 року позивач звернулась до суду із позовом до ТОВ «Смартбудінвест» про стягнення заборгованості та повернення майна, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість з орендної плати за договором оренди транспортних засобів від 07 листопада 2017 року в сумі 4630 грн., пеню за прострочення сплати орендних платежів в сумі 761, 04 грн., пеню за порушення повернення орендованого транспортного засобу за договором оренди транспортних засобів від 07 листопада 2017 року в сумі 4109,29 грн., витребувати та вилучити у ТОВ «Смартбудінвест» та передати їй транспортний засіб - марки (моделі) ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2001 року випуску, білого кольору, тип - загальний вантажний фургон малотоннажний-в, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , технічний паспорт та ключі до замка запалення до вищевказаного автомобіля. Стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що 07 листопада 2017 року між сторонами укладено та нотаріально посвідчено договір оренди транспортних засобів, за умовами якого вона передала ТОВ «Смартбудінвест» в оренду легковий автомобіль Mitsubishi Pajero, державний номерний знак НОМЕР_3 , та вантажний малотоннажний фургон ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , (пункт 1.1.2 договору). За згодою сторін вартість транспортного засобу Mitsubishi Pajero визначена у розмірі 49000 грн., вартість транспортного засобу ГАЗ 3302 визначена у розмірі 40000 грн. За умовами п. 4.1 договору термін оренди визначено з 07 листопада 2017 року до 07 листопада 2018 року. Плату за користування транспортним засобом Mitsubishi Pajero визначено в розмірі 2000 грн. за один повний місяць використання, за користування ГАЗ 3302 - 1000 грн., відповідно. Оренду плату ТОВ «Смартбудінвест» здійснювало шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок, відкритий на ім'я позивача. Легковий автомобіль Mitsubishi Pajero 06 вересня 2018 року позивачем продано ТОВ «Смартбудінвест», який в оренді перебував лише 10 місяців. В оренді залишився вантажний малотоннажний фургон ГАЗ 3302.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що транспортні засоби повинні бути повернені позивачу ОСОБА_1 протягом трьох календарних днів по закінченню терміну оренди, визначеного в пункті 4.1 даного договору, чи припинення договору на інших умовах, у справному стані з обліком нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації. Незважаючи на закінчення терміну оренди, вантажний малотоннажний фургон ГАЗ 3302 ТОВ «Смартбудінвест» не повернуто. Враховуючи факт неповернення транспортного засобу, ОСОБА_1 31 серпня 2020 року надіслала на адреси ТОВ «Смартбудінвест» та директора ОСОБА_2 претензійну вимогу про повернення транспортного засобу. Проте, транспортний засіб не було повернуто. Вдруге позивач звернулась із претензійною вимогою 28 вересня 2020 року, в якій вимагала повернути транспортний засіб, сплатити недоплачену суму орендної плати, пеню за порушення строків, неустойку за несвоєчасне повернення майна. Вимога отримана відповідачем 01 жовтня 2020 року, транспортний засіб не повернуто.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Смартбудінвест» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за договором оренди транспортних засобів від 07 листопада 2017 року в сумі 4630 грн. Стягнуто з ТОВ «Смартбудінвест» на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати орендних платежів за договором оренди транспортних засобів від 07 листопада 2017 року за період з 18.12.2019 року по 18.12.2020 року в сумі 761, 04 грн. Витребувано та вилучено у ТОВ «Смартбудінвест» та передано власнику ОСОБА_1 транспортний засіб - марки (моделі) ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_4 , 2001 року виписку, білого кольору, тип - загальний вантажний фургон маловантажний-В, номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , технічний паспорт та ключі до замка запалення автомобіля. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач направив апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв'язку з цим апелянт просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що належним доказом, який підтверджує факт початку та відповідно припинення орендних відносин є підписаний сторонами акт приймання-передачі майна. На виконання вищевказаного договору сторонами не підписувався акт приймання-передачі транспортних засобів, що в свою чергу підтверджує, що майно за договором оренди в орендне користування не передавалось. Апелянт вказує, що оскільки однією із сторін договору оренди є юридична особа, то надання послуг оренди повинно також підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, зокрема актом виконаних робіт, який сторони повинні підписувати кожного місяця.
23 червня 2021 року до Київського апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона не погоджуючись із доводами викладеними у апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав:
В ході розгляду справи судом було встановлено, що згідно договору оренди транспортних засобів, посвідченого 07 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гришко Н.В., ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ «Смартбудінвест» легковий автомобіль Mitsubishi Pajero, державний номерний знак НОМЕР_3 , та вантажний малотоннажний фургон ГАЗ 3302, державний номерний знак НОМЕР_1 , з метою використання орендарем в господарській діяльності на строк до 07 листопада 2018 року (пункт 1.1.2,2.1,4.1 договору). За згодою сторін вартість транспортного засобу Mitsubishi Pajero визначена у розмірі 49000 грн., вартість транспортного засобу ГАЗ 3302 визначена у розмірі 40000 грн. (п.1.1.3).
Положенням розділу 5 укладеного договору сторонами досягнуто згоди щодо плати за користування Mitsubishi Pajero в розмірі 2000 грн. за один повний місяць використання, за користування ГАЗ 3302 - 1000 грн. Згідно п. 5.3 плата за користування ТЗ сплачується орендарем готівкою або на банківський рахунок орендодавця один раз на місяць.
Положенням пункту 8.1 договору передбачено, що транспортні засоби повинні бути повернені орендодавцю протягом трьох календарних днів по закінченню терміну оренди, визначеного в пункті 4.1 даного договору, чи припинення договору на інших умовах, у справному стані з обліком нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації.
Пунктом 9.3 договору передбачена відповідальність орендаря у випадку прострочення сплати орендних платежів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення; у випадку порушення терміну повернення орендодавцю орендованих транспортних засобів - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.
На підставі договору купівлі- продажу від 06 вересня 2018 року автомобіль Mitsubishi Pajero ОСОБА_1 продано ТОВ «Смартбудінвест».
Позивач ОСОБА_1 31 серпня 2020 року надіслала на адреси ТОВ «Смартбудінвест» та директора ОСОБА_2 претензійну вимогу про повернення транспортного засобу. Вдруге претензія - вимога надіслана 28 вересня 2020 року, в якій позивач вимагала повернути транспортний засіб, сплатити недоплачену суму орендної плати, пеню за порушення строків сплати орендної плати та повернення транспортного засобу. Вимога отримана відповідачем ТОВ «Смартбудінвест» 01 жовтня 2020 року, що підтверджується відомостями про вручення поштового відправлення.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Одним із доводів апеляційної скаргу було те, що між сторонам не було підписано акту приймання-передачі транспортних засобів, що в свою чергу всідчить, що майно за договором оренди в орендне користування не передавалось. Також, апелянт вказує на відсутність первинних бухгалтерських документів, зокрема актів виконаних робіт, які з його точки зору були б належним підтвердженням виконання договору оренди транспортних засобів.
Апеляційний суд не погоджується із таким твердженням апелянта з огляду на наступне:
Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно пункту 3.1. укладеного між сторонами 07 листопада 2017 року договору орендовані транспортні засоби передаються орендарю протягом одного календарного дня з дати підписання даного договору. Пунктом 10.1 вищевказаного договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Таким чином, умови укладеного договору не містять положення про обов'язок сторін укладати окремо акти прийому - передачі транспортних засобів. Не передбачено умовами договору й обов'язку сторін підписувати акти виконаних робіт. При цьому твердження апелянта щодо необхідності таких документів не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті судом.
Колегія суддів апеляційного суду суддів дійшла висновку про те, що не відповідають дійсності й посилання апелянта на відсутність заборгованості через сплату усіх податків, оскільки такі твердження також не підтверджені належними доказами та не відповідають матеріалам справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Смартбудінвест» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько