Справа № 698/470/21
Провадження 2-а/698/7/21
07 вересня 2021 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області в складі
головуючого судді Лазаренка В.В.,
з участю секретаря Іщенка В.М.,
розглянувши у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій не правомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.07.2021 року він отримав постанову по справі про адміністративне правопорушення № 274680 від 18.06.2021 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в розмірі 425 гривень.
В обґрунтування адміністративного позову посилався на те, що він перебував в автомобілі HONDA CIVIC, який рухався 18.06.2021 року близько 22 год. 00 хв. в місті Києві КП 505 та був зупинений працівниками поліції, але вказаним транспортним засобом не керував. Вважає, що працівниками поліції не складався протокол про адміністративне правопорушення, тим самим порушено ст. 254 КУпАП, а при вирішенні справи порушено ст. ст. 256, 277, 278, 279, 280 КУпАП.
Просив поновити строк звернення до суду, визнати дії відповідача не правомірними та скасувати постанову № 274680 від 18.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення.
У відзиві на позов представник відповідача Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Ряднін А.А. заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що 18.06.2021 року ОСОБА_1 було зупинено в зв'язку з керуванням транспортним засобом без включеного ближнього світла фар в темну пору доби, водій не пред'явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п. 2.4.а ПДР, окрім того на позивача було складено матеріали про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за ознаками алкогольного сп'яніння, які направлено для розгляду до Голосіївського районного суду м. Києва. Факт вчинення правопорушення та розгляд справи зафіксований відеозаписом із нагрудної відеокамери.
У задоволенні позову просив відмовити.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 12.07.2021 року надано позивачу строк для усунення недоліків, які усунуто 26.07.2021 року.
Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26.07.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд на 07.09.2021 року на 16 год. 15 хв..
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судом встановлено, що примірник постанови ДП18 № 274680 від 18.06.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП отримано ОСОБА_1 02.07.2021 року поштовим зв'язком, тобто після завершення строку встановленого ст. 289 КУпАП для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, в зв'язку з чим приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання позивача, визнання поважною причиною пропуску процесуального строку та поновлення строку оскарження постанови.
Згідно з постановою серії ДП18 № 274680 від 18.06.2021 року, винесеною інспектором роти №1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Чорним В.О., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Як вбачається з постанови, ОСОБА_1 18.06.2021 року о 22 год. 00 хв., керував транспортним засобом «HONDA CIVIC» д.н.з. НОМЕР_1 у м. Києві КП 508 без посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1 ПДР України.
За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
У розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Аналогічні положення закріплені також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.09.2019 року у справі №127/19283/17.
Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, підтверджується відеозаписами з нагрудної камери поліцейського АА000293 з якого вбачається, що працівниками поліції зупинено автомобіль «HONDA CIVIC» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , іншу особу яка б могла керувати транспортним засобом про яку зазначає позивач не встановлено, відомості про особу яка могла керувати транспортним засобом не зазначено і у адміністративному позові, при перевірці ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння особу останнього встановлено за паспортом громадянина України № НОМЕР_2 , що і зазначено в постанові серії ДП18 № 274680 від 18.06.2021 року. Крім того ОСОБА_1 не заперечується факт керування транспортним засобом на місці зупинки та не повідомляється про керування автомобілем іншою особою при обстеженні його працівниками поліції на стан алкогольного сп'яніння, що розцінюється судом, як намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Посилання позивача на порушення ст. 277, 256, 278, 279, 280 КУпАП є необґрунтованим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП винесена в день вчинення правопорушення 18.06.2021 року, а відповідно до пояснень наданих у відзиві на позовну заяву, керуючись 268, 278, 279 КУпАП інспектором на місті вчиненні адміністративного правопорушення було здійснено дослідження та оцінка доказів, в саме усні пояснення ОСОБА_1 , факт ненадання для перевірки документів, повідомлено позивача про прийняте по справі рішення (накладення штрафу в розмірі 425 гривень) та винесено постанову, доказів на підтвердження іншого суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зазначена постанова винесена посадовою особою у межах повноважень, зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП, адміністративне стягнення накладено в межах санкції статті, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції.
Отже, позовні вимоги в частині скасування постанови ДП18 № 274680 від 18.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення задоволенню не підлягають.
У частині позовних вимог про визнання не правомірними дій відповідача суд дійшов таких висновків.
Суд зауважує, що належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, позовні вимоги в частині щодо визнання дій Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не правомірними не підлягають розгляду місцевим загальним судом як адміністративним у порядку ст. 286 КАС України, тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 241-246, 250, 257, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції про визнання дій не правомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення, а постанову серії ДП18 № 274680 від 18.06.2021 року, винесену інспектором роти №1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Чорним В.О., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень - залишити без змін.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя В.В. Лазаренко