Справа № 542/1133/21
Кримінальне провадження № 1-кп/542/134/21
16 вересня 2021 року Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання- ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нові Санжари, кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, жителя та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, працюючого слюсарем у ТОВ «Чиста Криниця», не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2021 за № 12021170480000120 передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
10.05.2021 близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у світлий час доби, перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ 2109, д.н.з. НОМЕР_1 , який стояв на правому узбіччі по вул. Центральна, 11, с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, в напрямку до с. Крута Балка, в порушення п. 10.1. та 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перед початком руху на транспортному засобі заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, а також для забезпечення безпеки свого руху та запобігання створення небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, та допустив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася позаду автомобіля та в руках вела велосипед.
У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом проксимального відділу лівої стегнової кістки зі зміщенням, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 260 від 16.06.2021, кваліфікуються, як ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я ( п.2.1.2.; 2.1.3. «Правил судово-медичного визнання ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу № 6 МОЗ України від 17.01.95 р.)
Причиною дорожньо-транспортної події та наслідків, що настали, згідно з висновком судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/117-21/7720-ІТ від 30.06.2021, є порушення вимог п.п. 10.1., 10.9.) ПДР України водієм ОСОБА_4 , а саме:
10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він, у разі потреби, повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 , з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та водій ОСОБА_4 мав технічні можливості запобігти дорожньо-транспортній події.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. В своїх діях щиро розкаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення. Докази його вини, здобуті досудовим розслідуванням, визнає повністю і не оспорює. Показання обвинуваченого не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин вчиненого правопорушення, добровільності та іститнності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, зазначила, що матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_6 не має.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд, враховуючи згоду обвинуваченого, думку прокурора, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотиви злочину, їх наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі пред'явленого обвинувачення доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує:
- за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження
Відповідно до ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є нетяжким злочином.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступне.
Відповідно до статей 50 та 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За змістом положень п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що визначаючи покарання за відповідною частиною ст. 286 КК слід враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога він не перебуває, офіційно працює, має задовільну характеристику, раніше не судимий.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.
Суд також приймає до уваги досудову доповідь провідного інспектора Новосанжарського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Полтавській області, відповідно до якої виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб).
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 65 КК України, призначає покарання у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України, а також враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який є необережним нетяжким злочином, а також особу винного та обставини, які пом'якшують його покарання.
Так, призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд виходить із положень статей 50, 65 КК України враховує принцип законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, той факт, що шкода потерпілій ОСОБА_5 відшкодована, наявність пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, визнання ним своєї вини, та призначає покарання у межах санкції частини статті, що передбачає покарання за вчинене кримінальне правопорушення.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки. При цьому судом не встановлено обставин, передбачених ч. 3 ст. 61 КК України, що унеможливлюють призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За правилами ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючих обставин, визнання обвинуваченим своєї вини, відсутність майнових претензій з боку потерпілої, негативне ставлення обвинуваченого до скоєного, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, з огляду на задовільну характеристику, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на 1 рік з покладенням на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Суд вважає, що встановлені судом вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його критичним ставленням до скоєного, усвідомлення своєї провини і засудження своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення.
Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Водночас, суд вбачає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язкове додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у межах строку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 55 КК України визначити мінімальний строк призначення такого покарання- 1 рік.
Між тим, ч. 1 ст. 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються довиправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією нормою закону не допускається.
За таких обставин звільнення обвинуваченого від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з випробуванням є неприпустимим.
При цьому, судом надано оцінку проханню обвинуваченого, висловленого у судових дебатах щодо незастосування до нього додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Водночас, слід зазначити, що у випадку непризначення судом додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкового, за правилами ч. 2 ст. 69 КК України, необхідним є, окрім встановлення судом наявності обставин, визначених ч. 1 вказаної статті, так і врахування наявності винятків, коли суд позбавлений можливості застосувати правила ч. 2 ст. 69 КК України.
Так, положеннями вказаної норми визначено, що на підставах, передбачених у частині першій статті 69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи межі санкції частини статті, за якою суд призначає покарання обвинуваченому, якою передбачено основне покарання, зокрема, у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, застосування положень ст. 69 КК України, зокрема, в частині щодо непризначення як обов'язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є неможливим.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Щодо обвинуваченого запобіжний захід не обирався і, зважаючи на характер призначеного покарання, його обрання є недоцільним.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
Питання щодо процесуальних витрат, пов'язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує за правилами ст. 124 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 100, 349, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді 2 років обмеження волі з випробуванням на 1 (один) рік, якщо він протягом 1 року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз у розмірі 3 775,64 гривень.
Скасувати арешт автомобіля марки ВАЗ 2109, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 1992 року випуску, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 зареєстрований на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , який був накладений ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 травня 2021 року.
Скасувати арешт велосипеда марки «Україна», синього кольору, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_2 , який був накладений ухвалою слідчого судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 травня 2021 року.
Речові докази:
-автомобіль марки ВАЗ 2109, червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , 1992 року випуску, який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 зареєстрований на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 та зберігається на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: смт. Нові Санжари, пл. Перемоги, 1, Полтавської області, повернути власнику ОСОБА_4 ;
-велосипед марки «Україна», синього кольору, який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительці АДРЕСА_2 та зберігається на території майданчику тимчасового тримання транспортних засобів Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області за адресою: смт. Нові Санжари, пл. Перемоги, 1, Полтавської області, повернути власнику ОСОБА_5 .
Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1