Справа № 539/3821/21
Провадження № 2-з/539/59/2021
15 вересня 2021 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
в складі: головуючого судді Даценка В.М.,
з участю секретаря Ковтун І.О.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Лубни заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення поданого ним до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_3 позову про визнання недійсним наказу та договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування рішень державних реєстраторів.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом поданого позову на даний час є визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо передачі у власність земельної ділянки із кадастровим номером 5322886200:04:003:0050, договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та скасування усіх рішень про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку та повернення такої ділянки та її витребування з незаконного володіння діючих власників на користь законного власника - держави.
На даний час вищевказана земельна ділянка площею 2,00 га у зв'язку із об'єднанням об'єктів нерухомого майна наразі є складовою земельної ділянки із кадастровим номером 5322886200:04:003:0099 площею 22,00 га. та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, належить ОСОБА_3 .
Починаючи з моменту незаконного відчуження Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області спірної земельної ділянки щодо неї було здійснено вже два правочини - продаж та об'єднання з іншими ділянками
Заявник вважає, що за вищевикладених обставин вбачається ризик зміни власників земельної ділянки, ризик її поділу на різні земельні ділянки чи об'єднання з іншими земельними ділянками, а тому прохає забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5322886200:04:003:0099 площею 22,00 га., оскільки спірна земельна ділянка із кадастровим номером 5322886200:04:003:0050 площею 2,00 га. наразі є її складовою.
Сторони в судове засідання не викликались.
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто, однією із причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.
При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.
З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 суд не знаходить підстав для її задоволення.
Так, предметом позову є скасування рішень суб'єктів владних повноважень та визнання недійсним договору купівлі-продажу щодо земельної ділянки. Враховуючи викладене, суду незрозуміло в чому полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у такій справі.
Враховуючи викладене, подана заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду В.М.Даценко