Справа № 120/8424/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції-Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
14 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Стаднік Л. В.,
представника апелянта: Яговкіна С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чечельницької селищної ради на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
29 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним наказу та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.11.2020 за № 2-16761/15-20-СГ в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 2,0 га кожному із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Бондурівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Бондурівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та прийняти мотивоване рішення у формі наказу, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року в апеляційному порядку не оскаржувалось, у зв'язку з чим набрало законної сили 09.04.2021.
12.05.2021 Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчі листи, які пред'явлено до виконання.
08.06.2021 позивачем до суду першої інстанції подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження, в обґрунтування якої заявник вказує, що згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 0525081300:03:000:0350 закріплено за Чечельцькою селищною радою з 14.01.2021.
Враховуючи вказане, на думку заявника, наявні законні підстави для заміни сторони виконавчого провадження, а саме боржника Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області його правонаступником - Чечельницькою селищною радою.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме боржника Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області його правонаступником - Чечельницькою селищною радою за виконавчим листом №120/8424/20-а, виданим 12.05.2021.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції щодо заміни сторони виконавчого провадження, Чечельникою селищною радою Вінницької області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Пунктом «б» статті 80 Земельного кодексу України визначено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Отже, виконати рішення суду щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення «державної форми власності», прийнявши «мотивоване рішення у формі наказу» (як зазначено в резолютивній частині рішення, виконання якого суд вирішив оскаржуваною ухвалою покласти на місцеву раду) - є неможливим для Чечельницької селищної ради в силу прямих вимог законодавства.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано потреби всієї територіальної громади в створенні громадського пасовища, які не можуть вважатися меншовартісними порівняно з потребами особи, яка не належить до такої територіальної громади та намагається реалізувати власний майновий інтерес. Апелянт також зауважує, що для створення громадського пасовища вже здійснено ряд витрат з місцевого бюджету, при цьому, при задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, вказана обставина проігнорована судом першої інстанції.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її з підстав, викладених в ній.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження суд першої інстанції виходив з того, що оскільки земельну ділянку на яку претендує позивач, передано із земель державної власності до земель комунальної власності, то Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на даний час не є розпорядником бажаної позивачем земельної ділянки і не може приймати жодних рішень стосовно розпорядження нею (припинення повноважень визначених ч. 4 ст. 122 ЗК України), а відтак й вчиняти дії на виконання рішення суду.
При цьому, оскільки селищною радою прийнято земельну ділянку в комунальну власність, а відтак орган місцевого самоврядування набув відносно неї усіх відповідних повноважень та обов'язків, а тому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права, тобто, Чечельницькою селищною радою.
Щодо можливості виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.03.2021 у справі №120/8424/20-а селищною радою, як органом місцевого самоврядування, суд першої інстанції вказав, що у рішенні суд визнав протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.11.2020 за № 2-16761/15-20-СГ в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, а тому зобов'язав повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Бондурівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та прийняти мотивоване рішення у формі наказу, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
Отже, наказ від 16.04.2021 №2-886/15-21-СГ не є виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду, оскільки не відповідає висновкам, наведеним у рішенні.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції вказав, що оскільки, спірна земельна ділянка перейшла до земель комунальної власності, а у Чечельницької селищної ради наявні повноваження для розпорядження вказаною земельною ділянкою відповідно до положень ст. 118 ЗК, наявні підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, а саме боржника Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області його правонаступником - Чечельницькою селищною радою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Згідно ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).
Згідно із статтею 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 5 статті 15 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від права попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує, та розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили і завершується з настанням відповідних обставин, передбачених статті 39 Закону № 1404-VIII. За вказаним законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна однієї сторони провадження іншою. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.
При цьому, процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17), від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).
Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
У такому разі також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб'єктом, коли права та обов'язки суб'єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб'єкта владних повноважень, а також можливість суб'єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.
При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.
У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб'єкта владних повноважень, не пов'язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.
Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб'єктом владних повноважень.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16.
Також, судом апеляційної інстанції враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.11.2020 у справі №826/14670/16: «Під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) на місце суб'єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.».
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.11.2020 за № 2-16761/15-20-СГ в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки площею 2,0 га кожному із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Бондурівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Бондурівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту) та прийняти мотивоване рішення у формі наказу, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення суду 16.04.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ №2-886/15-21-СГ «Про відмову надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Підставою прийняття вказаного рішення слугувало те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка є переданою у комунальну власність Чечельницької ОТГ, згідно наказу Головного управління від 09.12.2020 №29-ОТГ, номер запису про право власності 40149141.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до пункту 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 20.02.2020 №53, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Вінницької області.
Відповідно до пунктів "б", "в" статті 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є:
- територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;
- держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
При цьому, згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Таким чином, оскільки усі земельні ділянки, що розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад передано із земель державної власності до земель комунальної власності, то Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на даний час не є розпорядником земельної ділянки, на яку претендує позивач, і не може приймати жодних рішень стосовно розпорядження нею (припинення повноважень визначених ч. 4 ст. 122 ЗК України), а відтак й вчиняти дії на виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному випадку наявні ознаки публічного правонаступництва, оскільки одночасно із передачею земельної ділянки у комунальну власність відбулось часткове передання (набуття) адміністративної компетенції (щодо передачі земельних ділянок у власність чи користування) одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) внаслідок часткового припинення адміністративної компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та передання її до Чечельницької селищної ради Вінницької області, у зв'язку з чим обов'язок щодо відновлення порушених прав позивача покладається на компетентний орган, а саме на апелянта - Чечельницьку селищну раду Вінницької області.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неможливості виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у зв'язку з визначенням в резолютивній частині способу виконання рішення суду шляхом прийняття мотивованого рішення у формі наказу, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частині 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 378 КАС України).
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає про неможливість виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, оскільки відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а тому встановлений судом спосіб виконання рішення шляхом прийняття мотивованого рішення у формі наказу з урахуванням висновків суду не може бути виконаний Чечельницькою селищною радою Вінницької області.
Разом з тим, враховуючи викладені положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що апелянт не позбавлений права звернення до суду першої інстанції з заявою про зміну способу виконання судового рішення.
Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №0840/3984/18 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №440/564/20, оскільки ч. 5 ст. 242 КАС України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, у зв'язку з чим посилання апелянта на правову позицію, викладену в постановах суду апеляційної інстанції, є недоречним.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі №0840/3984/18 скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні, а саме боржника - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області його правонаступником - Чечельницькою селищною радою Вінницької області.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржувану ухвалу відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для її скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чечельницької селищної ради залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 16 вересня 2021 року.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.