Справа № 810/1383/16 Головуючий у І інстанції - Харченко С.В.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
15 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Кондраток А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Приватного виробничого підприємства «Енергобуд» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Приватне виробниче підприємство «Енергобуд» звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати припис від 09.12.2015 № С-0912/4 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанови від 18.12.2015 № З-1812/2-10/10-61/1812/08/02 та № З-1812/3-10/10-62/1812/08/02, якими на позивача накладено штрафи за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що планова перевірка дотримання підприємством вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, за результатами якої прийняті оскаржувані рішення, здійснена відповідачем за відсутності підстав, передбачених п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII.Крім того, позивач звертає увагу на те, що контролюючий захід проведено відповідачем з порушенням строку проведення планової перевірки, встановленого п. 6 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.Наголошує, що проектна документація розроблена ним з дотриманням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV та інших нормативно-правових актів, виданих на їх виконання.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що проектна документація Приватного виробничого підприємства «Енергобуд» містить усі необхідні розділи, форма і зміст яких відповідає нормам чинного містобудівного законодавства. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» несе замовник будівництва або юридичні особи, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, тобто в даному випадку це Приватне підприємство «Сервісмайстер», а не позивач.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суб'єкт містобудування повинен вживати заходи щодо розробки проектної документації у відповідності до державних будівельних норм, які передбачені містобудівельними умовами, що і було порушено позивачем, при цьому, наголошує, що протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності складений ним відповідно до чинного законодавства та у межах своїх повноважень.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, справу розглянуто у письмовому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, щоу листопаді-грудні 2015 року посадовою особою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на підставі ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V та п. 6 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, проведено планову перевірку з питань дотримання Приватним підприємством «Сервісмайстер» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті будівництва - торгівельно-складських приміщеннях, розташованих за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Устимівка, вул. Білоцерківська 65, за результатами якої складено акт від 09.12.2015.
Під час перевірки виявлено порушення Приватним підприємством «Сервісмайстер» вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема, ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, що виявилось у наведенні недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт.
Крім того, контролюючим органом зафіксовано, що розроблена Приватним виробничим підприємством «Енергобуд» проектна документація з будівництва наведеного вище об'єкта, на підставі якої Приватним підприємством «Сервісмайстер» будуть виконуватись будівельні роботи, не відповідає приписам ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, ст.ст. 23, 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV, п. 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення», а саме: проектна документація розроблена з відхиленням від отриманих містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 19.12.2011 № 02-12/11, не забезпечено доступність для маломобільних груп населення, розрахунок кількості машино-місць зроблено невірно.
На підставі акта перевірки посадовою особою відповідача винесено припис від 09.12.2015 № С-0912/4, яким зобов'язано позивача у строк до 30.01.2016 усунути виявлені порушення містобудівного законодавства, та постанови від 18.12.2015 № З-1812/2-10/10-61/1812/08/02 та № З-1812/3-10/10-62/1812/08/02, прийнятими за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, на підставі абз.2 ч.1 та п. 8 ч.3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР, якими до позивача застосовано штраф на загальну суму 186030,00 грн.
Не погоджуючись із наведеними вище рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, статтею 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва.
Проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування,з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником (ч. 1 ст. 31 Закону № 3038-VI).
У свою чергу п. 6 ч.1 ст. 7 Закону № 3038-VI передбачено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 визначено порядок здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавствау сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі - Порядок № 553).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 553 (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом (п. 5 Порядку № 553).
З пункту 16 Порядку № 553 вбачається, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п. 17 Порядку № 553).
Пунктами 18, 19 Порядку № 553 акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю.
Акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Припис складається у двох примірниках. Один примірник припису залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, а інший надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що зі змісту постанови від 18.12.2015 № З-1812/3-10/10-62/1812/08/02 вбачається порушення позивачем приписів ст. 26 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV, пункту 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення», що виявилось у: розробленні проектної документації з відхиленням від отриманих містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 19.12.2011 № 02-12/11; не забезпеченні доступності торговельно-складських приміщень для маломобільних груп населення; невірному розрахунку кількості машино-місць.
За порушення наведених вище норм законодавства контролюючим органом притягнуто позивача до відповідальності визначену п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР).
Проте, як вірно зауважив суд першої інстанції, вказаною нормою передбачена відповідальність суб'єктів містобудування, які виконують будівельні роботи, у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень.
Частиною п. статті 1 Закону № 208/94-ВР правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Відтак, для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі п. 8 ч. 3 ст. 2 Закону № 208/94-ВР необхідна наявність двох обов'язкових умов:
- встановлення факту порушення таким суб'єктом господарювання будівельних норм, державних стандартів і правил;
- виконання суб'єктом господарювання будівельних робіт.
З акта перевірки від 09.12.2015 та відомостей, що містяться у протоколах про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 09.12.2015 № А-Л-З-0912/2 та № А-Л-З-0912/3 вбачається, що будівельні роботи на об'єкті будівництва не розпочато.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Приватне виробниче підприємство «Енергобуд» не проводило будівельних робіт на об'єкті перевірки, у відповідача були відсутні підстави для притягнення йогодо відповідальності на підставі абз. 8 ч.3 ст. 2 Закону № 208/94-ВР.
Крім того, зі змісту постанови від 18.12.2015 № З-1812/2-10/10-61/1812/08/02 вбачається, що позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз.2 ч.1 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, що виявилось у передачі замовнику проектної документації, розробленої з порушенням вимог ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI та ст. 23 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV.
Надаючи оцінку порушенням позивача, зазначеним в оскаржуваній постанові, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (в редакції, чинній на момент розроблення позивачем проектної документації) передбачено, що основним типом споруд для тимчасового зберігання легкових автомобілів працівників і відвідувачів загальноміського центру, громадських комплексів та окремих будинків і споруд, розміщуваних у різних функціональних зонах міст, включаючи й перехоплюючі стоянки, що розміщуються з метою розвантаження центральної частини в периферійній та серединній зонах міст у вузлах пересадки на швидкісні види внутрішньоміського пасажирського транспорту (метро, трамвай, залізниця), повинні бути окремо розташовані наземні, підземні, наземно-підземні, вбудовано/прибудовані в перші, цокольні й підземні поверхи в/до громадських будинків (за винятком будинків закладів охорони здоров'я, фізичної культури, дитячих дошкільних установ, дитячих будинків, установ культури, мистецтва та громадського харчування), в тому числі й мало- та середньоярусні механізовані (автоматизовані) гаражі, а також тимчасові відкриті автостоянки. У межах територій, що мають особливу історико-культурну цінність та в районах історичної забудови міст необхідно передбачати розміщення лише підземних гаражів.
Розрахункову кількість машино-місць на автостоянках і в гаражах біля громадських комплексів, закладів, окремих будинків і споруд масового відвідування необхідно приймати за даними таблиці 7.6.
Так, відповідно до даних вказаної таблиці, торгові центри, універмаги, універсами (супермаркети), магазини з площею торгових залів 500 - 2000 м2 на 100 м2 торгової площі повинні мати 2 - 3 машино-місця.
При цьому приміткою 4* визначено, що залежно від місцевих умов і при відповідному обґрунтуванні розрахункову кількість машино-місць допускається збільшувати або зменшувати, але не більше ніж на 20 %.
Апелянт наголошує, що загальна площа торгових приміщень об'єкта будівництва складає 892,4 м2, а відтак кількість машино-місць повинна становити 64-96 (72-108), оскільки на 100 м2 торгової площі торгові центри повинні мати 8 - 12 машино-місць.
Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що при здійсненні розрахунку необхідної кількості машино-місць відповідач керувався положеннями п. 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в редакції, яка на момент розроблення позивачем проектної документації вже втратила чинність (21.06.2011).
Водночас за змістом п. 7.51 ДБН 360-92**«Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в редакції, чинній на момент розроблення позивачем проектної документації, магазини з площею торгових залів 500 - 2000 м2 на 100 м2 торгової площі повинні мати 2 - 3 машино-місця.
Таким чином, необхідна кількість машино-місць для торгового центру Приватного підприємства «Сервісмайстер» з площею торгових залів 892,4 м2 становить 18-27 машино-місця, а з урахуванням зменшення на 20 % - 14-22 машино-місць.
З розділу «Доступ маломобільних груп населення» проектної документації, розробленої Приватним підприємством «Енергобуд» вбачається, що загальна кількість машино-місць на об'єкті будівництва складає 23 машино-місця.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при розробленні проектної документації в цій частині позивачем дотримано вимоги п. 7.51 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
Також відповідач, посилаючись на порушення позивачем положень ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення», ні в оскаржуваному приписі, ні в запереченнях на позовну заяву не вказав, які саме положення не дотримано позивачем при розробленні проектної документації.
Так, розділом 1 ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення» передбачено, що вимоги цього документа поширюються на проектування та реконструкцію цивільних (житлових та громадських) будинків та споруд з урахуванням потреб людей, які відносяться до маломобільних груп населення (далі - МГН), функціонально-планувальні елементи будинків і споруд, їх земельні ділянки, а також на вхідні вузли, комунікації, шляхи евакуації, приміщення (зони) проживання, обслуговування і робочі місця, а також їх інформаційне та інженерне обладнання.
Приписами розділу 4 ДБН В.2.-17:2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення» визначено, що при проектуванні та реконструкції громадських і житлових будинків слід передбачати для інвалідів і громадян інших маломобільних груп населення умови життєдіяльності, однакові з рештою категорій населення.
Перелік об'єктів, доступних для інвалідів і інших маломобільних груп населення, розрахункова кількість і категорія інвалідів, а також група мобільності МГН (додаток А, таблиця А.1) встановлюються у завданні на проектування.
Позивачем було надано копію проектної документації, а саме розділ «Доступ маломобільних груп населення», з якого вбачається, що позивачем були враховані вимоги законодавства, встановлені для маломобільних груп населення щодо земельних ділянок, будинків та споруд (сходи і пандуси, внутрішнє обладнання, зони обслуговування відвідувачів у громадських будинках).
Так, вказаний розділ проектної документації має наступний зміст:
- безпроблемне пересування по прилеглій території;
- наявність визначених місць для паркування автомобілів осіб з інвалідністю найближче до входу у будинку;
- доступний заїзд у приміщення, сходи/пандуси;
- входи/виходи, двері;
- відсутність порогів, широкі двері, широкі коридори;
- доступність до усіх поверхів у приміщенні (ліфти, ескалатори, підйомники);
- наявність доступних і пристосованих туалетів;
- означення місцезнаходження (піктограми).
Отже, проектна документація Приватного виробничого підприємства «Енергобуд» містить усі необхідні розділи, форма і зміст яких відповідає нормам чинного містобудівного законодавства.
Щодо притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу внаслідок порушень ч.8ст. 36 Закону № 3038-VI, що виявилось у наведенні недостовірних даних у декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.07.2015 № КС 083152010679, колегія суддів зазначає наступне.
Так, частиною 2 статті 2Закону № 208/94-ВР встановлено, що відповідальність за порушенням наведених вище положень, несе замовник будівництва або юридичні особи, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що замовником об'єкта будівництва - торгівельно-складських приміщень - виступає Приватне підприємство «Сервісмайстер», тому позивач не є суб'єктом відповідальності в даному випадку.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив питання у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, судом повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, та колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскарженого рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова