Справа № 580/1403/21
16 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, суддя Паламар П.Г., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову №232793 від 02.03.2021 року про застосування адміністративно-господарської санкції в розмірі 17000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час здійснення державного контролю встановлено порушення та за результатами розгляду справи щодо позивача складено постанову №232793 від 02.03.2021 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн. Вважає постанову протиправною, оскільки відсутні відомості про вимірювальний прилад та довідки про габаритно-ваговий контроль, а сама постанова заповнена не повністю.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із прийняттям судового рішення. Наголошує, що Черкаський окружний адміністративний суд проігнорував вимоги закону та не залучив ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, хоча суду було відомо, що ОСОБА_1 є водієм , управляв транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 , а тому причетний до перевантаження на вісь транспортно засобу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа-підприємець - 05.11.2002 р., адреса реєстрації - АДРЕСА_1 , за основним видом діяльності - 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
31.12.2020 В.о. начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок управлінням, згідно якого 06.01.2021 видано направлення №026461 для проведення рейдової перевірки транспортних засобів зокрема в період з 10.01.2021 по 16.01.2021 року на а/д Київ-Одеса 425км.+811 (ліворуч-праворуч).
16.01.2021 року старшими державними інспекторами ВДК на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті Дозоровим О.С., Абраменком С.В. проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та виявлено, що о 21 год. 48 хв. ФОП ОСОБА_2 за допомогою водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу згідно ТТН № 834721 від 16.01.2021 (кукурудза), з перевищенням встановлених законодавством вагових норм понад 10% але не більше 20 % без відповідного дозволу на рух автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, а саме: перевищення встановлених п. 22.5 ПДР вагових норм становить 12,36 %, навантаження на одиночну вісь становить 12,36 т. при нормативно допустимій 11 т. чим порушено вимоги ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 22.5 ПДР, про що складено акт проведення перевірки № 253530 від 16.01.2021 року.
Водій ОСОБА_1 , з актом проведення перевірки був ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився.
Листом від 10.02.2020 №10284/26.4/24-21, ОСОБА_2 запрошено на розгляд справи на 02.03.2021 року, який отриманий 12.02.2021 у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1800104749135.
02.03.2021 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, винесено постанову №232793 про застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарської санкції в розмірі 17000 грн за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки щодо постанови №232793 від 02.03.2021 року про застосування адміністративно-господарської санкції в розмірі 17000 грн.
Отже, з огляду на відсутність в апеляційній скарзі жодних доводів щодо вирішення судом першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки саме апелянта, окрім зазначення того, що суд має брати до уваги інтереси осіб, права яких можуть бути порушені, а також не встановлення судом апеляційної інстанції таких обставин, судова колегія вважає за необхідне зазначити наситупне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, реалізуючи передбачене статтею 55 Основного Закону право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється в його володільця у момент порушення чи оспорення останнього.
Водночас, суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною, відтак, суд повинен встановити, серед іншого, в чому полягає порушення прав особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржуваним судовим рішенням.
У відповідності до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, передумовою апеляційного оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі, є встановлення обставин, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. При цьому, на відміну від ч. 1 ст. 5 КАС України, яка пов'язує право особи на звернення до адміністративного суду у тому числі із суб'єктивним критерієм, положення ч. 1 ст. 293 КАС України крізь призму юридичної визначеності та сталості судового рішення гарантують особі право на апеляційне оскарження виключно у випадку, якщо така особа була учасником справи або суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Проте, як було встановлено раніше зі змісту оскаржуваного рішення та вбачається із матеріалів справи, даний спір виник щодо скасування постанови №232793 від 02.03.2021 року про застосування адміністративно-господарської санкції в розмірі 17000 грн за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" саме до ФОП ОСОБА_2 , а не до водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF д.н. НОМЕР_1 .
Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто, охоронюваний законом інтерес є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Враховуючи, що оскаржуване рішення суду стосується прав та інтересів саме ОСОБА_2 , тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі та закриття апеляційного провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно ч. 2 ст. 305 КАС України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 248, 305, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року, суддя Паламар П.Г., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.