Справа № 320/6082/20
16 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР" "СПОРУДА" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року, суддя Щавінський В.Р., у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР" "СПОРУДА" до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Капусти Людмили Олександрівни, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Ірпінська міська рада Київської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
Приватне підприємство "ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР" "СПОРУДА" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Київській області Капусти Людмили Олександрівни, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ГУ Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Ірпінська міська рада Київської області, у якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Капусти Людмили Олександрівни у не виправленні помилок, що виразилася у невжитті заходів передбачених п. п. 143 - 150 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, при розгляді поданого Приватним підприємством "Інженерно-будівельний центр "СПОРУДА" на ім'я державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області письмового повідомлення про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою від 23.01.2020 (з додатками), про виявлення технічної помилки: відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:174:0108;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області при розгляді скарги Приватного підприємства "Інженерно-будівельний центр "СПОРУДА" від 19.02.2020 (вх. № 28-1532/0/1-20 від 19.02.2020);
- визнати протиправною бездіяльність Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру при розгляді скарги Приватного підприємства "Інженерно-будівельний центр "СПОРУДА" від 06.04.2020 (вх. № 28-15661/0/1-20 від 10.04.2020);
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 18.03.2020 № 28-10-0.222-4318/2-20;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.05.2020 № 28-28-0.21-4283/2-20 "Про розгляд звернення";
- зобов'язати Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Капусту Людмилу Олександрівну повторно розглянути з виконанням дій за п. п. 143-150 Порядку ведення Державного земельного кадастру затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 подане Приватним підприємством "Інженерно-будівельний центр "СПОРУДА" повідомлення про виявлення технічної помилки про виявлення технічної помилки:фізичною або юридичною особою від 23.01.2020 (з додатками) відсутність відомостей у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:174:0108 з наданням Приватному підприємству "Інженерно-будівельний центр "СПОРУДА" безоплатно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:174:0108 за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області з Повідомленням про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою від 23.01.2020, з вимогою виправити технічну помилку в Державному земельному кадастрі, яка полягала у відсутності відомостей у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:174:0108. Проте, листом від 24.01.2020 №113/184-20 відмовлено щодо вжиття заходів передбачених пунктами 143-150 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, у зв'язку з відсутністю долучених документів, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документів, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Не погоджуючись із зазначеною відмовою позивач звернувся зі скаргами до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та ГУ Держгеокадастру у Київській області, проте у задоволенні поданих скарг позивачеві було відмовлено.
На переконання позивача, дії та рішення відповідачів є протиправними та суперечать нормам чинного законодавства, крім того порушують його законні права та інтереси.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР" "СПОРУДА" орендує земельну ділянку площею 3,0 га, кадастровий номер 3210900000:01:174:0108, яка знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вулиця Ольги Княгині, 1, у Ірпінської міської ради Київської області на підставі договору оренди землі від 04.06.2008 (зареєстровано в Ірпінському міському відділі №2 Київської РФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2008 за №040834000044), із змінами та доповненнями які є невід'ємною частиною вказаного договору оренди землі.
Позивач звернувся до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області з повідомленням про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою від 23.01.2020 (вх. № 19-516/0/298-20 від 23.01.2020) (далі - Повідомлення від 23.01.2020), з вимогою виправити технічну помилку в Державному земельному кадастрі, яка полягала у відсутності відомостей у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:174:0108.
Міськрайонним управлінням в Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області листом від 24.01.2020 №113/184-20 надано відповідь на Повідомлення від 23.01.2020, та роз'яснено про неможливість вжити заходів передбачених пунктами 143-150 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051) у зв'язку з відсутністю долучених документів, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документів, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.
Крім того, ПП ІБЦ "СПОРУДА" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою від 23.01.2020 з проханням повідомити йому інформацію стосовно того, яким кадастровим реєстратором здійснювався розгляд Повідомлення від 23.01.2020, та чи здійснювалось прийняття та розгляд Повідомлення від 23.01.2020.
Головне управління Держгеокадастру у Київській області надало відповідь листом від 06.02.2020 №19-10-0.222-2033/2-20, у якому повідомлено, що за результатами розгляду Повідомлення від 23.01.2020 ПП ІБЦ "СПОРУДА" надана відповідь листом від 24.01.2020 №113/184-20, у яком поінформовано про неможливість вжити заходів передбачених пунктами 143-150 Порядку №1051 у зв'язку з відсутністю долучених документів, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документів, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.
В подальшому, позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області зі скаргою від 19.02.2020 (вх. № 28-1532/0/1-20 від 19.02.2020), щодо витребування із Головного управління Держгеокадастру у Київській області Повідомлення від 23.01.2020 та визнання бездіяльності кадастрового реєстратора протиправною, що на думку позивача полягала у невжитті ним заходів передбачених пунктами 143-150 Порядку №1051.
Головне управління Держгеокадастру у Київській області за результатами розгляду скарги позивача від 19.02.2020 надало ПП ІБЦ "СПОРУДА" відповідь від 18.03.2020 №28-10-0.222-4318/2-20. У даній відповіді повідомлено про те, що неможливо вжити заходів передбачених пунктами 143-150 Порядку №1051 у зв'язку з відсутністю долучених документів, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документів, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей. Зауважено на тому, що за інформацією Міськрайонного управлінням в Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області (лист від 28.02.2020 №557/424-20) відповідно до програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 відсутні.
Після цього, ПП ІБЦ "СПОРУДА" звернулось до Держгеокадастру із скаргою на рішення від 18.03.2020 №28-10-0.222-4318/2-20 Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.04.2020 (вх. № 28-15661/0/1-20 від 10.04.2020), з вимогою витребувати із Головного управління Повідомлення від 23.01.2020, визнати бездіяльність кадастрового реєстратора щодо не виправлення технічних помилок згідно Повідомлення від 23.01.2020 та визнання бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Київській області протиправною, що на думку позивача полягає у незадоволенні вимог викладених ним у скарзі до Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.02.2020.
Держгеокадастром розглянуто скаргу ПП ІБЦ "СПОРУДА" та листом від 07.05.2020 №28-28-0.21-4283/2-20, повідомлено, що керуючись пунктом 227 Порядку №1051, зміст вимог скаржника та їх обґрунтування не є підставою для прийняття мотивованого рішення про задоволення скарги у відповідності до пункту 228 Порядку №1051.
Не погоджуючись із діями та рішеннями відповідачів, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч.3 ст.79-1 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлені Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю (ст. 2 Закону №3613-VI).
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.
Частиною 3 статті 5 Закону № 3613-VI визначено, що порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.
Згідно з пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок) державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.
Згідно з частинами першої-четвертої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст. 15 Закону № 3613-VI, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в ч. 2 ст. 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 16 Закону №3613-VI, земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України.
Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.
Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
Порядок ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів від 17.10.2012 №1051 встановлена процедура та вимоги його ведення.
Надання відомостей з Державного земельного кадастру, передбачених п. 198 цього Порядку, здійснюється державними кадастровими реєстраторами відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", - п.199 Порядку №1051.
Адміністрування Державного земельного кадастру здійснюється його адміністратором на підставі договорів, укладених з Держгеокадастром на проведення робіт та надання послуг, пов'язаних з адмініструванням Державного земельного кадастру, відповідно до п. 200 цього Порядку.
Відповідно до ст. 36 закону України "Про Державний земельний кадастр", доступ до "Інформації про право власності та речові права на земельну ділянку", можливий за умови ідентифікації особи, яка отримує доступ до інформації, з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи. Інформація про перегляд відомостей про право власності та речові права на земельні ділянки, зберігається.
Якщо за зробленим в електронному вигляді запитом земельну ділянку не знайдено, це означає, що: 1) інформацію про ділянку, що зберігалася у паперовій формі, не було переведено у цифровий формат, тому дані не завантажено в систему; 2) виникли сумніви у достовірності даних про земельну ділянку і тривають додаткові перевірки перед тим, як їх внести; 3) фахівці центру обробки інформації самостійно виявили помилку і вживають заходи щодо її виправлення; 4) інформація про земельну ділянку не вносилась до ДЗК.
Обробка всіх звернень в електронному вигляді здійснюється Центром Державного земельного кадастру, тобто його адміністратором. У Центрі Державного земельного кадастру, всі звернення обробляються та, за необхідності, вносяться в електронну систему у вигляді уточнень та виправлень.
Стаття 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.
Згідно із п.138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 (надалі - Порядок №1051), помилками у Державному земельному кадастрі є: 1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру; 2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); 3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою); 4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії; 5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель; 6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки; 7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. та перенесені до Державного земельного кадастру.
Відомості про земельну ділянку та інші об'єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об'єктів Державного земельного кадастру: набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Положеннями п.139 Порядку №1051 визначено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держземагентства у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки. У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.
Відповідно до п.143 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.
Згідно з п.144 Порядку №1051, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру: 1) складає в електронній та паперовій формі протокол виправлення помилки за формою згідно з додатком 30; 2) безоплатно виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру); 3) письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок); 3-1) надсилає державному реєстраторові прав на нерухоме майно повідомлення за формою згідно з додатком 31 в електронній формі; 4) безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.
За приписами п.146 Порядку №1051, виправлення технічної помилки здійснюється Державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі, витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру та всіх документах, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі) та містять відповідні відомості, шляхом повторного виготовлення (в електронній та паперовій формі) відповідних документів (їх аркушів).
Згідно з п.149 Порядку №1051, якщо за результатами розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки Державним кадастровим реєстратором встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, та не потребують виправлення у зв'язку з невиявленням відповідних технічних помилок у таких документах, Державний кадастровий реєстратор повідомляє заявникові (у випадку, передбаченому пунктом 139-1 цього Порядку, - державному реєстраторові прав на нерухоме майно у порядку, передбаченому пунктом 144 цього Порядку) про відмову у виправленні вказаних у його повідомленні помилок із зазначенням причини відмови згідно з додатком 33.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм слідує, що відсутність відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі не є технічною та/або помилкою у розумінні п. 138 Порядку та згідно із загальним визначенням поняттям "помилка".
Разом з тим, у відповідності до п.10-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №553), під час формування та реєстрації заяви щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у режимі реального часу отримуються відомості Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, у тому числі з метою перевірки її кадастрового номера щодо його наявності та автентичності, а також з метою встановлення наявності відомостей про власників, користувачів такої земельної ділянки, перенесених з державного реєстру земель, що містяться в Державному земельному кадастрі, та відповідності таким відомостям про власників, користувачів відомостей, зазначених заявником у заяві.
Правила реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі на земельну ділянку, були визначені, зокрема Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, яка набрала чинності з 01.01.2016.
До 2013 року право власності та/або користування земельною ділянкою підтверджувалось державним актом про право власності/користування на земельну ділянку. Після включення даних про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та отримання витягу з ДЗК, реєстрація права користування земельною ділянкою здійснювалось Центром надання адміністративних послуг чи нотаріусом. В ЦНАПі проводиться реєстрація права власності, оренди, сервітуту, суперфіцію, емфітевзиса, обтяження на нерухоме майно тощо.
Як убачається із матеріалів справи, а саме з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.04.2016, відомості про реєстрацію права користування та/або права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 відсутні.
Разом з тим, позивачем зазначено, що право власності на вказану земельну ділянку зареєструвано ним лише 23.01.2017 року, на підтвердження чого надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.02.2018.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивачем належне йому право оренди не було зареєстроване у встановленому порядку до 2017 року, отже, встановлення відсутності факту кадастрового номеру у ДЗК на стадії реєстрації речового права користувачем земельної ділянки в межах постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2017 №925 "Деякі питання удосконалення механізму захисту речових прав на земельні ділянки, а також уникнення зловживань та непорозумінь у сфері земельних відносин" не відбулось.
Окрім того, встановити чи підтвердити наявність кадастрового номеру саме спірної земельної ділянки до 2016 року наявними документами справи не можливо.
На підставі Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці від 18 серпня 2010 № 749, що був чинним в період виникнення спірних відносин, внесення даних обмінного файлу до автоматизованої системи щодо кадастрового номеру земельної ділянки покладалось на адміністратора автоматизованої системи.
Адміністратор автоматизованої системи, на підставі договорів, укладених з Держземагентством України, здійснював також заходи зі створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру (в тому числі проведення моніторингу Державного земельного кадастру), тобто систематичного контролю за його станом.
Адміністратором Державного земельного кадастру відповідно до наказу №36 від 28.01.2016 Держгеокадастру "Про визначення адміністратора Державного земельного кадастру" є державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", яке належить до сфери управління Держгеокадастру. Це підприємство є відповідальним як за наповнення ДЗК інформацією, так і за здійснення систематичного контролю за станом реєстру, а також проведення адміністрування ДЗК в межах встановлених п.1.4 Порядку №836 повноважень.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи копії проекту землеустрою відведення ПП "Споруда" земельної ділянки в межах масиву "Стоянка" не містять відомостей про дотримання при присвоєнні кадастрового номеру положень Тимчасового порядку №749 та передачі територіальним органом Держземагентства пакету документів із файлом та відомостями про кадастровий номер цієї земельної ділянки в електронній (цифровій) формі з використанням автоматизованої системи протоколу проведення перевірки документації із землеустрою до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" та прив'язки земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 до адреси: м. Ірпінь, вул. Ольги Княгині.
Стаття 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює статус відомостей Державного земельного кадастру та передбачає, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Стаття 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель; б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
Стаття 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлює, що документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.
Документація із землеустрою, технічна документація з оцінки земель, що подаються в електронній формі, мають засвідчуватися кваліфікованим електронним підписом сертифікованого інженера-землевпорядника.
Згідно з частинами першої-четвертої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи <…>.
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Отже, з наведених вище норм можна дійти висновку про важливість дотримання і неухильного виконання процедури державної реєстрації виключно на підставі вимог закону, оскільки невиконання суб'єктом влади вимог законодавства зводить нанівець законність всієї процедури державної реєстрації.
Порядок ведення державного реєстру земель було затверджено Наказом Держкомзему України 02.07.2003 №174, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за №641/7962 та передбачав відповідальність адміністратора державного реєстру земель - Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, що забезпечував створення та функціонування державного реєстру земель та відповідав за достовірність і збереження даних АС ДЗК.
Таким чином, згідно до 2.8. Порядку №174, Оператор (реєстратор) при здійсненні реєстрації договорів оренди був зобов'язаний відобразити дані державної реєстрації на всіх примірниках договору оренди землі.
Доказом реєстрації відповідного документу, який наділяв особу правом власника чи землекористувача згідно Порядку №174 були дані про реєстрацію на всіх примірниках договору оренди землі та реєстраційна картка з відомостями про державну реєстрацію згідно п.3.4 Порядку.
Оператор передавав реєстратору перший примірник реєстраційної картки, після чого реєстратор вносив відомості з реєстраційної картки до бази даних АС ДЗК. Після внесення реєстратором відомостей до бази даних АС ДЗК на першій сторінці реєстраційної картки ставився штамп реєстратора та підпис особи, яка внесла відомості.
Проте, як свідчать матеріали справи, вказана процедура заявником дотримана не була, тому поземельна книга не може слугувати доказом реєстрації земельної ділянки, оскільки Порядком №174 встановлено, що лише реєстраційна картка, яку формував та зберігав структурний підрозділ центру ДЗК є документом, який посвідчував факт реєстрації правовстановлюючого на землю документа, а тому матеріалами справи не підтверджено, що земельна ділянка в межах масиву "Стоянка" в м. Ірпені реєструвалась в Державному реєстрі земель.
Окрім того, у відповідності до п. 6, 7 ст. 9 Закону України "Про державний земельний кадастр", державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій, втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
У п. 139 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" №1051 від 17.10.2012 зазначено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа повідомляє про це територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцезнаходженням земельної ділянки. У повідомленні викладається суть виявлених помилок. До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.
Матеріали справи свідчать, що ПП "ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР" "СПОРУДА" при подачі Повідомлення про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою від 23.01.2020 не дотримано п. 139 Порядку та не викладено суть виявлених помилок, а також, до повідомлення не додані документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.
Пунктами 142 та 143 Порядку визначено, що розгляд повідомлення про виявлення технічної помилки та виконання за результатами його розгляду дій, передбачених пунктами 143-150 цього Порядку, здійснюються Державним кадастровим реєстратором у день надходження такого повідомлення. Державний кадастровий реєстратор під час розгляду повідомлення про виявлення технічної помилки перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що державним кадастровим реєстратором не вбачається за можливе вжити заходів передбачених пп.143-150 Порядку, у зв'язку з відсутністю в Повідомленні про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою від 23.01.2020 долучених документів, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документів, що підтверджують такі помилки та містять правильну редакцію відповідних відомостей. Окрім того, як встановлено відповідачем, в Державному земельному кадастрі відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:174:0108 відсутні.
Отже, доводи позивача про бездіяльність державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Капусти Л.О. у не виправленні помилок, що виразилася у невжитті заходів передбачених п.п. 143-150 Порядку №1051, при розгляді поданого позивачем Повідомлення про виявлення технічної помилки фізичною або юридичною особою від 23.01.2020 є безпідставним та необґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій части задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та Головного управління Держгеокадастру у Київській області, то підстав для їх задоволення також немає, оскільки вони є похідними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР" "СПОРУДА".
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНИЙ ЦЕНТР" "СПОРУДА" залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.