Справа № 640/8728/21 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.
15 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Строяновської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибалко-Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправними та скасування приписів, за апеляційною скаргою Міністерства культури та інформаційної політики України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, -
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко-Компані» (далі - позивач, ТОВ «Рибалко-Компані») звернулось у суд з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - відповідач, МКІП України) про визнання протиправним та скасування приписа.
Ухвалою суду від 13 квітня 2021 року відкрито провадження у справі.
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (далі - позивач, ТОВ «ПБФ ГРУП») також звернулось у суд з позовом до МКІП України про визнання протиправним та скасування приписа.
Ухвалою суду від 28 квітня 2021 року відкрито провадження у зазначеній справі.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги у відповідних справах є аналогічними та заявленими до одного відповідача, ухвалою суду від 27 травня 2021 року справи об'єднано в одне провадження.
27 травня 2021 року позивачами подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних приписів.
В обґрунтування заяви про вжиття відповідних заходів позивачі зазначають, що оскаржувані рішення містять ознаки очевидної протиправності та порушують права, свободи та інтереси позивачів. Також уважають, що у разі незастосування заходів забезпечення позову ефективний захист порушених та оспорюваних прав буде унеможливлений.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії приписів до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що проведення будівельних робіт на земельній ділянці, розташованій в межах історичного ареалу міста Києва, без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини заборонено. Позивачами такого дозволу отримано не було, що і зумовило прийняття спірних приписів. Акцентує увагу, що забезпечення позовів призведе до можливості виконання позивачами будівельних робіт, що має наслідком знищення культурної спадщини, яку в майбутньому неможливо поновити. Нанесення шкоди історичному ареалу міста Києва ні в якій мірі не може порівнюватись з начебто можливим нанесенням матеріальної шкоди позивачам.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2018 року, Київська міська рада - Орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 06 червня 2018 року №924/4988 передало, а Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рибалко-Компані» прийняло в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва, розміром 0,2459 га, кадастровий номер 8000000000:88:140:0014, для експлуатації та обслуговування житлового будинку. Договір укладено на 10 років.
Наказом Департамента містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 березня 2019 року № 355 ТОВ «Рибалко-Компані» затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва щодо реконструкції житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом, розташованого за вищевказаною адресою.
11 липня 2019 року між ТОВ «Рибалко-Компані» (замовник) та ТОВ «ПБФ ГРУП» (генеральний підрядник) укладено Договір генерального підряда на капітальне будівництво зазначеного житлового будинку.
14 листопада 2019 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України замовнику та генеральному підряднику надано дозвіл на виконання будівельних робіт.
25 лютого 2021 року відповідач виніс приписи №270/6.11.6 та №271/6.11.6, що є предметом оскарження у даній справі, згідно яких позивачів зобов'язано припинити проведення земельних робіт та будь-яких інших будівельних робіт на об'єкті «Реконструкція житлового будинку під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями, підземним та наземним паркінгом на вулиці Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва».
Уважаючи, що правові підстави для прийняття зазначених рішень відсутні, ТОВ «Рибалко-Компані» та ТОВ«ПБФ ГРУП» звернулись з відповідними позовами до суду.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що межі та режими використання історичних ареалів міста Києва не затверджено у встановленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави вважати, що земельна ділянка по вул. Маршала Рибалка, 5-а у Шевченківському районі м. Києва знаходиться у межах історичного ареалу. До того ж, з огляду на повне зупинення будівництва, у разі задоволення позовних вимог по даній справі позивачам необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення відповідного процесу, що крім того може призвести до порушень з боку позивачів їх зобов'язань перед іншими особами та значних фінансових та репутаційних втрат.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з положеннями частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
За приписами частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Щодо очевидності ознак протиправності рішення суб'єкта, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Як установлено судом, питання правомірності проведення позивачами будівельних робіт вже було предметом судового розгляду. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року у справі №640/9526/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року, встановлено, що земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво, не належить до історичного ареалу міста Києва. Зважаючи на це, судами зроблено висновок, що підстави вимагати від забудовника отримання висновку щодо проектної документації та дозволу на виконання робіт, відсутні.
Ухвалою Верховного Суду від 0 січня 2020 року касаційну скаргу на зазначені судові рішення повернуто касатору.
Отже, питанню правомірності проведення будівельних робіт без отримання спеціального дозволу та висновку щодо проектної документації вже надана правова оцінка судом.
Як убачається зі зміста приписів, які оскаржені позивачами у даній справі, а також доводів апеляційної скарги, позиція відповідача зводиться до аналогічних тверджень, яким вже надана правова оцінка судами у справі №640/9526/19. Однак, незважаючи на набрання законної сили судовими рішеннями, відповідач виніс приписи, ігноруючи висновки судів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах можна стверджувати про очевидну протиправність приписів, що є самостійною умовою для вжиття заходів забезпечення позову та способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Посилання на практику Верховного Суду, наведену в апеляційній скарзі, є недоречним, оскільки спірні правовідносини не є подібними до тих, що були предметом розгляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька
(Повний текст постанови складений 16 вересня 2021 року.)